Я ОХРЕСТИВСЯ у 1961 році, приблизно через місяць після вбивства диктатора Трухільйо. Тоді я вчився в університеті на юриста, оскільки батько прагнув, аби я здобув юридичну освіту. Але я побачив, наскільки освіта від Єгови перевищує всі інші. Попри тиск з боку батька я покинув університет і невдовзі отримав призначення служити спеціальним піонером.

Брати скерували мене до міста Ла-Веги, де процвітав католицизм. Поки я служив там, жодна особа не пізнала правди. Коли я виголошував публічну промову, серед присутніх був лише мій партнер. Все ж завдяки особистому вивченню Біблії, відвідуванню конгресів та ревним молитвам я відчував підтримку Єгови. Я не раз молився до нього і благав, аби в Ла-Везі хоч колись утворився збір. Як же мені приємно, що сьогодні там 6 Залів Царства, 14 зборів та понад 800 вісників!

«У 1962 році до нашого міста приїхало подружжя спеціальних піонерів,— пригадує Херман.— Містом ширились чутки, що вони зводять народ диявольськими вченнями. Все ж коли те подружжя завітало до родини Пінья, ті радо їх прийняли. Ця велика сім’я була вражена добротою та привітністю піонерів, тож вони уважно їх вислухали. Після цього візиту з родиною Пінья і трьома моїми старшими сестрами розпочали вивчення Біблії.

Одного разу на вивчення до родини Пінья запросили і мою маму. Почувши біблійні вірші про надію на вічне життя на землі, мама запитала: “А чому в нашій церкві кажуть, що ми всі підемо на небо?” Брат відповів на її запитання і пояснив, що Біблія говорить про земне воскресіння. Це дуже сподобалося моїй мамі, і вона почала ділитися почутим з іншими.