³ Це Боже Слово. Хоча Біблію писали і перекладали з мов оригіналу на сучасні мови різні люди, насправді вона є Божим Словом — Божою натхненою звісткою для людей. Натхнені письменники усвідомлювали це, тому часто вживали такі вислови, як: «те, що виходить з уст Господніх» (Повт. 8:3), «Господні слова» (Іс. Нав. 24:27), «заповіді Господа» (Езд. 7:11), «Господній Закон» (Пс. 19:8), «Господнє слово» (Ісаї 38:4), «слово, що походить із уст Божих» (Матв. 4:4) та «слово Господнє» (1 Сол. 4:15).

⁶ Визначення канонічності. За якими божественними критеріями визначають канонічність 66 книг Біблії? Перш за все ці писання мають стосуватись дій Єгови, пов’язаних із землею, тобто заохочувати людей поклонятись йому і виявляти глибоку повагу до його імені, діл та намірів щодо землі. Ці книги мають містити докази натхненності, тобто того, що вони написані під впливом святого духу (2 Пет. 1:21). Вони повинні заохочувати не до забобонності чи поклоніння твориву, а до любові та служіння Богу. Інформація в них не має порушувати внутрішньої гармонії Писань, натомість кожна книга, узгоджуючись з іншими, має підтверджувати існування єдиного автора, Бога Єгови. Також можна очікувати, що натхнені книги будуть точними навіть у найменших деталях. Крім цих основних ознак, кожна книга має ще інші притаманні лише їй ознаки натхненності, а отже, й канонічності; вони обговорюються на початку кожного розділу в серії брошур «Усе Писання» достовірне й корисне». Існують теж окремі особливості формування канону Єврейських Писань і канону Християнських Грецьких Писань.

⁸ Єврейське письмо поміщає надзвичайно багато пророцтв. Сам Єгова виявив через Мойсея, на основі чого можна встановити достовірність пророцтва, тобто чи походить воно від Бога, чи ні, а це допомогло визначити канонічність пророчих книг (Повт. 13:2—4; 18:20—22). Розгляд кожної пророчої книги Єврейських Писань у світлі цілої Біблії та світської історії доводить, що пророки промовляли «слово» в ім’я Єгови, що воно справді ‘ставалося’, тобто сповнялося повністю або в малому масштабі, і що воно скеровувало людей до Бога. Пророцтва, які відповідали цим вимогам, були дійсно правдивими і натхненими.

⁹ Канонічність багатьох книг Єврейських Писань можна визначити по тому, чи їх цитував Ісус та натхнені письменники Християнських Грецьких Писань. Але серед натхнених книг є й такі, що не цитуються, наприклад книги Естер та Екклезіяста. Тому, розглядаючи докази канонічності, слід пам’ятати ще один важливий фактор, який стосується всього біблійного канону.  Якщо Єгова надихнув написання своїх слів, щоб навчати людей, підбадьорювати їх і спонукувати до поклоніння та служіння йому, то логічно, що він покерував і впорядкуванням натхнених писань та укладенням біблійного канону. Він подбав, щоб не виникло жодного сумніву щодо того, які книги мають входити до його Слова правди і визначати незмінні норми правдивого поклоніння. Адже лише завдяки цьому земні створіння могли бути «народжені... Словом Божим» та засвідчити, що «Слово Господнє повік пробуває» (1 Пет. 1:23, 25).