Фундаменталізм. Що це таке?

ЗВІДКИ взявся фундаменталізм? Наприкінці минулого століття ліберальні теологи стали пристосовувати свої вчення до наукової критики Біблії і таких наукових теорій, як еволюція. Це похитнуло довіру людей до Біблії. У відповідь консервативні релігійні провідники в Сполучених Штатах Америки встановили так звані засади віриa. На початку XX століття вони опублікували обговорення цих засад у серії книжок за назвою «Засади: свідчення про віру» (англ.). Від англійського слова фундаменталз (засади) і походить термін «фундаменталізм».

У першій половині XX століття фундаменталізм час від часу привертав до себе увагу. Наприклад, у 1925 році релігійні фундаменталісти притягнули до суду Джона Скопеса, шкільного вчителя у штаті Теннессі (США). Цей випадок став відомий як процес Скопеса. Що ж накоїв той учитель? Він викладав теорію еволюції, а це суперечило закону штату. Тоді дехто ще вважав, що фундаменталізм проіснує недовго. У 1926 році протестантський журнал «Християнське століття» (англ.) писав, що ця течія є «нещирою і штучною» і що «вона зовсім не має рис, необхідних для конструктивних досягнень або виживання». Якою ж помилковою виявилася та оцінка!

Починаючи з 1970-х років, фундаменталізм неодноразово обговорювався у новинах. Професор Мирослав Вольф з Духовної семінарії Фуллера (штат Каліфорнія, США) говорить: «Фундаменталізм не тільки вижив, а й процвітає». Сьогодні слово «фундаменталізм» стосується не лише рухів у протестантизмі, ця течія спостерігається також в інших релігіях, таких, як католицизм, іслам, юдаїзм та індуїзм.

Протидія сучасним поглядам

Чому ж фундаменталізм поширюється? Дослідники цієї течії вважають, що її поширення зумовлене, принаймні частково, сучасною моральною та релігійною непевністю. Колись усе було більш-менш стабільним, бо існували тверді моральні переконання, які базувалися на традиційних віруваннях. Тепер ці вірування ставлять під сумнів або й зовсім відкидають. Немало мислячих людей стверджують, що Бога немає і що людина самотня у байдужому Всесвіті. Багато науковців вчать, що людство виникло внаслідок випадкової еволюції, а не сповнених любові вчинків Творця. У людській ментальності панує вседозволеність. Світ переживає занепад моральних цінностей на всіх рівнях суспільства (2 Тимофія 3:4, 5, 13).

Фундаменталісти прагнуть відновити старі переконання, і дехто з них намагається змусити своє суспільство чи націю жити за старими правильними, на їхню думку, моральними та доктринальними засадами. Вони роблять усе можливе, щоб примусити інших жити за «правильним» моральним кодексом та системою догматів віри. Фундаменталісти твердо переконані, що вони праві, а всі інші — ні. Професор Джеймс Барр у своїй книжці «Фундаменталізм» (англ.) говорить, що термін фундаменталізм «часто вважають неприємним та зневажливим словом, яке в багатьох асоціюється з обмеженістю, нетерпимістю, мракобіссям та фанатизмом».

Нікому не подобається, щоб його називали обмеженим, нетерпимим або фанатичним, тому й не всі погоджуються стосовно того, кого визнавати фундаменталістом, а кого ні. Проте існують певні аспекти, які характеризують релігійний фундаменталізм.

Як розпізнати фундаменталіста

Релігійний фундаменталізм виявляється зазвичай у намаганнях зберегти, як вважається, споконвічні традиції та релігійні вірування певної культури та протистати тому, в чому вбачається світський дух. Не можна сказати, що фундаменталісти чинять опір усьому сучасному. Дехто з них дуже ефективно використовує сучасні засоби зв’язку для популяризації своїх поглядів. Але вони борються проти секуляризації суспільстваb.

Деякі фундаменталісти сповнені рішучості не тільки зберегти традиційний спосіб життя або структуру доктрин для себе, але й нав’язати їх іншим, тобто змінити соціальний лад так, щоб він відповідав поглядам фундаменталістів. Наприклад, католицький фундаменталіст не обмежиться особистою відмовою від абортів. Він скоріш за все буде тиснути на законодавців своєї країни, щоб вони прийняли закон про заборону абортів. Згідно з газетою «Репуббліка», у Польщі католицька церква, щоб домогтися ухвали закону про заборону абортів, провадила «війну», використовуючи всю свою силу та вплив». Такі дії церковного керівництва мало в чому відрізняються від учинків фундаменталістів. Протестантська християнська коаліція у Сполучених Штатах Америки вела подібні «війни».

Фундаменталісти передусім відрізняються своїми глибоко вкоріненими релігійними переконаннями. Наприклад, протестантський фундаменталіст буде переконаним, що текст Біблії слід розуміти буквально, і, напевно, віритиме, що Земля була створена за шість буквальних днів. Католицький фундаменталіст не піддаватиме сумніву непогрішимість папи.

Зрозуміло, чому слово «фундаменталізм» в уяві людей пов’язується з непоміркованим фанатизмом і чому поширення фундаменталізму викликає тривогу в тих, хто не є прибічником цієї течії. Як окремі особи, ми можемо не погоджуватися з фундаменталістами та жахатися їхніх політичних інтриг і учинків, деколи насильницьких учинків. Більш того, фундаменталісти одної релігії можуть бути налякані вчинками фундаменталістів іншої релігії! Проте багато мислячих людей стривожені причинами, які викликають поширення фундаменталізму,— ростом моральної розбещеності, втратою віри та відкиненням духовності у сучасному суспільстві.

Чи фундаменталізм — це єдина відповідь на посилення таких тенденцій? Коли ні, то що ж є альтернативою?

[Примітки]

[Вставка на сторінці 5]

У 1926 році протестантський журнал охарактеризував фундаменталізм як «нещирий та штучний», котрий «зовсім не має рис, необхідних для конструктивних досягнень або для виживання».