Серед тих, хто відгукнувся на проповідування Пабло, була Селесте Росаріо. Вона розповіла: «До однієї з груп, які навчав Пабло Гонсалес, належав Негро Хіменес, двоюрідний брат моєї мами. Коли мені було 17 років, він завітав до нашої сім’ї і показав цікаві вірші з Біблії. Це спонукало мене покинути католицьку церкву, адже там служба правилася латинською, якої ми зовсім не розуміли. Невдовзі підбадьорити нас приїхав і сам Пабло. Пригадую, як він сказав: “Ми не належимо до жодної з відомих релігій, але в нас є брати по цілому світі. Поки що ми не знаємо, хто вони і як називаються, все ж одного дня ми їх знайдемо”».