³ Через кілька років, під час своєї третьої місіонерської подорожі, Павло знову зміг відвідати збір у Филипах. Тоді, приблизно через десять років після заснування збору, зворушливі вияви любові братів у Филипах спонукали Павла написати їм натхнений лист, який зберігся у Святому Письмі і носить назву, яка нагадує про той улюблений збір.

⁴ Загалом біблійні тлумачі погоджуються з тим, що цей лист написав Павло, як і говориться у першому вірші,— і вони мають для цього вагомі підстави. Полікарп (69? — 155? роки н. е.) у своєму листі до филип’ян згадує, що Павло вже писав до них. Такі ранні тлумачі Біблії, як Ігнатій, Іриней, Тертулліан та Климент Александрійський, цитують Лист до филип’ян як послання, написане саме Павлом. Цей лист згадується у фрагменті Мураторі, що датується другим століттям н. е., та у всіх інших ранніх канонах. Також він з’являється поряд з вісьмома іншими листами Павла в папірусі Честера Бітті 2 (P⁴⁶), який датують близько 200 роком н. е.

⁷ Болі породільні, в яких через слово правди народилися ці діти у Филипах; прихильність филип’ян до Павла та їхня готовність надати йому необхідні речі у багатьох його подорожах і в трудні часи; надзвичайні благословення Єгови початків місіонерської праці в Македонії — усе це посприяло тому, що Павла та братів у Филипах об’єднали міцні узи взаємної любові. Ось і тепер вони надіслали Павлові щедрий дар, а також турботливо питали про Епафродита і цікавились, як проповідується добра новина в Римі. Тож Павло був спонуканий написати їм теплий і сердечний лист зі словами підбадьорення.