ПО ВСЬОМУ світі існує чимало релігійних, політичних, комерційних і громадських організацій. Вони мають різноманітні завдання, цілі, погляди та ідеї. Проте є одна організація, яка разюче відрізняється від усіх інших. Боже Слово чітко показує, що цією організацією є Свідки Єгови.

² Як же радісно, що ти долучився до організації Єгови! Ти особисто переконався, в чому полягає Божа воля, і тепер її виконуєш (Пс. 143:10; Рим. 12:2). Ти активно служиш Єгові разом зі сповненим любові всесвітнім братством (2 Кор. 6:4; 1 Пет. 2:17; 5:9). Боже Слово запевняє, що завдяки цьому ти станеш значно щасливішим і відчуєш рясні благословення (Присл. 10:22; Марка 10:30). Вірно виконуючи волю Єгови, ти готуєшся до вічного і славетного майбутнього (1 Тим. 6:18, 19; 1 Ів. 2:17).

³ Наш Величний Творець має унікальну всесвітню організацію. Вона є теократичною. Це означає, що нею керує Єгова — Голова над усім. Ми цілковито довіряємо йому. Він наш Суддя, Законодавець і Цар (Ісаї 33:22). Єгова, Бог порядку, зробив усе так, щоб ми могли «співпрацю[вати] з ним» у виконанні його наміру (2 Кор. 6:1, 2).

⁴ У час, коли теперішній світ наближається до свого кінця, ми йдемо вперед під проводом призначеного Царя, Христа Ісуса (Ісаї 55:4; Об’яв. 6:2; 11:15). Власне Ісус передрік, що його послідовники виконуватимуть більші діла, ніж виконував він упродовж свого земного служіння (Ів. 14:12). Це мало стати можливим завдяки тому, що кількість Ісусових послідовників зростала б і вони проповідували б протягом довшого часу, охоплюючи дедалі більшу територію. Так добра новина про Царство звіщалася б аж до кінців землі (Матв. 24:14; 28:19, 20; Дії 1:8).

⁵ Це пророцтво вже виконується. Однак Ісус чітко повідомив, що проголошення доброї новини завершиться у призначений Єговою час. Усе записане в Божому пророчому Слові вказує на те, що великий та грізний день Єгови наблизився (Йоіла 2:31; Соф. 1:14—18; 2:2, 3; 1 Пет. 4:7).

⁶ Зрозумівши, в чому полягає воля Єгови в ці останні дні, ми повинні ще з більшою ревністю виконувати її. Для цього необхідно дослідити, як діє організація Єгови, і повною мірою співпрацювати з нею. Діяльність цієї організації ґрунтується на принципах, заповідях, законах, наказах, правилах і вченнях, які містяться в Божому натхненому Слові (Пс. 19:7—9).

⁷ Ретельно дотримуючись таких біблійних вказівок, народ Єгови живе й співпрацює в мирі та єдності (Пс. 133:1; Ісаї 60:17; Рим. 14:19). А що об’єднує наших братів по цілому світі? Любов. Адже ми зодягнулися в любов і вона керує нами (Ів. 13:34, 35; Кол. 3:14). Завдяки цьому ми маємо схвалення Єгови і йдемо в ногу з небесною частиною його організації.

НЕБЕСНА ЧАСТИНА ОРГАНІЗАЦІЇ ЄГОВИ

⁸ Пророки Ісая, Єзекіїль і Даниїл бачили у видіннях небесну частину організації Єгови (Ісаї, розд. 6; Єзек., розд. 1; Дан. 7:9, 10). Апостол Іван теж отримав видіння небесного устрою, яке описав у книзі Об’явлення. Він бачив Єгову на славетному престолі, довкола якого ангели проголошували: «Святий, святий, святий Єгова Бог, Всемогутній, той, хто був, хто є і хто має прийти» (Об’яв. 4:8). Іван також бачив, що «коло престолу... стояло ягня». Цим Ягням Божим є Ісус Христос (Об’яв. 5:6, 13, 14; Ів. 1:29).

⁹ У тому видінні Єгова сидить на престолі, і це вказує, що саме він є Головою Божої організації. Про Єгову та його найвище становище говориться в 1 Хронік 29:11, 12: «Тобі, Єгово, належить велич, могутність, краса, слава і величність, адже все, що на небі і на землі,— твоє. Тобі, Єгово, належить царство, ти — Голова над усіма. Від тебе — багатство і слава, і ти пануєш над усім. У твоїй руці сила і могутність, і ти можеш звеличити та зміцнити кожного».

¹⁰ Будучи співпрацівником Єгови, Ісус Христос посідає високе становище в небі, і йому дана велика влада. Бог «все підкорив йому до ніг і зробив його головою над усім на благо збору» (Еф. 1:22). Апостол Павло сказав про Ісуса: «Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені. Він зробив це для того, щоб перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно — ті, хто на небі, хто на землі і хто під землею,— і щоб кожен язик відкрито визнав, що Ісус Христос — це Господь на славу Бога, нашого Батька» (Філ. 2:9—11). Тож ми можемо повністю покладатися на праведне керівництво Ісуса Христа.

¹¹ Пророк Даниїл бачив у видінні Давнього днями на небесному престолі, й «тисяча тисяч [ангелів] служили йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед ним» (Дан. 7:10). Біблія називає це небесне військо ангелів «духами для святого служіння, посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння» (Євр. 1:14). Усі ці духовні істоти організовані в «престоли... панування... уряди... владу» (Кол. 1:16).

¹² Виділяючи час на роздуми про ці особливості небесної частини організації Єгови, ми зрозуміємо реакцію Ісаї на видіння. У ньому він бачив Єгову, котрий «сидів на величному і високому престолі», а «над ним стояли серафими». Ісая сказав: «Горе мені! Тепер я точно помру! Бо я людина з нечистими устами і живу серед людей з нечистими устами, а очі мої бачили Царя, самого Єгову, Бога військ!» Ісая пройнявся благоговінням і відчув себе незначним, коли збагнув велич організації Єгови. Пророка настільки вразило це видіння, що, почувши з неба заклик звіщати присуди Єгови, він вигукнув: «Ось я! Пошли мене» (Ісаї 6:1—5, 8).

¹³ Розуміння того, якою є організація Єгови, та вдячність за неї так само впливає на Божий народ сьогодні. Організація Єгови рухається вперед, і ми намагаємося йти в ногу з нею та цілковито їй довіряти.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЄГОВИ РУХАЄТЬСЯ ВПЕРЕД

¹⁴ У 1-му розділі пророцтва Єзекіїля Єгову зображено на величезній небесній колісниці. Ця колісниця, що сяє славою, символізує невидиму частину організації Єгови. Те, що Бог їде на цій колісниці, означає, що він з любов’ю керує нею та послуговується відповідно до свого наміру (Пс. 103:20).

¹⁵ Кожне колесо колісниці має всередині ще одне колесо. Ті колеса мають однаковий діаметр і розташовані під прямим кутом одне до одного. Лише завдяки цьому вони можуть «йти у будь-який з чотирьох боків» (Єзек. 1:17). Хоча колеса здатні миттєво змінювати напрямок, не можна сказати, що ця колісниця є некерованою чи рухається хаотично. Єгова не дозволяє своїй організації рухатися як завгодно. В Єзекіїля 1:20 говориться, що вони «йшли туди, куди їх скеровував дух». Отже, Єгова через свій дух скеровує організацію в потрібному напрямку. Тому запитаймо себе: «Чи я йду в ногу з організацією Єгови?»

¹⁶ Іти в ногу з організацією Єгови означає не лише відвідувати зібрання та брати участь у проповідуванні, а бути готовим робити поступ і рости духовно. Нам потрібно «визначати, що є важливішим» і регулярно харчуватися найсвіжішою духовною поживою (Філ. 1:10; 4:8, 9; Ів. 17:3). Важливо пам’ятати, що для функціонування будь-якої організації необхідна злагоджена співпраця. Тому щоб виконувати доручену Єговою працю, ми мусимо мудро використовувати свій час, сили, вміння та засоби, які він нам дає. Якщо ми йдемо в ногу з небесною колісницею Єгови, то наше життя буде узгоджуватись зі звісткою, котру ми проголошуємо.

¹⁷ Організація Єгови допомагає нам рухатися вперед, виконуючи його волю. Небесною колісницею керує сам Єгова, тому, йдучи в ногу з нею, ми показуємо, що шануємо його і покладаємося на нього, як на свою Скелю (Пс. 18:31). Біблія обіцяє: «Єгова дасть силу своєму народові, Єгова поблагословить свій народ миром» (Пс. 29:11). Оскільки ми є частиною організації Єгови, то отримуємо від нього силу і мир, якими він благословляє свій організований народ. Тож можемо не сумніватися: Єгова зливатиме на нас рясні благословення, якщо ми будемо виконувати його волю тепер і цілу вічність.

«НА ПОЧАТКУ Бог створив небо і землю», і все зроблене ним було «дуже добре» (Бут. 1:1, 31). Єгова приготував для людей чудове майбутнє, проте бунт в Едемі на деякий час затьмарив цю радісну перспективу. І все ж намір Єгови щодо землі та людства не змінився. Для слухняних нащадків Адама Бог дав надію на визволення. Єгова відновить правдиве поклоніння і знищить Злого та всі його злі діла (Бут. 3:15). Тоді знову все стане «дуже добре». Єгова здійснить це через свого Сина Ісуса Христа (1 Ів. 3:8). Саме тому надзвичайно важливо розуміти і визнавати роль Христа у Божому устрої (Дії 4:12; Філ. 2:9, 11).

РОЛЬ ХРИСТА

² Варто зазначити, що роль Христа у Божому устрої є багатогранною. Ісус є Викупником людства, Первосвящеником, Головою християнського збору і Царем Божого Царства. Роздуми про всі ці грані збільшують нашу вдячність Богові за те, що він зробив для нас, та поглиблюють любов до Христа Ісуса. Біблія розкриває деякі з цих граней.

³ Під час земного служіння Христа стало очевидним, що примирення слухняних людей з Богом відбудеться саме через Ісуса (Ів. 14:6). Давши себе як викуп за багатьох, Ісус став Викупником людства (Матв. 20:28). Отже, Ісус є не лише прикладом побожної поведінки, він відіграє ключову роль у сповненні наміру Єгови щодо людства. Тільки завдяки Ісусу ми можемо отримати Боже схвалення (Дії 5:31; 2 Кор. 5:18, 19). Жертовна смерть Христа та його воскресіння відкрили для слухняних людей дорогу до вічних благословень, якими вони втішатимуться під правлінням Божого небесного Царства.

⁴ Як Первосвященик, Ісус здатний «співчувати нашим слабкостям» і примирити з Богом своїх відданих послідовників на землі, уможлививши прощення їхніх гріхів. Апостол Павло сказав: «Ми маємо не такого первосвященика, який не міг би співчувати нашим слабкостям, а такого, який подібно до нас був випробуваний у всьому, проте залишився безгрішним». Після цих слів Павло заохотив усіх, хто виявляє віру в Ісуса Христа, повною мірою отримувати пожиток з цього устрою для примирення з Богом: «Наближаймося зі свободою мови до престолу незаслуженої доброти, щоб, коли нам потрібна буде допомога, Бог наділив нас милосердям і незаслуженою добротою» (Євр. 4:14—16; 1 Ів. 2:2).

⁵ Також Ісус є Головою християнського збору. Тому ми сьогодні, як і його послідовники в І столітті, не потребуємо провідника з-поміж людей. Ісус керує християнським збором через святий дух та навчених пастирів. Піклуючись про Божу отару, ці чоловіки несуть відповідальність перед Ісусом та його небесним Батьком (Євр. 13:17; 1 Пет. 5:2, 3). Ось які пророчі слова стосовно Ісуса промовив Єгова: «Я зробив його свідком для народів, провідником і правителем народів» (Ісаї 55:4). Ісус підтвердив сповнення цих пророчих слів, сказавши своїм учням: «Не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа» (Матв. 23:10).

⁶ Склад розуму і готовність Ісуса допомагати нам можна побачити з його запрошення: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний, і знайдете для себе відсвіження, бо ярмо моє зручне і ноша легка» (Матв. 11:28—30). Ісус з лагідністю керує справами християнського збору, а його керівництво приносить нам відсвіження. Цим він показує, що є «пастирем добрим», який наслідує приклад свого небесного Батька, Бога Єгови (Ів. 10:11; Ісаї 40:11).

⁷ У Першому листі до коринфян Павло згадав іншу грань Ісусової ролі, сказавши: «Він має царювати, поки Бог не покладе всіх ворогів йому під ноги. Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться тому, хто йому все підкорив, щоб Бог був усім для всіх» (1 Кор. 15:25, 28). Ісус був першим творінням Бога і ще до приходу на землю служив його «майстром» (Присл. 8:22—31). Бог послав Ісуса на землю, і впродовж усього земного служіння Ісус виконував його волю. Він вистояв у найважчому випробуванні і залишився вірний своєму Батькові аж до смерті (Ів. 4:34; 15:10). Бог воскресив Ісуса до життя в небі та призначив Царем небесного Царства (Дії 2:32—36). Як Цар, Ісус Христос отримав від Бога надзвичайне завдання — очолити міріади могутніх духовних створінь і разом з ними усунути людське правління та очистити землю від зла (Присл. 2:21, 22; 2 Фес. 1:6—9; Об’яв. 19:11—21; 20:1—3). Після цього усією землею керуватиме лише один уряд — Боже небесне Царство на чолі з Христом (Об’яв. 11:15).

ЩО ОЗНАЧАЄ ВИЗНАВАТИ РОЛЬ ХРИСТА

⁸ Ісус Христос, наш Взірець, є досконалим. Він має доручення піклуватись про нас. Щоб відчувати ніжну турботу і захист Ісуса, ми мусимо зберігати відданість Єгові та йти в ногу з його прогресивною організацією.

⁹ Християни першого століття добре розуміли та визнавали роль Христа в Божому устрої. Це видно з того, що вони об’єднано співпрацювали під головуванням Христа, підкоряючись вказівкам, які він давав через святий дух (Дії 15:12—21). Апостол Павло, наголошуючи на єдності збору помазаних християн, написав: «Говорімо правду і виявляймо любов, тоді ми зможемо в усьому зростати до зрілості, підкоряючись Христу, який є головою. Від нього йдуть інші частини тіла; вони гармонійно поєднуються і взаємодіють за допомогою різних суглобів, які виконують необхідні функції. Якщо кожна окрема частина тіла діє належно, це сприяє росту цілого тіла, а зміцняється воно завдяки любові» (Еф. 4:15, 16).

¹⁰ Коли всі у зборі гармонійно співпрацюють під головуванням Христа, це сприяє росту та духу любові, яка є «досконалими узами єдності» (Ів. 10:16; Кол. 3:14; 1 Кор. 12:14—26).

¹¹ Події у світі, які є сповненням біблійних пророцтв, чітко показують, що з 1914 року Ісус посів царську владу. Сьогодні він править серед своїх ворогів (Пс. 2:1—12; 110:1, 2). Що це означає для жителів землі? Ісус, виконавши Божий вирок над ворогами, невдовзі виявить себе як Цар над царями і Пан над панами (Об’яв. 11:15; 12:10; 19:16). Тоді на тих, хто є праворуч Христа і хто має його схвалення, сповниться пророцтво про визволення, яке Бог проголосив відразу після бунту перших людей (Матв. 25:34). Як же чудово, що ми розуміємо роль Христа у Божому устрої! Тож і далі в ці останні дні об’єднано виконуймо своє служіння під головуванням Христа.

ЦІ СЛОВА апостола Павла, записані в Євреїв 13:7, можна також перекласти: «Пам’ятайте про тих, хто керує вами». Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. цю роль виконували вірні апостоли Господа Ісуса Христа. Вони утворювали керівний орган, який давав вказівки новосформованому християнському збору (Дії 6:2—4). Приблизно 49 року н. е. керівний орган було розширено і, крім Ісусових апостолів, до нього увійшли ще й інші чоловіки. У той час як розглядалася справа щодо обрізання, керівний орган складався з «апостолів і старійшин» в Єрусалимі (Дії 15:1, 2). Вони мали вирішувати питання, що стосувались усіх християн. Ці чоловіки розсилали до зборів листи і постанови, які зміцняли учнів і сприяли єдності їхніх поглядів та дій. Збори, виявляючи послух і дотримуючись вказівок керівного органу, процвітали духовно та втішались рясними благословеннями Єгови (Дії 8:1, 14, 15; 15:22—31; 16:4, 5; Євр. 13:17).

² Після смерті апостолів почалося велике відступництво (2 Фес. 2:3—12). Як і передрікав Ісус у прикладі про пшеницю та бур’яни, разом з пшеницею (помазаними християнами) були посіяні бур’яни (удавані християни). Протягом сторіч ці групи мали рости разом аж до жнив, тобто до «закінчення віку» (Матв. 13:24—30, 36—43). Хоча окремі помазані християни і далі відчували Ісусову підтримку, все ж тоді на землі не існувало керівного органу, видимого каналу, через який Ісус давав би вказівки своїм послідовникам (Матв. 28:20). Проте він передрік, що у час жнив дещо зміниться.

³ «Хто ж вірний і розсудливий раб?» Таким запитанням Ісус Христос почав свій приклад, який є частиною даної ним ознаки «закінчення цього віку» (Матв. 24:3, 42—47). Він зазначив, що вірний раб буде своєчасно давати духовну поживу Божому народу. У І столітті Ісус давав провід через групу людей, а не якусь окрему особу. Так само і під час закінчення цього віку Ісус послуговується вірним рабом, а не якоюсь однією людиною.

ХТО Є «ВІРНИМ І РОЗСУДЛИВИМ РАБОМ»

⁴ Кому Ісус дав завдання забезпечувати духовною поживою своїх послідовників? Помазаним християнам, котрі живуть на землі, і це досить логічно. Біблія називає їх «священством царським», якому доручено «“усюди звіщати про чудові риси” того, хто покликав [їх] із темряви до свого дивовижного світла» (1 Пет. 2:9; Мал. 2:7; Об’яв. 12:17). Чи всі помазанці, котрі живуть на землі, входять до складу вірного раба? Ні. Пригадаймо, як Ісус чудом нагодував натовп з приблизно п’яти тисяч чоловіків, окрім жінок і малих дітей. Він спочатку роздав їжу учням, а вони — людям (Матв. 14:19). Ісус нагодував багатьох за допомогою малої групи. Подібно він дає духовну поживу й сьогодні.

⁵ «Вірний і розсудливий управитель» — це невелика група помазаних братів, які беруть безпосередню участь у підготовці та розподілі духовної поживи під час присутності Христа (Луки 12:42). Упродовж останніх днів помазані брати, які утворюють «вірного і розсудливого раба», служать разом у всесвітньому центрі. Сьогодні цією групою помазаних братів є Керівний орган Свідків Єгови.

⁶ Христос послуговується цією групою, щоб сповіщати людей про виконання біблійних пророцтв і давати своєчасні поради щодо того, як застосовувати біблійні принципи в щоденному житті. Ця духовна пожива розповсюджується через місцеві збори Свідків Єгови (Ісаї 43:10; Гал. 6:16). У біблійні часи надійний раб, або управитель, наглядав за всім, що належало його пану. Подібно й вірний і розсудливий раб має обов’язок наглядати за всіма вірними Божими служителями. Вірний раб теж здійснює нагляд за майном, проповідницькою працею, проведенням конгресів, призначенням наглядачів для виконання різних завдань в організації, а також за виготовленням біблійних публікацій. Усе це йде на благо «хатнім слугам» (Матв. 24:45).

⁷ А хто такі «хатні слуги»? Кажучи просто, це ті, хто отримує поживу. Спершу хатніми слугами були лише помазані християни. Згодом до хатніх слуг став належати і великий натовп «інших овець» (Ів. 10:16). Обидві групи споживають своєчасну духовну поживу, яку дає вірний раб.

⁸ Під час великого лиха, коли Ісус прийде виголосити і виконати судовий вирок над цим злим світом, він призначить вірного раба «над усім своїм маєтком» (Матв. 24:46, 47). Ті, хто належить до вірного раба, отримають небесну нагороду. Разом з рештою зі 144 000 та Христом вони правитимуть у небі. Хоча в майбутньому на землі вже не буде вірного і розсудливого раба, Єгова та Ісус даватимуть керівництво земним підданим Месіанського Царства через призначених «князів» (Пс. 45:16).

ЧОМУ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ «ПРО ТИХ, ХТО БЕРЕ ПРОВІД»

⁹ Існує чимало причин, щоб пам’ятати «про тих, хто бере провід» та виявляти їм цілковите довір’я. Чому це добре для нас? Апостол Павло написав: «Вони безперестанку дбають про вас як ті, хто має за це відповісти. Тоді вони робитимуть це з радістю, а не зітхаючи, що завдавало б вам шкоди» (Євр. 13:17). Вкрай важливо бути слухняними і підкорятись вказівкам тих, хто бере провід, адже вони духовно захищають нас і дбають про наше благополуччя.

¹⁰ У 1 Коринфян 16:14 Павло заохочує: «Усе, що робите, робіть з любов’ю». Саме ця риса лежить в основі всіх рішень, які приймаються на благо Божому народу. Ось що сказано про любов у 1 Коринфян 13:4—8: «Любов терпелива і добра. Любов не ревнує. Вона не вихваляється, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди і не дратується. Вона не веде лічби образам. Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає». Оскільки ті, хто приймає рішення на благо Божого народу, роблять це з любові, ми почуваємось захищеними під їхнім проводом. І в цьому відображається любов Єгови.

¹¹ Сьогодні, як і в І столітті, Єгова керує своїм народом через недосконалих людей. Але такими ж недосконалими людьми Єгова послуговувався для виконання своєї волі і в минулому. Ной будував ковчег і звіщав про прийдешнє знищення (Бут. 6:13, 14, 22; 2 Пет. 2:5). Мойсей мав вивести народ Єгови з Єгипту (Вих. 3:10). Недосконалі чоловіки під натхненням Бога писали Біблію (2 Тим. 3:16; 2 Пет. 1:21). Те, що Єгова нині послуговується недосконалими людьми, щоб керувати працею проповідування та навчання, не ослаблює нашої довіри до Божої організації. Навпаки, ця довіра зміцнюється, адже ми розуміємо, що без підтримки Єгови його організація ніколи б не досягла таких результатів. Упродовж багатьох років і попри різні труднощі вірний раб доводить, що в усьому підкоряється керівництву Божого духу. Сьогодні Єгова зливає рясні благословення на видиму частину своєї організації. Тому ми від усього серця підтримуємо її та довіряємо їй.

ЯК ВИЯВЛЯТИ ДОВІР’Я ДО ЄГОВИ ТА ЙОГО УСТРОЮ

¹² Брати, які мають відповідальне становище в зборі, виявляють довір’я до Єгови і його устрою, коли охоче приймають та старанно виконують обов’язки, пов’язані з їхнім призначенням (Дії 20:28). Усі ми, як вісники Царства, ревно проповідуємо від дому до дому, робимо повторні відвідини і проводимо домашні біблійні вивчення (Матв. 24:14; 28:19, 20). Щоб отримувати повну користь від багатої духовної поживи, яку дає вірний раб, ми відвідуємо всі християнські зібрання, в тому числі конгреси, і старанно готуємось до них. Щире спілкування з нашими братами і сестрами на таких християнських зустрічах приносить взаємне підбадьорення (Євр. 10:24, 25).

¹³ Довіру до організації ми виявляємо і тим, що підтримуємо її матеріальними пожертвами (Присл. 3:9, 10). Коли наші брати зазнають скрути, ми негайно відгукуємося на їхні потреби (Гал. 6:10; 1 Тим. 6:18). Ми робимо це в дусі братерської любові, завжди шукаючи нагод виявити вдячність Єгові та його організації за всі добрі дари (Ів. 13:35).

¹⁴ Ми також виявляємо довір’я до організації, коли підтримуємо її рішення, зокрема смиренно слухаємося вказівок районних наглядачів і старійшин збору. Ці відповідальні брати теж належать до «тих, хто бере провід» і кому ми маємо виявляти послух та покору (Євр. 13:7, 17). Можливо, ми не до кінця розуміємо причини для певних рішень, однак якщо будемо підтримувати їх, то це йтиме нам на добро. І тоді Єгова благословлятиме нас за послух його Слову й організації. Цим ми виявляємо підкорення нашому Господу, Ісусу Христу.

¹⁵ Отож ми маємо всі підстави повністю довіряти вірному і розсудливому рабові. Бог цього світу, Сатана, з усіх сил намагається знеславити ім’я Єгови та його організацію (2 Кор. 4:4). Стережіться, аби не стати жертвою хитрощів Сатани! (2 Кор. 2:11). Диявол знає, що буде вкинений до безодні і в нього «залишилось мало часу», тому він намагається потягти за собою якомога більше служителів Єгови (Об’яв. 12:12). Чим сильнішим стає тиск Сатани, тим більше нам потрібно наближатись до Бога. Тому цілковито довіряймо Єгові та каналу, яким він сьогодні користується для надання керівництва своєму народові, адже це сприяє єдності всесвітнього братства.

АПОСТОЛ Павло у Першому листі до коринфян висловив важливу істину про Єгову: «Бог є Богом не безладу, а миру». Далі він написав про християнські зібрання: «Нехай усе відбувається пристойно й організовано» (1 Кор. 14:33, 40).

² Павлові стало відомо про незгоди, які існували в коринфському зборі, тож на самому початку цього листа він заохотив братів: «Майте єдність у тому, що говорите... майте цілковиту єдність у своїх думках і поглядах» (1 Кор. 1:10, 11). Потім Павло порадив уникати того, що руйнує єдність збору. На прикладі людського тіла він показав, наскільки важливі єдність і співпраця. Павло закликав усіх християн у цьому зборі, незалежно від їхніх обов’язків, з любов’ю піклуватися одне про одного (1 Кор. 12:12—26). Для такої злагодженої співпраці у зборі потрібна добра організація.

³ Але як мав бути організований християнський збір? Хто мав його заснувати? Яким мав бути його устрій? Хто мав виконувати відповідальні обов’язки? Відповіді на ці запитання містяться в Біблії (1 Кор. 4:6).

ОРГАНІЗОВАНИЙ ТЕОКРАТИЧНО

⁴ Християнський збір був заснований у П’ятидесятницю 33 року н. е. Що нам відомо про збір першого століття? Організація збору і керівництво в ньому здійснювалися теократично, тобто під правлінням (грецькою кра́тос) Бога (тео́с). Ці два слова вживаються в 1 Петра 5:10, 11. Біблійна розповідь про події, які сталися в Єрусалимі близько 2000 років тому, яскраво свідчить, що збір помазаних християн заснував Бог (Дії 2:1—47). Цей збір був Божою будівлею, його сім’єю (1 Кор. 3:9; Еф. 2:19). Устрій та діяльність сучасного християнського збору відповідає встановленому в першому столітті зразку.

⁵ Християнський збір спочатку налічував приблизно 120 осіб. Як і передрікалося в Йоіла 2:28, 29, вони стали першими, на кого було вилито святий дух (Дії 2:16—18). Однак того ж дня майже 3000 інших осіб охрестилися у воді та приєдналися до збору помазаних духом християн. Взявши до серця звістку про Христа, вони «далі віддавалися навчанню, яке отримували від апостолів». Після цього «Єгова щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння» (Дії 2:41, 42, 47).

⁶ Єрусалимський збір досить швидко зростав, тому юдейський первосвященик нарікав на те, що Ісусові послідовники наповнили своїм вченням ціле місто. В Єрусалимі серед нових учнів було багато юдейських священиків, які приєдналися до християнського збору (Дії 5:27, 28; 6:7).

⁷ Ісус сказав: «Будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Так і сталося. Після смерті Степана в Єрусалимі розпочалося сильне переслідування, тож місцеві учні розпорошилися по Юдеї та Самарії. Вони всюди продовжували звіщати добру новину та робити учнями людей, серед яких були і самаряни (Дії 8:1—13). Згодом добру новину вже проповідували необрізаним, тобто людям з інших народів, і це приносило добрі результати (Дії 10:1—48). Завдяки праці проповідування кількість учнів зростала та утворювалися збори в інших територіях (Дії 11:19—21; 14:21—23).

⁸ Що було зроблено для того, щоб організація нових зборів і керівництво в них здійснювалися згідно з Божими принципами, тобто теократично? Під дією Божого духу почали призначати пастирів, які піклувалися про отару. Здійснюючи свою першу місіонерську подорож, Павло і Варнава відвідували збори і призначали в них старійшин (Дії 14:23). Як розповідає біблійний письменник Лука, Павло зустрівся зі старійшинами ефеського збору і сказав їм: «Пильнуйте за собою та за всією отарою; святий дух призначив вас у ній наглядачами, щоб ви пасли збір Бога, який він придбав кров’ю власного Сина» (Дії 20:17, 28). Ці брати служили старійшинами, оскільки відповідали біблійним вимогам для наглядачів (1 Тим. 3:1—7). Павлів співробітник Тит був уповноважений призначати старійшин у зборах на Криті (Тита 1:5).

⁹ У той час як кількість зборів у першому столітті дедалі зростала, апостоли і старійшини в Єрусалимі продовжували наглядати за діяльністю усього міжнародного братства. Саме з них складався керівний орган.

¹⁰ У Листі до ефесян Павло зазначив, що християнський збір зберігатиме єдність, якщо буде підкорятися дії Божого духу і головуванню Ісуса Христа. Павло заохочував християн в Ефесі розвивати смиренність та зберігати «єдність духу», підтримуючи мир з усіма в зборі (Еф. 4:1—6). Потім, процитувавши Псалом 68:18, він пояснив, що Єгова дав духовно зрілих чоловіків, аби вони служили в зборі як апостоли, пророки, проповідники доброї новини, пастирі та вчителі. Ці чоловіки, які були дарами від Єгови, мали зміцнювати збір, щоб він досягав духовної зрілості та приносив радість Богові (Еф. 4:7—16).

СЬОГОДНІ ЗБОРИ ОРГАНІЗОВАНІ ТАК САМО, ЯК У ЧАСИ АПОСТОЛІВ

¹¹ У наш час збори Свідків Єгови організовані так само, як і в першому столітті. Усі вони утворюють єдиний всесвітній збір, ядром якого є помазані духом християни (Зах. 8:23). Це стало можливим завдяки Ісусу Христу. Він, дотримуючись своєї обіцянки, постійно перебуває зі своїми помазаними учнями «всі дні аж до закінчення цього віку». Люди приєднуються до збору, коли відгукуються на добру новину, присвячують своє життя Єгові та охрещуються як учні Ісуса (Матв. 28:19, 20; Марка 1:14; Дії 2:41). Вони визнають, що Ісус Христос, «пастир добрий», є Головою всієї отари, до якої належать як помазані християни, так й «інші вівці» (Ів. 10:14, 16; Еф. 1:22, 23). Ця «одна отара» зберігає єдність, віддано підкоряючись головуванню Христа і керівництву «вірного і розсудливого раба», якого призначив Христос. Тож і далі виявляймо цілковите довір’я до вірного раба (Матв. 24:45).

РОЛЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

¹² Щоб давати духовну поживу своєчасно і поширювати добру новину про Царство перед приходом кінця, було створено юридично зареєстровані організації. Ці юридичні особи визнаються законодавствами різних країн і злагоджено співпрацюють. Вони сприяють праці проповідування доброї новини по цілому світі.

ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЛІАЛІВ

¹³ Коли організовують новий філіал, то відразу призначають комітет філіалу з трьох або більше старійшин. Ці брати наглядають за діяльністю в країні або країнах, за які відповідає цей філіал. Один з членів комітету служить координатором комітету філіалу.

¹⁴ Збори, за які відповідає філіал, згруповані в теократичні райони. Розміри районів різняться залежно від географічних або мовних чинників та від кількості зборів, над якими філіал здійснює нагляд. У кожний район призначають районного наглядача, який обслуговує збори цього району. Філіал дає районним наглядачам вказівки стосовно їхніх обов’язків.

¹⁵ Збори підкоряються організаційному устрою, і це йде на добро всім. Вісники визнають призначених старійшин, які наглядають за служінням у філіалах, районах та зборах. Вони переконані, що своєчасну духовну поживу дає лише вірний і розсудливий раб. У свою чергу вірний раб повністю підкоряється головуванню Христа, дотримується біблійних принципів і слухається керівництва святого духу. Якщо всі ми співпрацюємо в єдності, то втішатимемося такими ж чудовими результатами, як збори в першому столітті: «Збори зміцнювались у вірі та збільшувалися день за днем» (Дії 16:5).

ПІД час служіння на землі Ісус довів, що є «добрим пастирем» (Ів. 10:11). Коли він бачив натовпи людей, які охоче йшли за ним, то «проймався до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матв. 9:36). Петро та інші апостоли помічали таку сердечну турботу Ісуса. Він сильно відрізнявся від фальшивих пастирів Ізраїля, які настільки занедбали Божу отару, що вівці порозбрідалися та страждали від духовного голоду (Єзек. 34:7, 8). Ісус добре навчав своїх овечок, дбав про них і навіть віддав за них життя. Беручи приклад з Ісуса, апостоли вчились допомагати тим, хто виявляв віру, повернутись до Єгови, «пастиря і наглядача [їхніх] душ» (1 Пет. 2:25).

² Одного разу в розмові з Петром Ісус наголосив, що надзвичайно важливо годувати і пасти овець (Ів. 21:15—17). Ця думка, безсумнівно, сильно зворушила Петра, тому згодом він настійно заохочував старійшин раннього християнського збору: «Пасіть доручену вам Божу отару, служачи наглядачами не з примусу, а добровільно, так, як Богові до вподоби, не через любов до нечесної наживи, а з завзяттям, не пануючи над отарою, Божою власністю, а подаючи їй приклад» (1 Пет. 5:1—3). Петрове заохочення стосується і наглядачів збору в наш час. Старійшини, подібно до Ісуса, охоче й завзято подають отарі приклад та беруть провід у служінні Єгові (Євр. 13:7).

³ Ми щиро вдячні за служіння призначених духом наглядачів. Вони роблять багато доброго для нас. Скажімо, наглядачі підбадьорюють вісників збору і особисто цікавляться ними. Щотижня ці брати старанно проводять зібрання, які зміцняють віру всього збору (Рим. 12:8). Крім того, наглядачі захищають отару від шкідливого впливу, що, наприклад, походить від злих людей, і це сприяє нашій безпеці (Ісаї 32:2; Тита 1:9—11). Беручи провід у проповідницькому служінні, вони заохочують нас щомісяця ревно звіщати добру новину (Євр. 13:15—17). Через цих «людей, які стали дарами» Єгова зміцнює християнський збір (Еф. 4:8, 11, 12).

ВИМОГИ ДО НАГЛЯДАЧІВ

⁴ Щоб належно піклуватися про збір, наглядачі мають відповідати певним вимогам з Божого Слова. Тільки тоді можна сказати, що вони призначені святим духом (Дії 20:28). Звичайно, біблійні норми для християнських наглядачів досить високі, адже бути наглядачем — це серйозна відповідальність. Однак ці норми не настільки високі, щоб їх не могли дотримуватися брати, які щиро люблять Єгову і прагнуть служити йому. Для всіх має бути очевидним, що наглядачі застосовують біблійні принципи в повсякденному житті.

⁵ У Першому листі до Тимофія, а також у Листі до Тита апостол Павло виклав основні біблійні вимоги до наглядачів. У 1 Тимофія 3:1—7 сказано: «Якщо чоловік прагне бути наглядачем, то бажає доброго діла. Наглядач має бути бездоганним, чоловіком однієї дружини, поміркованим у звичках, розсудливим, організованим, гостинним, здатним навчати, він не повинен бути п’яницею чи вдаватися до насилля, а натомість має бути поміркованим, не сварливим, не грошолюбом, добре головувати у своїй сім’ї, мати покірних і серйозних дітей. (Бо якщо чоловік не знає, як головувати у власній сім’ї, то як він зможе дбати про Божий збір?) Хай це не буде той, хто став віруючим недавно, щоб він не загордився і не отримав присуду, винесеного Дияволу. Крім того, про нього мають добре відгукуватися сторонні, щоб він не стягнув на себе докору і не потрапив у пастку Диявола».

⁶ До Тита Павло написав: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і, подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин, як я тебе вчив. Призначати можна тих, хто бездоганний, чоловік однієї дружини, у кого віруючі діти, які не були звинувачені в розгулі чи бунтарстві. Бо наглядач, як Божий управитель, має бути бездоганним, не свавільним, не дратівливим, він не повинен бути п’яницею чи вдаватися до насилля, не може бути жадібним до нечесної наживи, натомість він має бути гостинним, любити великодушність, бути розсудливим, праведним, відданим і виявляти самовладання. Що ж до мистецтва навчати, то він повинен міцно триматися правдивого слова, щоб міг і підбадьорювати здоровим вченням, і докоряти тим, хто суперечить цьому вченню» (Тита 1:5—9).

⁷ Хоча спочатку ці біблійні вимоги можуть видаватися надто високими, християнським чоловікам не слід боятися брати на себе обов’язки наглядача. Виявляючи чудові християнські риси, наглядачі заохочують вісників збору робити те саме. За словами Павла, Бог дав таких чоловіків, «які стали дарами», «щоб вони виправляли святих, служили іншим і зміцняли Христове тіло, поки всі ми не досягнемо єдності у вірі та в точному знанні про Божого Сина і не станемо дорослою людиною, досягнувши повноти зрілості Христа» (Еф. 4:8, 12, 13).

⁸ Наглядачем має бути досвідчений, зрілий християнин, який добре знає і розуміє Біблію та щиро любить збір, а не юнак чи той, хто став віруючим недавно. Наглядач повинен мати достатньо сміливості, щоб відверто поговорити з особою, яка грішить, та виправити її. Так він захистить овечок від тих, хто хотів би використати їх у своїх егоїстичних цілях (Ісаї 32:2). Для всіх у зборі має бути очевидною духовна зрілість призначених наглядачів і їхня готовність щиро дбати про Божу отару.

⁹ Щоб бути наглядачем, брат повинен керуватися практичною мудрістю у щоденному житті. Якщо він одружений, то мусить дотримуватись християнських норм щодо шлюбу, зокрема бути чоловіком однієї дружини та добре головувати у своїй сім’ї. Якщо в нього є покірні і серйозні віруючі діти, котрі не були звинувачені в розгулі чи бунтарстві, то вісники збору зможуть впевнено звертатись до нього за порадою щодо сімейних питань і християнського життя в цілому. Наглядач також повинен мати репутацію бездоганної особи, і про нього мають добре відгукуватися навіть сторонні. Його поведінка не повинна давати жодних підстав для дорікання, адже це могло б заплямувати репутацію збору. Наглядачем не може бути особа, яка недавно отримала докір за серйозне порушення біблійних норм. Вісники у зборі хочуть наслідувати чудовий приклад старійшин, і вони переконані, що ці чоловіки щиро дбають про їхнє духовне благополуччя (1 Кор. 11:1; 16:15, 16).

¹⁰ Такі зрілі брати служать у християнському зборі подібно до старійшин в Ізраїлі, котрих названо «мудрими, розсудливими і досвідченими» (Повт. 1:13). Християнські старійшини небезгрішні, проте серед співхристиян і тих, хто не є Свідком, вони мають репутацію порядних і богобоязливих людей, які вже якийсь час в усьому дотримуються Божих принципів. Бездоганна поведінка дає їм свободу мови у зборі (Рим. 3:23).

¹¹ Чоловіки, які відповідають вимогам до наглядачів, виявляють поміркованість у звичках і в стосунках з іншими. Вони не фанатичні і виявляють у житті врівноваженість та самовладання. Такі брати помірковані у споживанні їжі й напоїв, а також у розвагах, хобі та відпочинку. Їхня поміркованість повинна виявлятись і в споживанні алкогольних напоїв, адже тоді ніхто не звинувачуватиме їх у пияцтві і не називатиме п’яницями. Під впливом алкоголю в людини притуплюється розум, тому вона втрачає самовладання і не здатна піклуватися про духовні потреби збору.

¹² Щоб добре наглядати за справами збору, брат повинен бути організованим, що буде видно з того, як він дбає про свій зовнішній вигляд, своє помешкання та повсякденні справи. Такий брат старається не відкладати все на потім, а чітко знає, що́ йому слід зробити, і відповідно планує свій час. Він керується біблійними принципами.

¹³ Наглядач має бути поміркованим. Він повинен у дусі єдності співпрацювати з радою старійшин збору, а також мати належну думку про себе і не бути занадто вимогливим до інших. Поміркований наглядач не буде самовпевненим і не вважатиме свій погляд важливішим за погляд інших старійшин, адже вони можуть мати такі риси або здібності, яких йому бракує. Старійшина виявляє поміркованість, коли, приймаючи рішення, опирається на Біблію і намагається наслідувати приклад Ісуса Христа (Філ. 2:2—8). Старійшина не повинен бути сварливим чи вдаватися до насилля, натомість він має з повагою ставитися до людей і вважати їх вищими за себе. Він не буде свавільним, тобто не наполягатиме на своїй думці і на тому, щоб усе робилося тільки так, як він хоче. У стосунках з іншими він має бути миролюбним, а не дратівливим.

¹⁴ Також наглядач має бути розсудливим. Розсудливий брат виявляє врівноваженість і не робить поспішних висновків. Він добре розуміє принципи Єгови і те, як їх застосовувати. Він охоче приймає поради та вказівки і не є лицемірним.

¹⁵ Павло нагадав Титу, що наглядач повинен любити великодушність. Він має бути праведним і відданим. Ці риси видно в тому, як він поводиться з людьми та обстоює те, що правильне і добре. Він виявляє цілковиту відданість Єгові та завжди керується його праведними принципами. Крім цього, він вміє зберігати конфіденційність. Такий старійшина є гостинним, готовим безкорисно жертвувати заради інших своїм часом, силами і майном (Дії 20:33—35).

¹⁶ Щоб успішно виконувати свої обов’язки, наглядач збору повинен бути здатним навчати. Павло писав Титу, що наглядач «повинен міцно триматися правдивого слова, щоб міг і підбадьорювати здоровим вченням, і докоряти тим, хто суперечить цьому вченню» (Тита 1:9). Такий старійшина вміє наводити логічні аргументи й докази, спростовувати заперечення і послуговуватись Біблією так, щоб переконувати інших та зміцняти їхню віру. Він використовує цю здатність навчати як у сприятливий, так і у важкий час (2 Тим. 4:2). Наглядач виявляє терпіння, щоб з лагідністю докоряти особам, які помиляються, чи зміцняти тих, хто має сумніви, спонукуючи їх до вчинків віри. Здатність навчати зі сцени або в приватній розмові свідчитиме, що наглядач відповідає цій важливій вимозі.

¹⁷ Також старійшинам необхідно виявляти ревність у служінні. Для інших має бути очевидним, що й у цьому вони наслідують Ісуса, котрий вважав проповідування доброї новини головною справою в житті. Ісус цікавився своїми учнями та допомагав їм бути ефективними проповідниками (Марка 1:38; Луки 8:1). Якщо попри щільний графік старійшини охоче присвячують час проповідуванню, вісники збору теж будуть ревні у служінні. Коли пастирі проповідують разом зі своєю сім’єю та вісниками збору, то всі мають можливість «підбадьори[тися] взаємно» (Рим. 1:11, 12).

¹⁸ Може здаватися, що від наглядача вимагається надто багато. Звичайно, ніхто з наглядачів не здатен досконало відповідати високим біблійним нормам. Проте недопустимо, щоб якась із згаданих рис у наглядача була настільки слабо розвинена, що це можна було б вважати серйозним недоліком. У когось зі старійшин добре розвинені одні риси, а в когось — інші. Проте як рада старійшин вони володіють усіма чудовими рисами, необхідними для належного нагляду за Божим збором.

¹⁹ Рекомендуючи чоловіків для служіння наглядачами, рада старійшин мусить пам’ятати слова апостола Павла: «Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить, а думайте так, щоб це свідчило про вашу розсудливість,— залежно від віри, яку Бог дав кожному з вас» (Рим. 12:3). Кожен старійшина має вважати себе меншим від інших. Розглядаючи, чи брат придатний служити наглядачем, жоден старійшина не повинен бути «занадто праведним» (Еккл. 7:16). Рада старійшин визначить, чи брат у достатній мірі відповідає біблійним вимогам до наглядачів. Старійшини зважатимуть на людську недосконалість та безсторонньо і нелицемірно дадуть свої рекомендації, виявляючи належну повагу до праведних норм Єгови і дбаючи про благополуччя збору. Вони молитовно розглянуть кожну кандидатуру і візьмуть до уваги керівництво Божого святого духу. Це один з найсерйозніших обов’язків, який лежить на старійшинах, і вони повинні виконувати його згідно із застереженням Павла: «Ніколи ні на кого не покладай рук поспішно» (1 Тим. 5:21, 22).

ПЛІД ДУХУ

²⁰ Спосіб життя духовно зрілих чоловіків має показувати, що вони підкоряються керівництву святого духу і виявляють його плід. Павло назвав дев’ять рис, котрі належать до плоду Божого святого духу, а саме: «любов, радість, мир, терпеливість, доброта, великодушність, віра, лагідність, самовладання» (Гал. 5:22, 23). Наглядачі, які виявляють такі риси, несуть відсвіження для збору і сприяють єдності у служінні Богові. Поведінка старійшин і плоди їхньої праці свідчать, що вони дійсно призначені святим духом (Дії 20:28).

НАГЛЯДАЧІ СПРИЯЮТЬ ЄДНОСТІ

²¹ Важливо, щоб усі старійшини сприяли єдності у зборі. Хоча вони мають різні характери, проте зберігають між собою єдність, з повагою вислуховуючи один одного, навіть коли з чимось не згідні. І, якщо не порушуються біблійні принципи, кожен повинен бути готовим поступитися і підтримати остаточне рішення ради старійшин. Виявляючи поступливість, старійшина покаже, що керується «мудрістю, що згори», яка є «мирна, поміркована» (Як. 3:17, 18). Ніхто у раді старійшин не повинен вважати себе вищим чи намагатись панувати над іншими. Коли старійшини злагоджено співпрацюють між собою на благо збору, то цим показують, що співпрацюють з самим Єговою (1 Кор., розд. 12; Кол. 2:19).

ПРАГНЕННЯ БУТИ НАГЛЯДАЧЕМ

²² Зрілі християнські чоловіки повинні розвивати прагнення бути наглядачами (1 Тим. 3:1). Однак щоб виконувати таке служіння, необхідно багато працювати та виявляти саможертовність. Це означає, що християнин має бути готовий служити одновірцям, дбаючи про їхнє духовне благополуччя. Той, хто прагне бути наглядачем, докладає зусиль, аби відповідати викладеним у Святому Письмі вимогам.

КОЛИ ЗМІНЮЮТЬСЯ ОСОБИСТІ ОБСТАВИНИ

²³ Іноді брат, який вже довгий час вірно служить наглядачем, можливо, через хворобу, похилий вік чи інші обставини більше не в стані робити стільки, скільки робив у минулому. Але поки його призначення дійсне, він і надалі заслуговує належної поваги і вважається старійшиною. Через свої обмеження йому не потрібно відмовлятися від обов’язків наглядача. Як і раніше, він гідний подвійної шани, яка належить кожному старійшині, що наполегливо працює і сумлінно пасе отару.

²⁴ Проте якщо брат відчуває, що через свої обставини йому ліпше відмовитись від обов’язків наглядача, він може це зробити (1 Пет. 5:2). Такий брат далі заслуговує поваги. Хоча він вже не виконує завдань і обов’язків старійшини, все ж він може робити для збору багато корисного.

РІЗНІ ОБОВ’ЯЗКИ НАГЛЯДАЧІВ У ЗБОРІ

²⁵ Старійшини збору виконують багато різних обов’язків. У зборі є координатор ради старійшин, секретар, наглядач служіння, ведучий вивчення «Вартової башти» і наглядач зібрання «Християнське життя і служіння». Багато старійшин служать наглядачами груп. Усі ці обов’язки доручаються старійшинам на невизначений термін. Звичайно, якщо старійшина переходить у новий збір, не може виконувати свої обов’язки через проблеми зі здоров’ям або більше не відповідає біблійним вимогам, то його обов’язки передають іншому старійшині. У зборах, де бракує наглядачів, декому зі старійшин доводиться виконувати кілька обов’язків доти, доки в зборі не з’являться брати, які відповідатимуть вимогам до старійшин.

²⁶ Координатор ради старійшин бере провід на зустрічах ради старійшин. Піклуючись про Божу отару, він смиренно співпрацює з іншими старійшинами (Рим. 12:10; 1 Пет. 5:2, 3). Він має бути добрим організатором і старанно головувати (Рим. 12:8).

²⁷ Секретар веде документацію збору й ознайомлює старійшин з отриманими листами та різною інформацією. Йому може допомагати ще один старійшина чи здібний служитель збору.

²⁸ Наглядач служіння дбає про заходи для проповідування та інші пов’язані зі служінням справи. Він планує регулярні візити до всіх груп для проповідницького служіння і раз на місяць у вихідні відвідує одну з них. У невеликих зборах, де лише кілька груп, наглядач служіння може відвідувати кожну з них двічі на рік. Під час такого візиту він проводить зустрічі для проповідницького служіння, проповідує разом з вісниками цієї групи і допомагає їм робити повторні відвідини та проводити біблійні вивчення.

НАГЛЯДАЧІ ГРУП

²⁹ Бути наглядачем групи — це дуже відповідальне завдання. В обов’язки наглядача групи входить: 1) щиро цікавитися духовністю кожного вісника своєї групи; 2) допомагати усім у групі регулярно й ревно проповідувати та отримувати від цього радість; 3) навчати служителів збору в своїй групі та допомагати їм прагнути обов’язків у зборі й відповідати необхідним вимогам. Рада старійшин визначає, які брати найбільш підходять для виконання обов’язків наглядача групи.

³⁰ Це відповідальне завдання, якщо можливо, повинен виконувати старійшина. Поки немає старійшини, це призначення може виконувати здібний служитель збору, який буде називатися служителем групи. Служитель групи не є наглядачем у зборі, а виконує доручене йому завдання під керівництвом старійшин.

³¹ Важливе завдання наглядача групи — брати провід у проповідницькому служінні. Регулярна участь наглядача у служінні, його ревність і запал підбадьорюватимуть вісників групи. Завдяки спільному служінню вісники отримують підбадьорення та допомогу, тому слід скласти зручний для більшості графік групового свідчення і дотримуватися його (Луки 10:1—16). Наглядач групи має подбати про те, щоб завжди було достатньо території для проповідування. Він проводить зустріч для проповідницького служіння і допомагає вісникам спланувати служіння у той день. Якщо наглядач не може провести зустріч, то повинен попросити когось зі старійшин або служителів збору замінити його. Але якщо він не знайде заміни, то має призначити досвідченого вісника провести цю зустріч, щоб інші мали належний провід.

³² Наглядач групи повинен підготуватися до візиту наглядача служіння, тобто повідомити вісників своєї групи про цей візит і пояснити, який вони отримають пожиток. Це заохотить вісників активно підтримати такий захід.

³³ Групи для проповідницького служіння повинні бути невеликими. Завдяки цьому наглядач групи може добре з усіма познайомитись. Як дбайливий пастир, він щиро цікавиться кожним. Наглядач групи старається надавати вісникам особисту допомогу, а також заохочує їх проповідувати, бути активними на зібраннях і робити все, що зміцнює їхню духовність. До того ж він відвідує хворих або сильно пригнічених вісників. Його підбадьорливі слова чи сердечна порада можуть спонукати декого прагнути додаткових обов’язків у зборі, а отже й більше служити одновірцям. Звичайно, наглядач групи допомагає передусім вісникам своєї групи. Проте, як старійшина і пастир, він з любов’ю дбатиме про потреби цілого збору і охоче допомагатиме кожному, хто цього потребує (Дії 20:17, 28).

³⁴ Наглядач групи також допомагає збирати звіти про служіння у вісників своєї групи і передає їх секретареві збору. Вісники полегшать працю наглядача групи, якщо вчасно здаватимуть у кінці кожного місяця свої звіти. Вони можуть віддати їх наглядачеві групи або вкинути в скриньку для звітів у Залі Царства.

СЛУЖБОВИЙ КОМІТЕТ ЗБОРУ

³⁵ Службовий комітет збору складається з координатора ради старійшин, секретаря і наглядача служіння. Він має певні обов’язки, наприклад, дає дозвіл на використання Залу Царства для весільних чи похоронних промов, а також призначає вісників до груп для проповідницького служіння. Він затверджує заяви на стале і допоміжне піонерське служіння чи на якийсь інший вид служіння. Службовий комітет діє під керівництвом усієї ради старійшин.

³⁶ Окремі питання, пов’язані з обов’язками службового комітету, пояснює філіал. Те саме стосується обов’язків ведучого вивчення «Вартової башти», наглядача зібрання «Християнське життя і служіння» та інших братів, які складають раду старійшин.

³⁷ Рада старійшин періодично збирається для обговорення справ, пов’язаних з духовними успіхами збору. Одна з таких зустрічей відбувається під час візиту районного наглядача. Окрім неї, рада старійшин збирається приблизно через три місяці після кожного візиту районного наглядача. Звичайно, якщо цього вимагають обставини, старійшини можуть зібратися в будь-який інший час.

БУДЬТЕ ПОКІРНІ

³⁸ Хоча наглядачі недосконалі люди, вісники збору повинні їм підкорятись, адже це устрій Єгови. І саме перед Єговою наглядачі відповідатимуть за свої дії. Ці чоловіки є представниками Бога та його теократичного правління. У Євреїв 13:17 сказано: «Слухайтесь тих, хто бере провід серед вас, і будьте покірні, бо вони безперестанку дбають про вас як ті, хто має за це відповісти. Тоді вони робитимуть це з радістю, а не зітхаючи, що завдавало б вам шкоди». Єгова призначає наглядачів святим духом, і цим же духом він позбавляє їх таких обов’язків, якщо вони перестають виявляти плід духу і якщо їхній спосіб життя більше не відповідає біблійним вимогам.

³⁹ Чи ж не вдячні ми за наполегливу працю і добрий приклад наглядачів? Коли Павло писав до збору у Фессалоніках, він закликав братів: «Поважайте тих, хто трудиться і бере серед вас провід у Господній праці, тих, хто наставляє вас. І за все, що вони роблять, виявляйте їм надзвичайно глибоку пошану з любов’ю» (1 Фес. 5:12, 13). Старанна праця наглядачів полегшує наше служіння Богові і робить його приємнішим. У Першому листі до Тимофія Павло пише, як ми повинні ставитись до наглядачів: «Старійшини, які добре головують, гідні подвійної шани, особливо ті, що наполегливо працюють у слові й навчанні» (1 Тим. 5:17).

РІЗНІ ОБОВ’ЯЗКИ НАГЛЯДАЧІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

⁴⁰ Часом деяких старійшин призначають у групи відвідування пацієнтів. Інші старійшини служать у комітетах зв’язку з лікарнями. Вони відвідують лікарні і заохочують лікарів лікувати Свідків Єгови без застосування крові, а також надають їм інформацію про альтернативні методи лікування. Декотрі наглядачі сприяють справам Царства, допомагаючи будувати або ремонтувати Зали Царства і Зали конгресів чи служачи в комітетах проведення конгресів. Усі в організації цінують наполегливу працю наглядачів та їхню готовність жертвувати своїм часом і силами. Тож «дорожіть такими людьми» (Філ. 2:29).

РАЙОННИЙ НАГЛЯДАЧ

⁴¹ Керівний орган дбає про те, щоб старійшини, які відповідають вимогам, були призначені районними наглядачами. Філіал доручає їм відвідувати збори їхнього району зазвичай двічі на рік. Крім того, час від часу вони відвідують піонерів у віддалених територіях. Районні наглядачі складають план відвідин і заздалегідь повідомляють кожен збір про час свого візиту, щоб вісники отримали якнайбільший пожиток.

⁴² Координатор ради старійшин бере провід у підготовці до візиту районного наглядача, аби візит приніс усім у зборі духовне відсвіження (Рим. 1:11, 12). Отримавши інформацію про дату візиту і про потреби районного наглядача та його дружини (якщо він одружений), координатор ради старійшин з допомогою інших братів подбає про житло та все необхідне. Він попіклується, щоб усі, в тому числі і районний наглядач, знали про заплановані заходи.

⁴³ Районний наглядач сконтактується з координатором ради старійшин, щоб узгодити розклад зібрань та зустрічей, зокрема зустрічей для проповідницького служіння. Їх слід проводити згідно з порадами районного наглядача та вказівками від філіалу. Усім треба заздалегідь повідомити про місце і час зібрань, зустрічей з піонерами, старійшинами і служителями збору, а також зустрічей для проповідницького служіння.

⁴⁴ У вівторок пополудні районний наглядач перевіряє документи збору: «Записи збору про служіння вісників», дані про відвідуваність зібрань, записи про опрацювання території та рахунки. Це дає змогу зрозуміти потреби збору і те, яку допомогу надати відповідальним за цю документацію. Тому координатор ради старійшин повинен подбати, аби районний наглядач отримав ці документи заздалегідь.

⁴⁵ Протягом свого візиту районний наглядач старається приділити особисту увагу вісникам, спілкуючись з ними на зібраннях, у проповідницькому служінні, на обідах чи в інший час. Крім того, він зустрічається зі старійшинами і служителями збору, щоб поділитися з ними біблійними настановами, дати поради і підбадьорити їх. Це допомагає братам служити отарі та виконувати свої пастирські обов’язки (Присл. 27:23; Дії 20:26—32; 1 Тим. 4:11—16). Районний наглядач також зустрічається з піонерами, підбадьорює їх і дає практичні поради щодо вирішення проблем, з якими вони стикаються в служінні.

⁴⁶ Під час свого візиту районний наглядач, наскільки це буде можливо, допоможе братам у вирішенні різних нагальних питань. Якщо не вдасться їх вирішити за тиждень візиту, районний наглядач постарається допомогти старійшинам або особам, які залучені до цих питань, знайти відповідні біблійні вказівки. Якщо подальшим розглядом має зайнятись філіал, районний наглядач і старійшини надішлють до філіалу детальний опис цієї справи.

⁴⁷ Районний наглядач відвідує усі щотижневі зібрання збору, з яким співпрацює. Іноді у програму зібрань можуть вноситися певні зміни згідно з вказівками філіалу. Районний наглядач виголосить кілька промов, щоб підбадьорити, спонукати до дій, навчити та зміцнити збір. Він постарається розпалити у вісників ще більшу любов до Єгови, Ісуса Христа і організації.

⁴⁸ Одне з важливих завдань районного наглядача — заохотити вісників до ревної участі в проповідницькому служінні та надати практичні поради для цього. Багато вісників могли б спланувати свої справи так, щоб у тиждень візиту районного наглядача взяти повнішу участь у служінні. Дехто, можливо, того місяця міг би служити допоміжним піонером. Усі охочі можуть записатись у проповідування з районним наглядачем або з його дружиною. Було б добре запросити районного наглядача або його дружину на біблійне вивчення чи на повторні відвідини. Твої зусилля брати більшу участь у служінні впродовж візиту районного наглядача надзвичайно цінуються (Присл. 27:17).

⁴⁹ Щороку для кожного району проводяться два районних конгреси. За їхню організацію відповідає районний наглядач. Він призначає наглядача конгресу і його помічника. У підготовці конгресу вони тісно співпрацюють з районним наглядачем, і завдяки такій допомозі він має можливість зосередитись передусім на програмі. Районний наглядач також призначає інших здібних братів дбати про роботу різних відділів конгресу. Після кожного конгресу він організовує перевірку рахунків району. На одному з районних конгресів у році з деякими промовами виступає представник філіалу. Якщо приміщення для проведення конгресу малі або розташовані на великій відстані, деякі райони ділять на частини, і для кожної з них проводиться районний конгрес.

⁵⁰ Свій звіт про проповідницьке служіння районний наглядач надсилає безпосередньо у філіал наприкінці кожного місяця. Якщо збір не покрив скромних витрат, необхідних районному наглядачеві для виконання його служіння, наприклад витрат на транспорт, харчування чи житло, то їх відшкодовує філіал. Районні наглядачі цілковито довіряють Ісусовій обіцянці, що Єгова подбає про їхні матеріальні потреби, якщо вони і далі найперше шукатимуть його Царства (Луки 12:31). Збори, яким служать ці віддані старійшини, повинні цінувати можливість виявляти їм гостинність (3 Ів. 5—8).

КОМІТЕТ ФІЛІАЛУ

⁵¹ У кожному філіалі Свідків Єгови діє комітет філіалу. Він складається з трьох чи більше духовно зрілих братів. Вони здійснюють нагляд за проповідницькою працею в країні або країнах, за які відповідає їхній філіал. Один з членів комітету служить координатором комітету філіалу.

⁵² Брати з комітету філіалу вирішують справи, що стосуються всіх зборів на території, за яку відповідає філіал. Комітет філіалу наглядає за проповідуванням доброї новини на призначеній філіалу території. Він стежить, щоб збори та райони формувались відповідно до духовних потреб людей у тій території. Крім того, комітет філіалу приділяє увагу діяльності місіонерів, спеціальних, сталих і допоміжних піонерів. Щоб усі конгреси відбувалися «пристойно й організовано», комітет філіалу також дбає про їхню підготовку і робить відповідні призначення (1 Кор. 14:40).

⁵³ У деяких країнах, які перебувають під наглядом комітету філіалу іншої країни, призначають комітет країни. Завдяки цьому можна ліпше здійснювати нагляд за працею там, де служить комітет країни. Цей комітет піклується потребами Бетелю чи офісу, займається кореспонденцією та звітами і наглядає за проповідницькою діяльністю в цілому. Комітет країни співпрацює з комітетом філіалу, щоб спільно сприяти справам Царства.

⁵⁴ Усіх членів комітету філіалу і комітету країни призначає Керівний орган.

ПРЕДСТАВНИКИ ВСЕСВІТНЬОГО ЦЕНТРУ

⁵⁵ Керівний орган призначає духовно зрілих братів, щоб вони періодично відвідували філіали по всьому світі. Такі брати називаються представниками всесвітнього центру. Їхнє основне завдання — підбадьорювати родину Бетелю та допомагати комітету філіалу вирішувати різні проблеми та питання, пов’язані з працею проповідування і навчання. Представник всесвітнього центру зустрічається з деякими районними наглядачами і час від часу з місіонерами. Він обговорює з ними їхні потреби і труднощі, а також заохочує продовжувати найважливішу діяльність — проповідування про Царство та навчання людей.

⁵⁶ Представника всесвітнього центру особливо цікавлять успіхи проповідницької та іншої діяльності зборів. Якщо дозволяє час, він може відвідати віддалені перекладацькі групи. Під час візиту до філіалу він також, наскільки можливо, бере участь у праці проповідування.

ДБАЙЛИВИЙ НАГЛЯД

⁵⁷ Наполеглива праця і ніжна турбота зрілих християнських чоловіків приносить чимало благословень. Нам потрібно й надалі підкорятись призначеним наглядачам, яким доручено пасти отару, адже це об’єднує нас з Ісусом Христом, Головою збору (1 Кор. 16:15—18; Еф. 1:22, 23). Завдяки цьому Божий дух впливає на всі християнські збори і Боже Слово дає керівництво для виконання всесвітньої проповідницької праці (Пс. 119:105).

АПОСТОЛ Павло писав до збору в Філіппах: «Павло і Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих, які перебувають в єдності з Христом Ісусом і мешкають у Філіппах, зокрема до наглядачів і служителів збору» (Філ. 1:1). Зауваж, що у своєму привітанні він згадує служителів збору. Очевидно, вони були важливою підтримкою для старійшин у ті часи. Подібне можна сказати і про наші дні. Служителі збору виконують різні обов’язки. Цим вони допомагають старійшинам і сприяють порядку в зборі.

² Чи ти знаєш, хто є служителями в твоєму зборі? Чи тобі відомо, що́ вони роблять для тебе й цілого збору? Єгова дуже цінує зусилля цих братів. Апостол Павло сказав: «Чоловіки, які добре виконують служіння, здобувають собі хорошу репутацію і можуть з великою свободою мови говорити про віру, пов’язану з Христом Ісусом» (1 Тим. 3:13).

БІБЛІЙНІ ВИМОГИ ДО СЛУЖИТЕЛІВ ЗБОРУ

³ Служителі збору мають жити за високими християнськими нормами, бути відповідальними людьми і сумлінно виконувати доручені їм завдання. Це видно з листа до Тимофія, в якому Павло описав вимоги до служителів збору: «Служителі збору теж повинні бути серйозними, не дволичними, не віддаватися надмірному вживанню вина, не бути жадібними до нечесної наживи, але з чистим сумлінням триматися священної таємниці віри. Спочатку їх треба випробувати, щоб побачити, чи придатні вони для таких обов’язків, і, якщо вони бездоганні, нехай виконують служіння... Служитель збору має бути чоловіком однієї дружини, а також повинен добре головувати над своїми дітьми, у власній сім’ї» (1 Тим. 3:8—10, 12). Оскільки служителі збору дотримуються високих норм, ніхто не матиме підстав звинуватити збір у тому, що відповідальні завдання доручаються недостойним особам.

⁴ Незалежно від віку служителі збору повинні щомісяця брати активну участь у проповідуванні. Своєю ревністю в служінні вони наслідують Ісуса і відображають бажання Єгови врятувати людство (Ісаї 9:7).

⁵ Одяг, зовнішній вигляд, мова, мислення і поведінка служителів збору мають бути взірцевими. Ці брати виявляють розсудливість і так здобувають повагу інших. Вони високо цінують стосунки з Єговою та свої обов’язки в зборі (Тита 2:2, 6—8).

⁶ Служителі збору були випробувані, щоб побачити, чи «придатні вони для таких обов’язків». Ще перед тим як їх призначили служителями, вони довели свою відданість та показали, що ставлять справи Царства на перше місце в житті і прагнуть виконувати будь-які доручення. Ці брати є добрим прикладом для збору (1 Тим. 3:10).

ОБОВ’ЯЗКИ СЛУЖИТЕЛІВ ЗБОРУ

⁷ Служителі збору виконують багато завдань задля блага братів і сестер. Завдяки цьому старійшини мають більше часу для навчання і пастирської праці. Розподіляючи обов’язки між служителями збору, рада старійшин бере до уваги здібності цих братів і потреби збору.

⁸ Розгляньмо деякі обов’язки служителів збору. Наприклад, хтось із них може відповідати за літературу, щоб вісники могли отримувати її для особистого користування і для проповідницького служіння. Іншим служителям довіряють вести рахунки збору чи записи про опрацювання території. Дехто відповідає за мікрофони, звукопідсилювальну апаратуру, служить обслуговуючим чи ще якось допомагає старійшинам. Щоб підтримувати Зал Царства в доброму стані та чистоті, теж потрібно багато зусиль. Тому служителів збору часто просять допомогти і в цьому.

⁹ У деяких зборах кожен служитель виконує по одному з таких обов’язків, а в інших — кілька відразу. Для виконання певних завдань інколи доцільно призначити більше ніж одного служителя. Якщо служителів збору бракує, то рада старійшин може використовувати й інших зразкових охрещених братів. Завдяки цьому брати здобудуть досвід, який стане у пригоді пізніше, коли вони відповідатимуть вимогам до служителів збору. А якщо бракує і таких братів, то допомагати можуть зразкові сестри. Зрозуміло, що цих сестер не призначать служителями збору. Зразковим вісником є той, чия поведінка та служіння Богові гідне наслідування. Він чи вона подає добрий приклад для інших у тому, як відвідує зібрання, бере участь у служінні, поводиться у сім’ї, обирає розваги, одягається та виглядає тощо.

¹⁰ У зборах, в яких мало старійшин, здібні служителі збору можуть обговорювати з тими, хто бажає охреститися запитання, що стосуються християнських вчень. Ці запитання поміщені в додатку, в частині 1 «Християнські вчення». Оскільки в частині 2 «Християнське життя» містяться делікатні питання приватного характеру, обговорення повинен проводити старійшина.

¹¹ Якщо існують вагомі причини, рада старійшин може час від часу передоручати деякі завдання одного служителя іншому. Однак значно ліпше, коли брати певний час виконують одні й ті самі завдання, адже це допомагає їм набувати досвіду.

¹² Залежно від місцевих обставин служителям збору можуть доручати й інші завдання, якщо їхній поступ «явний для всіх» (1 Тим. 4:15). Якщо у зборі бракує старійшин, то служителя збору можуть призначити помічником наглядача групи або служителем групи, який виконуватиме доручені обов’язки під наглядом старійшин. Крім того, служителі збору можуть виступати з певними завданнями на зібранні «Християнське життя і служіння», наприклад проводити вивчення Біблії в зборі, та виголошувати публічні промови. Ці важливі завдання доручають служителям збору, якщо існує така потреба і вони придатні для цього (1 Пет. 4:10). Допомагаючи старійшинам, служителі збору повинні виявляти охочий дух.

¹³ Хоча їхня праця відрізняється від праці старійшин, вона є частиною служіння Богу і значною мірою сприяє злагодженій діяльності збору. Служителів збору, які добре справляються зі своїми обов’язками і стають придатними, щоб виконувати роль пастирів і вчителів, з часом можуть рекомендувати для служіння старійшинами.

¹⁴ Якщо ти юний брат або недавно охрестився, то чи прагнеш бути служителем збору? (1 Тим. 3:1). Оскільки щороку багато людей пізнає правду, існує потреба у досвідчених духовних братах, які б виконували обов’язки у зборі. Щоб бути служителем, розвивай бажання допомагати іншим. Зокрема старайся роздумувати над прикладом Ісуса (Матв. 20:28; Ів. 4:6, 7; 13:4, 5). Твоє бажання допомагати буде зростати завдяки радості, яку ти відчуватимеш, даючи іншим (Дії 20:35). Тому виявляй дух готовності, коли треба допомогти вісникам або виконати якусь роботу, пов’язану з доглядом за Залом Царства, чи коли тебе просять виконати замість когось учнівське завдання на зібранні «Християнське життя і служіння». Також щоб бути служителем збору, треба розвивати духовні риси, і в цьому допоможе звичка регулярно проводити особисте вивчення (Пс. 1:1, 2; Гал. 5:22, 23). А коли тобі доручають якесь завдання, будь надійним і вірним (1 Кор. 4:2).

¹⁵ Служителі збору призначаються святим духом задля благополуччя усього збору. Вісники збору можуть показувати своє цінування наполегливого служіння цих братів, охоче співпрацюючи з ними. Так вони виявлять вдячність Єгові за все, що він зробив, аби в його домі панував порядок (Гал. 6:10).

ПРОТЯГОМ століть народ Єгови організовано збирався разом. У стародавньому Ізраїлі всі чоловіки приходили до Єрусалима на три великі свята (Повт. 16:16). У першому столітті християни регулярно збирались зазвичай у чиємусь домі (Филим. 1, 2). Сьогодні ми з радістю відвідуємо зібрання і конгреси. А чому Божі служителі збираються разом? Передусім тому, що зібрання — це важлива частина поклоніння Богові (Пс. 95:6; Кол. 3:16).

² Також зібрання приносять великий пожиток тим, хто їх відвідує. Єгова наказав ізраїльтянам кожних сім років збиратися на Свято наметів: «Збирайте весь народ — чоловіків, жінок, дітей і чужинців, які житимуть у ваших містах, щоб вони слухали і дізнавались про вашого Бога Єгову, боялись його і старанно виконували всі слова цього Закону» (Повт. 31:12). Отож служителі Бога мають збиратися разом, щоб бути «навчен[ими] Єговою» (Ісаї 54:13). До того ж на зібраннях є можливість ближче знайомитись одне з одним та взаємно підбадьорюватися і зміцнюватися.

ЗІБРАННЯ ЗБОРУ

³ Після П’ятидесятниці 33 року н. е. учні, збираючись разом, віддавалися навчанню, яке отримували від апостолів, та «день у день вони перебували в храмі, об’єднані спільною метою» (Дії 2:42, 46). Пізніше на зібраннях зачитували натхненні писання, зокрема листи апостолів та інших християнських учнів (1 Кор. 1:1, 2; Кол. 4:16; 1 Фес. 1:1; Як. 1:1). Також на них християни всім збором молились до Бога (Дії 4:24—29; 20:36). Інколи вони розповідали випадки з місіонерського служіння (Дії 11:5—18; 14:27, 28). Крім того, на таких зібраннях обговорювалися біблійні вчення і сповнення пророцтв та давалися настанови щодо того, як християнам поводитись і виявляти відданість Богу. Усіх заохочувалося ревно проголошувати добру новину (Рим. 10:9, 10; 1 Кор. 11:23—26; 15:58; Еф. 5:1—33).

⁴ У наші дні християнські зібрання проходять так само, як і за часів апостолів. Ми слухаємося натхненого заохочення з Євреїв 10:24, 25: «Зважаймо одне на одного... і не переставаймо збиратися разом, як у декого ввійшло у звичку, а підбадьорюймо одне одного, і робімо так дедалі більше, оскільки бачимо наближення цього дня». У ці тяжкі останні дні ми особливо потребуємо підбадьорення. А джерелом такого підбадьорення є наші зібрання, які зміцнюють нас духовно та допомагають зберігати християнську непорочність (Рим. 1:11, 12). Ми, християни, живучи серед зіпсованого, збоченого покоління, відкинули безбожність і світські прагнення (Філ. 2:15, 16; Тита 2:12—14). Тож хіба нам може бути десь ліпше, ніж з народом Єгови? (Пс. 84:10). І хіба може щось принести більшу користь, ніж вивчення та обговорення Божого Слова? Розгляньмо, як різні зібрання йдуть нам на благо.

ЗІБРАННЯ У ВИХІДНІ

⁵ Перша частина зібрання, яке проходить у вихідні, складається з біблійної промови для широкого загалу, в тому числі для тих, хто прийшов уперше. Ця промова відіграє важливу роль у тому, щоб задовольняти духовні потреби осіб, котрі тільки починають цікавитись правдою. Також вона зміцняє вісників збору (Дії 18:4; 19:9, 10).

⁶ Сьогодні у зборах Свідків Єгови проводяться публічні зібрання, подібні до тих, які проводили Ісус Христос, його апостоли та інші учні. Безсумнівно, Ісус був неперевершеним промовцем. Про нього казали: «Ми ще ніколи не бачили людини, яка б говорила так, як він» (Ів. 7:46). Ісусові слухачі були вражені, адже він промовляв як той, хто має владу (Матв. 7:28, 29). Усі, хто брав до серця його слова, отримували великий пожиток (Матв. 13:16, 17). Апостоли наслідували Ісусів приклад. У Дії 2:14—36 описано, як у день П’ятидесятниці 33 року н. е. Петро виголосив промову, що спонукала до дій тисячі слухачів. Пізніше дехто став віруючим, почувши промову Павла в Афінах (Дії 17:22—34).

⁷ Подібне відбувається і в наш час. Мільйони людей отримують користь від публічних промов на щотижневих зібраннях, а також на різних конгресах. Біблійні промови допомагають присутнім добре розуміти християнські вчення і залишатися стійкими, виконуючи проповідницьке служіння. Якщо ми будемо запрошувати на них зацікавлених та інших осіб, то допоможемо їм ознайомитися з основними вченнями Біблії.

⁸ У публічних промовах розглядаються різноманітні теми. У них висвітлюються біблійні вчення, пророцтва і принципи, які стосуються християнської моралі та сімейного життя. Також у них даються поради молоді, яка стикається з труднощами. У деяких промовах обговорюються величні творива Єгови, а в інших — приклади віри, мужності та непорочності Божих служителів давнини, а також практичні уроки на наш час.

⁹ Для того щоб отримувати якомога більше користі від публічних промов, нам слід уважно слухати, відкривати згадані промовцем вірші і стежити, коли їх читають та пояснюють (Луки 8:18). Перевіряючи таким чином почуте, ми будемо міцно триматись того, чого вчимося, і застосовувати це у своєму житті (1 Фес. 5:21).

¹⁰ Якщо промовців достатньо, то публічна промова виголошується щотижня. Для цього часто запрошують промовців із сусідніх зборів. Якщо ж промовців бракує, то публічні промови виголошуються так часто, як тільки можливо.

¹¹ Друга частина зібрання, яке проходить у вихідні,— це вивчення «Вартової башти». Статті з «Вартової башти» для вивчення обговорюються за допомогою запитань та відповідей. Послуговуючись «Вартовою баштою», Єгова дає нам своєчасну духовну поживу.

¹² Статті для вивчення часто пояснюють, як застосовувати біблійні принципи в повсякденному житті. Вони додають християнам сил протистояти «духові світу» та уникати нечистої поведінки (1 Кор. 2:12). Інформація з «Вартової башти» проливає чимраз більше світла на біблійні вчення і пророцтва, поглиблюючи наше розуміння правди і допомагаючи залишатися на стежці праведних (Пс. 97:11; Присл. 4:18). Присутність на вивченні «Вартової башти» та участь у ньому допомагає нам тішитись надією на праведний новий світ (Рим. 12:12; 2 Пет. 3:13). Це зібрання також допомагає нам виявляти плід духу і зміцнює наше бажання ревно служити Єгові (Гал. 5:22, 23). Крім того, воно додає сил зносити випробування та закладає «добру основу на майбутнє», щоб ми могли «міцно вхопитися за справжнє життя» (1 Тим. 6:19; 1 Пет. 1:6, 7).

¹³ А що нам робити, аби ця духовна пожива приносила якомога більше користі? Потрібно заздалегідь готуватися, чи то самому, чи з сім’єю, читати наведені біблійні вірші, а на зібранні давати коментарі своїми словами. Завдяки цьому правда ще глибше вкорениться у нашому серці, а наші слова віри зміцнять братів і сестер. Також ці щотижневі зібрання приноситимуть нам пожиток, якщо будемо уважно слухати коментарі одновірців.

ЗІБРАННЯ СЕРЕД ТИЖНЯ

¹⁴ Щотижня вісники збираються в Залі Царства на зібрання, яке називається «Наше християнське життя і служіння». Це зібрання складається з трьох частин і надає нам, як служителям Бога, «відповідну підготовку» (2 Кор. 3:5, 6). Розклад зібрання, а також матеріал для розгляду на ньому міститься в щомісячному посібнику для зібрання «Наше християнське життя і служіння». У цьому посібнику теж подаються зразки вступів, які можна використовувати у служінні.

¹⁵ Перша частина цього зібрання називається «Скарби з Божого Слова». На ній ми знайомимося з історичним тлом і контекстом певних біблійних уривків та обговорюємо, чого з них можна навчитися. На цьому зібранні виголошується промова, зачитується уривок з Біблії та обговорюються розділи, призначені для читання на тиждень. У посібнику «Християнське життя і служіння» містяться різні ілюстрації, карти, схеми та робочі аркуші, завдяки яким ми можемо отримувати більше користі від читання Біблії. Таке глибоке вивчення Божого Слова допомагає нам бути «в усьому вправн[ими] й цілковито споряджен[ими] до кожного доброго діла» в християнському житті та проповідуванні (2 Тим. 3:16, 17).

¹⁶ Друга частина зібрання — «Вдосконалюймо своє служіння» — дає усім нам можливість підготуватися до служіння і покращити своє вміння проповідувати і навчати. Крім учнівських завдань, на цій частині зібрання ми також переглядаємо і обговорюємо відео зі зразками вступів. Завдяки такому навчанню ми набуваємо «язик учнів» і знаємо, «як правильно відповісти змученому» (Ісаї 50:4).

¹⁷ Третя частина зібрання називається «Християнське життя», і на ній ми вчимося, як застосовувати біблійні принципи у щоденному житті (Пс. 119:105). Основним пунктом цієї частини є вивчення Біблії у зборі, яке, подібно до вивчення «Вартової башти», проводиться за допомогою запитань та відповідей.

¹⁸ Кожного місяця, коли приходить посібник «Християнське життя і служіння», координатор ради старійшин або інший старійшина, який йому допомагає, уважно переглядає його зміст і складає розклад. Щотижня це зібрання проводить старійшина, який є здібним вчителем і якого схвалила рада старійшин збору. Він дбає про те, щоб це зібрання вчасно починалося і закінчувалося, а також хвалить тих, хто виконував учнівські завдання, і дає їм поради.

¹⁹ Якщо ми сумлінно готуємося до цього зібрання, завжди відвідуємо його і беремо в ньому активну участь, то поглиблюємо знання Божого Слова, ліпше розуміємо біблійні принципи, вміло проповідуємо добру новину та навчаємо людей. Ті, хто ще не є охрещеним Свідком, також отримують користь від сердечного спілкування та обговорення духовних думок на цьому зібранні. У підготовці до усіх наших зібрань ми можемо користуватися «Бібліотекою Товариства “Вартова башта”», програмою JW Library^®, онлайн-бібліотекою Товариства «Вартова башта» (якщо доступна нашою мовою) або бібліотекою Залу Царства. Бібліотека у Залі Царства має містити всі наявні публікації Свідків Єгови, «Індекс публікацій Товариства “Вартова башта”» або «Пошуковий довідник для Свідків Єгови», кілька різних перекладів Біблії, біблійну симфонію, словник та інші корисні довідники. Ми можемо без вагань користуватися будь-якими з цих публікацій до чи після зібрань.

ЗУСТРІЧІ ДЛЯ ПРОПОВІДНИЦЬКОГО СЛУЖІННЯ

²⁰ У різний час протягом тижня і на вихідних організовуються короткі зустрічі для проповідницького служіння. Для цього вісники збираються групами в приватних помешканнях чи інших зручних місцях, а іноді в Залі Царства. Існує чимало переваг того, що зустрічі для проповідування проходять невеликими групами в кількох місцях: вісникам легше добиратися на зустріч чи на територію, і вони без зволікань можуть вирушати в служіння, а наглядачу простіше організувати вісників і дбати про їхні потреби. Проте через певні обставини інколи необхідно об’єднати кілька груп. Наприклад, якщо посеред тижня у служіння йде менше вісників, на таку зустріч можуть збиратися кілька груп або весь збір у Залі Царства чи в іншому зручному місці. Завдяки цьому вісники матимуть партнерів для служіння. Також деяким зборам, можливо, зручно збиратися на спільну зустріч у Залі Царства під час світських свят або після вивчення «Вартової башти».

²¹ Якщо група збирається на зустріч для служіння окремо, її проводить наглядач групи. Іноді він може попросити провести цю зустріч свого помічника чи іншого досвідченого брата. Ведучий повинен підготувати і обговорити з групою практичні для служіння думки. Після того як буде вирішено, хто з ким і куди йде, один з вісників групи молиться, і всі відразу вирушають у служіння. Такі зустрічі тривають 5—7 хвилин, але якщо вони проходять після зібрання, то повинні бути коротшими. Мета зустрічей для проповідницького служіння — підбадьорити, дати практичні поради і вказівки тим, хто йде проповідувати. Нові вісники і вісники, які потребують допомоги, можуть багато чого навчитися, співпрацюючи з досвідченими братами чи сестрами.

ЗІБРАННЯ У НОВИХ АБО НЕВЕЛИКИХ ЗБОРАХ

²² Кількість нових учнів постійно зростає, отже збільшується і кількість зборів. Заяву про заснування нового збору зазвичай подає районний наглядач. Проте іноді невеликі групи вирішують, що їм практичніше належати до поблизького збору.

²³ Деколи невеликі збори складаються тільки з сестер. У такому разі, згідно з біблійною вимогою, сестра, яка молиться в зборі або проводить зібрання, має покривати голову (1 Кор. 11:3—16). Здебільшого така сестра сидить лицем до групи. Сестри не виголошують на зібраннях промов. Вони читають і коментують виданий нашою організацією матеріал. Для різноманіття вони можуть розглядати його у формі обговорення або за допомогою показів. Якщо немає братів, філіал призначить сестру, яка б листувалася з філіалом і дбала про проведення зібрань. З часом, коли з’являться відповідні брати, ці обов’язки виконуватимуть вони.

РАЙОННІ КОНГРЕСИ

²⁴ Щороку для зборів, які належать до одного району, проводяться два одноденні районні конгреси. Ці радісні події дають кожному можливість «широко відкри[ти] свої серця» для християнського спілкування (2 Кор. 6:11—13). Беручи до уваги нагальні потреби, організація Єгови готує програму, яка ґрунтується на Біблії. Навчання здійснюється у формі промов, показів, відтворення реальних випадків, монологів та інтерв’ю. Такі вчасні настанови зміцнюють усіх присутніх. На конгресах нові учні мають можливість охреститись на знак свого присвячення Єгові.

РЕГІОНАЛЬНІ КОНГРЕСИ

²⁵ Раз на рік Свідки Єгови проводять великі конгреси. Це, як правило, триденні регіональні конгреси, на яких збираються вісники з багатьох районів. Однак у територіях, де Свідків небагато, філіал може вирішити, що буде практичніше, коли всі збори зберуться на одному конгресі. У деяких країнах організація конгресів може дещо відрізнятися залежно від місцевих умов або вказівок нашої організації. Час від часу в різних куточках світу проводяться міжнародні або спеціальні конгреси, на які прибувають десятки тисяч Свідків з багатьох країн. Такі великі зібрання привертають увагу широкого загалу, і завдяки цьому чимало людей знайомиться з вісткою про Царство.

²⁶ Конгреси — це радісні події, які об’єднують відданих служителів Єгови в поклонінні йому. На таких конгресах проливається більше світла на біблійні істини та оголошується про випуск нових публікацій для особистого вивчення, вивчення у зборі чи проповідницького служіння, а також проводиться хрещення. Конгреси сприяють духовному поступу і свідчать про те, що народ Єгови є міжнародним братством відданих християн, які мають розпізнавальний знак учнів Ісуса Христа (Ів. 13:35).

²⁷ Відвідуючи зібрання місцевого збору і конгреси, ми зміцнюємо своє бажання виконувати волю Єгови. Ці зібрання захищають нас від світського впливу, який руйнує віру. Також вони несуть честь і хвалу Єгові (Пс. 35:18; Присл. 14:28). Ми вдячні Єгові за те, що він у цей час кінця дає таке духовне відсвіження своїм відданим служителям.

ГОСПОДНЯ ВЕЧЕРЯ

²⁸ Усі збори Свідків Єгови раз на рік відзначають Спомин смерті Ісуса Христа, або Господню вечерю (1 Кор. 11:20, 23, 24). Для народу Єгови це найважливіше зібрання в році. Сам Ісус наказав відзначати Спомин (Луки 22:19).

²⁹ Дата відзначання Спомину відповідає даті святкування Пасхи, яка вказана в Біблії (Вих. 12:2, 6; Матв. 26:17, 20, 26). Пасху щорічно відзначали на згадку про вихід ізраїльтян з Єгипту в 1513 році до н. е. У той час Єгова наказав ізраїльтянам з’їсти пасхальне ягня і вийти з єгипетського полону в 14-й день першого місяця за місячним календарем (Вих. 12:1—51). Цю дату можна визначити, якщо відрахувати 13 днів від появи над Єрусалимом нового місяця, найближчого до весняного рівнодення. Здебільшого відзначання Спомину припадає на день, коли з’являється перший після весняного рівнодення повний місяць.

³⁰ З Ісусових слів, записаних в Матвія 26:26—28, можна побачити, як треба відзначати Спомин. Це не якийсь таємничий ритуал, а символічна вечеря, в якій беруть участь особи, покликані стати співспадкоємцями з Ісусом Христом у його небесному Царстві (Луки 22:28—30). Усіх інших відданих християн і зацікавлених людей заохочується бути присутніми на Господній вечері в ролі спостерігачів. Цим вони виявлять вдячність за те, що Єгова зробив для людства через свого Сина, Ісуса Христа. Перед Спомином виголошується спеціальна публічна промова, мета якої — заохотити людей прийти на Спомин і розвинути в них подальший інтерес до вивчення Біблії.

³¹ Свідки Єгови з радістю чекають зібрань, на яких вони мають можливість «зважа[ти] одне на одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл» (Євр. 10:24). Вірний і розсудливий раб, беручи до уваги наші духовні потреби, старанно організовує такі зібрання. Усім служителям Єгови, а також зацікавленим особам потрібно цінувати кожну нагоду регулярно збиратись разом. Виявляючи щиру вдячність за дари, які Єгова дає через свою організацію, Божі служителі зберігають єдність у поклонінні. А найважливіше те, що вони прославляють і звеличують Єгову (Пс. 111:1).

ЄГОВА дав нам досконалий приклад для наслідування — приклад його Сина, Ісуса Христа (1 Пет. 2:21). Коли хтось стає послідовником Ісуса, то, як і всі Божі служителі, проповідує добру новину. Ісус запевняв, що така праця приноситиме духовне відсвіження: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний, і знайдете для себе відсвіження» (Матв. 11:28, 29). Всі, хто відгукнувся на Ісусове запрошення, переконалися, що він виконує свою обіцянку.

² Ісус, головний Служитель Бога, запропонував декому стати його учнями (Матв. 9:9; Ів. 1:43). Він навчив їх проповідувати і доручив їм працю, яку виконував сам (Матв. 10:1—11:1; 20:28; Луки 4:43). Пізніше Ісус послав ще 70 учнів звіщати добру новину про Боже Царство (Луки 10:1, 8—11). Він пояснив їм: «Хто слухає вас, той слухає мене. І, хто погорджує вами, погорджує і мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав» (Луки 10:16). Цими словами Ісус показав, що на його учнів покладено серйозну відповідальність. Вони мали представляти Ісуса та Всевишнього Бога. Така ж відповідальність лежить на всіх тих, хто сьогодні приймає запрошення Ісуса: «Приходь та будь моїм учнем» (Луки 18:22; 2 Кор. 2:17). Усі Ісусові послідовники мають доручення від Бога — проповідувати добру новину про Царство і робити людей учнями (Матв. 24:14; 28:19, 20).

³ Відгукнувшись на Ісусове запрошення, ми отримали велике благословення — «добре знати» Бога Єгову та Ісуса Христа (Ів. 17:3). Ми навчилися доріг Єгови. З допомогою Бога ми обновили свій розум, одягнулися в нову особистість і узгодили життя з його праведними нормами (Рим. 12:1, 2; Еф. 4:22—24; Кол. 3:9, 10). Глибока вдячність спонукала нас присвятитися Єгові та символізувати це хрещенням у воді. Під час хрещення ми стаємо призначеними Єговою служителями.

⁴ Ніколи не забуваймо, що Бог хоче, аби ми служили йому з невинними руками та чистим серцем (Пс. 24:3, 4; Ісаї 52:11; 2 Кор. 6:14—7:1). Завдяки вірі в Ісуса Христа ми здобули чисте сумління (Євр. 10:19—23, 35, 36; Об’яв. 7:9, 10, 14). Апостол Павло закликав християн робити все на Божу славу, щоб нікого не доводити до спотикання. А Петро підкреслив, що зразкова поведінка приваблює невіруючих людей до правди (1 Кор. 10:31, 33; 1 Пет. 3:1). Як ти можеш допомогти комусь стати вісником доброї новини?

НОВІ ВІСНИКИ

⁵ Як тільки ти починаєш з кимось вивчати Біблію, відразу заохочуй цю особу розповідати іншим про те, що вона дізнається. Зацікавлений міг би свідчити неформально, ділячись правдою з родичами, друзями, співпрацівниками та іншими людьми. Це допоможе зацікавленому стати учнем Ісуса Христа та вісником доброї новини (Матв. 9:9; Луки 6:40). Роблячи духовний поступ і набуваючи досвід у неформальному свідченні, зацікавлений, безсумнівно, захоче брати участь у служінні зі збором.

ВИМОГИ ДО ТИХ, ХТО БАЖАЄ СТАТИ ВІСНИКОМ

⁶ Перед тим як запросити учня в служіння від дому до дому, ти повинен переконатися, що він відповідає певним вимогам. Особа, з якою ми проповідуємо, прилюдно показує, що є Свідком Єгови. Перш ніж стати неохрещеним вісником, зацікавлений має узгодити своє життя з праведними нормами Єгови.

⁷ Розглядаючи під час вивчення біблійні принципи, ти, очевидно, ознайомився з обставинами свого учня і побачив, що він живе згідно з тим, чого навчається. Все ж старійшини мають обговорити з вами двома певні питання, які торкаються його життя.

⁸ Координатор ради старійшин подбає, щоб двоє старійшин (один має бути членом службового комітету) обговорили деякі питання з тобою та учнем. У зборах, в яких бракує старійшин, це може зробити старійшина разом із здібним служителем збору. Ці брати повинні постаратися без зволікань провести таке обговорення. Якщо зацікавлений перед зібранням повідомить старійшин про своє бажання проповідувати, старійшинам було б добре відразу після зібрання поговорити з тобою і зацікавленим. Обговорення має проходити в невимушеній атмосфері. Зацікавлений може стати неохрещеним вісником, якщо відповідає поданим нижче вимогам.

1. 1) Він повинен вважати Біблію натхненим Словом Бога (2 Тим. 3:16).

2. 2) Він повинен знати основні біблійні вчення і вірити в них. Це буде виявлятися в тому, що його відповіді на запитання інших людей ґрунтуватимуться на Біблії, а не на фальшивих релігійних вченнях чи власних поглядах (Матв. 7:21—23; 2 Тим. 2:15).

3. 3) Він повинен слухатися біблійного наказу відвідувати зібрання народу Єгови, якщо в змозі це робити (Пс. 122:1; Євр. 10:24, 25).

4. 4) Він повинен знати біблійний погляд на статеву розпусту, зокрема перелюб, багатошлюбність та гомосексуалізм, і жити відповідно до нього. Якщо зацікавлений живе з особою протилежної статі, яка не є його родичем, то має перебувати з нею у законному шлюбі (Матв. 19:9; 1 Кор. 6:9, 10; 1 Тим. 3:2, 12; Євр. 13:4).

5. 5) Він не повинен зловживати алкоголем, оскільки це засуджує Біблія, а також він має утримуватися від вживання в немедичних цілях натуральних або синтетичних речовин, які викликають залежність чи впливають на свідомість (2 Кор. 7:1; Еф. 5:18; 1 Пет. 4:3, 4).

6. 6) Він повинен розуміти, чому важливо уникати поганого товариства (1 Кор. 15:33).

7. 7) Він має вийти з усіх організацій фальшивої релігії, до яких, можливо, належав, а також перестати відвідувати їхні зустрічі та будь-яким чином підтримувати їхню діяльність чи брати в ній участь (2 Кор. 6:14—18; Об’яв. 18:4).

8. 8) Він повинен бути нейтральним щодо політичних справ світу (Ів. 6:15; 15:19; Як. 1:27).

9. 9) Він має залишатися нейтральним у будь-яких конфліктах між народами (Ісаї 2:4).

10. 10) Він дійсно повинен прагнути стати Свідком Єгови (Пс. 110:3).

⁹ Якщо старійшини не впевнені в тому, що́ насправді думає учень стосовно якоїсь із цих вимог, то повинні з’ясувати це, можливо, обговоривши вищенаведені біблійні вірші. Учень повинен розуміти, що життя того, хто разом зі Свідками Єгови бере участь у проповідницькій діяльності, має узгоджуватися з цими біблійними вимогами. З відповідей учня старійшини побачать, чи він усвідомлює, що́ від нього вимагається, і чи в достатній мірі відповідає вимогам, щоб брати участь у проповідницькому служінні.

¹⁰ Старійшини повинні відразу сказати зацікавленому, чи він відповідає вимогам. У більшості випадків це можна зробити наприкінці обговорення. Якщо зацікавлений відповідає вимогам, щоб бути неохрещеним вісником, то старійшини сердечно привітають його (Рим. 15:7). Учня треба заохотити якомога швидше розпочати проповідницьке служіння і в кінці місяця здати звіт. Старійшини пояснять, що коли хтось стає неохрещеним вісником і вперше здає звіт про служіння, то його ім’я вносять у «Записи збору про служіння вісника», які є документами збору. Старійшини збирають ці персональні дані, щоб наша організація могла дбати про релігійну діяльність Свідків Єгови по цілому світі і щоб вісник міг брати участь у діяльності збору та отримувати духовну підтримку. Крім того, старійшини можуть нагадувати новим вісникам, що будь-які персональні дані обробляються відповідно до «Глобальної політики Свідків Єгови щодо захисту даних», про яку можна дізнатися на сайті jw.org.

¹¹ Важливо ближче познайомитися з новим вісником і щиро цікавитися його поступом, адже це може позитивно вплинути на нього. Такий інтерес, очевидно, заохотить нового вісника регулярно здавати звіт та докладати ще більше зусиль у служінні Єгові (Філ. 2:4; Євр. 13:2).

¹² Коли старійшини вирішать, що зацікавлений може розпочати проповідницьке служіння, то дадуть йому власний примірник книжки «Організовані, щоб виконувати волю Єгови». Після того як він здасть перший звіт про служіння, у зборі буде зроблене коротке оголошення, що він є неохрещеним вісником.

ДОПОМОГА ДІТЯМ

¹³ Діти теж можуть бути вісниками доброї новини. Ісус охоче спілкувався з дітьми і благословляв їх (Матв. 19:13—15; 21:15, 16). За дітей передусім відповідають їхні батьки. Проте інші в зборі також можуть допомагати юним особам, котрі мають палке бажання проповідувати. Якщо у тебе є діти, то твій добрий приклад у проповідуванні заохотить їх бути ревними служителями Бога. А як допомогти дитині, яка має зразкову поведінку і щиро прагне ділитися своєю вірою з іншими?

¹⁴ Один з батьків повинен підійти до будь-якого старійшини зі службового комітету збору та обговорити, чи готова дитина стати вісником. Координатор ради старійшин попросить двох старійшин (один має бути членом службового комітету) зустрітися з дитиною і її батьками (або одним з них) чи опікуном, які є Свідками. Якщо дитина знає основні біблійні вчення і чітко видно, що вона хоче проповідувати, то це свідчить про її гарний духовний поступ. Взявши до уваги ці чинники та вимоги, подібні до тих, які стосуються дорослих, двоє старійшин вирішать, чи може дитина стати неохрещеним вісником (Луки 6:45; Рим. 10:10). Під час зустрічі з дитиною не потрібно торкатися питань, які обговорюються з дорослими, але не стосуються дітей.

¹⁵ На такій зустрічі старійшини повинні похвалити дитину за духовний поступ і заохотити її поставити ціль охреститися. Батьки теж заслуговують похвали, оскільки вони, безсумнівно, докладали чималих зусиль, аби прищепити дитині любов до правди. Щоб допомогти батькам у подальшому вихованні дитини, старійшинам слід порадити їм прочитати «Звернення до християнських батьків» (сторінки 179—181).

ПРИСВЯЧЕННЯ ТА ХРЕЩЕННЯ

¹⁶ Скажімо, ти вже набув знання і розвинув любов до Бога, узгодивши життя з його вимогами та розпочавши проповідницьке служіння. Тепер тобі треба зміцняти стосунки з Єговою. Як саме? Потрібно присвятитись Богу і символізувати це хрещенням у воді (Матв. 28:19, 20).

¹⁷ Присвячення — це відокремлення для священної мети. Присвятитися Богові означає звернутись до нього в молитві й урочисто пообіцяти використовувати своє життя для служіння йому, ходити його дорогами і бути завжди відданим лише йому (Повт. 5:9). Це особисте рішення, і ніхто інший не прийме його замість тебе.

¹⁸ Проте недостатньо сказати в молитві Єгові, що ти прагнеш належати йому. Про твоє присвячення Богу мають дізнатися інші. Для цього потрібно охреститись у воді, як це зробив Ісус (1 Пет. 2:21; 3:21). Що тобі робити після того, як ти вирішив служити Єгові й хочеш охреститись? Скажи про це координатору ради старійшин збору. Він подбає, щоб кілька старійшин провели з тобою обговорення і визначили, чи ти відповідаєш вимогам до хрещення. Більше інформації міститься у «Зверненні до неохрещеного вісника» (сторінки 182—184) та в «Запитаннях для тих, хто бажає охреститись» (сторінки 185—207).

ЗВІТИ ПРО СЛУЖІННЯ

¹⁹ Звіти про всесвітнє поширення чистого поклоніння завжди були джерелом підбадьорення для народу Єгови. Ісус Христос сказав своїм учням, що добра новина буде проповідуватись по цілій землі. Відтоді правдивих християн завжди цікавило, як відбувається ця праця (Матв. 28:19, 20; Марка 13:10; Дії 1:8).

²⁰ Повідомлення про успіхи в проповідницькій праці приносили радість першим учням Ісуса (Марка 6:30). У книзі Дії згадується приблизно 120 учнів, на яких було вилито святий дух у П’ятидесятницю 33 року н. е. Незабаром число учнів зросло приблизно до 3000, а потім приблизно до 5000. Стало відомо, що «Єгова щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння» і що «багато священиків наверталися на віру» (Дії 1:15; 2:5—11, 41, 47; 4:4; 6:7). Безсумнівно, звіти про такий дивовижний ріст підбадьорювали учнів. Ці захопливі повідомлення, очевидно, спонукували їх і далі виконувати доручене Богом завдання попри жорстоке переслідування, яке розпалювали юдейські релігійні провідники.

²¹ Близько 60—61 року н. е. у Листі до колоссян Павло повідомляв, що добра новина «приноси[ла] плід і поширю[валася]... по всьому світі» і що вона «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кол. 1:5, 6, 23). Перші християни слухались Слова, і святий дух наділяв їх силою, щоб вони могли виконати грандіозну працю проповідування перед закінченням юдейської системи в 70 році н. е. Яке ж підбадьорення отримували вірні християни, коли чули звіти про успіхи в цій праці!

²² Сьогодні в організації Єгови теж ведуться записи про працю, яка виконується на сповнення пророцтва з Матвія 24:14: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець». Тож нам, як Божим служителям, доручене невідкладне завдання. Ми повинні бути зацікавлені в тому, щоб перед приходом кінця праця проповідування належно виконувалася. Єгова подбає, щоб ця праця була завершена, і якщо ми беремо в ній участь, то обов’язково отримаємо його схвалення (Єзек. 3:18—21).

ТВІЙ ЗВІТ ПРО ПРОПОВІДНИЦЬКЕ СЛУЖІННЯ

²³ Що ми вказуємо у звіті? Вже з самого бланку «Звіт про служіння», підготовленого організацією, видно, яку інформацію слід вносити. Проте корисно ознайомитись із нижчеподаними загальними вказівками.

²⁴ У колонці «Публікації (друковані та електронні)» вкажи загальну кількість публікацій,— друкованих або електронних,— якими ти поділився з людьми, котрі не є охрещеними Свідками. У колонці «Покази відео» вкажи, скільки разів ти показував будь-які наші відео.

²⁵ Щоб заповнити колонку «Повторні відвідини», порахуй загальну кількість повторних відвідин, які ти робив, щоб розвивати інтерес у тих, хто не є охрещеним Свідком. Ми робимо повторні відвідини, коли приходимо до зацікавленої людини, коли пишемо їй листа, телефонуємо, надсилаємо повідомлення або приносимо чи надсилаємо літературу. Щоразу, коли ми проводимо домашнє біблійне вивчення, можна рахувати одні повторні відвідини. Той з батьків, хто бере провід під час сімейного поклоніння, на якому присутня неохрещена дитина, може щотижня записувати у свій звіт одні повторні відвідини.

²⁶ Хоча біблійне вивчення, як правило, проводиться щотижня, у звіт за місяць воно подається лише як одне окреме вивчення. Вісники мають вказати загальну кількість таких окремих вивчень, проведених протягом місяця. Біблійні вивчення, які ми подаємо у звіт,— це вивчення з особами, що не є охрещеними Свідками. У звіт можна подавати біблійне вивчення, яке за рекомендацією одного зі старійшин службового комітету проводиться з неактивним братом чи сестрою, а також вивчення з новоохрещеною особою, котра продовжує вивчати книжку «Будьте щасливі тепер і завжди!».

²⁷ Важливо здавати точний звіт про години проповідницького служіння. В основному це час, який ти присвячуєш проповідуванню від дому до дому, повторним відвідинам, біблійним вивченням, неформальному свідченню чи будь-якому іншому свідченню тим, хто не є охрещеним Свідком. Вісники, які проповідують разом, обоє подають у звіт час, проведений у служінні, але лише один з них записує собі повторні відвідини або біблійні вивчення. Якщо на сімейному поклонінні двоє батьків навчають своїх дітей, то кожен з них може записувати собі тільки одну годину щотижня. Брати, які виголошують публічні промови, а також їхні перекладачі можуть вносити у звіт час промови. Проте не слід вносити у звіт час, який ми виділяємо на такі важливі справи, як підготовка до служіння, відвідування зустрічей для проповідницького служіння, вирішення побутових питань тощо.

²⁸ Кожен вісник мусить з молитвою визначити, що є часом служіння, керуючись навченим Біблією сумлінням. Дехто проповідує в густонаселеній території, а хтось — в території, де небагато мешканців і треба долати великі відстані. Усі території різні, крім того, вісники можуть мати різні погляди на те, що вважати часом служіння. Керівний орган не нав’язує всесвітньому братству своєї думки стосовно того, як рахувати час служіння, і ніхто не має права судити іншого в цій справі (Матв. 6:1; 7:1; 1 Тим. 1:5).

²⁹ Час служіння у звіт потрібно подавати у повних годинах. Виняток робиться лише для вісників, які мають вкрай обмежені можливості через похилий вік, прикуті до ліжка, перебувають у будинку для людей похилого віку або мають інші важкі обставини. Такі вісники можуть подавати у звіт не повні години, а 15-хвилинні проміжки часу. Навіть якщо протягом місяця вони проповідували лише 15 хвилин, то цей час потрібно подати у звіт. Завдяки цьому вони й надалі залишатимуться регулярними вісниками Царства. Такий розпорядок стосується також вісників, які тимчасово мають обмежені можливості, скажімо, приблизно протягом місяця не в стані вільно пересуватися через серйозну хворобу чи травму. Такий розпорядок передбачений лише для тих, чиї можливості проповідувати вкрай обмежені. Те, чи належить вісник до цієї категорії, визначає службовий комітет збору.

«ЗАПИСИ ЗБОРУ ПРО СЛУЖІННЯ ВІСНИКА»

³⁰ Твій щомісячний звіт про служіння вноситься у «Записи збору про служіння вісника». Ці записи належать збору, в якому ти служиш. Якщо ти плануєш переходити в інший збір, повідом про це своїх старійшин. Секретар подбає, щоб записи про твоє служіння були передані у новий збір. Таким чином старійшинам твого нового збору буде легше познайомитись з тобою і надавати тобі духовну підтримку. Якщо ти їдеш кудись менше ніж на три місяці, будь ласка, продовжуй регулярно надсилати звіт про служіння у свій збір.

ЧОМУ МИ ЗДАЄМО ЗВІТ ПРО СЛУЖІННЯ

³¹ Чи ти іноді забуваєш здати свій звіт? Всі ми час від часу потребуємо нагадування. Однак якщо ми маємо правильне ставлення до звітів про служіння і розуміємо, чому їх важливо здавати, то нам, мабуть, буде легше робити це вчасно.

³² У декого може виникнути запитання: «Чому мені треба здавати звіт, якщо Єгова і так знає, скільки я проповідую?» Дійсно, Єгова знає, що робить кожен з нас, і бачить, чи ми служимо йому від усієї душі, чи робимо лише якийсь мінімум. Однак поміркуй: Єгова подбав, щоб було записано, скільки днів Ной провів у ковчезі, скільки років ізраїльтяни подорожували пустелею, скільки його служителів залишилось вірними, а скільки виявило непослух. Під його керівництвом велися записи про поступове завоювання ханаанського краю та про досягнення вірних суддів Ізраїля. Отже, Єгова подбав, щоб було записано багато подробиць про діяльність його служителів. Ці натхнені Богом розповіді допомагають нам зрозуміти його погляд на ведення точних записів.

³³ Біблійні історичні оповіді показують, з якою точністю народ Єгови вів різні записи. У багатьох випадках неможливо було б передати повного значення біблійних подій, не вказавши конкретних чисел. Розглянь кілька прикладів: Буття 46:27; Вихід 12:37; Суддів 7:7; 2 Царів 19:35; 2 Хронік 14:9—13; Івана 6:10; 21:11; Дії 2:41; 19:19.

³⁴ Звичайно, звіти не охоплюють усього, що ми робимо в служінні Єгові, однак ця інформація має практичну цінність для організації Єгови. У першому столітті апостоли після участі в проповідницькій кампанії розповіли Ісусу «про все, що робили і чого навчали» (Марка 6:30). Іноді зі звітів видно, на які галузі служіння слід звернути особливу увагу. Цифри можуть свідчити як і про успіхи в деяких галузях, так і про те, що ріст кількості вісників чи поступ в інших галузях сповільнився. Можливо, вісники потребують підбадьорення або існують проблеми, які слід вирішити. Наглядачі братимуть до уваги звіти і старатимуться усунути все, що може перешкоджати поступу окремих вісників та цілого збору.

³⁵ Звіти також корисні для організації, оскільки дозволяють визначити, де є більша потреба у вісниках. Які території більш продуктивні? Де відбувається незначний ріст? Які публікації потрібні для того, щоб навчати людей правди? Звіти допомагають організації передбачати потреби в літературі для різних частин світу і відповідно задовольняти їх.

³⁶ Для більшості з нас звіти є джерелом підбадьорення. Хіба ж ми не тішимось, коли чуємо про успіхи братів у поширенні доброї новини по цілому світі? Звіти про теократичний ріст допомагають нам мати уявлення про ріст організації Єгови. Випадки зі служіння зворушують наші серця і додають запалу брати повнішу участь у праці проповідування (Дії 15:3). Тому кожному з нас важливо вчасно здавати звіт про служіння, адже так ми виявляємо турботу про всіх наших братів і сестер та доводимо, що навіть у найменшому підкоряємось організаційному устрою Єгови (Луки 16:10; Євр. 13:17).

СТАВ ОСОБИСТІ ЦІЛІ

³⁷ Нам не потрібно порівнювати своє служіння зі служінням інших (Гал. 5:26; 6:4). Обставини у всіх різні. Проте якщо ми поставимо перед собою реалістичні цілі, то отримаємо велику користь. Такі цілі будуть допомагати нам бачити свій поступ у служінні. Крім того, досягаючи їх, ми будемо відчувати глибоке задоволення.

³⁸ Очевидним є те, що Єгова прискорює збирання людей, яких він захистить під час «великого лиха». Ми живемо у час, коли сповнюється пророцтво Ісаї: «Нечисленний стане тисячею, і найменший — могутнім народом. Я, Єгова, прискорю це свого часу» (Об’яв. 7:9, 14; Ісаї 60:22). Яка ж велика честь бути вісниками доброї новини у ці знаменні останні дні! (Матв. 24:14).

БУДУЧИ ревним вісником доброї новини, Ісус подав чудовий приклад своїм послідовникам. Він ішов до людей, розмовляв з ними і навчав у їхніх домах та в громадських місцях (Матв. 9:35; 13:36; Луки 8:1). Ісус спілкувався з окремими людьми, навчав своїх учнів і промовляв до натовпів, які налічували тисячі осіб (Марка 4:10—13; 6:35—44; Ів. 3:2—21). Він використовував кожну нагоду, щоб підбадьорювати інших та вселяти в них надію (Луки 4:16—19). Ісус свідчив навіть тоді, коли почувався втомленим чи був голодним (Марка 6:30—34; Ів. 4:4—34). Чи ж не спонукують нас біблійні оповіді про Ісусове служіння наслідувати його приклад? Безсумнівно, ми хочемо йти його слідами, як це робили апостоли (Матв. 4:19, 20; Луки 5:27, 28; Ів. 1:43—45).

² Розгляньмо, як у наш час християни виконують працю, започатковану Ісусом Христом майже 2000 років тому.

ПРОПОВІДУВАННЯ ВІД ДОМУ ДО ДОМУ

³ Як Свідки Єгови, ми розуміємо, наскільки важливо організовано проповідувати звістку про Царство від дому до дому. Оскільки ми постійно застосовуємо цей метод, він став нашою розпізнавальною ознакою. Такий вид служіння приносить чудові результати, адже за короткий час добру новину можуть почути мільйони людей (Матв. 11:19; 24:14). Проповідуючи від дому до дому, ми на ділі виявляємо любов до Єгови та ближнього (Матв. 22:34—40).

⁴ Проповідування від дому до дому не є сучасним винаходом Свідків Єгови. Зі слів апостола Павла видно, що він навчав людей у їхніх домах. Ось що про своє служіння він сказав наглядачам з Ефесу: «З першого дня, відколи прийшов у провінцію Азія... я не стримувався від того, щоб розповідати вам про все корисне і навчати вас... від дому до дому». Павло різними способами «ґрунтовно свідчив як юдеям, так і грекам та показував їм, що необхідно покаятися перед Богом і вірити в нашого Господа Ісуса» (Дії 20:18, 20, 21). У той час римські імператори сприяли ідолопоклонству і багато людей боялися своїх богів. Тому треба було допомогти людям шукати «Бога, який створив світ і все, що в ньому», тобто Того, хто «звіща[в] всім людям, щоб вони покаялися» (Дії 17:22—31).

⁵ Нині людям ще більше потрібно почути добру новину. Кінець цього злого світу швидко наближається, що спонукає нас запопадливіше брати участь у служінні. Проповідування від дому до дому — це найліпший перевірений часом метод пошуку спраглих правди людей. Сьогодні він такий же ефективний, як і за днів Ісуса та апостолів (Марка 13:10).

⁶ Чи ти у повній мірі береш участь у праці проповідування від дому до дому? Якщо так, то будь упевненим, що Єгова задоволений тобою (Єзек. 9:11; Дії 20:35). Іноді нелегко виконувати це служіння. Причиною цього можуть бути фізичні обмеження, байдужість людей на території або намагання влади перешкоджати нашій діяльності. А може, через сором’язливість тобі важко розпочинати розмови з незнайомими людьми, тож у служінні від дому до дому ти завжди відчуваєш хвилювання. Не знеохочуйся! (Вих. 4:10—12). Подібних труднощів зазнають твої брати і сестри в різних куточках світу.

⁷ Ісус пообіцяв своїм учням: «Я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку» (Матв. 28:20). Його обіцянка додає нам сил виконувати працю навчання. Ми почуваємося, як апостол Павло, котрий сказав: «Все мені під силу завдяки тому, хто мене зміцнює» (Філ. 4:13). Бери якомога повнішу участь у заходах збору для служіння від дому до дому. Співпраця з братами і сестрами підбадьорить тебе та стане чудовою підтримкою. Молись, щоб Єгова допомагав тобі долати будь-які перешкоди, та з усіх сил намагайся звіщати добру новину (1 Ів. 5:14).

⁸ Розмовляючи з іншими про добру новину, ти матимеш нагоду обґрунтовувати свою надію (1 Пет. 3:15). Ти дедалі чіткіше бачитимеш різницю між тими людьми, які покладають надію на Царство, і тими, хто живе в безнадії (Ісаї 65:13, 14). Усвідомлення того, що ти виконуєш Ісусів наказ: «Ваше світло нехай світить», приноситиме тобі задоволення. І, можливо, тобі випаде честь познайомити когось з Єговою та допомогти йому пізнати правду, яка веде до вічного життя (Матв. 5:16; Ів. 17:3; 1 Тим. 4:16).

⁹ Як у вихідні, так і протягом тижня у зборах передбачені заходи для служіння від дому до дому. У територіях, в яких удень важко застати людей вдома, збори організовують служіння увечері. Люди можуть бути більш схильними до спілкування після обіду чи ввечері, а не зранку.

ПОШУКИ ДОСТОЙНИХ

¹⁰ Ісус наказав своїм учням шукати достойних людей (Матв. 10:11). Він проповідував не лише від дому до дому, а використовував будь-яку нагоду для свідчення (Луки 8:1; Ів. 4:7—15). Апостоли також свідчили людям у найрізноманітніших місцях (Дії 17:17; 28:16, 23, 30, 31).

¹¹ Ми теж стараємося донести звістку про Царство до кожної людини. Для цього ми використовуємо ті ж методи проповідування, що Ісус і апостоли, та пам’ятаємо, що як часи, так і обставини людей в нашій території змінюються (1 Кор. 7:31). Наприклад, хороші результати приносить проповідування в діловій території. У багатьох країнах дуже ефективним є свідчення на вулиці, в парках, на автомобільних стоянках — всюди, де тільки можна зустріти людей. Деякі збори встановлюють на своїй території столи чи пересувні стенди. Крім того, у великих містах філіал може організувати спеціальне служіння в громадських місцях, залучаючи до нього вісників з кількох зборів. Завдяки цьому добру новину можна донести до людей, яких важко застати дома.

¹² Коли у громадському місці ми зустрічаємо людину, яка цікавиться біблійною звісткою, то можемо запропонувати їй підхожу публікацію. Щоб розвивати інтерес людини, можна дати їй свої контактні дані і домовитися зустрітися знову. Ще можна звернути увагу людини на сайт jw.org або дати їй адресу найближчого місця, де проводяться наші зібрання. Свідчення у громадських місцях — це чудова нагода розширити своє служіння.

¹³ Однак наша праця полягає не лише в проголошенні доброї новини. Щоб допомогти людям прийняти правду, яка веде до життя, старайся робити повторні відвідини до тих, хто виявив інтерес. Завдяки цьому вони будуть рости духовно і ставати зрілими християнами.

ПОВТОРНІ ВІДВІДИНИ

¹⁴ Ісус сказав своїм послідовникам: «Будете моїми свідками... навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Але водночас він дав наказ: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матв. 28:19, 20). Відвідуючи людей повторно, ти матимеш багато радості в служінні Єгові. Той, хто зацікавився доброю новиною під час першого візиту, ймовірно, буде радий бачити тебе знову. Продовжуючи ділитися з такою людиною біблійним знанням, ти зміцнятимеш її віру в Бога і допомагатимеш їй усвідомлювати духовні потреби (Матв. 5:3). Якщо ти домовишся відвідати людину в зручний для неї час та добре підготуєшся, то, можливо, розпочнеш біблійне вивчення. Саме це є головною метою повторних відвідин. Ми повинні не лише сіяти насіння правди, але й поливати його (1 Кор. 3:6).

¹⁵ Декому важко даються повторні відвідини. Мабуть, ти вже навчився робити короткі вступи в служінні й тобі подобається це. Однак тебе може лякати вже сама думка про те, що треба прийти знову і порозмовляти з людиною на основі Біблії. Подолати страх тобі допоможе хороша підготовка. Старанно застосовуй практичні поради, які ти чуєш на зібранні серед тижня. Також ти можеш попросити більш досвідченого вісника піти з тобою в служіння.

ДОМАШНІ БІБЛІЙНІ ВИВЧЕННЯ

¹⁶ Розмовляючи з юдейським прозелітом, який читав Боже Слово, проповідник доброї новини Пилип запитав: «Скажи, ти розумієш, що читаєш?» Чоловік відповів: «Хіба я можу зрозуміти, якщо ніхто мені не пояснить?» У 8-му розділі книги Дії повідомляється, що Пилип, почавши з місця Писання, яке читав той чоловік, «став звіщати йому добру новину про Ісуса» (Дії 8:26—36). Невідомо, скільки часу вони провели разом, але Пилип настільки ґрунтовно пояснив цьому прозелітові добру новину, що він прийняв її, захотів охреститись у воді та став учнем Ісуса Христа.

¹⁷ У наш час багато людей не знайомі з Біблією, тож нам потрібно неодноразово відвідувати їх і детально обговорювати з ними Боже Слово. Перш ніж зацікавлений розвине віру і буде готовим до хрещення, можуть минути тижні, місяці, а то й рік чи навіть більше. Твоя терпеливість і бажання з любов’ю допомагати щиросердним людям будуть щедро винагороджені, адже Ісус сказав: «Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35).

¹⁸ Ти, безсумнівно, хотів би проводити домашнє біблійне вивчення за допомогою однієї з публікацій, які видані для цієї мети. Якщо ти будеш застосовувати поради, які чуєш на зібраннях серед тижня, а також будеш співпрацювати з більш досвідченими вчителями у зборі, ти зможеш проводити плідні вивчення і допомагати людям ставати учнями Ісуса Христа.

¹⁹ Якщо ти хочеш навчитися розпочинати і проводити біблійні вивчення, звернись до одного зі старійшин або до вісника, якому це добре вдається. Також тобі допоможуть практичні покази, представлені на зібранні «Християнське життя і служіння», та поради з посібника для цього зібрання. Покладайся на Єгову і молись про біблійне вивчення (1 Ів. 3:22). Постав собі за мету проводити принаймні одне біблійне вивчення, окрім того, яке ти, можливо, проводиш зі своєю сім’єю. Біблійні вивчення принесуть тобі ще більше радості в служінні.

СКЕРОВУЙ ЗАЦІКАВЛЕНИХ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЄГОВИ

²⁰ Коли люди пізнають Єгову й стають учнями Ісуса Христа, то долучаються до християнського збору. Щоб зацікавлені робили духовний поступ і досягали зрілості, вони мусять визнавати організацію Єгови і співпрацювати з нею. І в цьому нам слід їм допомогти. Саме з такою метою підготовлені різні відеофільми і брошура «Хто сьогодні виконує волю Єгови?». Практичною для них буде й інформація з 4-го розділу цієї книжки.

²¹ Як тільки починаєш з кимось вивчати Біблію, допомагай йому зрозуміти, що для виконання проповідницької праці на землі Єгова послуговується своєю організацією. Покажи учневі, в чому полягає цінність наших біблійних посібників, і поясни, що їх виготовляють і розповсюджують по цілому світі віддані Богу добровольці. Запроси його до Залу Царства на зібрання, розкажи, як проходять зібрання, і представ його своїм друзям. На конгресах знайом його з іншими Свідками. Так учень на власні очі побачить, як служителі Єгови виявляють любов, що є розпізнавальною ознакою правдивих християн (Ів. 13:35). Чим більше зацікавлений буде цінувати організацію, тим більше він наближатиметься до Єгови.

ВИКОРИСТАННЯ БІБЛІЙНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

²² Перші християни ревно звіщали Боже Слово. Вони робили копії Писань для особистого користування і для вивчення в зборі, а також заохочували інших досліджувати Боже Слово правди. Цих рукописів було небагато, і Божі служителі дуже цінували їх (Кол. 4:16; 2 Тим. 2:15; 3:14—17; 4:13; 1 Пет. 1:1). Сьогодні завдяки сучасним технологіям Свідки Єгови друкують сотні мільйонів Біблій та посібників для вивчення Біблії. Серед них буклети, брошури, книжки та журнали, які видаються сотнями мов.

²³ Коли проповідуєш добру новину іншим, послуговуйся посібниками для біблійного вивчення, які підготувала організація Єгови. Розуміючи, яку користь приносить читання та вивчення публікацій Свідків Єгови, ти хотітимеш давати їх іншим (Євр. 13:15, 16).

²⁴ Для щораз більшої кількості людей Інтернет стає основним джерелом інформації. Тому, крім біблійної літератури, ефективним знаряддям для поширення доброї новини є наш офіційний веб-сайт jw.org. Люди з різних куточків світу, послуговуючись комп’ютерами, можуть читати та слухати аудіозаписи Біблії та біблійних публікацій сотнями мов. Ті, хто не наважується розмовляти з нами або живе у місцевостях, де немає нагоди регулярно спілкуватися зі Свідками Єгови, завдяки сайту jw.org можуть ознайомитися з нашими віруваннями у себе вдома.

²⁵ Тож при кожній нагоді скеровуймо людей на сайт jw.org. Коли мешканець квартири ставить запитання про наші вірування, можна відразу відповісти на це запитання за допомогою мобільного пристрою або комп’ютера. Зустрівши особу, яка розмовляє іншою мовою, у тому числі мовою жестів, було б добре показати їй на нашому сайті Біблію та біблійну літературу її мовою. Чимало вісників, щоб почати розмову на біблійну тему, пропонують людині переглянути якийсь відеоролик з нашого сайту.

НЕФОРМАЛЬНЕ СВІДЧЕННЯ

²⁶ Ось що Ісус сказав до своїх учнів, які зважали на його слова: «Ви — світло для світу... Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матв. 5:14—16). Ті учні йшли Божими дорогами, наслідуючи Ісуса, який назвав себе «світло[м] для світу». Ісус подав християнам приклад у тому, як дозволяти своєму «світл[у], яке веде до життя» світити на благо всім, хто слухає правду (Ів. 8:12).

²⁷ Апостол Павло теж залишив нам чудовий приклад (1 Кор. 4:16; 11:1). Перебуваючи в Афінах, він щодня проповідував на ринковій площі усім, кого зустрічав (Дії 17:17). Християни у Філіппах наслідували його приклад. Тому Павло написав їм: «Серед зіпсованого і збоченого покоління... ви сяєте, немов світила у світі» (Філ. 2:15). Також і ми своїми словами та вчинками даємо правді про Царство сяяти, якщо при кожній нагоді стараємося поширювати добру новину. Зрозуміло, своєю чесністю і порядністю ми відрізняємося від світу. Але коли ми звіщаємо добру новину, то люди розуміють, чому ми не такі, як інші.

²⁸ Багато Свідків Єгови діляться доброю новиною з людьми на роботі, в школі, громадському транспорті та всюди, де бувають, займаючись буденними справами. Під час подорожей іноді з’являється можливість проповідувати попутникам. Усі ми можемо шукати нагод перевести звичайну розмову на біблійну тему. Тож завжди будьмо готові заговорити з іншими про правду.

²⁹ Ми будемо шукати таких нагод, пам’ятаючи, що цим несемо хвалу нашому Творцю і прославляємо його ім’я. Крім того, ми зможемо допомогти щиросердим людям познайомитись з Єговою, аби вони служили йому разом з нами і завдяки вірі в Ісуса Христа отримали надію на вічне життя. Такі наполегливі зусилля приносять радість Єгові, і він вважає їх священним служінням (Євр. 12:28; Об’яв. 7:9, 10).

ТЕРИТОРІЯ

³⁰ Воля Єгови полягає в тому, щоб звістка про Царство проповідувалась по містах і селах усього світу. Для цього філіал призначає територію зборам та окремим вісникам, які служать у віддаленій місцевості (1 Кор. 14:40). Це узгоджується з Божим розпорядком, встановленим у першому столітті (2 Кор. 10:13; Гал. 2:9). У ці останні дні справи Царства дуже швидко просуваються, і велику роль у цьому відіграє ретельне опрацювання зборами призначеної території.

³¹ Про опрацювання території дбає наглядач служіння. Призначати території може один зі служителів збору. Існує два види території: територія для служіння групою та особиста територія. Якщо територія збору невелика, наглядачі групи зазвичай тримають території для служіння групою в себе, щоб їхні вісники могли там проповідувати. Якщо збір має велику територію, кожен вісник може взяти собі особисту територію.

³² Вісник, який взяв особисту територію, матиме де проповідувати, коли не проводяться зустрічі для проповідницького служіння або коли непрактично збиратися групою. Наприклад, дехто з вісників бере територію неподалік від місця роботи і проповідує під час перерви чи після закінчення робочого дня. Іноді сім’ї беруть територію для служіння недалеко від свого дому і проповідують вечорами. Маючи особисту територію, до якої легко добратися, вісник ефективніше використовуватиме час для служіння. Звичайно, особисті території також можна використовувати для свідчення групою. Якщо ти хочеш мати особисту територію, звернись до відповідального за території брата.

³³ Той, хто має територію, зобов’язаний докласти розумних зусиль, аби порозмовляти хоча б з одним мешканцем кожної квартири. Це стосується як наглядача групи, який має території для свідчення групою, так і вісника, який взяв особисту територію. Заходи для опрацювання території мають узгоджуватися з відповідними законами щодо захисту даних. Наглядач групи чи вісник, котрий має територію, повинен постаратися опрацювати її за чотири місяці. Коли територія опрацьована, про це треба повідомити відповідального за території. Залежно від обставин, наглядач групи чи вісник можуть залишити собі територію для подальшого опрацювання або віддати її брату, відповідальному за території.

³⁴ Якщо всі вісники злагоджено співпрацюють між собою, то збір ретельно опрацьовує призначену йому територію. Також не виникатиме ситуацій, коли двоє чи більше вісників опрацьовують одну й ту ж територію одночасно, що може дратувати мешканців. Цим ми виявимо уважність і до братів, і до людей у території.

ПРОПОВІДУВАННЯ ЛЮДЯМ, ЯКІ РОЗМОВЛЯЮТЬ ІНШИМИ МОВАМИ

³⁵ Кожен має дізнатися про Бога Єгову, його Сина і про Боже Царство (Об’яв. 14:6, 7). Ми прагнемо допомогти людям, які розмовляють іншими мовами, почати кликати ім’я Єгови заради спасіння та одягнутися в християнську особистість (Рим. 10:12, 13; Кол. 3:10, 11). Проповідуючи добру новину в багатомовній території, вісники стараються донести звістку про Царство якомога більшій кількості людей зрозумілою для них мовою (Рим. 10:14). Проте вони стикаються з певними труднощами. Що це за труднощі та як їх долати?

³⁶ У місцевостях, де люди розмовляють кількома мовами, зборам призначають територію відповідно до мов. Тому в одній і тій же території можуть проповідувати вісники кількох зборів. У таких випадках вісникам кожного збору найкраще зосередитись на проповідуванні тим людям, які розмовляють їхньою мовою. Це стосується і щорічних кампаній із запрошеннями. Однак коли вісники проповідують неформально чи в громадських місцях, вони можуть свідчити та пропонувати літературу будь-якою мовою.

³⁷ Буває, що іншомовним зборам не під силу регулярно опрацьовувати свої віддалені території. Тоді наглядачі служіння усіх залучених зборів, співпрацюючи між собою, повинні створити ефективну систему опрацьовування території. Завдяки цьому кожна людина матиме нагоду почути звістку про Царство і вісники не виконуватимуть подвійної праці (Присл. 15:22).

³⁸ Що нам робити, якщо на своїй території зустрінемо людину, яка розмовляє іншою мовою? Не слід думати, що її відвідають вісники іншомовного збору. Дехто вивчає прості вступи іноземною мовою, що поширена в їхній території. Також можна показати цій людині, як завантажувати та досліджувати публікації з нашого офіційного веб-сайту jw.org, або запропонувати принести літературу її рідною мовою.

³⁹ Якщо особа щиро зацікавилася правдою, постараймось знайти вісника, який міг би обговорювати біблійні істини зрозумілою для неї мовою. Було б добре сказати, де найближче проводяться зібрання цією мовою. Якщо людина бажає спілкуватися зі Свідками, які розмовляють її мовою, то спробуймо показати їй, як ввести свої контактні дані на сайті jw.org. Ці дані філіал перешле поблизькому іншомовному збору, групі чи віснику, котрий живе неподалік.

⁴⁰ Потрібно й далі відвідувати таку особу, аж поки з нею не сконтактується той, хто розмовляє її мовою. Якщо філіал повідомить старійшин, що не вдалося знайти вісника, який розмовляє цією мовою, то робімо все можливе, аби розвивати в неї зацікавлення правдою. Можна спробувати розпочати з такою людиною вивчення Біблії за допомогою якоїсь публікації її мовою. Щоб допомогти їй зрозуміти основні біблійні вчення, звертаймо увагу на малюнки та заохочуймо її зачитувати наведені біблійні вірші. Можливо, в родині зацікавленої особи хтось добре розуміє нашу мову і міг би перекладати.

⁴¹ Щоб скерувати зацікавлену особу до Божої організації, її треба запросити на зібрання, навіть якщо вона не повністю розумітиме програму. Коли зачитуються біблійні вірші, допомагаймо людині знаходити їх у Біблії її мовою. Християнське спілкування є дуже підбадьорливим і сприяє духовному росту.

⁴² Передгрупи. Передгрупа складається з кількох вісників, які проповідують мовою, відмінною від мови збору. Передгрупа може існувати, навіть якщо в ній немає кваліфікованого старійшини чи служителя збору, які проводили б щотижневі зібрання цією мовою. Філіал може схвалити утворення передгрупи в зборі за таких умов:

1. 1) У місцевості мешкає чимало людей, які розмовляють мовою, відмінною від мови місцевого збору.

2. 2) Принаймні кілька вісників знають або готові вивчати цю мову.

3. 3) Рада старійшин готова брати провід в організації праці проповідування цією мовою.

Якщо рада старійшин бажає, щоб у їхньому зборі була утворена передгрупа, старійшинам слід порадитись з районним наглядачем. Він може знати про інші збори, які намагаються проповідувати цією мовою, і може надати цінну інформацію, що допоможе визначити, який збір міг би найкраще піклуватися про передгрупу. Коли такий збір буде визначено, старійшини напишуть листа до філіалу, щоб отримати офіційне схвалення на утворення іншомовної передгрупи в їхньому зборі.

⁴³ Групи. Філіал може схвалити утворення групи у певному зборі за таких умов:

1. 1) В цьому полі є достатній інтерес до правди і потенціал для росту.

2. 2) Принаймні кілька вісників говорять цією мовою або вивчають її.

3. 3) Є кваліфікований для цього старійшина або служитель збору, який готовий брати провід і проводити тією мовою кожного тижня щонайменше одне зібрання або частину зібрання, як-от публічну промову або вивчення «Вартової башти».

Коли ці умови виконуються в розсудливих межах, рада старійшин надішле у філіал листа з повною інформацією і попросить офіційно схвалити утворення групи в їхньому зборі. Старійшина або служитель збору, який піклуватиметься про групу, буде вважатися «наглядачем групи» чи «служителем групи».

⁴⁴ Коли утворення групи схвалено, рада старійшин збору, який піклується про групу, визначає, чи може група проводити інші частини зібрань на додаток до зібрання або частини зібрання, які проводить щотижня, і якщо так, то як часто це слід робити протягом місяця. Для групи теж можна організовувати зустрічі для проповідницького служіння. Усі члени групи служать під наглядом ради старійшин, яка опікується групою. Старійшини надають необхідне керівництво і щиро цікавляться потребами групи. Районний наглядач, відвідуючи збір, до якого належить група, співпрацюватиме також з нею і надішле у філіал короткий звіт про її успіхи та потреби. Через якийсь час група може стати збором. Якщо всі ми будемо слухатися теократичного керівництва, це потішатиме серце Єгови (1 Кор. 1:10; 3:5, 6).

ГРУПОВЕ СВІДЧЕННЯ

⁴⁵ Присвячені християни мають обов’язок ділитися з людьми доброю новиною. Це можна робити по-різному, однак більшості з нас подобається проповідувати з іншими (Луки 10:1). Саме тому як у вихідні, так і серед тижня організовуються зустрічі для проповідницького служіння. Чудовою нагодою для свідчення групою є офіційні свята, оскільки багато вісників у ці дні не працює. Службовий комітет збору організовує зустрічі для проповідницького служіння вдень і увечері в зручний для вісників час та у зручному місці.

⁴⁶ Завдяки груповому свідченню вісники можуть не лише співпрацювати разом, але й «підбадьор[юват]ись взаємно» (Рим. 1:12). Нові вісники мають змогу проповідувати з досвідченими і вчитися від них. У деяких територіях заради безпеки було б доцільно двом або кільком вісникам проповідувати разом. Спільна зустріч перед служінням є підбадьоренням для кожного, тому постарайся бути присутнім на ній, навіть якщо плануєш опрацьовувати територію самостійно. Усвідомлення того, що поруч проповідують інші брати і сестри, додасть тобі впевненості. Піонерам та вісникам не треба почуватися зобов’язаними відвідувати всі зустрічі для служіння в зборі, особливо якщо вони проходять кожного дня. Однак варто старатися щотижня бути присутніми принаймні на деяких зустрічах для служіння.

⁴⁷ Тож наслідуймо приклад Ісуса й апостолів! Єгова обов’язково поблагословить нашу запопадливість у цій важливій праці проповідування доброї новини про Царство (Луки 9:57—62).

КОЛИ настав час посилати учнів проповідувати про Царство, Ісус сказав їм: «Жниво велике, а робітників мало». На учнів чекало багато роботи, тож Ісус додав: «Благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива» (Матв. 9:37, 38). Ісус пояснив своїм учням, як виконувати служіння. Те, що ця праця була невідкладною, видно з його слів: «Не встигнете обійти всі міста Ізраїля, як прийде Син людський» (Матв. 10:23).

² Потреба в робітниках на символічному полі існує й нині. Час швидко збігає, але, перш ніж прийде кінець, має проповідуватися добра новина про Царство (Марка 13:10). Ми перебуваємо в подібній ситуації, що й Ісус та його учні, проте масштаби нашої праці набагато більші, оскільки полем є цілий світ. Хоча в порівнянні з мільярдами людей у світі нас зовсім небагато, ми можемо бути впевнені в підтримці Єгови. Добра новина про Царство буде проповідуватись по всій землі, і кінець прийде у визначений Єговою час. Чи будемо ми ставити Боже Царство на перше місце в житті й у повній мірі виконувати своє служіння? Які духовні цілі можна собі поставити?

³ Ісус Христос пояснив, чого Єгова вимагає від своїх присвячених служителів: «Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею, всім своїм розумом та всією своєю силою» (Марка 12:30). Ми повинні бути цілковито відданими служінню Єгові. Це означає робити в служінні все можливе, адже так ми показуємо, наскільки віддані Богові (2 Тим. 2:15). Перед нами відкриті різноманітні можливості. Розглянь деякі з них і, зважаючи на свої обставини та здібності, визнач, які теократичні цілі досяжні для тебе.

СЛУЖІННЯ ВІСНИКОМ ЗБОРУ

⁴ Усі, хто приймає правду, удостоюються честі звіщати добру новину. Це основна праця, яку Ісус доручив своїм учням (Матв. 24:14; 28:19, 20). Щойно новий учень Христа чує добру новину, він, як правило, починає ділитися нею з іншими. Саме так зробили Андрій, Пилип, Корнилій та решта учнів (Івана 1:40, 41, 43—45; Дії 10:1, 2, 24; 16:14, 15, 25—34). Чи це означає, що людина може звіщати добру новину ще до свого хрещення? Безперечно. Ставши неохрещеним вісником, вона може брати участь у проповідуванні від дому до дому, а також, якщо дозволяють її обставини і здібності, в інших видах проповідницького служіння.

⁵ Після хрещення вісник, безсумнівно, старатиметься робити все можливе, щоб інші почули добру новину. Як чоловіки, так і жінки мають унікальну честь брати участь у праці проповідування. Робити навіть скромний внесок у справи Царства — це велике благословення, а той, хто розширює своє служіння, отримує незрівнянну радість.

СЛУЖІННЯ ТАМ, ДЕ БІЛЬША ПОТРЕБА

⁶ Скажімо, ти служиш у зборі, вісники якого часто опрацьовують свою територію і дають добре свідчення. Тоді ти можеш розширити своє служіння, переїхавши у місцевість, де існує більша потреба у вісниках (Дії 16:9). Якщо ти старійшина чи служитель збору, то, очевидно, можеш допомогти іншому збору. Районний наглядач міг би підказати, яку допомогу потрібно надати одному зі зборів у твоєму районі. А якщо ти бажаєш служити в іншій частині своєї країни, то звернись до філіалу з проханням про додаткову інформацію.

⁷ Чи хотів би ти служити за кордоном? Тоді ретельно все обдумай і обговори це зі старійшинами свого збору. Такий крок, безумовно, сильно вплине на твоє життя і життя тих, хто поїде з тобою (Луки 14:28). Якщо ти плануєш переїхати ненадовго, то ліпше подумати про служіння на території своєї країни.

⁸ У деяких країнах брати, які служать наглядачами, відносно молоді у правді. Однак вони смиренно і охоче підкоряються проводу більш досвідчених старійшин, які переїхали до їхнього збору. Якщо ти служиш старійшиною і думаєш про переїзд до іншої країни, пам’ятай: твоя мета — не служити замість місцевих братів, а служити разом з ними. Заохочуй їх брати на себе обов’язки у зборі (1 Тим. 3:1). Виявляй терпеливість, коли щось виконується не так, як у твоєму рідному зборі. Нехай твій досвід служіння старійшиною стане джерелом підтримки для братів. Тоді, якщо тобі доведеться повернутись додому, місцевим старійшинам буде легше самим дбати про збір.

⁹ Філіал повідомить тобі назви зборів, яким потрібна допомога, лише після того, як отримає рекомендаційний лист від службового комітету твого збору. Такий лист треба написати, незалежно від того, чи ти служиш старійшиною, служителем збору, піонером, чи вісником. Службовий комітет надішле рекомендаційний лист разом з твоїм проханням у філіал країни, де ти бажаєш служити.

ПРОПОВІДУВАННЯ ІНШОЮ МОВОЮ

¹⁰ Щоб розширити своє служіння, ти міг би вивчати якусь мову, скажімо мову жестів. Якщо ти бажаєш вчити іншу мову, щоб проповідувати нею, поговори про це зі старійшинами та районним наглядачем. Вони підбадьорять тебе і дадуть корисні поради. В окремих теократичних районах під керівництвом філіалу організовують спеціальні курси, щоб навчити здібних вісників та піонерів проповідувати іншою мовою.

ПІОНЕРСЬКЕ СЛУЖІННЯ

¹¹ Усім вісникам слід знати загальні вимоги до допоміжного, сталого, спеціального піонерського служіння та інших видів повночасного служіння. Піонером може бути зразковий охрещений християнин, якому обставини дозволяють присвячувати проповідуванню визначену кількість годин. Заяви на допоміжне і стале піонерське служіння схвалює службовий комітет збору, а спеціальних піонерів призначає філіал.

¹² Залежно від обставин, вісник може служити допоміжним піонером місяць, кілька місяців або постійно, тобто до невизначеного часу. Багатьом подобається служити допоміжними піонерами в період особливих подій, як-от Спомину або візиту районного наглядача. Дехто служить допоміжним піонером під час відпустки, а охрещені вісники шкільного віку — впродовж канікул. У березні та квітні, а також у місяць візиту районного наглядача є нагода бути допоміжним піонером, виконуючи меншу норму годин. Якщо ти дотримуєшся високих моральних норм, маєш добрі звички і твої обставини дозволяють тобі проповідувати визначену кількість годин протягом одного або кількох місяців, то старійшини радо розглянуть твою заяву на допоміжне піонерське служіння.

¹³ Щоб бути сталим піонером, необхідно виконати річну норму годин. Сталі піонери повинні тісно співпрацювати зі своїм збором. Такі ревні вісники є благословенням для збору, оскільки вони заохочують інших запопадливо проповідувати і навіть розпочати піонерське служіння. Однак щоб подати заяву на сталого піонера, ти маєш бути зразковим вісником, охрещеним принаймні шість місяців.

¹⁴ Спеціальних піонерів, як правило, обирають з-посеред сталих, які є вмілими проповідниками. Вони готові служити всюди, куди їх призначить філіал. Часто їх направляють у віддалені території, щоб шукати спраглих до правди людей і формувати нові збори. Інколи спеціальних піонерів призначають до зборів, яким потрібна допомога в опрацюванні території. А спеціальних піонерів, які є старійшинами, можуть призначити допомагати маленьким зборам навіть тоді, коли там немає особливої потреби у проповідниках. Усім спеціальним піонерам надається скромне утримання. Декого можуть призначити тимчасовими спеціальними піонерами.

МІСІОНЕРСЬКЕ СЛУЖІННЯ

¹⁵ Службовий комітет Керівного органу призначає місіонерів, яких потім місцевий філіал скеровує у густонаселені території. Діяльність місіонерів позитивно впливає на проповідницьку працю і зміцнює збори. Зазвичай місіонери отримують навчання в Школі для проповідників Царства. Цим служителям надається житло і скромне утримання.

РАЙОННЕ СЛУЖІННЯ

¹⁶ Перед тим як Керівний орган призначить когось з братів районним наглядачем, він проходить навчання та набуває досвіду, служачи замісником районного. Ці брати люблять служіння та своїх одновірців, є ревними піонерами, старанними дослідниками Біблії, здібними промовцями і вчителями. Також вони сповна виявляють плід духу і такі риси, як врівноваженість, розсудливість та проникливість. Якщо брат одружений, його дружина повинна служити піонером, мати зразкову поведінку і добре ладити з іншими. Вона має бути вмілою проповідницею, розуміти роль покірної християнської дружини, не говорити за свого чоловіка і не домінувати в розмовах. У районного наглядача з дружиною напружений графік, тому ті, хто хоче виконувати таке служіння, повинні мати добре здоров’я. Піонери не можуть заповнювати анкету на районне служіння. Натомість вони могли б сказати про своє бажання районному наглядачу, який надасть їм практичні поради.

ТЕОКРАТИЧНІ ШКОЛИ

¹⁷ Школа для проповідників Царства. Нині існує потреба в більшій кількості проповідників Царства, котрі б духовно підтримували збори і проповідували у територіях, що рідко опрацьовуються. Тому неодружені брати, незаміжні сестри та сімейні пари, які служать піонерами, можуть подавати заяви на спеціальне навчання у Школі для проповідників Царства. Випускників цієї школи призначають служити сталими піонерами там, де в їхній країні існує більша потреба. Дехто може отримати інше призначення у своїй країні чи за кордоном. А іноді когось з випускників призначають тимчасовим або постійним спеціальним піонером. Про вимоги до тих, хто хоче пройти таке навчання, можна дізнатися під час спеціальної зустрічі на регіональному конгресі.

¹⁸ Біблійна школа «Гілеад» Товариства «Вартова башта». На таке навчання запрошують неодружених братів, незаміжніх сестер та сімейні пари, які володіють англійською мовою і перебувають у спеціальному повночасному служінні. У них є потенціал активно сприяти проповідницькій праці чи роботі філіалу. Ці зрілі християни довели своїм життям, що готові служити іншим і з любов’ю допомагати їм навчатись і застосовувати біблійні принципи та теократичні вказівки. Комітет філіалу пропонує таким повночасним служителям заповнити заяву. Випускників цієї школи призначають проповідувати в території або служити у філіалі в рідній країні чи за кордоном.

СЛУЖІННЯ В БЕТЕЛІ

¹⁹ Служіння в Бетелі — це особлива честь. Слово «Бетель» означає «дім Бога» і влучно підходить для цих осередків теократичної діяльності. Брати і сестри, котрі служать у Бетелі, виконують важливу працю, пов’язану з перекладом, виготовленням і доставкою літератури. Їхнє служіння дуже цінує Керівний орган, який здійснює нагляд і надає провід усім зборам по цілому світі. Чимало бетелівців-перекладачів живуть і працюють у місцевостях, де розмовляють мовою, якою вони перекладають. Це дає їм змогу постійно перебувати в мовному середовищі і бачити, чи їхній переклад зрозумілий людям.

²⁰ Служіння в Бетелі часто пов’язане з важкою фізичною працею, тому туди в основному запрошують молодих, сильних і здорових братів. Якщо ти роздумуєш про це служіння і в твоєму філіалі існує потреба, то дізнайся про вимоги до тих, хто хоче служити в Бетелі, у старійшин свого збору.

УЧАСТЬ У БУДІВНИЦТВІ

²¹ Будівництво теократичних споруд, яке є одним з видів священного служіння, можна порівняти до будівництва Соломонового храму (1 Цар. 8:13—18). Багато братів і сестер виявляють у цьому надзвичайну ревність, жертвуючи своїм часом, силами і засобами.

²² Чи міг би ти взяти участь у цій праці? Якщо ти охрещений вісник і прагнеш допомагати у такому служінні, то брати, відповідальні за будівництво у твоїй місцевості, будуть вдячні за твій охочий дух. Навіть якщо ти не маєш певних умінь, вони з радістю навчать тебе. Ти можеш повідомити старійшинам свого збору про бажання допомагати. Деякі охрещені вісники, які відповідають вимогам, служать добровольцями на будівництві теократичних споруд навіть в інших країнах.

²³ Перед тими, хто хоче брати участь у будівництві, відкривається чимало можливостей. Зразкові охрещені вісники, які мають певні уміння і готові попрацювати на теократичних будовах неподалік дому, можуть служити добровольцями у програмі місцевого відділу проектування та будівництва. Вісників, яким обставини дозволяють недовго служити на будівельних проектах далеко від дому, філіал призначає добровольцями на будівництві на період від двох тижнів до трьох місяців. А ті, кого філіал призначає на будівництво на довший період, називаються служителями на будівництві. Служителі, яких запрошують на будівництво в іншу країну, називаються будівельниками, призначеними служити за кордоном. Провід на кожному будівельному проекті бере будівельна група, до якої належать як служителі, так і добровольці. Будівельній групі допомагають добровольці у програмі місцевого відділу проектування та будівництва і добровольці з місцевих зборів. Будівельні групи беруть участь у проектах у межах території свого філіалу.

ЯКІ В ТЕБЕ ДУХОВНІ ЦІЛІ?

²⁴ Присвятивши своє життя Єгові, ти виявив бажання служити йому вічно. Але які духовні цілі ти ставиш перед собою вже тепер? Важливо мати такі цілі, адже вони допомагають мудро використовувати свої можливості, сили та здібності (1 Кор. 9:26). Тим, хто старається робити більше у служінні Єгові, духовні цілі допомагають зосереджуватись на важливішому та сприяють духовному поступу (Філ. 1:10; 1 Тим. 4:15, 16).

²⁵ Апостол Павло подав нам гарний приклад у служінні Богу (1 Кор. 11:1). З усіх сил служачи Єгові, він розумів, що перед ним відкривається багато можливостей. Ось що Павло написав до братів у Коринфі: «Переді мною відкрилися широкі двері, а з ними й доступ до діяльності». Щось подібне ми можемо сказати і про себе. У нас є чимало нагод служити Єгові разом зі збором, зокрема проголошувати добру новину про Царство. Проте нам, як і Павлу, увійти у ці «широкі двері» нелегко, оскільки «противників багато» (1 Кор. 16:9). Павло постійно дисциплінував себе, тому сказав: «Я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба» (1 Кор. 9:24—27). Чи ми маємо такий самий склад розуму?

²⁶ Було б добре, щоб кожен християнин, беручи до уваги власні обставини, працював над досягненням теократичних цілей. Чимало осіб сьогодні служить у різних видах повночасного служіння, оскільки змолоду ставили собі такі цілі. До цього їх ще в дитинстві заохочували їхні батьки та інші члени збору. Тому тепер вони ведуть радісне і насичене життя у служінні Єгові, ні про що не жалкуючи (Присл. 10:22). Ми можемо ставити перед собою й інші гідні цілі: кожного тижня брати участь у праці проповідування, розпочинати і проводити біблійні вивчення та виділяти більше часу на підготовку до зібрань. Важливо, щоб кожен з нас залишався стійким та старанно виконував своє служіння. Роблячи це, ми прославимо Єгову та досягнемо своєї кінцевої мети — служити йому вічно (Луки 13:24; 1 Тим. 4:7б, 8).

ПРАВДИВІ служителі Єгови отримали наказ збиратися разом для навчання та взаємного підбадьорення (Євр. 10:23—25). Першим місцем поклоніння ізраїльтян — Божого вибраного народу — був «святи[й] намет, тобто намет зборів» (Вих. 39:32, 40). Пізніше Соломон, син Давида, побудував храм на прославлення Бога (1 Цар. 9:3). У 607 році до н. е. цей храм було зруйновано. Щоб поклонятись Богу, євреї почали збиратися в невеликих будівлях, які називали синагогами. З часом храм відбудували, і він знову став центром правдивого поклоніння. Ісус навчав як у храмі, так і в синагогах (Луки 4:16; Ів. 18:20). А одного разу він навчав людей на горі (Матв. 5:1—7:29).

² Після Ісусової смерті християни збиралися в громадських місцях та в приватних домах, щоб отримати настанови з Писання і поспілкуватися один з одним (Дії 19:8, 9; Рим. 16:3, 5; Кол. 4:15; Филим. 2). Інколи, ховаючись від переслідувачів, перші християни зустрічалися у відлюдних місцях. Отже, в минулому вірні Божі служителі щиро прагнули збиратися разом у місцях для поклоніння, щоб бути «навчен[ими] Єговою» (Ісаї 54:13).

³ Сьогодні для християнських зібрань також використовують громадські місця і приватні доми. У приватних помешканнях часто проводяться зустрічі для проповідницького служіння. Брати і сестри дуже цінують можливість надавати свої доми для таких зустрічей, адже це позитивно впливає на їхню духовність.

ЗАЛ ЦАРСТВА

⁴ Головним місцем проведення зібрань Свідків Єгови є Зал Царства. Зазвичай брати купують ділянку і споруджують на ній зал або реконструюють вже готову будівлю. Іноді кілька зборів збираються в одному Залі Царства заради того, щоб заощадити кошти і мудро використовувати приміщення. У деяких місцевостях для проведення зібрань Свідки орендують зал. Після зведення Залу Царства чи великої реконструкції було б доречно провести програму присвячення. Однак якщо у Залі Царства здійснено лише незначну реконструкцію, то немає потреби присвячувати його знову.

⁵ Зал Царства не має бути надто вишуканим, щоб справляти враження на інших. Хоча в різних місцевостях Зали Царства можуть відрізнятися своїм виглядом, вони повинні відповідати своєму основному призначенню (Дії 17:24). Зал має бути пристосованим до місцевих умов і зручним для проведення християнських зібрань.

⁶ Всі збори Свідків Єгови жертвують кошти на утримання, експлуатацію і ремонт Залу Царства, в якому вони проводять зібрання. Там не проводиться жодних грошових зборів і ніхто не випрошує пожертви. Натомість у залі розміщено скриньку для пожертв, щоб присутні могли жертвувати кошти на витрати, пов’язані з утриманням залу. Вони роблять це охоче та від щирого серця (2 Кор. 9:7).

⁷ Кожен вісник збору цінує можливість жертвувати кошти на утримання Залу Царства і допомагати в його прибиранні та ремонті. Відповідальним за обслуговування залу призначають старійшину або служителя збору. Зазвичай прибиранням у залі займаються групи для служіння під проводом наглядача групи або його помічника. Як ззовні, так і всередині Зал Царства має належно представляти Єгову та його організацію.

⁸ Якщо в одному залі проводить зібрання більше ніж один збір, то старійшини усіх цих зборів обирають комітет з експлуатації Залу Царства. Цей комітет відповідає за утримання залу та прилеглої території в належному стані. Ради старійшин обирають координатора цього комітету. Під керівництвом рад старійшин комітет слідкує за прибиранням, дбає про запас усього необхідного та про вчасний ремонт. А для цього потрібна тісна співпраця між зборами.

⁹ Коли в Залі Царства збирається кілька зборів, розклад проведення зібрань може змінюватись. Старійшини в дусі братерської любові і взаємоповаги складають добре продуманий розклад (Філ. 2:2—4; 1 Пет. 3:8). Жоден збір не повинен вирішувати сам ці питання. Якщо один зі зборів відвідує районний наглядач, то при потребі інші збори роблять у цей тиждень відповідні зміни щодо часу проведення зібрань.

¹⁰ З дозволу службового комітету збору Зал Царства можна використовувати для весільних чи похоронних промов. Старійшини уважно розглянуть кожну ситуацію та приймуть рішення на основі вказівок, отриманих з філіалу.

¹¹ Ті, кому дозволять використовувати Зал Царства для таких подій, повинні поводитися так, як личить християнам. Слід уважати, щоб не зачепити почуттів когось у зборі, не стягнути докору на Єгову і не заплямувати репутації збору (Філ. 2:14, 15). Інколи під керівництвом філіалу Зал Царства надають для інших духовних заходів, наприклад для проведення Школи служіння Царству чи Школи піонерського служіння.

¹² Вісники завжди з повагою ставляться до місця проведення зібрань, тому своїм одягом, зовнішнім виглядом і манерами засвідчують, що є служителями Єгови (Еккл. 5:1; 1 Тим. 2:9, 10). Керуючись у цьому порадами організації, ми покажемо, що цінуємо християнські зібрання.

¹³ Важливо, щоб під час зібрань у залі був порядок. Дітям ліпше сидіти разом з батьками. Батьків з малими дітьми слід заохотити сідати там, де вони не заважатимуть присутнім, якщо доведеться вивести дитину, щоб заспокоїти або подбати про її потреби.

¹⁴ Братів, які відповідають певним вимогам, призначають обслуговуючими на зібраннях у Залі Царства. Вони повинні бути уважними, привітними та розсудливими. В їхні обов’язки входить: сердечно вітати нових і піклуватися про них, допомагати знайти місця тим, хто запізнився, рахувати і записувати кількість присутніх, а також дбати про належне опалення та провітрювання залу. Якщо доречно, обслуговуючі нагадують батькам дивитись за своїми дітьми, аби вони не бігали в залі чи навколо нього та не гралися на сцені до і після зібрання. Коли дитина починає вередувати, обслуговуючий має доброзичливо і тактовно попросити одного з батьків вивести її із залу, щоб інші могли уважно слухати програму. Обслуговуючі сприяють тому, щоб усім було приємно на зібраннях. Обслуговуючими бажано призначати старійшин і служителів збору.

БУДІВНИЦТВО ЗАЛІВ ЦАРСТВА

¹⁵ У першому столітті деякі християни були заможніші за інших, тому апостол Павло написав: «Хочу, щоб завдяки рівномірному розподілу ваш теперішній надлишок доповнив те, чого бракує їм, а їхній надлишок доповнив те, чого бракує вам. Тоді в усьому буде рівномірність» (2 Кор. 8:14). У наш час організація теж дбає про рівномірність. Кошти, які жертвують збори по усьому світі, йдуть на фінансування будівництва та реконструкції Залів Царства. Як організація Єгови, так і збори, яким ідуть на благо ці пожертви, дуже цінують таку щедру підтримку всесвітнього братства.

¹⁶ Філіал, беручи до уваги особливості території, призначає кожен збір у відповідний Зал Царства. Також філіал вирішує, коли і де саме в території, за яку він відповідає, слід будувати нові Зали Царства та ремонтувати вже існуючі. Якщо стається стихійне лихо, вживаються необхідні заходи для відновлення пошкоджених Залів Царства, а деколи і помешкань братів.

¹⁷ Крім того, філіал координує діяльність добровольців, які допомагають у придбанні нерухомості, проектуванні Залів Царства, отриманні необхідних дозволів і проведенні будівельних та ремонтних робіт. Оскільки в більшості країн існує велика потреба у Залах Царства, потрібно чимало добровольців. Кожен, хто хоче служити добровольцем на будівництві та відповідає вимогам, може заповнити відповідну заяву і передати її на розгляд службовому комітету свого збору. Навіть неохрещені вісники можуть допомагати під час будівництва чи реконструкції місцевого Залу Царства.

ЗАЛИ КОНГРЕСІВ

¹⁸ Перші християни здебільшого збиралися на зібрання малими групами, проте інколи приходило «багат[о] людей» (Дії 11:26). Так само і в наш час народ Єгови збирається у великій кількості на районних та регіональних конгресах. Для цього часто орендують великі приміщення. Якщо підхожих приміщень немає, то потрібно побудувати свій Зал конгресів.

¹⁹ Іноді купують будівлю, проводять її реконструкцію і використовують як Зал конгресів. Однак частіше купують ділянку, на якій зводять новий зал. Зали конгресів бувають різних розмірів, і це залежить від місцевих потреб. Рішення про придбання чи будівництво залу приймає філіал, попередньо визначивши, скільки це коштуватиме і як часто він буде використовуватись.

²⁰ Філіал призначає братів дбати про Зал конгресів і підтримувати його у доброму стані. Прибиранням, у тому числі генеральним прибиранням кожних півроку, а також профілактичним ремонтом Залу конгресів займаються теократичні райони. Бажано, аби ці роботи виконували добровольці, тому зборам потрібно віддано підтримувати такі заходи (Пс. 110:3; Мал. 1:10).

²¹ Зал конгресів деколи може використовуватися для інших теократичних заходів, наприклад різних біблійних шкіл чи спеціальних зустрічей для районних наглядачів. Як і Зал Царства, Зал конгресів є присвяченим Богу місцем поклоніння. Тому в Залі конгресів наш одяг, поведінка і зовнішній вигляд повинні бути такими ж, як і на зібраннях у Залі Царства.

²² Наприкінці останніх днів до організації Єгови лине безліч нових осіб, а це свідчить про благословення (Ісаї 60:8, 10, 11, 22). Ми покажемо, що цінуємо теократичні споруди, якщо будемо від усього серця підтримувати їхнє будівництво та дбати про те, щоб у них було чисто і затишно. Такі споруди відіграють важливу роль, адже допомагають нам з наближенням дня Єгови ще більше підбадьорювати одні одних.

СВІДКИ ЄГОВИ, виконуючи Ісусове пророцтво стосовно останніх днів, проповідують добру новину «у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8; Матв. 24:14). Вони охоче витрачають свої сили і час, щоб ділитися з людьми духовними істинами. Свідки впевнені, що Єгова подбає про них, як своїх співпрацівників, тому ставлять справи Божого Царства на перше місце в житті (Матв. 6:25—34; 1 Кор. 3:5—9). Результати, яких вони досягають у служінні, доводять, що Єгова схвалює їх і благословляє.

ПІДТРИМКА ПРАЦІ ЦАРСТВА У ВСЕСВІТНЬОМУ МАСШТАБІ

² Спостерігаючи за тим, як Свідки Єгови проповідують і скільки Біблій і біблійної літератури вони безкоштовно розповсюджують, дехто запитує: «Як це можливо?» Звісно, для видання Біблій та біблійних публікацій необхідні гроші. Також чималі кошти йдуть на будівництво й утримання домів Бетелю, де повночасні служителі друкують літературу, наглядають за проповідницькою діяльністю чи виконують інші завдання, сприяючи поширенню доброї новини. Матеріальна підтримка надається і районним наглядачам, місіонерам, спеціальним піонерам та іншим спеціальним повночасним служителям, аби вони й далі продовжували свою працю. Отже, щоб звіщати добру новину як в нашій країні, так і по всьому світі, потрібні великі кошти. Звідки вони беруться?

³ Чимало людей цінують нашу біблійну освітню працю і жертвують гроші на всесвітню діяльність. Однак цю працю переважно підтримують самі Свідки. Дехто з них надсилає добровільні пожертви до місцевого філіалу. Свідки виявляють дух щедрості, подібно до Божих служителів давнини, які охоче жертвували свої засоби на спорудження місць для поклоніння Єгові (Вих. 35:20—29; 1 Хр. 29:9). Іноді вісники жертвують майно чи кошти через заповіт. Проте здебільшого пожертви надходять невеликими сумами від окремих осіб, зборів чи районів. Завдяки цьому вдається підтримувати працю проповідування.

⁴ Свідки Єгови охоче жертвують кошти та інші засоби на підтримку проповідницької праці. Ісус і його учні мали скриньку з грішми на різні витрати (Ів. 13:29). Біблія згадує жінок, які підтримували в служінні Ісуса і його учнів (Марка 15:40, 41; Луки 8:3). Апостол Павло з вдячністю приймав щиру матеріальну допомогу від тих, хто прагнув сприяти справам Царства і підтримувати його служіння (Філ. 4:14—16; 1 Фес. 2:9). У наш час Свідки Єгови наслідують ці приклади ревного служіння і щедрості, тому щирі люди повсюди можуть брати «воду життя даром» (Об’яв. 22:17).

ПІКЛУВАННЯ ПРО ПОТРЕБИ МІСЦЕВОГО ЗБОРУ

⁵ Витрати місцевого збору також покриваються добровільними пожертвами. На зібраннях не проводиться жодного збору грошей, немає обов’язкових внесків і ніхто не випрошує пожертв. Щоб кожен міг жертвувати «так, як постановив у серці», в місцях проведення зібрань є скриньки для пожертв (2 Кор. 9:7).

⁶ Пожертви йдуть передусім на експлуатацію та ремонт Залу Царства. Рада старійшин може вирішити надіслати певну суму грошей до місцевого філіалу на підтримку всесвітньої проповідницької праці. Для цього збір має прийняти резолюцію. Так чимало зборів робить регулярні пожертви на підтримку всесвітньої діяльності. Коли в зборі виникають інші потреби, вісники добре це розуміють, тож не потрібно робити часті нагадування стосовно пожертв.

ПІДРАХУНОК І ЗБЕРІГАННЯ ПОЖЕРТВ

⁷ Після кожного зібрання двоє братів виймають гроші зі скриньок для пожертв, рахують їх та оформляють відповідні квитанції (2 Цар. 12:9, 10; 2 Кор. 8:20). Рада старійшин подбає про те, щоб ці кошти надійно зберігались, аж поки їх не буде надіслано у філіал чи використано для потреб збору. Брат, який веде рахунки збору, щомісяця готує звіт про рахунки. З цим звітом ознайомлюють збір, а кожні три місяці координатор ради старійшин організовує перевірку рахунків.

ВИТРАТИ РАЙОНУ

⁸ Витрати, пов’язані з проведенням конгресів, та інші витрати району покриваються пожертвами вісників району. Для цього в місцях проведення конгресів ставлять скриньки для пожертв. Крім того, пожертви для покриття поточних витрат району можуть надходити від зборів у час між конгресами.

⁹ Найліпше, щоб кожен район сам покривав свої видатки, а будь-який надлишок ішов на всесвітню діяльність. Якщо на рахунку району недостатньо коштів для покриття витрат за цей чи наступний конгрес, як-от завдатку за оренду приміщення, то районний наглядач подбає про те, щоб зборам нагадали про необхідність робити пожертви. Рада старійшин кожного збору обговорить це питання і вирішить, яку суму їхній збір міг би виділити для району. Після цього збір має прийняти відповідну резолюцію.

¹⁰ Якщо виникають фінансові питання, які вимагають уваги старійшин району, то в день проведення районного конгресу буде організована зустріч старійшин району. Всі рішення, окрім тих, які пов’язані з покриттям вже визначених витрат району, потрібно оформляти як письмові резолюції, прийняті старійшинами. У них необхідно вказувати конкретні суми. Такі резолюції слід приймати щоразу, коли витрачаються кошти району.

¹¹ Періодично проводиться перевірка рахунків району.

ТУРБОТА ПРО БІДНИХ

¹² Гроші зі скриньки, яку мали Ісус та учні, призначалися зокрема і для допомоги бідним (Марка 14:3—5; Ів. 13:29). Ми теж маємо християнський обов’язок дбати про бідних, адже Ісус сказав: «Бідні завжди з вами» (Марка 14:7). Як Свідки Єгови виконують цей обов’язок?

¹³ Інколи вірні члени збору потребують матеріальної допомоги через похилий вік, хворобу або інші скрутні обставини, на які вони не мають впливу. Їхні рідні та одновірці, які знають про ці труднощі, можуть надавати допомогу, керуючись словами апостола Івана: «Якщо хтось має все необхідне для життя і бачить свого брата в нужді, але не хоче виявити до нього співчуття, то хіба він має любов до Бога? Дітоньки, любімо не словом і язиком, а ділом і правдою» (1 Ів. 3:17, 18; 2 Фес. 3:6—12). Турбота про відданих братів і сестер, які потребують матеріальної підтримки, також є частиною правдивого поклоніння (Як. 1:27; 2:14—17).

¹⁴ Апостол Павло в Першому листі до Тимофія пояснив, як надавати матеріальну допомогу тим, хто її гідний. Про це можна прочитати в 1 Тимофія 5:3—21. Головний обов’язок кожного християнина — піклуватись про потреби своїх домашніх. Тому про літніх або немічних повинні дбати їхні діти, онуки чи інші близькі родичі. Деколи матеріальну допомогу надають державні чи соціальні служби. Тож рідні або інші особи могли б допомогти нужденному брату чи сестрі оформити документи на отримання такої допомоги. У певних ситуаціях про таких Свідків, які вже багато років вірно служать Єгові, міг би подбати збір. Якщо вони не мають сім’ї або родичів, які б піклувалися ними, і державні служби не надають їм достатньої матеріальної підтримки, то рада старійшин може попросити збір надати певну допомогу. Християни цінують можливість підтримувати матеріально таких братів і сестер.

¹⁵ Багато наших одновірців опиняється в нестатках через переслідування, війни, землетруси, повені, голод чи інші лиха, поширені в ці скрутні часи (Матв. 24:7—9). Якщо місцеві збори не в стані подбати про себе, Керівний орган залучає Свідків з інших територій до надання допомоги. Це нагадує, як християни в Малій Азії відправляли їжу для братів у Юдеї, які потерпали від голоду (1 Кор. 16:1—4; 2 Кор. 9:1—5). Наслідуючи їхній приклад, ми виявляємо любов до одновірців і доводимо, що є справжніми учнями Ісуса Христа (Ів. 13:35).

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

¹⁶ Біблія і біблійна література відіграє важливу роль у поширенні звістки про Царство. Як правило, рада старійшин призначає одного зі служителів збору дбати про запас різних публікацій. Відповідальні за літературу брати серйозно ставляться до свого призначення. Вони ведуть ретельні записи, щоб їхній збір мав необхідний запас літератури.

¹⁷ Ми, як віддані християни, визнаємо, що наш час, сили, вміння, матеріальні речі і навіть саме життя — дари від Бога, які потрібно використовувати для служіння йому (Луки 17:10; 1 Кор. 4:7). Належно послуговуючись усім цим, ми виявимо глибину своєї любові до Єгови. Ми прагнемо шанувати Єгову, віддаючи найліпше з того, що маємо, адже йому приємний кожен дар, принесений від щирого серця (Присл. 3:9; Марка 14:3—9; Луки 21:1—4; Кол. 3:23, 24). Ісус сказав: «Даром отримали — даром давайте» (Матв. 10:8). Завдяки тому що ми віддаємо свої сили та засоби служінню Єгові, наша радість зростає (Дії 20:35).

ЯК ПРИСВЯЧЕНІ служителі Єгови, ми повинні віддзеркалювати його славу своїми словами та вчинками. Апостол Павло навів важливий принцип, яким християни мають керуватися: «Їсте ви, чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу» (1 Кор. 10:31). Для цього нам слід дотримуватись праведних норм Єгови, які відображають його досконалу особистість (Кол. 3:10). Ми, як святий народ, маємо наслідувати Бога (Еф. 5:1, 2).

² Наголошуючи на цьому, апостол Петро писав християнам: «Як слухняні діти, більше не дозволяйте, щоб вас формували бажання, які ви колись мали через незнання, але подібно до Святого, що вас покликав, будьте святі у всіх своїх вчинках, оскільки написано: “Будьте святі, бо я святий”» (1 Пет. 1:14—16). Всі у християнському зборі, як і стародавні ізраїльтяни, повинні зберігати святість, тобто залишатись незаплямованими гріхом і духом цього світу. Завдяки цьому вони будуть відокремленими для священного служіння (Вих. 20:5).

³ Щоб зберігати святість, важливо дотримуватися законів і принципів Єгови, викладених у Святому Письмі (2 Тим. 3:16). Через вивчення Біблії ми дізналися про Єгову і його діла та наблизились до нього. Ми переконались, що необхідно найперше шукати Божого Царства і повністю зосереджуватись на виконанні волі Єгови (Матв. 6:33; Рим. 12:2). Тому нам потрібно одягнутися в нову особистість (Еф. 4:22—24).

ДУХОВНА І МОРАЛЬНА ЧИСТОТА

⁴ Дотримуватись праведних норм Єгови не завжди легко. Наш ворог, Сатана Диявол, намагається відвернути нас від правди. Згубний вплив цього світу і наші грішні схильності також завдають нам труднощів. Щоб жити згідно зі своїм присвяченням, потрібно вести духовну боротьбу. Святе Письмо попереджає нас, щоб ми не дивувались, коли стикаємося з протидією чи випробуваннями. За праведність нам доведеться постраждати (2 Тим. 3:12). Ми можемо бути щасливими, коли зносимо випробування, адже вони є доказом того, що ми виконуємо Божу волю (1 Пет. 3:14—16; 4:12, 14—16).

⁵ Навіть досконалий Ісус навчився слухняності зі своїх страждань. Він ніколи не піддавався спокусам Сатани і не мав честолюбних прагнень (Матв. 4:1—11; Ів. 6:15). Ісус не допускав навіть думки про те, щоб піти на компроміс. І, хоча світ ненавидів Ісуса за його вірність Богові, він дотримувався Божих праведних норм. Незадовго до своєї смерті Ісус попередив учнів, що світ ненавидітиме їх. Відтоді його послідовники справді зазнають лиха. Але їм додає відваги те, що Божий Син світ переміг (Ів. 15:19; 16:33; 17:16).

⁶ Щоб не належати до світу, нам потрібно дотримуватись праведних норм Єгови, як це робив наш Господь. Ми не лише стараємося залишатись нейтральними в політичних і соціальних питаннях цього світу, а й протистоїмо його неморальному впливу. Ми зважаємо на пораду з Якова 1:21: «Відкиньте всіляку мерзоту і найменші залишки зла та в дусі лагідності прийміть слово, яке прищеплюється вам і може врятувати вас». Вивчаючи Біблію та відвідуючи зібрання, ми зможемо прищеплювати слово правди у свій розум і серце та ніколи не будемо прагнути того, що пропонує світ. Учень Яків написав: «Хіба ви не знаєте, що дружба зі світом — це ворожнеча з Богом? Отже, хто хоче бути другом світу, той робить себе ворогом Бога» (Як. 4:4). Саме тому Біблія настійно заохочує християн дотримуватись праведних норм Єгови і залишатись осторонь від світу.

⁷ Боже Слово застерігає нас проти будь-якої ганебної та неморальної поведінки. Біблія закликає: «Нехай статева розпуста, всіляка нечистота і жадібність навіть не згадуються серед вас, бо це не личить святим» (Еф. 5:3). Тому ніколи не дозволяймо собі роздумувати про щось непристойне чи ганебне і згадувати таке у своїх розмовах. Цим ми покажемо, що дійсно прагнемо дотримуватись чистих і праведних норм Єгови.

ФІЗИЧНА ЧИСТОТА

⁸ Християни розуміють, що важливо зберігати не тільки духовну і моральну чистоту, а й фізичну. У стародавні часи Єгова — Бог святості — вимагав від ізраїльтян підтримувати в таборі чистоту. Ми теж мусимо бути чистими, щоб Єгова не побачив у нас «щось непристойне» (Повт. 23:14).

⁹ У Біблії фізична чистота і святість тісно пов’язані між собою. Павло писав: «Любі... очистьмо себе від усього, що опоганює тіло і дух, та вдосконалюймо свою святість, виявляючи Божий страх» (2 Кор. 7:1). Тому християнські чоловіки і жінки повинні завжди дотримуватись правил особистої гігієни — регулярно митися та прати свій одяг. Хоча умови життя в різних країнах різні, брати і сестри зазвичай мають достатньо мила і води, щоб утримувати себе і своїх дітей у чистоті.

¹⁰ Завдяки проповідницькій діяльності нас добре знають у нашій території. Чистота й охайність наших помешкань як ззовні, так і в середині є безмовним свідченням для сусідів. Підтримувати чистоту можуть всі члени сім’ї. Братам слід особливо піклуватись про те, щоб дім та подвір’я були чистими і доглянутими, адже це справлятиме на інших добре враження. Якщо брат буде не лише хорошим господарем, але й братиме провід у духовних справах, то це свідчитиме, що він добре головує у своїй сім’ї (1 Тим. 3:4, 12). Сестри теж мають обов’язок дбати про чистоту й порядок, зокрема всередині помешкання (Тита 2:4, 5). Добре виховані діти піклуються про свій зовнішній вигляд, а також про порядок і чистоту у своїх кімнатах. Так сім’я розвиває корисні звички щодо чистоти і готується до життя в новому світі під правлінням Божого Царства.

¹¹ Багато служителів Єгови їздять на зібрання своїми автомобілями, а в деяких місцевостях без них не обійтись і в служінні. Тому слід дбати про чистоту і добрий технічний стан автомобіля. Вигляд наших помешкань і авто повинен свідчити, що ми належимо до чистого і святого народу Єгови. Той самий принцип стосується нашої сумки для служіння та Біблії.

¹² Наш одяг і зовнішній вигляд мають відповідати Божим принципам. Ми ніколи не пішли б на зустріч до впливової особи неохайними чи недбало вбраними. Наскільки ж більше нам треба дбати про свій вигляд, коли ми представляємо Єгову в служінні чи виступаємо зі сцени! Оскільки стиль нашого одягу і зовнішній вигляд впливають на думку інших про поклоніння Богу, вони мусять свідчити про скромність і повагу до людей (Мих. 6:8; 1 Кор. 10:31—33; 1 Тим. 2:9, 10). Тож, коли ми збираємось у служіння, на зібрання, районний чи регіональний конгрес, пам’ятаймо, що́ Біблія говорить про фізичну чистоту і скромний вигляд, адже ми завжди прагнемо прославляти Єгову.

¹³ Цей же принцип стосується і відвідування всесвітнього центру чи філіалу Свідків Єгови. Не забуваймо, що слово «Бетель» означає «дім Бога». Тому наш зовнішній вигляд і поведінка під час відвідування Бетелю повинні бути такими ж, як на зібраннях у Залі Царства.

¹⁴ Навіть на дозвіллі ми мусимо зважати на свій одяг і зовнішній вигляд. Варто запитати себе: «Чи мій вигляд не заважатиме мені свідчити неформально?»

БЛАГОТВОРНІ РОЗВАГИ І ВІДПОЧИНОК

¹⁵ Розваги та відпочинок необхідні для того, щоб вести врівноважений і здоровий спосіб життя. Якось Ісус запропонував своїм учням піти у віддалене місце, щоб «трохи відпочи[ти]» (Марка 6:31). Благотворні розваги й відпочинок урізноманітнюють життя і роблять його приємнішим. Відновивши сили, ми зможемо і далі виконувати свої щоденні обов’язки.

¹⁶ Сьогодні існує чимало видів відпочинку, тому християнам слід бути розбірливими і керуватись у своїх рішеннях Божою мудрістю. Хоча відпочинок важливий, він не повинен займати перше місце в нашому житті. Біблія попереджає, що в «останні дні» люди «любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тим. 3:1, 4). Багато з того, що вважають відпочинком і розвагами, є неприйнятним для осіб, які прагнуть дотримуватись праведних норм Єгови.

¹⁷ Перші християни мали протистояти згубному впливу тодішнього світу, який прагнув лише задоволень. У римських цирках глядачі розважались, дивлячись на страждання інших. Насилля, кровопролиття і статева розпуста були невід’ємною частиною тогочасних розваг. Проте християни тримались осторонь від усього цього. Сучасні розваги мало чим відрізняються від тодішніх і теж потурають негідним людським інстинктам. Отже нам треба пильнувати, як ми поводимось, та відкидати згубні розваги (Еф. 5:15, 16; Пс. 11:5). І, навіть якщо певні розваги самі по собі не є зіпсутими, загальна атмосфера під час таких розваг може бути неприйнятною для християн (1 Пет. 4:1—4).

¹⁸ Існують різні види здорового відпочинку і розваг, якими можуть насолоджуватись християни. Багатьом братам і сестрам допомагають біблійні принципи та зрівноважені поради, що містяться в наших публікаціях.

¹⁹ Іноді дехто запрошує кілька християнських сімей, щоб разом відпочити. А хтось запрошує одновірців на весілля чи якусь вечірку (Ів. 2:2). Відповідальними за все, що відбуватиметься на такій зустрічі, мають бути господарі. Коли збирається велика група, слід бути особливо обережними. Надто вільна атмосфера може підштовхнути когось до нехристиянської поведінки, надмірного споживання їжі чи напоїв або навіть до серйозних порушень біблійних норм. Тому проникливі християни розуміють, що немудро запрошувати багато гостей чи робити зустрічі дуже довгими. Якщо подаються алкогольні напої, їх слід вживати помірковано (Філ. 4:5). Щоб напої та їжа не були найголовнішими, важливо подбати, аби на дружній зустрічі панувала приємна духовна атмосфера.

²⁰ Гостинність є дуже цінною рисою (1 Пет. 4:9). Коли запрошуємо інших до себе пообідати, відпочити чи поспілкуватись, не забуваймо про тих, хто в чомусь обділений (Луки 14:12—14). Якщо ми є серед запрошених, поводьмося згідно з порадою в Марка 12:31. Завжди цінуймо виявлену до нас доброту.

²¹ Християни вдячні Богові за його щедрі дари та за можливість «їсти, пити й тішитися своєю тяжкою працею» (Еккл. 3:12, 13). Якщо ми «усе робимо на Божу славу», то спільні зустрічі приноситимуть духовне відсвіження. Тоді і гості, і господарі будуть з приємністю згадувати їх.

ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ

²² Діти Свідків Єгови ходять до школи, щоб отримати загальну освіту. Вони прагнуть навчитись добре писати й читати. Деякі шкільні предмети можуть стати у пригоді тим, хто має духовні цілі. У шкільні роки наша молодь докладає наполегливих зусиль, щоб «пам’ята[ти] про свого Величного Творця» і ставити духовні справи на перше місце (Еккл. 12:1).

²³ Якщо ти юний християнин і ходиш до школи, старайся якомога менше спілкуватися зі світськими однолітками (2 Тим. 3:1, 2). Єгова охороняє своїх служителів, тож тобі під силу протистояти впливу світу (Пс. 23:4; 91:1, 2). Отримуй пожиток з усіх дарів Єгови, і це буде для тебе чудовим захистом (Пс. 23:5).

²⁴ Щоб триматись осторонь від світу, більшість юних Свідків не беруть участі в позакласних заходах. Щоправда, це не завжди розуміють однокласники і вчителі. Але найважливіше — догоджати Богові. Для цього слід навчати своє сумління на основі Біблії і рішуче відмовлятися брати участь у заходах, просякнутих духом суперництва чи націоналізму (Гал. 5:19, 26). Юні християни, приймайте біблійні поради від своїх християнських батьків та шукайте доброго товариства у зборі. Це допоможе вам дотримуватись праведних норм Єгови.

РОБОТА І ДІЛОВІ СТОСУНКИ

²⁵ Голови сімей мають біблійний обов’язок дбати про своїх домашніх (1 Тим. 5:8). Проте вони, як Божі служителі, усвідомлюють, що світська робота є менш важливою, ніж справи Царства (Матв. 6:33; Рим. 11:13). Християни, які виявляють відданість Богові та задоволені тим, що мають їжу й одяг, уникають багатьох тривог і пасток матеріалістичного способу життя (1 Тим. 6:6—10).

²⁶ Працюючи на світській роботі, віддані християни повинні пам’ятати про біблійні принципи. Щоб чесно заробляти на життя, потрібно уникати усього, що порушує Божі або державні закони (Рим. 13:1, 2; 1 Кор. 6:9, 10). Крім того, не забуваймо, наскільки небезпечним є погане товариство. Будучи воїнами Христа, ми утримуємося від комерційної діяльності, котра суперечить Божим нормам, підштовхує до порушення християнського нейтралітету або загрожує нашій духовності (Ісаї 2:4; 2 Тим. 2:4). Ми також не маємо нічого спільного з Вавилоном Великим — ворогом Бога і чистого поклоніння (Об’яв. 18:2, 4; 2 Кор. 6:14—17).

²⁷ Дотримуючись праведних Божих норм, ми не будемо на християнських зібраннях просувати якісь ділові чи особисті інтереси. Наші зібрання та конгреси призначені виключно для поклоніння Єгові. На них ми харчуємося зі столу Єгови та «підбадьор[юємося] взаємно» (Рим. 1:11, 12; Євр. 10:24, 25). Тож наше спілкування з одновірцями має зосереджуватись на духовному.

ХРИСТИЯНСЬКА ЄДНІСТЬ

²⁸ Праведні норми Єгови вимагають, щоб його народ зберігав «єдність духу в узах миру» (Еф. 4:1—3). Ми не прагнемо догоджати собі, а стараємося чинити добро іншим (1 Фес. 5:15). Саме такий дух ти, очевидно, відчуваєш у своєму зборі. Незалежно від расового, національного чи соціального походження, а також освіти і матеріального становища, усі ми керуємось однаковими нормами праведності. Навіть сторонні люди помічають цю виняткову особливість народу Єгови (1 Пет. 2:12).

²⁹ Апостол Павло пояснив, чому серед нас панує така єдність: «Є одне тіло і один дух, так само як і одна надія, до якої ви були покликані, один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Батько всіх, котрий над усіма і діє через усіх та в усіх» (Еф. 4:4—6). Ці слова спонукують нас мати єдність у розумінні основних біблійних вчень і глибоких істин, пов’язаних із верховною владою Єгови. Бог дав своєму народу чисту мову правди, завдяки якій вони можуть пліч-о-пліч служити йому (Соф. 3:9).

³⁰ Мир і єдність, які панують у християнському зборі, є джерелом відсвіження для всіх служителів Єгови. Ми відчули на собі сповнення Божої обіцянки: «Я їх об’єднаю, як овець у кошарі» (Мих. 2:12). Кожен з нас прагне зберігати цей мир і єдність, дотримуючись праведних норм Єгови.

³¹ Які ж щасливі ті, кого Єгова прийняв до свого чистого збору! Називатись іменем Єгови — велика честь, заради якої ми готові на будь-які жертви. Зберігаючи дорогоцінні взаємини з Єговою, ми намагаємось дотримуватись його праведних норм та розповідати про них іншим (2 Кор. 3:18).

ЩОРОКУ, згідно з біблійним пророцтвом, тисячі людей стікаються до дому Єгови, щоб поклонятись йому в правді (Мих. 4:1, 2). Як же ми раді вітати цих людей у зборі Бога! (Дії 20:28). Вони цінують можливість служити Єгові разом з нами і насолоджуватись чистотою і мирними стосунками — нашим духовним раєм. Божий святий дух та мудрі настанови з Біблії допомагають нам зберігати мир і чистоту в зборі (Пс. 119:105; Зах. 4:6).

² Застосовуючи біблійні принципи, ми одягаємося «в нову особистість» (Кол. 3:10). Ми не зосереджуємось на дріб’язкових непорозуміннях та розбіжностях у поглядах. Переймаючи на все погляд Єгови, ми уникаємо світського впливу, що спричиняє поділення, і співпрацюємо в єдності як міжнародне братство (Дії 10:34, 35).

³ Проте іноді виникають труднощі, які впливають на мир і єдність у зборі. Чому так стається? Здебільшого тому, що хтось не застосовує біблійних принципів. Кожному з нас все ще доводиться боротися з недосконалістю, адже усі ми грішні (1 Ів. 1:10). Християнин може зробити хибний крок, який негативно відіб’ється на моральній або духовній чистоті збору. Ми можемо образити кого-небудь необдуманим словом чи вчинком. Буває, що ми самі спотикаємося через те, що́ сказав або зробив одновірець (Рим. 3:23). Як нам поводитися у таких ситуаціях?

⁴ Єгова з любов’ю бере до уваги всі ці обставини. У своєму Слові він радить, що робити, коли виникають такі труднощі. Також підтримку можна отримати від дбайливих духовних пастирів, тобто старійшин. Застосовуючи їхні поради, які ґрунтуються на Біблії, ми відновимо добрі взаємини з одновірцями й матимемо схвалення Єгови. Якщо через якусь провину ми отримали повчання чи докір, то сприймаймо таке виправлення як вияв любові нашого небесного Батька (Присл. 3:11, 12; Євр. 12:6).

ЯК ЗАЛАГОДЖУВАТИ ДРІБ’ЯЗКОВІ НЕПОРОЗУМІННЯ

⁵ Інколи між братами і сестрами у зборі виникають розбіжності в поглядах або незначні суперечки, які слід відразу вирішувати в дусі братерської любові (Еф. 4:26; Філ. 2:2—4; Кол. 3:12—14). Ймовірно, ти побачиш, що стосунки з одновірцем можна залагодити, коли прислухатись до поради апостола Петра: «Всім серцем любіть одне одного, бо любов покриває безліч гріхів» (1 Пет. 4:8). У Біблії також сказано: «Всі ми часто спотикаємось» (Як. 3:2). Ми зможемо прощати і забувати незначні образи, якщо будемо застосовувати Золоте правило (Матв. 6:14, 15; 7:12).

⁶ Якщо ти помітив, що словом чи вчинком образив одновірця, вияви ініціативу і без зволікань примирися з ним. Пам’ятай, що ця проблема впливає на твої взаємини з Єговою. Ісус радив своїм учням: «Коли ж ти принесеш дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиш дар перед жертовником. Спочатку піди примирися з братом, а тоді повернись і принеси свій дар» (Матв. 5:23, 24). Можливо, між вами сталося непорозуміння, тоді необхідно відверто поспілкуватися. Щирий обмін думками між усіма членами збору значною мірою запобігатиме непорозумінням і допомагатиме вирішувати проблеми, спричинені нашою недосконалістю.

КОЛИ НЕОБХІДНО ДАТИ БІБЛІЙНУ ПОРАДУ

⁷ Часом наглядачам треба дати віснику пораду, щоб виправити його неправильне мислення. Це не завжди легко. Ось що написав апостол Павло християнам у Галатії: «Брати, навіть якщо людина ступить на хибний шлях і не усвідомить цього, ви, духовно зрілі, намагайтесь виправити її в дусі лагідності» (Гал. 6:1).

⁸ Піклуючись про отару, наглядачі захищають збір від багатьох духовних небезпек та запобігають серйозним проблемам. Старійшини повинні намагатися служити збору так, щоб це узгоджувалось з обіцянкою Єгови, яку він дав через Ісаю: «Кожен з них буде як укриття від вітру і сховок від зливи, як водні потоки в безводному краї, як тінь великої скелі на пересохлій землі» (Ісаї 32:2).

МАТИ НА ЗАМІТЦІ ТИХ, ХТО ПОВОДИТЬСЯ НЕГІДНО

⁹ Апостол Павло попереджав, що певні особи можуть негативно впливати на християнський збір. Він писав: «Повчаємо вас... щоб ви сторонилися кожного брата, який поводиться негідно, всупереч традиції, яку ви перейняли від нас». Потім Павло детальніше пояснив свої слова: «Коли хтось не слухається того, що ми написали в цьому листі, майте такого на замітці й перестаньте спілкуватися з ним, аби він засоромився. Проте не дивіться на нього як на ворога, а продовжуйте наставляти як брата» (2 Фес. 3:6, 14, 15).

¹⁰ Іноді людина не чинить тяжкого гріха, за який її могли б вилучити зі збору, проте вона виявляє кричущу зневагу до Божих норм, яких повинні дотримуватися християни. Наприклад, вона може бути вкрай ледачою, критично ставитися до всього, не дотримуватися фізичної чистоти або мати звичку постійно «втручатися в те, що [її] не стосується» (2 Фес. 3:11). Це можуть бути і ті, хто намагається підступно наживатися за рахунок інших, або ті, хто віддається явно неприйнятним розвагам. Така негідна поведінка є небезпечною, бо може негативно вплинути на збір чи поширитися серед інших християн.

¹¹ Спершу старійшини спробують допомогти такому віснику, давши біблійну пораду. Однак якщо після неодноразових настанов він продовжує зневажати біблійні принципи, то в зборі можуть виголосити застережливу промову. Старійшини, виявляючи розважливість, визначать, чи дійсно ситуація настільки серйозна і турбує інших, що вимагає такої промови. У цій промові брат дасть певні поради щодо негідної поведінки, не вказуючи ім’я особи, яка так поводиться. Тож усі, хто знає про згадану в промові ситуацію, обмежать спілкування з цим християнином, хоча й далі обговорюватимуть з ним духовні теми, «наставля[ючи] як брата».

¹² Тверда позиція вірних християн, скоріш за все, засоромить таку особу і спонукатиме до змін. Коли стане очевидним, що ця людина покинула негідну поведінку, то більше не потрібно буде мати її на замітці.

ЯКЩО ВЧИНЕНО СЕРЙОЗНУ ПРОВИНУ

¹³ Наша готовність не зосереджуватись на образах і пробачати їх не означає, що ми байдужі до гріхів чи схвалюємо їх. Неправильно всі провини виправдовувати успадкованою недосконалістю чи закривати на них очі (Лев. 19:17; Пс. 141:5). Із Закон-угоди чітко видно, що деякі гріхи є серйознішими, ніж інші. Такого ж погляду дотримуються і християни сьогодні (1 Ів. 5:16, 17).

¹⁴ Ісус детально описав, як розв’язувати серйозні проблеми між одновірцями. Ось на які кроки він вказав: «Якщо твій брат учинить гріх, [1] піди і віч-на-віч вияви йому, що він зробив не так. Коли він послухається, ти здобув свого брата, а коли не послухається, [2] візьми з собою ще одного чи двох, щоб підтвердити кожну справу свідченням двох чи трьох свідків. Якщо він не послухається їх, [3] скажи збору. Якщо ж і збору не послухається, нехай він буде для тебе як людина з іншого народу і як збирач податків» (Матв. 18:15—17).

¹⁵ Приклад з Матвія 18:23—35, який Ісус навів потім, показує, що один з гріхів, про котрі йдеться в Матвія 18:15—17, може стосуватися фінансових чи майнових справ, скажімо несплати боргу чи шахрайства. Це також може бути наклеп, який псує чиюсь репутацію.

¹⁶ Якщо ти маєш вагомі підстави вважати, що хтось у зборі вчинив проти тебе один з таких гріхів, не поспішай звертатися до старійшин з проханням заступитись за тебе. Як радив Ісус, поговори спочатку з тією людиною. Спробуй залагодити проблему з нею віч-на-віч, без втручання інших. Візьми до уваги, що Ісус не казав тільки раз піти до одновірця і виявити йому, що він зробив не так. Отже, коли кривдник не визнає помилки і не просить пробачення, було б добре через деякий час знову порозмовляти з ним. Якщо після цього проблема вирішиться, той, хто згрішив, безсумнівно, буде вдячним, що ти не розповів про його гріх і не зіпсував його репутації у зборі. Таким чином ти «здобу[деш] свого брата».

¹⁷ Коли кривдник визнає́ провину, просить пробачення і докладає зусиль, щоб виправити ситуацію, то не потрібно робити наступних кроків. Хоча це був серйозний гріх, ті, кого стосується дана справа, змогли вирішити її між собою.

¹⁸ Якщо тобі не вдалося здобути брата, виявивши його провину віч-на-віч, ти можеш, як сказав Ісус, взяти «з собою ще одного чи двох» і знову з ним поговорити. Ті, кого ти візьмеш із собою, також повинні прагнути здобути свого брата. Найліпше, щоб це були очевидці гріха, у якому його звинувачують, а якщо таких немає, то запроси на розмову одну чи дві особи. Вони, можливо, мають досвід у вирішенні подібних справ і зможуть визначити, чи справді твої звинувачення обґрунтовані. Якщо за свідків ти запросиш старійшин, то вони не представлятимуть збір, оскільки рада старійшин не уповноважила їх розглядати цю справу.

¹⁹ Якщо справа не вирішується після неодноразових розмов — як віч-на-віч з кривдником, так і в присутності однієї чи двох осіб — і ти не можеш залишити все, як є, то розкажи про це наглядачам свого збору. Пам’ятай, що вони прагнуть зберігати мир і чистоту у зборі. Залиш цю проблему в їхніх руках і покладись на Єгову. Ніколи не допускай, щоб чиїсь учинки стали для тебе спотиканням або позбавили тебе радості в служінні Єгові (Пс. 119:165).

²⁰ Пастирі отари ретельно дослідять справу. І якщо виявиться, що та особа дійсно вчинила серйозний гріх проти тебе, але не бажає розкаятись і в розумних межах відшкодувати збитки, то комітету з кількох наглядачів, можливо, доведеться вилучити грішника зі збору. Так вони захистять отару і збережуть чистоту збору (Матв. 18:17).

РОЗГЛЯД СЕРЙОЗНИХ ПОРУШЕНЬ БІБЛІЙНИХ НОРМ

²¹ Однак якщо йдеться про такі серйозні гріхи, як статева розпуста, перелюб, гомосексуалізм, богозневажні слова, відступництво, ідолопоклонство тощо, тоді не достатньо лише того, щоб скривджена особа пробачила гріх (1 Кор. 6:9, 10; Гал. 5:19—21). Оскільки вищезгадані вчинки загрожують духовній і моральній чистоті збору, про них слід повідомляти старійшинам, і вони розглянуть справу (1 Кор. 5:6; Як. 5:14, 15). Дехто може звернутись до старійшин, щоб розповісти про власний гріх або про гріх іншої особи (Лев. 5:1; Як. 5:16). Хоч би як старійшини дізналися про серйозний гріх охрещеного Свідка, двоє з них спочатку дослідять справу. Переконавшись, що інформація достовірна та існують докази того, що було вчинено серйозний гріх, рада старійшин призначить для розгляду справи судовий комітет з принаймні трьох старійшин.

²² Пильно доглядаючи отару, старійшини прагнуть захистити її від усього, що могло б завдати їй духовної шкоди. Також вони стараються вміло послуговуватись Божим Словом, щоб докоряти тим, хто провинився, і допомагати їм відновити духовне здоров’я (Юди 21—23). Це узгоджується з настановами, які апостол Павло дав Тимофію: «З усією серйозністю наказую тобі перед Богом та Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих... докоряй, напучуй, настійно заохочуй і при цьому повною мірою виявляй терпеливість та послуговуйся мистецтвом навчати» (2 Тим. 4:1, 2). Хоча для цього може знадобитися багато часу, але це частина важкої праці старійшин. Збір цінує їхні зусилля і вважає їх «гідн[ими] подвійної шани» (1 Тим. 5:17).

²³ Коли доведено, що християнин дійсно вчинив гріх, старійшини насамперед намагатимуться допомогти йому відновити духовне здоров’я. Якщо він щиро кається і старійшинам вдалося йому допомогти, то вони винесуть йому докір наодинці чи перед усіма, хто давав свідчення під час розгляду справи судовим комітетом. Це буде повчанням для грішника, а в інших присутніх вселить благотворний страх (2 Сам. 12:13; 1 Тим. 5:20). Коли віснику виноситься судовий докір, на нього накладають обмеження. Це, можливо, допоможе йому випрямити «стежки для своїх ніг» (Євр. 12:13). Через якийсь час, коли духовне одужання такої особи стає очевидним, обмеження знімають.

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ДОКІР

²⁴ Якщо судовий комітет побачив каяття грішника, але існує ймовірність, що справа стане відомою в зборі чи там, де він живе, або збір має бути обачним у спілкуванні з цим розкаяним грішником, то на зібранні «Християнське життя і служіння» робиться просте оголошення. Воно звучатиме так: «Брату/сестрі [прізвище та ім’я] винесено докір».

ВИКЛЮЧЕННЯ ЗІ ЗБОРУ

²⁵ Іноді людина настільки втягується в грішну поведінку, що вже не реагує на спроби їй допомогти. Можливо, під час розгляду справи судовим комітетом вона не виявляє «вчинк[ів], які свідчать про каяття» (Дії 26:20). Що тоді робити? Потрібно виключити нерозкаяного грішника зі збору, позбавивши його можливості спілкуватися з чистим народом Єгови. Так припиниться поганий вплив на збір, буде збережено його моральну й духовну чистоту і захищено добре ім’я (Повт. 21:20, 21; 22:23, 24). Дізнавшись про ганебну поведінку особи, яка належала до коринфського збору, апостол Павло наказав старійшинам: «Передайте такого чоловіка Сатані... щоб... був збережений дух збору» (1 Кор. 5:5, 11—13). Павло теж писав про виключення інших осіб у першому столітті, які повстали проти правди (1 Тим. 1:20).

²⁶ Судовий комітет, вирішивши виключити нерозкаяну особу зі збору, чітко вкаже їй на біблійні підстави такого кроку. Також старійшини скажуть цій особі, що вона має можливість подати апеляцію, якщо вважає, що під час розгляду справи було допущено серйозну помилку. Для цього їй слід написати листа, чітко виклавши причини апеляції. Відтоді в неї є сім днів, щоб подати апеляцію. Отримавши апеляційного листа, рада старійшин зв’яжеться з районним наглядачем, і він призначить кваліфікованих старійшин в апеляційний комітет, який перегляне справу. Ці старійшини постараються провести апеляційний розгляд протягом тижня після отримання листа. Якщо подано апеляцію, то оголошення про виключення зі збору треба відкласти. У цей час на того, хто згрішив, накладають обмеження: він не може давати коментарі, молитися на зібраннях чи виконувати особливі обов’язки в служінні.

²⁷ Можливість подати апеляцію є виявом доброти до грішника і дає йому нагоду ще раз висловити свою думку. Якщо грішник свідомо не приходить на апеляційний розгляд справи, то після розсудливих спроб зв’язатись з ним буде оголошено про його виключення.

²⁸ Якщо грішник не бажає подавати апеляцію, то судовий комітет наголосить на необхідності покаятись і пояснить йому, які кроки слід зробити, щоб у майбутньому бути поновленим у зборі. Так старійшини виявлять турботу і доброту, сподіваючись, що грішник зміниться і згодом повернеться до організації Єгови (2 Кор. 2:6, 7).

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ ЗІ ЗБОРУ

²⁹ Коли нерозкаяного грішника виключають зі збору, про це робиться коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є Свідком Єгови». Для вірних християн таке оголошення буде пересторогою, що їм слід перестати спілкуватися з цією особою (1 Кор. 5:11).

ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ЗБОРУ

³⁰ Вислів «відречення від збору» вживається тоді, коли охрещений Свідок сам зрікається своєї християнської позиції, заявляючи, що більше не хоче, аби його вважали Свідком Єгови. Також вісник може відректися від християнського збору своїми вчинками, наприклад вступаючи у світську організацію, цілі якої суперечать біблійним вченням і яку засуджує Єгова (Ісаї 2:4; Об’яв. 19:17—21).

³¹ Ось що написав апостол Іван про своїх сучасників, які зреклися християнської віри: «Вони були серед нас, але покинули нас, оскільки не були такими, як ми. Якби вони були такими, як ми, то залишилися б з нами» (1 Ів. 2:19).

³² Коли людина сама відреклася від збору, то її ситуація в очах Єгови зовсім відрізняється від ситуації неактивного християнина, що перестав брати участь у проповідницькому служінні. Вісник може стати неактивним через те, що занедбав регулярне вивчення Божого Слова. А хтось втрачає ревність у служінні Єгові через якісь особисті проблеми чи переслідування. Старійшини та інші члени збору й далі надаватимуть такому неактивному християнину належну духовну допомогу (Рим. 15:1; 1 Фес. 5:14; Євр. 12:12).

³³ Однак якщо християнин сам відрікся від збору, тоді на зібранні робиться наступне коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є Свідком Єгови». До такої особи ставляться так само, як до виключеного.

ПОНОВЛЕННЯ

³⁴ Виключеного або того, хто відрікся від збору, можуть поновити, якщо його каяття є очевидним і протягом певного часу він показує, що полишив гріховну поведінку. Така особа повинна прагнути мати добрі взаємини з Єговою. Щоб вона довела щирість свого каяття, старійшини відведуть достатньо часу. Залежно від обставин, для цього може знадобитися багато місяців, рік, а то й більше. Коли рада старійшин отримує від когось лист з проханням про поновлення, то комітет поновлення порозмовляє з цією особою. Цей комітет визначить, чи вчинки особи «свідчать про каяття», і вирішить, чи її вже можна поновити (Дії 26:20).

³⁵ Якщо з проханням про поновлення звертається виключений з іншого збору, комітет поновлення місцевого збору зустрінеться з ним і розгляне його прохання. Якщо члени комітету поновлення місцевого збору вважають, що особу треба поновити, вони передадуть свою рекомендацію раді старійшин збору, в якому раніше розглядалася ця справа. Обидва комітети співпрацюватимуть, щоб зібрати всі факти і винести справедливе рішення. Однак рішення про поновлення приймає комітет поновлення збору, в якому раніше розглядалася ця справа.

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ

³⁶ Якщо комітет поновлення переконався, що виключена особа або особа, що відреклася від збору, щиро кається і її треба поновити, то в зборі, в якому раніше розглядалася ця справа, робиться оголошення про поновлення. Якщо ж вона перейшла в інший збір, то в ньому теж робиться таке оголошення. Воно має бути простим: «[Ім’я та прізвище] знову є Свідком Єгови».

ЯКЩО ГРІХ СКОЄНО НЕПОВНОЛІТНІМ ОХРЕЩЕНИМ ВІСНИКОМ

³⁷ Про серйозні провини охрещених дітей слід повідомляти старійшинам. Коли старійшини розглядатимуть справу про серйозні гріхи неповнолітнього, бажано, щоб були присутні його охрещені батьки. Було б добре, щоб батьки співпрацювали з судовим комітетом і не намагались огородити своїх дітей від необхідних дисциплінарних заходів. Як і у випадку з дорослими, судовий комітет старатиметься виправити того, хто провинився, і допомогти одужати духовно. Проте якщо неповнолітній вісник не кається, його треба виключити зі збору.

ЯКЩО ГРІХ СКОЄНО НЕОХРЕЩЕНИМ ВІСНИКОМ

³⁸ А що робити, коли серйозний гріх вчиняє неохрещений вісник? Оскільки така особа не є охрещеним Свідком, то її не можна виключити зі збору. Можливо, вона не до кінця розуміє біблійні вимоги і сердечна порада допоможе їй випрямити «стежки для своїх ніг» (Євр. 12:13).

³⁹ Якщо неохрещений вісник не виявляє каяття після того, як двоє старійшин зустрілися з ним і постаралися йому допомогти, то слід повідомити про це збір. Робиться коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є неохрещеним вісником». Після цього збір буде ставитись до такої людини, як до світської. І, хоча вона не є виключеною зі збору, християнам слід бути обережними у спілкуванні з нею (1 Кор. 15:33). Від цієї особи не буде прийматися звіт про служіння.

⁴⁰ Але з часом особа, яка перестала бути неохрещеним вісником, може захотіти знову стати вісником. У такому разі двоє старійшин зустрінуться з нею і з’ясують, який духовний поступ вона зробила. Якщо вона відповідатиме вимогам до неохрещеного вісника, у зборі оголосять наступне: «[Ім’я та прізвище] знову є неохрещеним вісником».

ЄГОВА БЛАГОСЛОВЛЯЄ МИРНЕ ТА ЧИСТЕ ПОКЛОНІННЯ

⁴¹ Усі, хто нині належить до збору Бога, насолоджуються рясними духовними благословеннями, які Єгова зливає на свій народ. Ми маємо доступ до соковитих духовних пасовищ і відсвіжної води правди. Завдяки теократичному устрою під проводом Христа ми також відчуваємо турботу і захист Єгови (Пс. 23; Ісаї 32:1, 2). У ці неспокійні останні дні ми почуваємось безпечно, оскільки живемо в духовному раю.

⁴² Зберігаючи мир і чистоту у зборі, ми й далі даємо світити світлу правди про Царство (Матв. 5:16; Як. 3:18). У майбутньому ми з радістю спостерігатимемо за тим, як завдяки благословенню Єгови ще більше людей пізнають Його і приєднаються до нас у виконанні його волі.

ДЛЯ того щоб організовано виконувати волю Єгови, нам треба підкорятись йому як Володареві всесвіту. Ми визнаємо, що Божий Син є головою християнського збору, та дотримуємось принципу головування в усіх сферах життя. Підкорення принципу головування приносить благословення.

² Думку про підкорення встановленій владі було висловлено ще в Едемському саду, коли Бог дав людям накази, записані в Буття 1:28 і 2:16, 17. Тварини мали бути підвладні людям, а Адам і Єва мали підкорятись Богові та виконувати його волю. Послух Божій владі сприяв би миру і порядку. Пізніше принцип головування був викладений апостолом Павлом у 1 Коринфян 11:3: «Хочу, щоб ви знали: кожному чоловікові голова — Христос, жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог». Отже, з цих слів видно, що всі, крім Єгови, мають над собою голову.

³ Сьогодні люди зазвичай не визнають принципу головування. Чому? Усе почалося в Едемі, коли наші прабатьки свідомо відкинули Божу верховну владу (Бут. 3:4, 5). Проте вони не отримали більшої свободи, а стали залежними від злого духовного створіння, Сатани Диявола. Через той перший бунт людство відчужилося від Бога (Кол. 1:21). Тож більшість людей нині перебуває у владі Злого (1 Ів. 5:19).

⁴ Коли ми дізналися правду з Божого Слова і стали застосовувати її у житті, то звільнилися від впливу Сатани. Як присвячені й охрещені Свідки, ми вважаємо Єгову своїм Володарем та згідні зі словами царя Давида, що Єгова — «Голова над усіма» (1 Хр. 29:11). Ми смиренно визнаємо: «Єгова — Бог. Це він створив нас, і ми належимо йому. Ми його народ і вівці його пасовища» (Пс. 100:3). Єгова є для нас величним Богом, він гідний цілковитого підкорення, оскільки все створив (Об’яв. 4:11). Будучи служителями правдивого Бога, ми наслідуємо Ісуса Христа, який подав досконалий приклад підкорення Богу.

⁵ Чого навчився Ісус зі страждань, яких зазнав на землі? Відповідь міститься в Євреїв 5:8: «Він, хоча й був сином, навчився слухняності зі своїх страждань». І в найважчі хвилини Ісус віддано підкорявся своєму небесному Батьку. Крім того, Ісус нічого не робив і не говорив від себе та не шукав власної слави (Ів. 5:19, 30; 6:38; 7:16—18). Під час свого служіння Ісус з радістю виконував волю Батька, хоча це викликало протидію і переслідування (Ів. 15:20). Ісус упокорився і виявляв послух Богові навіть до «смерті на стовпі мук». Таке цілковите підкорення Єгові принесло чимало позитивних наслідків: людям — вічне спасіння, Ісусу — вище становище, а його Батькові — славу (Філ. 2:5—11; Євр. 5:9).

СФЕРИ, В ЯКИХ НЕОБХІДНО ПІДКОРЯТИСЯ ПРИНЦИПУ ГОЛОВУВАННЯ

⁶ Якщо ми підкоряємось Богові, виконуючи його волю, то уникаємо багатьох тривог і розчарувань, які обтяжують тих, хто цього не робить. Наш противник, Диявол, постійно шукає нагод, щоб нас пожерти. Але ми будемо визволені від Злого, якщо протистанемо йому та смиренно підкоримося Єгові (Матв. 6:10, 13; 1 Пет. 5:6—9).

⁷ У християнському зборі ми підкоряємось головуванню Христа і визнаємо владу, якою він наділив вірного і розсудливого раба. А це впливає на наше ставлення до одновірців і на стосунки з ними. Підкорення владі, встановленій Богом у зборі, спонукає нас дотримуватись порад з Божого Слова в усьому, що стосується проповідницького служіння, відвідування зібрань та участі в них, співпраці зі старійшинами, підтримки теократичних заходів тощо (Матв. 24:45—47; 28:19, 20; Євр. 10:24, 25; 13:7, 17).

⁸ Підкорення Богові сприяє миру, безпеці та порядку у християнському зборі. Слухняні Єгові люди віддзеркалюють його чудові риси (1 Кор. 14:33, 40). Належачи до організації Єгови, ми відчуваємо те, що і цар Давид. Він бачив різницю між Божими служителями і лихими людьми, тому з радістю вигукнув: «Щасливий той народ, чий Бог — Єгова!» (Пс. 144:15).

⁹ У кожній сім’ї «жінці голова — чоловік». Водночас чоловіки підкоряються Христу, а головою Христа є Бог (1 Кор. 11:3). Дружини мають підкорятись чоловікам, а діти — батькам (Еф. 5:22—24; 6:1). Якщо кожен у сім’ї поважає принцип головування, у ній панує мир.

¹⁰ Чоловік має головувати з любов’ю, наслідуючи Христа (Еф. 5:25—29). Якщо він не занедбує своїх обов’язків голови сім’ї і не зловживає ними, то дружина й діти підкорятимуться йому з радістю. Роль дружини — бути помічницею, яка доповнює свого чоловіка (Бут. 2:18). Терпеливо підтримуючи і поважаючи чоловіка, вона здобуває його прихильність і приносить хвалу Богові (1 Пет. 3:1—4). Коли чоловіки і дружини дотримуються біблійного принципу головування, вони подають своїм дітям гарний приклад підкорення Богу.

¹¹ Підкорення Богові також впливає на наше ставлення до тих, хто посідає «вищу владу», тобто відносну владу, яку вони мають від Бога (Рим. 13:1—7). Християни, як законослухняні громадяни, сплачують податки, віддаючи «кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Матв. 22:21). Крім того, територія має опрацьовуватися згідно з відповідними законами про захист даних. Якщо ми будемо підкорятись законній владі в усьому, що не суперечить праведним законам Єгови, то зможемо без відволікання виконувати працю проповідування (Марка 13:10; Дії 5:29).

¹² Підкорення принципу головування впливає на всі сфери нашого життя. Очима віри ми бачимо той день, коли все людство підкориться Богу Єгові (1 Кор. 15:27, 28). Які ж благословення матимуть ті, хто з радістю визнаватиме верховну владу Єгови і підкорятиметься йому цілу вічність!

МАЙЖЕ 1500 років Єгова мав особливі взаємини з Ізраїлем — народом, який носив його ім’я. Потім Бог «звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені» (Дії 15:14). Представники цього вибраного народу мали бути його свідками та зберігати єдність думок і дій, хоч би де вони жили. Цей народ повинен був з’явитися завдяки праці, яку Ісус доручив своїм послідовникам. Він наказав: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матв. 28:19, 20).

² Присвятившись Єгові та охрестившись, ти став учнем Ісуса Христа. Ти долучився до об’єднаного всесвітнього братства християн, які не дозволяють національним, етнічним чи соціальним відмінностям розділяти їх (Пс. 133:1). Тож ти любиш і поважаєш одновірців у християнському зборі, які можуть бути різної раси, національності чи освіти. Можливо, раніше ти б не спілкувався з такими людьми, але тепер ви об’єднані узами братерської любові, що сильніші за будь-які суспільні, релігійні чи родинні зв’язки (Марка 10:29, 30; Кол. 3:14; 1 Пет. 1:22).

ЗМІНА МИСЛЕННЯ

³ Тим, кому важко подолати расове, політичне, соціальне чи інше глибоко вкорінене упередження, слід поміркувати над прикладом перших християн-євреїв. Вони мали побороти релігійне упередження до людей з інших народів. Коли Петро отримав наказ піти до дому римського сотника Корнилія, Єгова турботливо підготував його до цього (Дії, розд. 10).

⁴ У видінні Петру було сказано зарізати та їсти певних тварин, яких євреї вважали церемоніально нечистими. Коли Петро заперечив, голос з неба промовив до нього: «Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив» (Дії 10:15). Так Бог допоміг Петру змінити мислення, щоб той виконав його доручення — відвідав чоловіка, який не був євреєм. Послухавшись наказу Єгови, Петро проголосив людям, які там зібрались: «Ви добре знаєте, що юдею недозволено наближатися до людини з іншого народу або спілкуватися з нею. Але Бог показав мені, що я нікого не повинен називати опоганеним чи нечистим. Тому, коли за мною послали, я прийшов без жодних заперечень» (Дії 10:28, 29). Потім Петро сам переконався в тому, що Єгова схвалює Корнилія та його домашніх.

⁵ Савл з Тарса, високоосвічений фарисей, мусив упокоритися і почати спілкуватись з людьми, якими раніше погорджував через їхнє суспільне становище. Він навіть мав слухатись їхнього керівництва (Дії 4:13; Гал. 1:13—20; Філ. 3:4—11). Можна уявити, які зміни в мисленні довелося зробити також Сергію Павлу, Діонисію, Дамарі, Филимону, Онисиму та іншим, коли вони прийняли добру новину і стали учнями Ісуса Христа (Дії 13:6—12; 17:22, 33, 34; Филим. 8—20).

МІЖНАРОДНА ЄДНІСТЬ

⁶ Без сумніву, любов братів і сестер у зборі допомогла тобі наблизитись до Єгови та його організації. Ти побачив щиру любов, яка є розпізнавальним знаком правдивих послідовників Ісуса Христа. Свого часу Ісус сказав: «Даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як я люблю вас, так любіть одне одного і ви. Якщо між вами буде любов, по цьому всі розпізнають, що ви мої учні» (Ів. 13:34, 35). Ймовірно, ти почав ще більше цінувати Єгову і його організацію, дізнавшись, що любов у твоєму зборі — це лише відображення тої любові, котра панує серед нашого міжнародного братства. Ти є очевидцем сповнення біблійного пророцтва про те, що в останні дні збиратиметься народ, який буде поклонятися Єгові в мирі та єдності (Мих. 4:1—5).

⁷ Важко собі уявити, що в нинішньому поділеному світі вдасться об’єднати людей «з усіх націй, племен, народів та мов» (Об’яв. 7:9). Подумай про різницю між тими, хто живе у високо розвинутому суспільстві, й тими, хто досі дотримується стародавніх племінних звичаїв. Між людьми однієї раси та національності