У випадку з чоловіком, який до хрещення ґвалтував дітей, його колишні вчинки можуть мати інші наслідки. Навчившись правди, він покається і змінить свій спосіб життя, тобто не принесе з собою у збір цього важкого гріха. Можливо, він відтоді зробить добрий поступ, повністю подолає свої погані спонуки і навіть буде схильним ‘прагнути’ відповідального становища в зборі. Але що робити, коли йому треба ще позбутися недоброї слави колишнього ґвалтівника дітей? Чи він може бути ‘бездоганним, що має добре засвідчення від чужинців’? (1 Тимофія 3:1—7, 10; Тита 1:7). Ні, не може. Тому він не відповідатиме вимогам, щоб мати привілеї у зборі.

Як бути з ґвалтівником дітей?

Що, коли охрещений християнин зґвалтує дитину? Чи Єгова ніколи не простить такого аморального грішника? Не обов’язково. Ісус сказав, що не буде прощений той, хто «зневажатиме Духа Святого». А Павло написав, що не знаходиться жертви за гріхи того, хто грішить добровільно, хоч і знає правду (Луки 12:10; Євреїв 10:26, 27). Але ніде в Біблії не говориться, що дорослий християнин, який вчинив статеве насилля над дитиною, власною чи чужою, не може бути прощений. Безсумнівно, він може бути очищеним від своїх гріхів, якщо щиро і від усього серця покається та змінить свою поведінку. Проте йому, можливо, доведеться і далі боротися проти поганих нахилів плоті, які він розвинув (Ефесян 1:7). Можуть бути й інші наслідки, яких йому не уникнути.

Залежно від законів країни, де він живе, ґвалтівнику скорше за все доведеться відсидіти певний строк у в’язниці або він отримає інші покарання від держави. Збір не захищатиме його від цього. Крім того, цей чоловік виявив серйозну слабкість і в майбутньому це матиметься на увазі. Коли стане очевидним, що він покаявся, його заохочуватимуть робити духовний поступ, брати участь у проповідницькому служінні й навіть виконувати завдання у Школі теократичного служіння та мати на службовому зібранні ті пункти, де він не виступатиме як вчитель. Проте це не означає, що він гідний служити на відповідальному становищі в зборі. На яких біблійних підставах ґрунтується таке рішення?

Перш за все, старійшина має бути «стриманим» (Тита 1:8). Безсумнівно, ніхто з нас не володіє собою досконало (Римлян 7:21—25). Але присвячений дорослий християнин, який чинить статеве насилля над дитиною, виявляє протиприродну слабкість плоті. Досвід показує, що такий дорослий може зґвалтувати й інших дітей. Звичайно, не кожен ґвалтівник чинить гріх повторно, але з багатьма це стається. А збір не може бачити людських сердець, щоб сказати, хто схильний знову ґвалтувати дітей, а хто ні (Єремії 17:9). Отже, у випадку з охрещеними християнами, які ґвалтували дітей, слід особливо пильно дотримуватися поради, котру Павло дав Тимофієві: «Не рукопокладай скоро нікого, і не приставай до чужих гріхів» (1 Тимофія 5:22). Ми маємо захищати своїх дітей, тому чоловік, котрого знають як колишнього ґвалтівника, не може займати відповідального становища у зборі. Він не може також бути піонером чи виконувати якесь інше спеціальне повночасне служіння. (Порівняйте принцип з Вихід 21:28, 29).

Дехто може запитати: «Чи ж не трапляється так, що деякі, хто чинить інші гріхи, позірно каються, а пізніше повертаються до своїх гріхів?» Дійсно, таке трапляється, проте слід взяти до уваги й інші фактори. Доросла людина, якщо хтось пропонує їй, наприклад, вчинити неморальність, у стані не піддатися цим пропозиціям. Дитину ж набагато легше обманути, спантеличити або залякати. Біблія каже, що діти не мають достатньо мудрості (Приповістей 22:15; 1 Коринтян 13:11). Ісус говорив про дітей як про приклад смиренної невинності (Матвія 18:4; Луки 18:16, 17). Дитяча невинність включає повну відсутність досвіду. Більшість дітей відкриті, вони хочуть подобатися і через це можуть стати легкою здобиччю для підступного дорослого, якого вони знають і якому довіряють. Тому збір несе перед Єговою відповідальність захищати своїх дітей.

Добре виховані діти вчаться слухатися і поважати батьків, старійшин та інших дорослих (Ефесян 6:1, 2; 1 Тимофія 5:1, 2; Євреїв 13:7). Це було б жахливим збоченням, якщо б хтось з цих поважаних дитиною людей надужив невинною дитячою довірою, щоб звабити або примусити малюка до статевих зносин. Ті, хто був таким чином зґвалтований, часто роками борються із завданою психічною травмою. Тому ґвалтівник дітей підлягає суворому покаранню від збору та на нього накладають обмеження. Турбуватися треба не про те, чи він придатний займати відповідальне становище, а про бездоганну чистоту збору (1 Коринтян 5:6; 2 Петра 3:14).

Якщо ґвалтівник дітей щиро кається, він зрозуміє мудрість цих біблійних принципів. Якщо він справді навчиться ненавидіти зло, то відчуватиме відразу до того, що зробив, і намагатиметься не повторити свого гріха (Приповістей 8:13; Римлян 12:9). Він, безсумнівно, дякуватиме Єгові за Його велику любов, через яку такий покаянний грішник, як він, все ще може поклонятися нашому святому Богу та надіятися бути серед «праведних», котрі повіки житимуть на землі (Приповістей 2:21).