«Нові» дідусі та бабусі

«Ласкаво просимо до бабусі й дідуся: діти псуються, поки ви чекаєте». Так звучить напис при вході у дім Джіна та Джейн.

ОДНАК коли ви зайдете всередину, то не побачите старенького подружжя в кріслах-гойдалках. Господарі цього дому — це радше моложаві й енергійні чоловік та жінка, яким за сорок. Вони не відмовилися від своєї ролі «старших радників», а з ентузіазмом приступили до обов’язків дідуся та бабусі. «Звичайно, це одна з тих маленьких ознак у житті, що ви старієте,— каже Джін,— але внуки є нагородою, платою за виховання дітей».

Стародавня приповість говорить: «Корона для старших — онуки» (Приповістей 17:6). Між бабусею, дідусем та онуками часто розвиваються особливі стосунки, що відзначаються любов’ю та взаєморозумінням. І, згідно з журналом «Покоління» (англ.), «небувала кількість чоловіків та жінок в американському суспільстві є бабусями та дідусями». Яка причина цього? «Збільшення тривалості життя та новий стиль сімейного життя,— пояснюється в статті.— Зміни у смертності та народжуваності означають, що приблизно три чверті дорослих стане дідусями й бабусями... У більшості людей середнього віку внуки народжуються, коли їм близько 45 років».

У деяких країнах з’явилося нове покоління бабусь та дідусів. Однак багатьом доводиться дедалі більше допомагати у вихованні своїх онуків. Наприклад, син та невістка Джіна і Джейн розлучилися, але дитину виховують разом. «Ми намагаємось допомогти сину, поки він працює, доглядати за внуком»,— каже Джейн. Згідно з одним опитуванням, дідусі та бабусі, які доглядають за своїми внуками, в середньому присвячують їм щотижня 14 годин. І якби їхню роботу оплатили, то за рік це становило б аж 29 мільярдів доларів!

Якої ж радості в житті зазнають дідусі та бабусі сьогодні? З якими проблемами борються? Ці питання будуть розглядатися у наступних статтях.

Дідусі та бабусі. Їхні радощі та проблеми

«Мені дуже подобається бути дідусем! Можна тішитися внуками, не відчуваючи відповідальності за них. Ви усвідомлюєте, що маєте вплив на їхнє життя, але в кінцевому підсумку не вам потрібно говорити останнє слово. Це зроблять їхні батьки» (Джін, дідусь).

ЩО Ж у ролі дідуся чи бабусі викликає стільки захоплення? Дослідники кажуть, що звичайні вимоги, котрі батьки, як правило, ставлять до дітей, можуть створити велику напругу. А оскільки дідусям та бабусям зазвичай не потрібно бути такими вимогливими, їхні стосунки з онуками набагато спокійніші. Як висловлюється про це доктор медицини Артур Корнгабер, вони можуть любити своїх онуків лише за те, «що ті є». Бабуся на ім’я Естер говорить: «Коли я виховувала власних дітей, то кожного дня сильно переймалася всім, що вони робили. А тепер, ставши бабцею, я можу просто любити своїх внучат і тішитися ними».

З віком також приходить більша мудрість та розуміння (Йова 12:12). Дідусі та бабусі вже не є ані молодими, ані некомпетентними, за плечима у них роки батьківського досвіду. Навчившись на власних помилках, вони можуть ліпше давати собі раду з дітьми, ніж тоді, коли були молодими.

Тому д-р Корнгабер робить висновок: «Теплі взаємини й любов між дідусем, бабусею та внуками дуже важливі для доброго емоційного стану та щастя всіх трьох поколінь. Діти мають невід’ємне право на такі взаємини... це спадщина, яку передають нащадкам старші і яка приносить користь кожному члену родини». У журналі «Сімейні стосунки» (англ.) зазначається подібне: «Ті, хто охоче й з розумінням виконує свою роль дідуся чи бабусі, сприяють більшому благополуччю та вищій моралі».

Роль дідуся та бабусі

Дідусь та бабуся можуть відігравати дуже важливу роль у родині. «Вони можуть надавати підтримку своїм одруженим дітям,— каже Джін.— Таким чином, я думаю, вони певною мірою полегшать життя молодим батькам, які мають чимало труднощів». Дідусь та бабуся також можуть допомагати й онукам. Часто власне дідусь та бабуся розповідають про минуле й таким способом знайомлять дитину з історією родини. Крім того, вони нерідко відіграють головну роль у передачі релігійного спадку сім’ї.

У багатьох родинах саме дідусеві чи бабусі внуки звіряють свої таємниці. «Можливо, є справи, про які діти хотіли б розказати вам, бо їм незручно розмовляти з батьками»,— говорить Джейн, про котру згадувалося в першій статті. Батьки, як правило, тішаться цим. Згідно з одним вивченням, «понад 80 відсотків підлітків вважають свого дідуся чи бабусю другом, якому можна довіритись... Чимало дорослих онуків постійно підтримують зв’язок зі своїм улюбленим дідусем чи бабусею».

Сердечні стосунки з дідусем чи бабусею можуть бути особливо важливими для дитини, яка не отримує вдома належного виховання. «Найважливішу роль у моєму ранньому дитинстві відігравала бабуся,— пише Селма Вассерманн,— саме бабуся взяла на себе обов’язок виховувати мене. Сидіти у неї на колінах було приємніше, ніж на Маямському пляжі. З нею я почувалась дуже безпечно. ...Власне бабуся навчила мене найважливішої істини в житті — що мене люблять і, отже, що я варта любові» («Бабуся, яка живе далеко», англ.).

Незлагоди в сім’ї

Однак життя дідусів та бабусь не позбавлене труднощів та проблем. Одна жінка, наприклад, пригадує люту суперечку зі своєю матір’ю щодо того, як правильно допомогти дитині відригнути. «Це довело до розриву між нами у найважчу для мене хвилину». Зрозуміло, що молодий тато й мама хочуть, аби їхні батьки схвалювали вибраний ними метод виховання дітей. Тому вони можуть ставитися до порад своїх батьків, як до руйнівної критики, хоча ті дають їх з найліпших спонук.

Д-р Корнгабер у своїй книжці «Між батьками та дідусем з бабусею» (англ.) розповідає про батька та матір з двох різних сімей, які мають іншу поширену проблему. Мати говорить: «Батьки постійно втручаються в моє життя й зляться, якщо мене немає вдома, коли вони приходять. ...Вони не думають про мене — про мої почуття й особисте життя». А батько скаржиться: «Мама й тато хочуть повністю контролювати життя моєї маленької донечки. Вони слідкують за тим, що Сузі їсть, як спить, і взагалі зайняті нею 24 години в день. ...Ми плануємо переїхати від них».

Нерідко дідусів та бабусь також звинувачують у тому, що вони псують онуків, засипаючи їх подарунками. Звичайно, бути щедрими для дідуся та бабуся так природно, як дихати, але деякі з них, здається, перевищують міру. Проте інколи причиною нарікання батьків можуть бути заздрощі (Приповістей 14:30). «Батьки поводились зі мною дуже суворо й категорично,— зізнається Мілдред.— Але з моїми дітьми вони щедрі й [усе їм дозволяють]. Мене злить те, що вони зовсім не змінилися у своєму ставленні до мене». Хоч би якою була причина, коли дідусь з бабусею не прислухаються до голосу батьків щодо подарунків онукам, це може викликати проблеми.

Тому дідусі й бабусі чинитимуть мудро, коли виявлятимуть свою щедрість розсудливо. Біблія показує, що забагато чогось доброго теж може зашкодити (Приповістей 25:27). Якщо ви не впевнені, які подарунки будуть відповідними для внуків, порадьтеся з їхніми батьками. Завдяки цьому ви ‘знатимете, як добрі дари давати’ (Луки 11:13, Кул.).

Любов та повага — два ключі!

На жаль, деякі дідусі й бабусі нарікають, що їхня допомога у догляді за внуками сприймається як щось належне. Інші вважають, що їх трохи відсторонюють від онуків. Ще інші кажуть, що їхні дорослі діти тримаються осторонь від них і навіть не говорять чому. Таким болючим проблемам часто можна запобігти, якщо члени сім’ї ставляться одне до одного з любов’ю та повагою. У Біблії написано: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить... не шукає тільки свого, не рветься до гніву... усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Коринтян 13:4, 5, 7).

Можливо, ви молодий батько чи мати, і бабуся з добрих намірів робить якесь зауваження або дає пораду, котра, однак, дратує вас. Чи ви дійсно маєте підстави ‘рватися до гніву’? Зрештою, Біблія показує, що старшим християнським жінкам належить навчати «жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні» (Тита 2:3—5). Чи ж ви та дідусь з бабусею не хочете одного й того ж — усього найкращого для ваших дітей? Оскільки любов «не шукає тільки свого», можливо, найліпше зосередитися на потребах дитини, а не на власних почуттях. Це допоможе вам не «змушувати одне одного до проби сил» через кожне непорозуміння (Галатів 5:26, примітка в НС).

Безперечно, ви можете побоюватися, що надто велика щедрість зіпсує вашу дитину. Але зазвичай дідусь чи бабуся не мають поганих мотивів, виявляючи щедрість. Більшість фахівців у справах виховання дітей погоджуються з думкою, що ви, тобто ваше виховання й навчання, впливатимете на дитину набагато більше, ніж дідусь та бабуся, з якими діти бачаться лише час від часу. Один лікар зазначає: «Дуже допомагає добре почуття гумору».

Якщо ви маєте вагомі причини турбуватися через певні питання стосовно виховання дітей, не позбавляйте ваших батьків чи батьків подружнього партнера контакту з дітьми. Біблія каже: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). «Відповідного часу» порозмовляйте з ними й висловте свої побоювання (Приповістей 15:23, НС). Часто можна знайти добре рішення.

Чи ви є дідусем або бабусею? Тоді вам слід поважати батьків своїх онуків. Звичайно, ви вважатимете за свій обов’язок щось сказати, коли будете відчувати, що вашим онукам загрожує небезпека. Проте хоча це природно любити своїх онуків та піклуватися ними, відповідальність за виховання дітей лежить на батьках, а не на дідусеві та бабусі (Ефесян 6:4). Біблія наказує вашим онукам поважати своїх батьків та слухатися їх (Ефесян 6:1, 2; Євреїв 12:9, Дерк.). Тому намагайтеся не засипати їхніх батьків небажаними порадами й не підривати їхнього авторитету. (Порівняйте 1 Солунян 4:11).

Безумовно, не втручатися в справу, а просто, затамувавши подих, спостерігати, як ваші діти справляються зі своїми батьківськими обов’язками, не завжди легко. Але як говорить Джін, «коли вони не питають у вас поради, вам залишається лише змиритися з тим, що вони вважають найліпшим для своїх дітей». А Джейн зауважує: «Я остерігаюся казати: «Це слід робити так!». Існує багато способів, як щось зробити, а коли ви підходите до справи категорично, то можуть виникнути проблеми».

Що можуть дати дідусь та бабуся

У Біблії написано, що внуки — то благословення від Єгови (Псалом 128:3—6). Цікавлячись життям ваших онуків, ви можете справляти великий вплив на них і прищепити їм побожні цінності. (Порівняйте Повторення Закону 32:7). У біблійні часи жінка на ім’я Лоіда відіграла важливу роль у житті свого внука Тимофія, допомігши йому стати винятковим чоловіком Божим (2 Тимофія 1:5). Вам теж може принести велику радість те, що ваші внуки відгукнулися на побожне виховання.

Крім того, ви можете бути джерелом такої потрібної усім любові та ласки. Можливо, ви не належите до сентиментальних, ніжних людей. Але побожна любов також виявляється у щирому, безкорисливому зацікавленні своїми внуками. Як каже письменниця Селма Вассерманн, «цікавлячись тим, що говорить вам дитина... ви, безперечно, засвідчуєте свою турботу. Уважно слухайте дитину, не перебивайте і не критикуйте. Цим ви покажете, що поважаєте, любите й цінуєте її». Для внуків така щира увага їхнього дідуся та бабусі може бути найціннішим подарунком.

До цього часу ми розглядали традиційну роль дідуся та бабусі. Проте багатьом із них доводиться сьогодні нести набагато важчий тягар.

[Вставка на сторінці 6]

«Власне бабуся навчила мене найважливішої істини в житті — що мене люблять і, отже, що я варта любові».

[Рамка на сторінці 6]

Поради для тих, хто живе далеко від своїх онуків

• Попросіть батьків, щоб вам надсилали відеокасети або фотографії ваших онуків.

• Шліть онукам звукові «листи». Для маленьких дітей запишіть на касету, як читаєте біблійні історії або співаєте колискові.

• Надсилайте внукам поштові листівки та листи. Якщо можливо, листуйтеся з ними регулярно.

• Коли маєте змогу, підтримуйте контакт зі своїми внуками через телефон. Говорячи з малими дітьми, починайте розмову з простих запитань, як, наприклад: «Що ти сьогодні їв за сніданком?»

• Якщо можливо, приїжджайте до них на короткий час, але регулярно.

• Домовтеся зі своїми дітьми, щоб вони привезли до вас онуків. Заплануйте щось веселе, наприклад, піти разом в зоопарк, музей чи парк.

Коли дідусь з бабусею стають батьками

«Я щойно повернулася додому після зібрання в Залі Царства. У двері хтось голосно постукав. На порозі стояло двоє поліцейських та двоє брудних дітей зі скуйовдженим волоссям, які, здавалося, не мились місяцями. Їх навіть важко було назвати дітьми! Але вони були моїми внуками. Їхня мати, наркоманка, цілком занедбала їх. Я була вдовою й уже виростила шістьох власних дітей, однак просто не могла сказати «ні» (Селлі)a.

«Дочка попросила мене взяти на якийсь час до себе її дітей, поки вона упорядкує своє життя. Я не знала, що вона вживає наркотики. Зрештою мені довелося виховувати двох її дітей. Кілька років пізніше дочка народила ще одну дівчинку. Я не хотіла брати ще й цю дитину до себе, але внук став умовляти мене: «Бабусю, чи ми не можемо взяти також її?» (Віллі Мей).

КОЛИСЬ говорили, що життя дідуся та бабусі — це «втіха без відповідальності». Але нині ситуація змінилася. За деякими підрахунками, лише в Сполучених Штатах Америки понад три мільйони дітей живе зі своїми дідусями та бабусями. І це число швидко зростає.

Що ж криється за такою тривожною тенденцією? Діти, батьки яких розлучилися, зрештою можуть переїхати жити до своїх дідусів та бабусь. Те саме може трапитися з дітьми, яких батьки занедбали або жорстоко з ними поводяться. У журналі «Благополуччя дитини» (англ.) говориться, що через паралізуючу дію, яку справляє кокаїн крек на батьків-наркоманів, «на світ з’являється втрачене покоління». Мільйони дітей також ростуть «без батьків» у результаті того, що ті залишили їх, померли або страждають від психічного захворювання. Діти, які втратили своїх матерів через СНІД, теж можуть зрештою переїхати жити до бабусі й дідуся.

Виховувати дітей у літньому віці або під час ‘злих днів’ старості може бути надто важким завданням (Екклезіяста 12:1—7). Багато людей просто не мають сили постійно пильнувати за малими дітьми. Дехто доглядає власних стареньких батьків. Інші розлучені або ж їхній подружній партнер помер, і їм доводиться давати собі раду самим. Чимало вважає, що вони погано забезпечені матеріально, аби взяти на себе такий тягар. Згідно з одним опитуванням, 4 з 10 дідусів та бабусь, які отримали право на виховання внуків, перебували майже на межі бідності. «Діти сильно хворіли,— пригадує Саллі.— І мені довелось витрачати багато грошей на ліки. А допомога від уряду була мізерною». Одна літня жінка каже: «Я мусила використовувати свою пенсію, аби піклуватися про внуків».

Стрес і напруга

Як випливає з одного вивчення, «піклування про внуків спричиняє в дідусів та бабусь сильний стрес, тому 86 відсотків із 60 опитаних дідусів та бабусь говорили, що «майже постійно перебувають у депресії або відчувають тривогу». Дійсно, багато скаржиться на проблеми зі здоров’ям. «Це впливає на мій фізичний, психічний і духовний стан»,— каже Елізабет, жінка, яка опікується своєю внучкою-підлітком. Віллі Мей, котра страждає через проблеми з серцем та високий тиск, говорить: «Мій лікар вважає, що це пов’язано зі стресом від виховання дітей».

Багато не готові до змін у житті, яких вимагає виховання внуків. «Іноді я нікуди не можу піти,— говорить один дідусь.— Мені шкода... залишати їх з кимось іншим. Тому, замість іти кудись чи щось робити, я просто нікуди не йду й не роблю того, що хочу». А одна бабуся зізналася, що часу для себе в неї взагалі «не існує». Поширеним явищем є соціальне відокремлення та самотність. Інша бабуся сказала: «У людей нашого віку — в більшості наших друзів — немає [малих] дітей, тому часто ми не приймаємо запрошень, оскільки наші діти [внуки] не запрошені».

Крім того, великого болю завдають проблеми емоційного характеру. У статті журналу «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» говориться: «Багатьох з них [дідусів та бабусь] мучить почуття сорому та вини за те, що з їхніх дітей не вийшло добрих батьків, і чимало в цьому звинувачує себе, запитуючись, що вони робили не так. Аби внуки почували себе безпечно й добре, дехто з них змушений у своєму серці зректися власних дітей, які є наркоманами або поводяться жорстоко».

Згідно з одним опитуванням, «більше чверті... сказали, що через опікування онуками у них погіршилися взаємини з їхніми подружніми партнерами». Особливо чоловіки часто відчувають, що їхні дружини, на плечі яких лягає більша частина обов’язків у догляді за дітьми, не приділяють їм належної уваги. Деякі чоловіки вважають, що не можуть більше витримати такої напруги. Одна жінка розповідає про свого чоловіка: «Він залишив нас... Мені здається, у нього просто створилось враження, що він потрапив у безвихідь».

Роздратовані діти

У журналі «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» говориться: «Проблеми збільшуються через те, що деякі діти, котрі переїжджають жити до дідусів та бабусь, належать до найзнедоленіших, найбільш емоційно травмованих і найроздратованіших дітей».

Задумаймося над життям онучки Елізабет. Батько дівчинки залишив її в прямому розумінні слова на розі вулиці, де працювала Елізабет, наглядаючи за тим, як школярі переходять вулицю. «Вона — роздратована дитина,— каже Елізабет,— бо зазнала великого болю». Внукам Саллі було завдано подібних ран. «Мій онук озлобився. Йому здається, що він нікому не потрібний». Дитина народжується з невід’ємним правом мати батька та матір, які люблять її. Уявіть собі, як вона почувається, коли батьки залишають її, занедбують або відкидають! Розуміння цих почуттів може допомогти вам поводитись терпеливо з дітьми, які стали проблемними. У Приповістей 19:11 говориться: «Розум людини припинює гнів її».

Наприклад, залишена дитина може відкидати ваші зусилля піклуватися про неї. Коли ви зрозумієте страхи й тривоги такої дитини, це допоможе вам ставитися до неї зі співчуттям. Скажіть дитині, що розумієте її побоювання, і запевніть у тому, що робитимете все можливе, аби їй було добре. Це заспокоїть дитину.

Як справлятися з проблемами

«Мені було дуже боляче й шкода себе. Ми не заслуговували такого». Це слова однієї бабусі, якій надали право батьківської опіки. Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації, то, можливо, маєте такі ж почуття. Однак не впадайте у відчай. Хоча з роками ви стаєте слабшими фізично, однак вік має свої переваги: з ним приходить мудрість, терпеливість та досвід. Тому не дивно, що, згідно з одним вивченням, «діти, які виховувались виключно дідусями та бабусями, почувалися досить добре у порівнянні з тими, хто виростав у сім’ї лише з батьком чи матір’ю».

Біблія заохочує нас: «Покладіть на Нього [Єгову] всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:7). Тому, подібно до псалмописьменника, постійно просіть у нього в молитві сили та керівництва. (Порівняйте Псалом 71:18). Задовольняйте також власні духовні потреби (Матвія 5:3, НС). «Християнські зібрання та проповідування допомогли мені вижити»,— каже одна християнка. Намагайтесь, якщо це тільки можливо, навчати своїх онуків Божих доріг (Повторення Закону 4:9). А Бог, безперечно, поблагословить ваші зусилля виховати внуків «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.)b.

Не бійтеся шукати допомоги. Часто друзі, особливо ті, що належать до християнського збору, можуть бути для вас доброю підтримкою. Саллі пригадує: «Мені дуже допомагали брати і сестри зі збору. Коли я почувалась пригніченою, вони підіймали мене на дусі. Дехто навіть підтримував матеріально».

Довідайтесь також, яку допомогу можна отримати від уряду (Римлян 13:6). Цікаво, що, згідно з одним опитуванням, проведеним серед дідусів та бабусь, «більшість не знає, яка допомога надається чи де її можна отримати» («Благополуччя дитини»). Працівники соціальної сфери та місцеві установи, які надають підтримку людям похилого віку, можуть порадити вам, куди звернутися.

Часто причиною того, що дідусі та бабусі змушені самі виховувати своїх онуків, є наші «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1—5). На щастя, ці важкі часи також вказують, що незабаром Бог втрутиться у справи людей і створить «нову землю», де жахливі обставини, які вражають так багато сімей сьогодні, відійдуть у минуле (2 Петра 3:13; Об’явлення 21:3, 4). А поки що дідусі та бабусі, котрі отримали право батьківської опіки, мусять робити все, що можуть, аби найліпше давати собі раду в цій ситуації. Багато чудово справляється зі своїм нелегким завданням! Завжди пам’ятайте, що попри розчарування можна також отримати велику радість. Ви навіть можете побачити, як ваші внуки стають щирими слугами Бога! Чи ж це не варте вашої важкої праці?

[Примітки]

[Рамка на сторінці 10]

Юридичні питання

Питання, чи варто дідусю та бабусі домагатися права батьківської опіки,— досить делікатне й складне. Мері Фрон, фахівець у цій справі, пояснює: «З одного боку, не отримавши права батьківської опіки, ви залишаєтесь досить незахищеними перед законом. У більшості випадків рідні батьки можуть у будь-який час повернутися й забрати у вас дитину чи дітей. З другого боку, багато дідусів та бабусь не хочуть добиватися цього права, оскільки це означає заявити в суді, що ваша дитина виявилася поганим батьком чи матір’ю» (журнал «Добре ведення домашнього господарства», англ.).

Без права батьківської опіки дідусям та бабусям часто важко записати своїх онуків до школи або навіть отримати для них якусь медичну допомогу. Проте здобуття права батьківської опіки може бути справою, на яку йде багато грошей, часу та емоцій. І навіть якщо це право вдається отримати, дідусі та бабусі можуть виявити, що насправді позбавлені грошової допомоги від держави. Тому в журналі «Благополуччя дитини» їм радиться «звернутися за консультацією до місцевого адвоката, котрий добре знає державні закони, що стосуються сім’ї, отримання права батьківської опіки та благополуччя дитини».

[Рамка на сторінці 11]

Вирахуйте видатки

Безперечно, бачити дитину, яка страждає,— дуже боляче, особливо, коли це ваша рідна кровинка. І Біблія наказує християнам піклуватися про «своїх» (1 Тимофія 5:8). Все ж у багатьох випадках дідусю чи бабусі було б мудро добре подумати, перш ніж взяти на себе таку відповідальність (Приповістей 14:15; 21:5). Потрібно спершу вирахувати видатки. (Порівняйте Луки 14:28).

З молитвою роздумайте, чи ваш фізичний, емоційний і духовний стан, а також фінансова ситуація дійсно дозволять вам задовольнити потреби цієї дитини? Що думає про це ваш подружній партнер? Чи можливо якось заохотити батьків дитини або навіть допомогти їм, щоб вони самі могли піклуватися про своє дитя. На жаль, деякі негідні батьки навіть не намагаються змінити свій неморальний спосіб життя. Одна бабуся з гіркотою згадує: «Я взяла до себе кількох її дітей. Але вона й далі вживала наркотики й народжувала дітей. Дійшло до того, що я просто була змушена сказати «ні»!

Проте якщо ви не піклуватиметесь своїми внуками, то що з ними станеться? Чи зможете ви спокійно ставитися до того, що за ними доглядає хтось інший, можливо навіть чужа людина? А що сказати про духовні потреби дітей? Чи інші зможуть виховати їх згідно з Божими нормами? Дехто може дійти висновку, що, незважаючи на всі труднощі, у них просто немає іншого виходу, як взяти на себе цю відповідальність.

Ці питання дуже болючі, і кожна людина повинна прийняти власне рішення.