Погляд протестантів

Образлива продаж індульгенцій спочатку 16 століття ворушила маси до Протестантської Реформації. Католицький чернець, Мартін Лютер, виступив проти цієї практики з 95 тезами, яких, 1517 року він прибив до дверей церкви в Віттенберзі, Німеччині. Але, в дійсності, Лютерова непогодженість з офіційною католицькою догмою була глибша від цього. Вона сприймала церковну доктрину про виправдання. Підтверджуючи це, Католицький словник каже: „Розбіжність поглядів відносно того, як грішників оправдано перед Богом становило головний предмет незгоди між католиками а протестантами за часів Реформації’. ,Якщо ця доктрина’ (тобто, доктрина виправдання тільки через віру) ,провалиться’, каже Лютер у своїм творі Тейбл так (неформальна розмова), ,то наше намагання закінчиться невдачею’”.

Але, що ж Лютер мав на думці, коли говорив про ,виправдання тільки вірою’? Бувши католиком, він навчився, що людина оправдується хрещенням, особистою заслугою, і добрими ділами, як також таїнством каяття, якого дає священик, який вислуховує сповідь, відпускає людині гріхи, і накладає на неї відшкодовуючі вимоги між якими можуть поміщатись самопокарання.

В його зусиллі помиритись з Богом, Лютер використовував, як міг римський догмат про виправдання, включаючи піст, молитви, і самопокарання, але без успіху. Не заспокоївшись, він читав і перечитував Псалми й Павлові послання, і зрештою знайшов душевний спокій, прийшовши до висновку, що Бог оправдує людей, не через заслуги, добрі діла, або каяття, але тільки на підставі їхньої віри. Він так розохотився цією думкою про „виправдання тільки вірою”, що додав слово „тільки” після слова „віри” в його перекладі пос. до Римлян 3:28 німецькою мовою!b