Лихо поширюється

Малому Робертові було лише 11 років, коли на нього натрапили під занедбаним мостом. Хлопчик лежав долілиць, а в його потилиці зяяли сліди від двох куль. Гадають, що його вбили члени молодіжної банди, до якої він сам належав.

П’ятнадцятирічного Алекса підштовхували до членства в банді й, можливо, до передчасної смерті. Але він побачив, як помер друг, і вирішив про себе: «Я не хочу такого кінця».

БРУТАЛЬНІ вуличні угруповання, що колись асоціювалися з добре відомими лос-анджелеськими бандами «Бладс» та «Кріпс», поширилися по цілому світові. І повсюди ці банди разюче схожі одна на одну.

У 1950-х роках англійська банда «Тедді бойз» шокувала світ. Лондонська газета «Таймс» розповідала, що вони «завдавали жахливих пошкоджень» невинним людям, користуючись сокирами, ножами, велосипедними ланцюгами та іншою зброєю. «Спалахували бійки з ножами, плюндрувалися бари та вщент руйнувалися кав’ярні». Бандити чіплялись до людей, грабували їх, били, а інколи й убивали.

Гамбурзька газета «Вельт» (Німеччина) повідомляла про більш сучасні події, коли «по дорозі на дискотеку або додому» на молодих людей нападали банди з «бейсбольними битками, ножами та вогнепальною зброєю». У мюнхенській газеті «Зюддойче цайтунґ» писалося, що в Берліні бритоголові нападають на кожного, «хто помітно слабший,— на безпритульних, інвалідів, пенсіонерок».

Кореспондент «Пробудись» в Іспанії сповістив, що в тій країні підліткові банди з’явилися не так давно, але ця проблема поширюється. У мадридській газеті «А-Бе-Се» з’явився заголовок «Бритоголові — нове страхіття вулиць». Колишній член іспанської банди бритоголових розповів, що вони полювали на «закордонних свиней, повій та гомосексуалістів». Він додав: «Ніч без насильства [була] нічого не варта».

Газета «Кейп таймс» пише, що у Південно-Африканській Республіці багато злочинів є «побічним продуктом жорстоких бандитських звичаїв». Згідно з однією книжкою, виданою в Кейптауні, південноафриканські банди стали «паразитами» бідніших містечок, ці банди «грабували та ґвалтували членів власних громад і постійно билися за територію, жінок та ринки збуту товарів».

Як розповідає бразильська газета «Естаду ді Сан-Паулу», банди в Бразилії «розмножуються зі страхітливою швидкістю». За словами газети, ці банди нападають на суперницькі угруповання, заможніших юнаків і дівчат, людей інших рас та бідних робітників-іммігрантів. Крім того, одного дня декілька банд об’єдналися, «стали грабувати людей на пляжі... побилися між собою» та перетворили головну вулицю Ріо-де-Жанейро в «зону воєнних дій». В іншому повідомленні з Бразилії говорилося, що кількість банд зростає і у великих містах, таких, як Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро, і в маленьких містечках.

Канадський журнал «Маклінз» у 1995 році писав, що за оцінками поліції, у Вінніпезі на той час нараховувалось принаймні вісім активних вуличних банд. А у Сполучених Штатах Америки газети надрукували фотографії бандитів, які привезли притаманний бандам одяг та графіті до віддалених індіанських резервацій на південному заході США.

Минулого року Нью-Йорк затопила хвиля брутального насильства, вчиненого бандитами. Говорять, що до цього доклали рук члени банд «Бладс» та «Кріпс», відомих у Лос-Анджелесі. За свідченням нью-йоркського мера, від липня до вересня поліція провела 702 арешти, що були прямо пов’язані з діями вуличних банд.

Проблема вуличних банд вийшла за межі великих міст. Газета «Квад-Сіті таймс», яка видається у центральній частині Сполучених Штатів Америки, писала про «ріст насильства серед підлітків, поширене вживання наркотиків та дедалі гостріше відчуття безнадії».

Жахливе лихо

Розповідають, що одна з банд спочатку була купкою друзів. Але з ростом слави ватажка зростало й насильство. Ватажок банди жив у будинку своєї бабусі, і в цей будинок неодноразово стріляли, навіть тоді, коли старенька була вдома. Одна газета повідомляла, що в самій будівлі було більше 50 дірок від куль. Ці кулі були, вочевидь, помстою за учинене бандою внука. Крім того, брат ватажка сидів у в’язниці за причетність до дій банди, а його двоюрідний брат виїхав звідти, щоб утекти від насильства, але коли він повернувся відвідати домівку, хтось вистрілив у нього з фургона на повному ходу й убив.

У Лос-Анджелесі члени банди вистрілили в автомобіль і вбили невинну трирічну дитину, чия мати зі своїм другом випадково звернули не на ту вулицю. Іншого разу куля влетіла до школи та влучила в учителя, який допомагав учням набути знань, аби підняти рівень їхнього життя. Було вбито ще багато людей, котрі не мали нічого спільного з бандами, але стали їхніми жертвами. Одна мати в Брукліні (місто Нью-Йорк) відома у своїй околиці через найсумнішу відзнаку — всі троє її синів загинули у молодому віці від рук бандитів.

Чим спричинене це всесвітнє лихо підліткового насильства і як ми можемо захистити від нього своїх дорогих дітей? Насамперед, звідки беруться банди та чому до них приєднується так багато молодих людей? Ці питання обговорюватимуться в наступних статтях.

Що нам слід знати про банди

Вейд, колишній член однієї з каліфорнійських банд, говорить: «Ми були просто хлопцями, що жили в одній околиці. Разом вчилися у початковій школі. Ми лише не робили у своєму житті правильних рішень».

БАНДИ часто починалися з груп хлопців, що живуть поруч. Підлітки або молодші віком діти збиралися на розі вулиці. Вони займалися разом різними справами, а через якийсь час об’єднались, аби захистити себе від міцнішої групи неподалік. Але незабаром їхня спілка почала опускатися до рівня її найжорстокіших членів і втяглась у небезпечні злочинні дії.

Суперницька банда з іншої вулиці, можливо, вважала нову групу своїм ворогом. Відтак гнів повів до насилля. Наркоділки стали використовувати банду, щоб продавати наркотики. Слідом потягся ланцюжок інших злочинів.

Луісові було 11 років, коли вони з друзями об’єдналися в банду. У 12 років він почав вживати наркотики. У 13 його вперше заарештували. Хлопець брав участь у викраданні автомашин, крадіжках зі зломом та озброєних пограбуваннях. Його постійно ув’язнювали за бійки та безчинства, вчинені бандою.

Деколи можна здивуватись, дізнавшись, хто належить до банди. Старшокласниця Марта, дівчина з охайною зачіскою, у школі отримувала чудові оцінки і поводилась добре. Але в той же час вона була ватажком банди, яка торгувала марихуаною, героїном і кокаїном. Тільки після того, як в одного з її друзів декілька разів стріляли та зрештою вбили, Марта злякалась і вирішила змінити своє життя.

Чому вони приєднуються до банд

Як не дивно, але деякі члени банд говорять, що прийшли до них за любов’ю. Вони шукали товариства і близькості, яких не мали вдома. Гамбурзька газета «Цайт» (Німеччина) писала, що у вуличних бандах молодь намагається здобути почуття захищеності, якого не вдалося знайти в іншому місці. Ерік, колишній член банди, говорить, що коли вдома немає любові, «то йдеш шукати чогось ліпшого на стороні».

Один батько, який колись був у банді, написав, згадуючи свої молоді роки: «Я майже постійно сидів у в’язниці за хуліганство, бійки між бандами, безчинства і, врешті, за спробу вбивства, яку здійснив, стріляючи з автомобіля на ходу». Пізніше в нього народився син Раміро, але він не знаходив часу для малого. Підрісши, Раміро також приєднався до банди, і одного разу після бійки між двома угрупованнями його арештувала поліція. Коли батько став наполягати, аби Раміро полишив банду, хлопець вигукнув: «Вони стали моєю родиною!».

Одна медсестра у техаській лікарні, яка протягом року бачила аж 114 молодих жертв вогнепальних поранень, зауважила: «Навіть якось дивно. Я не пригадую, щоб хоч один з них колись захотів побачити свою матір або когось із рідних».

Варто зазначити, що до банд ідуть не тільки діти з бідних районів міста. Декілька років тому канадський журнал «Маклінз» цитував слова поліції, котра повідомляла, що в одній банді було виявлено молодь з найзаможніших та найбідніших околиць міста. Ці молоді люди різного походження приєдналися до банди з одної причини — вони шукали відчуття сімейної згуртованості, якого не знайшли вдома.

У деяких місцевостях діти вважають членство у банді нормальним способом життя. Шістнадцятирічний Фернандо пояснив: «Вони гадають, що, приєднавшись до банди, зможуть вирішити свої проблеми. Ці діти міркують так: «Я заведу собі друзів. Вони великі й носять зброю. Вони захищатимуть мене і ніхто мені нічого не зробить». Але нові члени банди швидко переконуються, що стали мішенню ворогів цієї банди.

Часто банди з’являються у районах, де в людей мало грошей і надто багато зброї. У випусках новин розповідається, що у великих містах існують школи, де дві треті учнів живуть у неповних сім’ях. Часом батько чи мати учениці є наркоманом, ночувати додому не приходить, і тій учениці доводиться зранку перед школою вести до дитсадка власного малюка-безбатченка.

Губернатор Каліфорнії Піт Вільсон сказав: «Перед нами стоїть жахлива проблема: чимало дітей ростуть без батька, без чоловічого прикладу — позбавлені любові, керівництва, виховання та моральних норм — без почуття поваги до себе або до інших». На його думку, ця нездатність деяких молодих людей співчувати іншим і призводить до того, що вони «можуть, як видно, застрілити людину без найменшого жалю».

Хоч брак сімейної згуртованості, особистого виховання та авторитетного високоморального прикладу відіграє значну роль у поширенні банд, але до цього причетні й інші фактори. До них можна зарахувати телепрограми й кінофільми, котрі подають насилля як легкий спосіб вирішення проблем; суспільство, котре часто навішує на бідних ярлик невдах і постійно нагадує їм, що вони не можуть дозволити собі жити так, як інші; дедалі більша кількість неповних родин, у котрих перевтомлена молода мати вибивається з сил, аби прогодувати залишену без нагляду дитину чи дітей. Поєднання більшості або всіх перелічених та, можливо, ще інших факторів і призвело до поширення по цілому світі цього лиха — вуличних банд.

З банди важко вийти

Слід визнати, що з часом деякі члени банди поступово відходять від неї, присвячуючи свій час іншим справам. Інші переїжджають до рідних у іншу місцевість і так звільнюються від попереднього способу життя. Але часто з банди зовсім не легко вийти.

Зазвичай тому, хто хоче живим залишити банду, доводиться спочатку витерпіти брутальне биття від декількох інших її членів. У певних бандах ті, хто хотів з них вийти, мусили перенести розстріл. Якщо вони залишалися живими, тоді їм було дозволено піти! Чи варто наражатися на таку небезпеку, щоб залишити банду?

Один колишній член банди пояснює, чому він вирішив вийти з неї: «П’ятеро моїх друзів уже загинули». Авжеж, таке життя буває надзвичайно небезпечним. У журналі «Тайм» писалося про чоловіка, який колись належав до одної чиказької банди: «За свою семирічну кар’єру він дістав вогнепальне поранення в живіт, удар по голові шпалою, перелом руки під час бійки та два ув’язнення за крадіжку автомобілів... Але тепер, коли він врешті порвав з життям бандита, на нього полюють колишні друзі».

Ліпше життя можливе

Бразилець Елену колись належав до банди «Хедбанджерів», члени якої використовували у бійках ножі та деколи вогнепальну зброю. Він почувався обділеним і діставав задоволення, ламаючи речі та нападаючи на людей. Один співпрацівник почав розмовляти з ним про Біблію. Пізніше Елену відвідав конгрес Свідків Єгови, і там зустрів колишніх спільників по банді, що вийшли з неї, та колишнього члена суперницької банди. Вони привітались як брати — а раніше така зустріч виглядала б зовсім по-іншому.

Чи таке дійсно трапляється? Авжеж! Нещодавно представник журналу «Пробудись!» зустрівся з колишніми членами великих лос-анджелеських банд, які сьогодні служать у зборах Свідків Єгови. Після кількох годин розмови один з них обірвав себе на слові, відкинувся на спинку стільця і вигукнув: «Ні, ви тільки подивіться! Колишні «Бладс» та «Кріпс» сидять разом і люблять один одного як брати!» Присутні погодились, що таке перетворення безжалісних бандитів на добрих і люблячих людей сталося завдяки Божим принципам, про які вони дізналися, уважно вивчаючи Біблію.

Хіба це справді можливе у 1990-х роках? Чи ті, хто належать до банд, дійсно роблять сьогодні такі зміни? Вони можуть це зробити, якщо готові звернутися до могутнього джерела заохочення, котрим є Боже Слово, і привести своє життя у гармонію з біблійними принципами. Якщо ти член банди, то чому б не обдумати можливість такої зміни?

Біблія заохочує нас ‘відкинути попередній спосіб життя старої людини’ та ‘зодягнутися в нову людину [«нову особистість», НС], створену за подобою Божою, в справедливості та святості істини’ (Ефесян 4:22—24, Дерк.). Як розвинути цю нову особистість? У Біблії говориться, що через «пізнання» особистість людини може бути ‘відновлена за образом Створителя її’ (Колосян 3:9—11).

Чи ж варто спробувати змінитись? Так, варто! Якщо ти опинився у банді, то для такої зміни тобі знадобиться допомога. Поруч з тобою живуть люди, які з радістю підтримають тебе. Крім того, найбільш позитивний вплив на дітей можуть часто справити батьки. Тому зараз ми розглянемо, що́ в стані зробити батьки, аби захистити своїх дітей від банд.

Як захистити своїх дітей від банд

«Дітям потрібно, щоб про них хтось дбав». («Не моя дитина. Профілактика бандитизму для батьків», англ.)

ЯКЩО не рахувати наших стосунків з Богом, то діти є нашим найдорогоціннішим надбанням. Нам слід розмовляти з ними, вислуховувати їх, обнімати та неодмінно давати їм зрозуміти, що ми дорожимо ними. Ми повинні навчати їх добру, щоб вони виросли чесними, працьовитими, доброзичливими та жили щасливо.

Старший поліцейський офіцер у місці попереднього ув’язнення неповнолітніх визначив одну з серйозних проблем сьогодення, сказавши: «У сімейному колі не навчають моральних норм». Безсумнівно, нам треба звернути на це увагу. Ми повинні самі вести таке життя, якого бажаємо своїм дітям,— нехай вони бачать, скільки радості приносить такий спосіб життя. Коли ми не прищепимо дітям належних моральних норм, то як можна очікувати, що вони житимуть за цими нормами?

Журнал «Тудей», який видається для вчителів американських шкіл, писав, що банди часто приваблюють тих молодих людей, які «вважають себе невдахами» та «шукають захищеності й товариської прихильності». Якщо наші діти дійсно мають усе це вдома: захищеність, почуття приналежності до певної групи, визнання у колі сім’ї й успіх в особистому житті — вони не піддадуться так легко на фальшиві обіцянки банди.

Командир одного каліфорнійського поліцейського підрозділу по боротьбі з бандами розповідає про приголомшений вираз обличчя батьків, до яких приходить поліція з повідомленням, що їхня дитина потрапила в біду. Ці батьки не можуть повірити, як той, кого вони так добре знали, міг вчинити щось погане. Але їхня дитина знайшла собі нових друзів і змінилася. Батьки просто не помітили цього.

Необхідно вжити запобіжних заходів

Ті, хто живе в місцях активної діяльності банд, говорять, що і молодим і старшим треба бути розважливими та не привертати до себе зайвої уваги банд. Уникайте великих груп бандитів та не імітуйте їхнього вигляду й поведінки (це стосується також стилю та кольору одягу). Якщо ви наслідуватимете їх, на вас може напасти суперницька банда.

Крім того, коли хтось одягається чи веде себе так, ніби хоче належати до банди, її члени можуть примусити його приєднатись до них. Один батько трьох дітей із Чикаго проілюстрував те, наскільки важливо знати умонастрої місцевих членів банд. Він зауважив: «Якщо я вдягнув кепку козирком направо, вони думають, що я їх зневажаю». А це може призвести до насилля!

Не втрачайте зв’язку зі своїми дітьми

Одна мати сказала: «Нам треба знати своїх дітей — знати, що вони почувають і що роблять. Ми ніяк не зможемо допомогти їм, коли не будемо особисто цікавитись їхнім життям». Інша мати висловила думку, що проблема бандитизму не зникне доти, доки батьки не покладуть їй край. Вона додала: «Любімо наших дітей. Якщо ми втратимо їх, ми втратимо самих себе».

Чи ми знаємо, з ким товаришують наші діти, що вони роблять після уроків і де вони увечері, коли вже темно? Звичайно, не кожна мати може бути вдома, коли діти повертаються зі школи. Але одинокі матері, що з героїчними зусиллями намагаються заробити на оплату квартири та харчування для дітей, можуть домовитися з іншими матерями або з тим, кому вони довіряють, щоб за дітьми після обіду хтось подивився.

Одного чоловіка, котрий живе в районі діяльності великих банд, запитали, що б він зробив, аби захистити від банд своїх дітей. Той батько відповів, що провіз би свого сина по сусідніх вулицях і показав би йому наслідки дій бандитів. Він звернув би увагу сина на графіті й обшарпані будинки та пояснив, що «це місце стало небезпечним, а члени банди просто вештаються по вулицях, марнуючи своє життя». «Тоді,— додав батько,— я б пояснив, що такого кінця можна уникнути, коли жити за біблійними принципами».

Захистом для дітей може стати навіть така проста річ, як наша увага до їхніх справ у школі. Якщо в школі проводяться батьківські збори, або відведено якийсь інший час, коли батьків запрошують відвідати класи та поговорити з учителями,— обов’язково скористайтесь цією нагодою. Познайомтеся з учителями та запевніть їх, що ви турбуєтесь про свою дитину й не байдужі до її навчання. Коли в школі не заплановано програми відвідин для батьків, знайдіть можливість поговорити з учителями про успіхи дітей і про те, як ви можете їм допомогти.

В одному великому американському місті провели опитування і з’ясувалось, що з тих дітей, кому батьки допомагали виконувати домашні завдання або заохочували до цього, у банду вступило тільки 9 відсотків. А з сімей, де не приділялось такої уваги, до банд приєдналося вдвічі більше — 18 відсотків дітей. Коли в нашій родині панує любов та міцні дружні зв’язки і коли ми разом проводимо час за корисними заняттями, наші діти не попадуться так легко на фальшиві обіцянки банд.

Що справді потрібно дітям

Нашим дітям потрібно того, що й нам,— любові, доброти і приязні. Багато дітей ніколи не відчували ніжного приязного дотику і їм ніколи не казали, що вони дійсно потрібні. Нехай такого ніколи не станеться з нашими дітьми! Обнімаймо їх, запевняймо у своїй любові та намагаймося спонукати їх жити за тими моральними нормами, яких вони навчились від нас. Наші діти надто дорогоцінні, щоб ставитись до них якось по-іншому.

Джеральд, колишній член банди, пояснив: «У мене не було батька, який був би для мене прикладом, тож я пішов до банд, щоб заповнити цю порожнечу у своєму житті». У 12 років він почав вживати наркотики. Але коли Джеральду було 17, його мати почала регулярно вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Вона стала жити, керуючись чудовими біблійними принципами. Джеральд говорить: «Я побачив, як вона змінилась, і подумав: «У цьому щось має бути». Її добрий приклад спонукав його змінити своє життя.

Нам слід подавати дітям добрий приклад і жити так, як ми хочемо, щоб вони жили. Діти повинні пишатися своєю родиною — не її майном, а тим, що роблять її члени. І дітям треба допомагати поводитися так, щоб вони пишались своєю доброчесною поведінкою. Айра Рейнер, колишній окружний прокурор Лос-Анджелеса, висловив це так: «Ми повинні зблизитись з дітьми, перш ніж вони зблизяться з бандами».

Забезпечити необхідним

Матеріальні речі, якими ми забезпечуємо своїх дітей, не є найважливішими. По-справжньому важливою є наша допомога, спрямована на те, щоб вони виросли приязними та уважними дорослими, які житимуть за високими моральними нормами. Біблія говорить, що праведний Яків назвав своїх синів і дочок ‘дітьми, якими обдарував [його] Бог’ (Буття 33:5). Коли ми так само дивитимемось на своїх дітей, як на дарунок від Бога, то будемо більш схильні ставитися до них з любов’ю і навчати їх жити чесно, правдиво та за високими моральними нормами.

Тому ми з усіх сил намагатимемось прожити власне життя так, щоб подати дітям добрий приклад. Діти повинні відчувати доречну і здорову гордість за свою сім’ю, пишаючись не матеріальним достатком сім’ї, а особистими якостями її членів. Тоді зменшиться ймовірність того, що наші діти шукатимуть підтримки десь на вулиці.

Пригадуючи свою молодість, один дідусь каже: «Я б ніколи не вчинив нічого, що могло б зганьбити мою сім’ю». Він визнав, що такі почуття виникли з усвідомлення батьківської любові до нього. Щоправда, деяким матерям і батькам, котрі ніколи не отримували любові від своїх батьків, нелегко дати її дітям. І все ж таки батьки повинні старатися виявляти любов.

Чому це так важливо? Як говориться у журналі «Уот’с ап» (видання Асоціації вивчення банд у штаті Юта), «коли діти живуть в атмосфері любові та безпеки,— безпеки не фінансової, а емоційної,— потреби, які штовхають їх до банд, часто зникають».

Деякі читачі, можливо, думають, що таких сімей більше не існує. Але вони є. Ви можете знайти багато цих сімей у зборах Свідків Єгови по цілій землі. Щоправда, ці сім’ї недосконалі, але вони мають одну велику перевагу — вони вивчають те, що Біблія говорить про виховання дітей, і намагаються застосовувати побожні біблійні принципи у власному житті. Крім того, вони й дітей вчать тих самих принципів.

Свідки Єгови погоджуються з твердженням у «Журналі Американської медичної асоціації» (англ.): «Не можна очікувати... що підлітки [виконають наказ] «просто скажи ні», якщо не дати їм чогось, чому вони можуть «сказати так». Іншими словами, коли ми хочемо, щоб наші діти сказали «так» добрим та корисним речам, ми повинні скерувати їх до цього вибору.

Жоден з нас не хотів би, щоб йому колись довелося визнати, як одному батькові: «У своїй банді мій син знайшов почуття товариськості та повагу, яких він ніколи до того не відчував». Та й не хотілось би колись почути від своїх дітей те, що сказав один хлопець: «Я приєднався до банди, бо мені була потрібна сім’я».

Ми, батьки, мусимо бути цією сім’єю. І ми маємо докласти всіх зусиль, щоб наші дорогі діти залишалися частиною родини, де панує любов і ніжність.

Поради небайдужим батькам

✔ Проводьте час удома з дітьми та робіть щось разом цілою сім’єю.

✔ Познайомтеся з друзями вашої дитини та їхніми сім’ями й дивіться, куди дитина йде та з ким.

✔ Запевніть дітей, що вони можуть завжди прийти до вас з будь-якою проблемою.

✔ Навчіть дітей поважати інших людей, їхні права та погляди.

✔ Допомагайте дітям у школі. Для цього можна познайомитися з учителями та запевнити їх, що ви цінуєте їх та підтримуєте.

✔ Не вирішуйте проблем криком або насильством.

Дітям потрібна ваша любов і прихильність.