Батьки, чим бавляться ваші діти?

«ХОЧ працювати Дмитрик вміє, але без гри він отупіє». Приблизно так звучить у перекладі українською мовою старе англійське прислів’я. Гра завжди була важливою частиною життя дітей. Властиво, за допомогою гри діти розвивають свої розумові здібності, м’язи та набувають важливих навичок. А втім, нині дитячі ігри перетворилися у великий бізнес. У царстві іграшок володарюють зовсім не діти і навіть не їхні батьки, але промисловці, торговці, рекламодавці та кмітливі маркетинґові дослідники. Озброєні новітньою технологією виготовлення іграшок і підтримкою вельми впливових засобів масової інформації, вони визначають цілком нове обличчя світу гри, що несе з собою серйозні, далекосяжні наслідки як для батьків, так і для дітей.

Поза всяким сумнівом, у тій галузі промисловості, котра виготовляє дитячі іграшки, багато хто щиро зацікавлений у благополуччі дітей. Проте дуже часто пріоритет належить прибуткові. На передній план ставиться не те, що матиме пізнавальну цінність або розвиватиме дитячу уяву, а всього лиш те, що буде ходовим. А ходове — це не завжди прості собі забавки з тканини, дерева чи пластмаси, такі популярні в недалекому минулому, але це вже реалістичні, на високому технічному рівні іграшки, які залишають мало (якщо взагалі залишають) простору для дитячої уяви.

Один промисловець, наприклад, збуває комплект іграшкових автомобілів, в які поміщено крихітні фігурки людей, котрі розпадаються в момент поштовху. При зіткненні автомобілів у фігурок відпадають і вилітають назовні через вікна модельок руки, ноги і навіть голови. Призначення іншої реалістичної іграшки — імітувати вагітність. Рюкзакоподібний мішечок, що чіпляється на живіт маленької дівчинки, імітує рухи та серцебиття плода, який розвивається в утробі.

Дехто вважає, що такі іграшки мають пізнавальну цінність. Донна Ґіббс, директор відділу зв’язків із засобами масової інформації у фірмі одного виробника іграшок, назвала пристрій, який імітує вагітність, «забавним для [дівчаток] способом відчути те, що́ відчувають їхні мами». Але далеко не всі поділяють її ентузіазм. Доктор Т. Беррі Брейзелтон, професор педіатрії з Медичної школи при Гарвардському університеті, назвав цю іграшку «заміром відібрати у батьків можливість поділитися з дитиною чимось надзвичайно цінним». Доктор Дейвід Елкайнд, професор педології, стверджує, ніби «ці іграшки заходять надто далеко». Він каже, що забавка, котра імітує плід, «виходить далеко за межі того, що [діти] в спромозі зрозуміти». А що ж до іграшок, які реалістично відтворюють «криваві» сцени під час автокатастрофи, то він додав, що, оскільки телебачення і так просякнуте насиллям, «навіщо примножувати його іграшками такого роду?» (Газета «Ґлоб енд мейл» за 8 лютого 1992 року).

Багато дискусій точиться довкола інших популярних ігор, як, наприклад, відеоігор у війну і далекобійних водяних пістолетів. Беручи до уваги те, що, за словами президента виробників іграшок в Америці, «ринок повсякчасно пропонує, за приблизними підрахунками, 150 000 іграшок», перед батьками стоїть дуже непросте завдання — вирішити, яку забавку придбати. Чим повинні керуватися тут батьки? Чи існують достатні підстави для занепокоєності деякими сьогоднішніми іграшками? Подальші статті розглянуть ці та деякі пов’язані з ними запитання.

Нинішні іграшки Чого вчать вони наших дітей?

ДІТИ мають природне бажання бавитися. Згідно з книжкою «Як вибирати іграшки для дітей» (англ.), здорові діти «спонтанно витворюють свій власний світ досліджень та фантазій». Достоту так було і в давнину. Тоді було цілком звичним бачити дітей, котрі ‘бавилися на майданах’ (Захарія 8:5). Такі забави часто складалися з творчих ігор, які вимагали багатої уяви. (Порівняйте Матвія 11:16, 17).

Тож, відповідно гру звуть дитячою працею, і якщо це слушно, то іграшки можна назвати дитячим знаряддям праці. У журналі «Батьки» (англ.) говориться: «Гра — це спосіб, яким діти пізнають світ. (...) Коли дитина бавиться іграшками, її світ скорочується і своїми пропорціями наближається до розмірів дитини, і тоді вона легко може тримати його у своїх руках, управляти ним. Гра розвиває м’язи і координацію рухів, сприяє соціалізації, окреслює бар’єри між реальним та вигаданим і допомагає дітям учитися спілкуватися, чергуватися і ділитися одне з одним. Гра стимулює роботу уяви і дає дитині досвід у розв’язуванні проблем».

Іграшки багато важили для дітей і у біблійні часи. При розкопках в Ізраїлі було знайдено такі дитячі іграшки, як брязкальця, свищики, мініатюрні горщики й колісниці. «Уорлд бук енсайклопідія» повідомляє, що «у стародавній Африці діти мали м’ячі, іграшкові тварини і різні забавки на коліщатах. Діти давніх Греції та Риму бавилися човниками, візками, обручами і дзигами. За середньовіччя у Європі до популярних іграшок належали глиняні кульки, брязкальця і ляльки».

Забавки, які стимулюють розвиток дитини, цікаві для неї і пізнавальні, відіграють важливу роль і сьогодні.