У нас було сильне бажання говорити з іншими про те, чого навчилися, тому ми розпочали служіння від дому до дому з буклетом «Звістка надії».

Коли ми розповсюджували буклет «Звістка надії», діти збиралися навколо нас, вигукуючи «мілленарії» та інші принизливі слова. Колеги мого чоловіка стали також спричиняти йому неприємності. У кінці 1926 року його притягли до суду, звинуватили в тому, що він негідний бути вчителем у школі, й засудили на 15 днів ув’язнення.

Коли моя мати дізналася про це, то порадила мені залишити мого чоловіка. «Послухай, моя люба мамо,— відповіла я,— ти знаєш, як я сильно тебе люблю і поважаю. Але я просто не можу дозволити тобі перешкоджати нам поклонятися правдивому Богу Єгові». Вона поїхала до свого села сильно засмучена.