Помилки переписувачів

10. Що на початку робилося для збереження Біблії?

¹⁰ Чимало з вищезгаданих писемних пам’яток, які з часом пішли в забуття, були викарбувані на камені або на відносно тривких глиняних табличках. З Біблією все було інакше. Її писали спочатку на папірусі або на пергаменті — матеріалах, які нищаться набагато швидше. Тому оригінали біблійних рукописів зникли давним-давно. Як же тоді вдалося зберегти Біблію? Завдяки копіткій праці переписувачів з’явилися тисячі рукописних копій. До того як винайшли друк, переписування було звичайним методом розмноження книг.

11. Чого неможливо уникнути в процесі переписування від руки?

¹¹ Однак переписування від руки криє в собі певну небезпеку. Фредерік Кеньйон, відомий археолог і завідувач бібліотеки Британського музею, сказав: «Ще не створено такої людської руки і такого мозку, які могли б переписати велику працю без жодної помилки... Помилок неможливо було уникнути»⁴. Якщо в якийсь рукопис вкрадалася помилка, то вона повторювалась при виготовленні копій з цього рукопису. А оскільки з часом копій ставало чимраз більше, то в них вкрадалося й чимало помилок.

12, 13. Хто дбав про збереження тексту Єврейських Писань?

¹² Було створено багато тисяч копій Біблії, тож чи можна бути впевненими, що її зміст не змінився до невпізнання? Візьмімо, для прикладу, Єврейські Писання (Старий Завіт). У другій половині VI століття до н. е., коли євреї повернулися з вавилонської неволі, охоронцями єврейського тексту Біблії стали соферими, тобто «переписувачі». В їхні обов’язки входило виготовлення копій Писань, якими могли користуватися в поклонінні як окремі особи, так і групи людей. Соферими були справжніми фахівцями, які дуже якісно і з запопадливістю виконували свою працю.

¹³ У VII—X століттях нашої ери переписуванням біблійного тексту займалися наступники соферимів, масорети. Їхня назва походить від єврейського слова, яке означає «традиція». Вони також були переписувачами і дбали про збереження традиційного єврейського тексту Біблії. Масорети дуже скрупульозно виконували свою працю. Наприклад, для виготовлення копій переписувач мав користуватися належно завіреним рукописом, і йому не дозволялося писати з пам’яті. Перш ніж написати кожну літеру, він мусив звірити її з основним текстом ⁵. Професор Норман Готтвальд говорить: «Певне уявлення про старанність, з якою вони виконували свою працю, дає нам рабинська вимога про те, щоб усі нові рукописи ретельно перевірялись і копії з виявленими помилками знищувалися»⁶.

14. Яке відкриття дало можливість переконатися, наскільки точно соферими і масорети передавали біблійний текст?

¹⁴ Наскільки точно передавали текст соферими і масорети? До 1947 року відповісти на це запитання було нелегко, оскільки найстаріші повні рукописи єврейських біблійних книг датувалися X століттям нашої ери. Проте 1947 року в печерах біля Мертвого моря знайшли фрагменти дуже старих рукописів, у тому числі уривки біблійних книг. Деякі фрагменти належали до часу перед Христом. Вчені порівняли їх з наявними єврейськими рукописами, щоб переконатися, наскільки точно передавався текст. Що з’ясувалось у результаті такого порівняння?

15. а) Що з’ясувалось, коли порівняли рукопис книги Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, з масоретським текстом? б) Якого висновку можна дійти з огляду на те, що деякі рукописи Мертвого моря містять певні розбіжності у тексті? (Дивіться примітку).

¹⁵ Одним з найстаріших знайдених рукописів була повна книга Ісаї. Узгодженість текстів цього рукопису і наявної сьогодні масоретської Біблії просто вражає. Професор Міллар Берроуз пише: «Багато розбіжностей між [нещодавно знайденим] рукописом книги Ісаї з монастиря св. Марка та масоретським текстом можна пояснити помилками при переписуванні. Якщо не враховувати цього, то в загальному рукопис чудово узгоджується з текстами середньовічних манускриптів. Така узгодженість між рукописами, один з яких є набагато старішим, дає переконливий доказ точності традиційного тексту в цілому». Берроуз додає: «Це справді дивовижна річ, що приблизно за 1000 років текст зазнав таких незначних змін»a.

[Рамка на сторінці 19]

Достовірність тексту Біблії підтверджено

Щоб зрозуміти, наскільки добре підтверджено достовірність біблійного тексту, достатньо порівняти його з іншими літературними творами, які дійшли до нас з давнини — з класичною літературою Греції та Риму. Більшість цих творів була написана після завершення Єврейських Писань. Історія не згадує про жодні спроби геноциду проти греків чи римлян або про намагання знищити їхню літературу. Однак зверніть увагу на коментарі професора Фредеріка Брюса:

«До наших днів збереглася деяка кількість рукописів праці «Записки про галльську війну» Цезаря (58—50 рр. до н. е.), проте тільки дев’ять чи десять з них у доброму стані, а найстаріший був створений приблизно через 900 років після часів Цезаря.

Зі 142 книжок «Історії Риму від заснування міста» Лівія (59 р. до н. е.—17 р. н. е.) збереглося лише 35; про них нам відомо не більш ніж з двадцяти рукописів, гідних хоча б якоїсь уваги, і тільки один з них, що містить фрагменти книг III—VI, датується IV століттям.

З чотирнадцяти книжок «Історії» Таціта (бл. 100 р. н. е.) збереглося лише чотири з половиною; з шістнадцяти книжок його «Анналів» десять збереглося повністю, а дві частково. Наявні частини цих двох визначних історичних праць ґрунтуються на двох рукописах, один з яких датується дев’ятим століттям, а другий — одинадцятим. (...)

«Історія» Фукідіда (бл. 460—​400 рр. до н. е.) збереглась у восьми рукописах, найстаріший з яких датується прибл. 900 роком н. е., а також на кількох клаптиках папірусу, датованих початком християнської ери.

Те саме можна сказати й про «Історію» Геродота (бл. 488​—​428 рр. до н. е.). Проте жоден фахівець з античної філології не сприйняв би серйозно твердження, що праці Геродота і Фукідіда не достовірні лише тому, що найстаріші наявні рукописи цих праць були створені через більш як 1300 років після оригіналів» («The Books and the Parchments», сторінка 180).

Порівняйте цю інформацію з фактом, що існують тисячі рукописів різних частин Біблії.