Проповідування з витривалістю в країні криги та вогню

ІСЛАНДІЯ лежить у північній частині Атлантичного океану, десь посередині між Північною Америкою та Європою. Хоча це лише трохи нижче полярного кола, завдяки теплій течії Гольфстрім клімат країни помірніший, ніж можна було б сподіватися. Ісландію називають країною криги і вогню тому, що в ній є найбільший льодовик Європи і вона також є одним із найактивніших вулканічних районів світу. Добре відомі її численні гарячі джерела та сольфатари, тобто вулканічні райони, що виділяють гарячу пару та сірчисті гази.

На цьому другому по величині острові Європи живе 260 000 мешканців, які є потомками вікінгів, що оселилися тут понад 1100 років тому. Ісландська мова в дійсності є тою ж староскандінавською мовою, якою розмовляли вікінги. Вона майже не змінилася, тому що ісландцям подобалося читати свої старі саги — твори, більшість яких були написані у XIII столітті.

У XVI столітті почалася перекладатись ісландською мовою Біблія. «Новий Завіт» з’явився у 1540 році, а ціла Біблія — у 1584-му. Понад 90 відсотків людей належать до євангелічно-лютеранської церкви — офіційної державної релігії. Хоча Біблію можна знайти майже в кожному домі, дуже мало людей вірить, що вона є Божим Словом. Більшість ісландців мають на релігію ліберальні погляди і в загальному є незалежними мислителями.

Добра новина доходить до Ісландії

Перші ісландці, які почули добру новину про Царство, жили тоді в Канаді. Одним з них був Ґеорґ Фйольнір Ліндал. Його батьки походили з Ісландії, і він розмовляв ісландською мовою. Невдовзі після того, як цей чоловік присвятив своє життя Богу Єгові, він став повночасним проповідником доброї новини. У 1929 році, коли йому було 40 років, він повіз добру новину людям тої країни криги і вогню.

Яке ж велетенське завдання для однієї особи! Ісландія має близько 320 кілометрів з півночі на південь і 500 — зі сходу на захід. Берегова лінія, включаючи фіорди та бухти, простягається приблизно на 6400 кілометрів. У той час не було справжніх доріг і майже не було машин чи інших сучасних засобів пересування. Однак за десять років брат Ліндал опрацював цілий острів і розповсюдив тисячі книжок. Він подорожував уздовж берега човнами, а коли відвідував ферми в глибині острова, брав двох коней, одного — для себе, іншого — для літератури та інших речей.

Майже 18 років брат Ліндал був єдиним Свідком в Ісландії. Незважаючи на свій тяжкий труд, він так і не побачив, щоб хтось став по стороні правди у той час. Його довге, одиноке перебування закінчилося 25 березня 1947 року, коли туди прибули перші випускники Біблійної школи Товариства Вартової башти Ґілеад. Можна собі уявити його радість, коли Єгова зрештою відповів на його молитви вислати більше робітників на жниво (Матвія 9:37, 38). Брат Ліндал продовжував своє служіння, аж поки у 1953 році не повернувся до Канади.

Більше робітників на жниво

Місіонери, що приїхали у 1947 році,— це два брати з Данії. Через два роки прибуло ще більше місіонерів. Вони продовжували проповідувати разом зі своїми друзями, які переїхали в Ісландію, і розповсюдили тисячі публікацій. Більшість ісландців люблять читати, але не багато з них відгукнулися на добру новину. Однак терпеливі брати, які 27 років садили і поливали, нарешті побачили плоди своєї праці. У 1956 році семеро нових осіб стали по стороні Царства і присвятили своє життя Єгові.

За десять минулих років кількість вісників Царства зросла більше ніж удвоє. Зараз там 280 вісників доброї новини у семи зборах та одній групі у відокремленій території. Давайте об’їдемо острів і відвідаємо ці збори.

Навколо столиці

Брати і сестри, які усі ці роки проявляли витривалість, отримали щедрі благословення. Зараз у Рейк’явіку, столиці країни, процвітає два збори. Вони збираються у гарному Залі Царства, який знаходиться в тому ж будинку, що і бюро філіалу, відкритому у 1975 році.

Фрідрік та Ада були серед семи охрещених у 1956 році. «Я пригадую, як ми збиралися у маленькій кімнаті на горищі, де жили місіонери,— каже Фрідрік.— У кімнаті було місце для 12 крісел, але деколи, коли приходило більше людей, ніж звичайно, ми відкривали двері до іншої кімнатки. Наскільки ж відмінна ситуація сьогодні, коли два збори заповнюють Зал Царства!»

Фрідрік був відповідальним за відділ харчування, коли проводилися перші конгреси. «Більшість праці я виконував сам, і в той же час не було нічого дивного в тому, що кожного дня я мав три-чотири завдання у самій програмі. На кухні я працював у фартусі. Коли приходив час на промову, я одягав піджак і йшов до залу. Кілька разів ставалося так, що брати повинні були нагадати мені зняти фартух. Зараз на конгреси приходить від 400 до 500 осіб, серед них чудові старійшини, які беруть участь у програмі. Вистачає також рук у відділі харчування».

Найближчий збір до Рейк’явіка, Кеблавік, знаходиться на віддалі близько 50 кілометрів на захід. Дорога проходить через поля, вкриті лавою. Десять відсотків території Ісландії вкрито лавою. Першими з рослин, що з’являються на цих полях, є лишайник та мох, але на давнішій лаві можна знайти дикі ягоди та низькорослі кущі.

У зборі в місті Кеблавік, що був заснований у 1965 році, є 19 вісників. Недалеко звідси знаходиться міжнародний аеропорт і військова база США. Хоча Свідки не можуть працювати від дому до дому на самій базі, там проводилося багато біблійних вивчень і досить багато осіб навчилося правди.

Ще один збір знаходиться у місті Сельфосс, 55 кілометрів на схід від Рейк’явіка. У цій зеленій місцевості можна бачити ферми, де вирощують худобу, овець; тут теж знаходиться найбільша в Ісландії молочарня. По дорозі ми проїжджаємо повз Хвераґерді, містечко у живописній долині. Ще здалека бачимо стовпи пари над гарячими джерелами по цілій долині. Це одна з найбільших термічних зон у країні, і тут було побудовано багато теплиць, в яких використовують ці ресурси і вирощують тепличні помідори, огірки та різні квіти.

Тут існує невеликий, але активний збір із 19 вісників Царства. Сіґурдур та Ґудрун Свава переїхали сюди з Рейк’явіка, щоб підтримати цю малу групу, коли у 1988 році було сформовано цей збір. Сіґурдур тут єдиний старійшина. Перед тим як майже десять років тому він став Свідком Єгови, він був відомим музикантом — грав у різних групах на барабанах. Сьогодні він заробляє на життя, миючи вікна і викладаючи музику. Його спосіб життя виконавця розважальної музики приніс йому багато проблем, наприклад, зловживання наркотиками і спиртним, розбита сім’я. Яким же задоволеним він є зараз, коли має ціль у житті і служить Єгові!

На східний берег

Після Сельфосса ми розпочинаємо 680-кілометрову подорож, здебільшого по вузьких і нерівних дорогах, посипаних гравієм. Їдемо до наступного збору у містечку Рейдарфйордюр, що на східному березі. Через півгодини перед нами відкривається вид на Геклу, найвідоміший ісландський вулкан. У нашому столітті вже було чотири виверження цього вулкана.

У 1973 році відбулося вражаюче виверження на островах Вестманнаейяр. Лише за кілька годин усіх 5300 мешканців було безпечно евакуйовано. Після відбудови містечка більшість мешканців поступово повернулося. Зараз там живе два Свідки Єгови, які проповідують добру новину людям цього невеликого поселення. Провівши в дорозі ще дві години, ми бачимо величний Ватнайєкюдль, найбільший льодовик Ісландії площею 8300 квадратних кілометрів. По дорозі минаємо також багато чудових водоспадів та річок.

Провівши близько десяти годин у дорозі, ми на місці. У місті Рейдарфйордюр зустрічаємо 12 вісників наймолодшого в Ісландії збору. У цій місцевості не було жодного Свідка, аж поки в кінці 1988 року тут не з’явився місіонерський дім. Кьєль та Ііріс, шведська місіонерська пара, служать в Ісландії з 1963 року. Їх призначено працювати серед 15 000 мешканців цієї сільської місцевості, яка простягається приблизно на 500 кілометрів.

Кьєль розповідає: «Немає сумніву в тому, що Єгова щедро поблагословив працю Царства у цій частині Ісландії. Першого січня 1993 року було сформовано збір, і ми проводимо багато добрих біблійних вивчень з особами, які прогресують. Хоча з часу, коли брат Ліндал їздив на коні, засоби пересування змінилися, в темні зимові місяці не завжди легко проїхати через гірські перевали по дорогах, вкритих льодом, навіть «джипом» з приводом на чотири колеса. Одного разу нас здуло з обледенілої дороги і ми перевернулися два чи три рази вниз по схилу. На щастя, обійшлося без жодних поранень».

Провівши в Ісландії 30 років, Ііріс каже: «Протягом років на допомогу прибуло багато іноземців. Хоча з різних причин більшість із них були змушені виїхати, вони таки багато зробили у праці садіння та поливання. Ми тішимося, що можемо залишатися, оскільки зараз бачимо великі жнива. Єгова приспішує свою працю і тут».

У великій мірі цей ріст відбувається завдяки тому, що нові особи свідчать своїм співробітникам. Чоловік на ім’я Атлі, що навчився правди від місіонерів, почав розмовляти з іншими працівниками будівельної компанії, в якій він працював. Двоє його співробітників беруть тепер участь у проповідуванні, причому в листопаді 1992 року один вже охрестився разом зі своєю дружиною. Третій співробітник вивчає Біблію зі Свідками.

На північ

Після Рейдарфйордюра ми беремо курс на захід. Наступний збір знаходиться на віддалі 300 кілометрів у містечку Акурейрі. На початку 50-х років сюди було призначено спеціальних повночасних проповідників. Від самого початку справі проповідування сильно противилися деякі представники духівництва. У місцевій газеті друкувалися статті, які застерігали людей проти Свідків Єгови. Крім того, багато жителів містечка займалося спіритизмом. Але завдяки витривалості та терпеливості піонерів та місіонерів сьогодні там є активний, хороший збір із 35 вісників Царства.

Фрідрік, один із тутешніх старійшин, був рибалкою. Прийшовши у 1982 році на конгрес, він переконався, що навчається правди. Вирішивши проповідувати членам своєї сім’ї, друзям та співробітникам, він повернувся до Акурейрі. Потім Фрідрік запланував залишити роботу рибалки, щоб мати більше часу для збору. Він сказав своїй коханці Гелзі, що вони не можуть більше жити разом, поки не одружаться, оскільки він хоче стати Свідком Єгови. Фрідрік також хотів, щоб вона вивчала Біблію, бо він не «одружиться з невіруючою» (1 Коринтян 7:39). На його здивування, Гелґа почала вивчати Біблію. У лютому 1983 року вони одружилися і невдовзі після цього охрестилися. З часом правду прийняли також мати і сестра Фрідріка.

Наша остання зупинка у місті Акранес, що лежить на віддалі 350 кілометрів від Акурейрі. Ці міста відділяються трьома гірськими перевалами та багатьма чудовими долинами. Тут дорога вже брукована, і в порівнянні з нерівними, вузькими гравійними дорогам, по яких ми їхали більшість часу, подорож по ній була досить приємною. В Акранесі є найменший в Ісландії збір — п’ять вісників, двоє з яких служать старійшинами. Збір складається з двох сімей, які відгукнулися на «заклик македонянина», залишили один з більших зборів у Рейк’явіку й оселилися у цьому містечку, щоб служити там, де більша потреба (Дії 16:9, 10). Впевнені в тому, що Єгова дасть ріст, вони вже понад два роки терпеливо проповідують добру новину у цій місцевості (1 Коринтян 3:6).

Яскраві перспективи росту

У своїх теплицях з геотермічним підігрівом та штучним освітленням ісландські фермери вирощують багато різноманітних овочів, городини та інших рослин. Так само і Свідки, споряджені духовною правдою, теплом лагідного переконування і благословенням святого духу Єгови, досягають хороших результатів на полі Ісландії.

Цього року на Спомин смерті Христа прийшло 542 особи, і зараз там проводиться близько 200 домашніх біблійних вивчень. Крім цього, позитивний відгук на заохочення служити у непризначених територіях вселяє впевненість у тому, що всі вівцеподібні люди на цьому великому острові почують голос Доброго Пастиря, Ісуса Христа (Івана 10:14—16). Які ж радісні ці результати для тих вірних вісників Царства, які за минулих 64 роки виявили стільки терпіння та витривалості у проповідуванні доброї новини в країні криги та вогню!

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Акурейрі

Акранес

Кеблавік

Сельфосс

Вестманнаейяр

Рейдарфйордюр

Гекла

Гейзер

ВАТНАЙЄКЮДЛЬ

РЕЙК’ЯВІК

[Відомості про джерело]

Based on map by Jean-Pierre Biard