КОЛИ апостол Павло почув у видінні заклик нести добру новину до Македонії, тоді він зі своїми товаришами, Лукою, Силою та молодим Тимофієм, відразу вирішили піти туди. З Троади, що у Малій Азії, вони попливли кораблем до Неаполя, а звідти зразу ж попрямували через гірський перевал до Филип, міста, що лежало приблизно за 15 кілометрів від моря. Лука написав, що Филипи — це «головне місто в області Македонії» (Дії 16:12). Місто було названо Филипами на честь македонського царя Філіппа II (батька Александра Македонського), який захопив його в 356 році до н. е. Пізніше місто завоювали римляни. У 42 році до н. е. там відбулись вирішальні битви, що посприяли укріпленню становища Октавіана, який пізніше став Цезарем Августом. Щоб увічнити перемогу, він зробив Филипи римською колонією.

² Прибуваючи в нове місто, Павло зазвичай проповідував насамперед євреям. Однак коли приблизно в 50 році н. е. він вперше прибув у Филипи, то знайшов там небагато євреїв, і вони, очевидно, не мали синагоги, бо збиралися для молитви на березі річки за містом. Проповідування Павла швидко дало плід: однією з перших навернених стала Лідія, єврейська прозелітка, яка займалась торгівлею. Вона охоче прийняла правду про Христа і наполягала, аби подорожні пожили в її домі. «Вона просто змусила нас зайти»,— пише Лука. Та незабаром почались гоніння. Тоді Павла та Силу висікли різками й ув’язнили. Коли вони були у в’язниці, стався землетрус, і після тих подій тюремний наглядач та його сім’я, вислухавши Павла й Силу, повірили в Бога. А наступного дня Павла та Силу звільнили з в’язниці і вони, перш ніж покинути місто, відвідали братів у домі Лідії та підбадьорили їх. Павло зберіг яскраві спогади про те, в яких болях народжувався новий збір у Филипах (Дії 16:9—40).

³ Через кілька років, під час своєї третьої місіонерської подорожі, Павло знову зміг відвідати збір у Филипах. Тоді, приблизно через десять років після заснування збору, зворушливі вияви любові братів у Филипах спонукали Павла написати їм натхнений лист, який зберігся у Святому Письмі і носить назву, яка нагадує про той улюблений збір.

⁷ Болі породільні, в яких через слово правди народилися ці діти у Филипах; прихильність филип’ян до Павла та їхня готовність надати йому необхідні речі у багатьох його подорожах і в трудні часи; надзвичайні благословення Єгови початків місіонерської праці в Македонії — усе це посприяло тому, що Павла та братів у Филипах об’єднали міцні узи взаємної любові. Ось і тепер вони надіслали Павлові щедрий дар, а також турботливо питали про Епафродита і цікавились, як проповідується добра новина в Римі. Тож Павло був спонуканий написати їм теплий і сердечний лист зі словами підбадьорення.