Сердечне запрошення змученим

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» (МАТВІЯ 11:28).

1. Що Ісус бачив у Галілеї під час своєї третьої проповідницької подорожі?

ДЕСЬ на початку 32 року н. е. Ісус здійснював третю проповідницьку подорож у Галілеї. Він проходив містами і селами, «навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку». Роблячи все це, він бачив натовпи і «змилосерджувався... над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:35, 36).

2. Як Ісус допомагав людям?

² Проте Ісус робив щось більше, ніж тільки проймався жалістю до натовпів. Давши настанову своїм учням молитися до «Господаря жнива», Бога Єгови, він вислав їх допомагати людям (Матвія 9:38; 10:1). Потім він особисто запевнив людей у тому, що справжнє полегшення і заспокоєння можливі. Він запросив їх сердечно: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:28, 29).

3. Чому Ісусове запрошення приваблює і досі?

³ Сьогодні ми живемо в час, коли чимало людей сильно пригнічені та обтяжені (Римлян 8:22; 2 Тимофія 3:1). Для багатьох саме здобуття засобів на існування поглинає стільки часу й сил, що вони зовсім не спроможні приділяти увагу своїй сім’ї, друзям або чомусь іншому. Багатьох гнітять серйозні хвороби, горе, депресія та інші фізичні та психічні проблеми. Відчуваючи тиск, дехто старається віднайти полегшення у пошуках насолод, в обжерстві, пияцтві, а навіть у зловживанні наркотиками. Звичайно, це тільки заводить їх на порочне коло, зумовлюючи ще більші проблеми і труднощі (Римлян 8:6). Тому зрозуміло, що Ісусове сердечне запрошення сьогодні приваблює так само, як і колись.

4. Які запитання ми повинні розглянути, щоб скористатися з Ісусового сердечного запрошення?

⁴ Чим же все-таки люди за Ісусових днів були пригнічені, що виглядали ‘змученими та розпорошеними’ і викликали жалість в Ісуса? Які тягарі та яку ношу їм потрібно було нести і як Ісусове запрошення могло допомогти їм? Відповіді на ці запитання можуть допомогти нам найліпше скористатися з Ісусового сердечного запрошення змученим.

«Струджені та обтяжені»

5. Чому доречним є те, що саме апостол Матвій розповів про цю подію в Ісусовому служінні?

⁵ Цікавим є те, що про цю подію в Ісусовому служінні розповів тільки Матвій. Будучи митником, Матвій, відомий також як Левій, був добре обізнаний з одним особливим тягарем людей (Матвія 9:9; Марка 2:14). У книжці «Щоденне життя за Ісусових часів» (англ.) говориться: «Податки, які [євреї мусили] сплачувати грошима і натурою, були неймовірно високими, і ситуація ускладнювалася ще й тим, що дві форми оподаткування — державна і релігійна — йшли поруч; і жодна з них не була легшою від іншої».

6. а) Яка система оподаткування існувала за Ісусового часу? б) Чому митники мали таку недобру славу? в) Про що Павло бачив потребу нагадати співхристиянам?

⁶ Система оподаткування в той час була особливо обтяжливою. Римські урядові особи передавали право збирати податки в провінціях особам, які пропонували за це право найвищу ціну. Ті, зі свого боку, наймали людей з околиць, щоб наглядати за збиранням податків. Кожен у цій ієрархії вважав цілком оправданим підвищувати податок задля своєї частки, або паю. Наприклад, Лука розповів, що «чоловік, що звався Закхей... був старший над митниками, і був багатий» (Луки 19:2). «Старший над митниками» Закхей і ті, за ким він наглядав, очевидно, збудували своє багатство на убозтві людей. Кривда і зіпсуття, породжувані такою системою, змушували людей зараховувати митників до грішників та зрадників, і в більшості випадків це було небезпідставним (Матвія 9:10; 21:31, 32; Марка 2:15; Луки 7:34). Оскільки люди мали нести майже незносний тягар, не дивно, що апостол Павло відчув потребу нагадати співхристиянам не дратуватися під римським ярмом, але ‘віддавати належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито’. (Римлян 13:7а; порівняйте Луки 23:2).

7. Яким чином римські карні закони ще більше обтяжували людей?

⁷ Павло також нагадав християнам віддавати «кому страх — страх, кому честь — честь» (Римлян 13:7б). Римляни були знані своєю жорстокістю і суворістю своїх карних законів. Для того щоб утримувати людей у покорі, часто-густо застосовувалося бичування, тілесні покарання, довгі строки ув’язнення і страти (Луки 23:32, 33; Дії 22:24, 25). Навіть єврейські провідники отримали право здійснювати таке покарання, якщо вважали це слушним (Матвія 10:17; Дії 5:40). Безсумнівно, що така система була вкрай репресивною, якщо не деспотичною, для всіх тих, хто жив під нею.

8. Який тягар наклали на людей релігійні провідники?

⁸ Проте важчим від римських оподаткувань і законів був тягар, який накладали на плечі простих людей тогочасні релігійні провідники. І коли Ісус описував людей як ‘струджених та обтяжених’, то власне це турбувало його найбільше. Ісус сказав, що замість давати пригнобленим надію та утіху, релігійні провідники «в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хочуть їх порушити» (Матвія 23:4; Луки 11:46). Неможливо не помітити в Євангеліях влучного опису релігійних провідників, зокрема книжників і фарисеїв, що постають як група пихатих, безсердечних і лицемірних людей. Вони дивилися з презирством на простий народ, вважаючи його нетямущим і нечистим, також вони зневажали й чужинців, що були серед них. В одному коментарі говориться про їхній склад розуму: «Чоловік, який перевантажує коня, несе відповідальність перед законом. А що сказати про чоловіка, який нав’ючив 613 заповідей на релігійно неосвічених «простих людей», а потім, нічим не допомігши їм, засуджує їх як безбожників?» Звичайно, справжнім тягарем для людей був не Мойсеїв Закон, а нав’язана їм маса традицій.

Справжня причина злиднів

9. Чим відрізнялися умови людей за Ісусового часу та за днів царя Соломона?

⁹ Інколи фінансовий тягар, накладений на людей, був настільки важкий, що панувало повсюдне зубожіння. Колись ізраїльтяни мали платити прийнятні податки, встановлені Мойсеєвим Законом. Відтак за панування Соломона люди дбали про надзвичайно дорогі народні новобудови, як, скажімо, побудову храму та інших споруд (1 Царів 7:1—8; 9:17—19). Однак Біблія розповідає нам, що люди «їли й пили та тішилися... І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона» (1 Царів 4:20; 5:5). Чому така різниця?

10. Що зумовило становище Ізраїлю у першому сторіччі?

¹⁰ Доти, доки цей народ непохитно тримався правдивого поклоніння, його члени, незважаючи на великі народні видатки, мали схвалення Єгови і благословлялися безпекою та процвітанням. А втім, Єгова попередив, що коли вони ‘справді відвернуться від нього, і не будуть дотримуватися заповідей його’, то зазнають докорінних змін. По суті, «Ізраїль [мав стати] за приповістку та за посміховище серед усіх народів!» (1 Царів 9:6, 7). Справи повернулися саме так. Ізраїль потрапив під іноземне панування, і в минулому розкішне царство стало всього-на-всього колонією. Як же дорого їм обійшлося нехтування своїми духовними обов’язками!

11. Чому Ісус вважав, що люди були «змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха»?

¹¹ Усе це допомагає нам зрозуміти, чому Ісус вважав, що люди довкола нього були «змучені та розпорошені». Це були ізраїльтяни, народ Єгови, які в цілому старалися жити за Божими законами і поклонятися йому у прийнятний спосіб. Проте їх визискували і пригноблювали не тільки політичні та економічні елементи, але й їхні відступницькі релігійні провідники. Люди були, «як ті вівці, що не мають пастуха», бо ніхто не дбав про них і не захищав їх. Їм потрібно було допомогти справлятися з надзвичайно суворою реальністю. Наскільки ж своєчасним було Ісусове сердечне і ніжне запрошення!

Сьогоднішнє Ісусове запрошення

12. Який тиск відчувають сьогодні Божі слуги та інші щирі люди?

¹² З багатьох поглядів обставини сьогодні є такими самими. Щирим людям, які намагаються чесно вести свої справи, важко зносити тиск і вимоги зіпсутої системи речей. Навіть ті, хто присвятив своє життя Єгові, не застраховані від цього тиску. З різних повідомлень видно, що декому з-поміж слуг Єгови дедалі важче жити і сповняти свої обов’язки, хоча вони хочуть це робити. Вони почувають себе обтяженими, змореними, виснаженими. Декотрі навіть думають, що їм було б легше, якби вони могли пустити все за вітром і кудись щезнути й тоді позбирати докупи свої думки. Чи ви колись почувалися так? Чи ви знаєте когось з близьких, хто є в такому стані? Так, Ісусове сердечне запрошення має глибоке значення для нас сьогодні.

13. Чому ми можемо бути певними, що Ісус у стані допомогти нам знайти спокій і підкріплення?

¹³ Перш ніж дати це сердечне запрошення, Ісус сказав: «Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити» (Матвія 11:27). Ці тісні стосунки між Ісусом і його Отцем запевняють нас у тому, що, прийнявши Ісусове запрошення і ставши його учнями, ми можемо зав’язати близькі, особисті стосунки також і з Єговою, ‘Богом потіхи всілякої’. (2 Коринтян 1:3; порівняйте Івана 14:6.). І також тому, що ‘передав Йому все Його Отець’, тільки Ісус Христос має силу та право полегшити наші тягарі. Які тягарі? Тягарі, накладені зіпсутою політичною, комерційною і релігійною системами, а також тягарі, зумовлені нашим успадкованим гріхом і недосконалістю. Яка ж підбадьорлива і переконлива думка, і це вже на самому початку!

14. Від якої виснажливої праці Ісус може дати заспокоєння?

¹⁴ Потім Ісус сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28). Ісус напевно не знеохочував наполегливо працювати, бо він часто радив своїм учням силкуватися в роботі, яка була перед ними (Луки 13:24). Але «струджені» («стомлені працею», «Підрядковий переклад Царства», англ.) натякає на затяжну або виснажливу працю, яка часто не дає корисного результату. А слово «обтяжені» передає думку, що на них навантажено більше допустимого. Різницю в цьому можна зобразити на прикладі різниці між чоловіком, який копає в пошуках захованого скарбу, і в’язнем трудового табору, який копає рів. Вони виконують подібну важку роботу. Для першого це заняття, яке виконується із завзяттям, а для другого це лише безконечна, нудна робота. Різниця полягає у наявності або відсутності цілеспрямованості в цій роботі.

15. а) Які запитання ми повинні собі поставити, якщо відчуваємо на своїх плечах важкий тягар? б) Що можна сказати про походження наших тягарів?

¹⁵ Чи ви почуваєте себе ‘струдженим та обтяженим’ і вважаєте, що від вас вимагається віддавати забагато часу та сил? Чи ваші тягарі здаються занадто важкими для вас? Якщо так, тоді доречно запитати себе: «Над чим я так важко працюю? Який тягар я несу?» Стосовно цього один тлумач Біблії понад 80 років тому зробив наступне зауваження: «Розглядаючи тягарі життя, ми можемо поділити їх на дві категорії: нав’язані нами самими і неминучі, тобто на ті, які зумовлені, і ті, які не зумовлені нашими власними вчинками». Відтак він додав: «Після суворої самоперевірки багатьох з нас здивувало б те, як багато з наших тягарів нав’язані нами самими».

16. Які тягарі ми могли б нерозсудливо накласти на себе?

¹⁶ Які тягарі ми могли б накласти на себе? Сьогодні ми живемо у матеріалістичному, закоханому в насолоди неморальному світі (2 Тимофія 3:1—5). Навіть присвячені християни перебувають під постійним тиском гнатися за модою і стилем життя світу. Апостол Іван писав про ‘пожадливість тілесну, і пожадливість очам, і пиху життєву’ (1 Івана 2:16). Ці могутні фактори можуть легко вплинути на нас. Відомо, що дехто готовий заходити навіть у великі борги, аби тільки більше втішатися світськими насолодами або підтримувати певний стиль життя. Тоді вони бачать, що мусять проводити надмірну кількість годин на роботі або взятися за декілька робіт, щоб сплатити ці борги.

17. За яких обставин може обтяжитися тягар і як цю ситуацію можна виправити?

¹⁷ Тимчасом як людина може твердити, що немає нічого поганого в тому, аби мати чи робити те, що мають чи роблять інші, їй необхідно пересвідчитись, чи не обтяжує вона непотрібно свого тягаря (1 Коринтян 10:23). Оскільки людина може нести лише певну вагу, щоб зробити місце для іншого тягаря, потрібно чимось пожертвувати. Часто в першу чергу жертвується тим, що необхідне для нашого духовного благополуччя, тобто особистим біблійним вивченням, зібранням і проповідницьким служінням. Наслідок — втрата духовних сил, що, у свою чергу, ще більше обтяжує тягар. Ісус Христос попередив про таку небезпеку, кажучи: «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка» (Луки 21:34, 35; Євреїв 12:1). Коли людина обтяжена і змучена, їй важко розпізнати пастку й уникнути її.

Полегшення і заспокоєння

18. Що Ісус пропонує тим, хто приходить до нього?

¹⁸ Тому Ісус з любов’ю запропонував наступне: «Прийдіть до Мене... і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28). Слова «заспокою» у цьому вірші і «спокій» у 29-му походять з грецьких відповідників, які «Переклад Септуагінта» вживає при перекладі єврейського слова, що відповідає словам «субота» або «відзначання суботи» (Вихід 16:23). Таким чином, Ісус не обіцяв, що тим, хто прийде до нього, вже не треба буде працювати, але він пообіцяв, що заспокоїть їх настільки, що вони будуть готові виконувати працю згідно з Божим наміром.

19. Як людина ‘йде до Ісуса’?

¹⁹ Як же людина ‘йде до Ісуса’? Ісус сказав своїм учням: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матвія 16:24). Отже, прийти до Ісуса — це підкорити свою волю волі Бога та Христа, прийняти певний тягар відповідальності й далі робити це. Чи не забагато вимог? Чи не занадто висока ціна? Розгляньмо, що сказав Ісус після того, як дав це сердечне запрошення змученим.

«Ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий»

«Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене» (МАТВІЯ 11:29).

1, 2. а) Що вам приносило відсвіження в житті? б) Що необхідно робити людині, аби отримати обіцяне Ісусом заспокоєння?

ЯК ЖЕ відсвіжає прохолодний душ під кінець паркого дня або нічний відпочинок після довгої та стомливої подорожі! Таке саме відчуття буває тоді, коли спадає з плечей важкий тягар або коли прощаються гріхи чи провини (Приповістей 25:25; Дії 3:19). Таке відсвіження сприяє відновленню наших сили, і ми сповнюємося снаги йти вперед.

² Усі, хто почуває себе обтяженим і змученим, можуть прийти до Ісуса, бо він обіцяв дати заспокоєння. А втім, щоб отримати таке бажане для нас заспокоєння, ми мусимо щось охоче робити. «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене,— сказав Ісус,— і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:29). Що це за ярмо? Яким чином воно приносить заспокоєння?

Любе ярмо

3. а) Які види ярма використовувалися в біблійні часи? б) Яке переносне значення має ярмо?

³ Живучи в рільницькому середовищі, Ісус і його слухачі добре розуміли, що таке ярмо та коромисло. Переважно ярмо роблять з довгих дерев’яних брусків, з’єднаних у вигляді рами, яку вдягають на шию пари тяглових тварин, звичайно волів, запрягаючи їх разом, щоб тягнути плуг, віз або якийсь інший вантаж (1 Самуїла 6:7). Один із різновидів ярма — коромисло — використовувалося для людей. Це була проста палиця або жердина, яку носили на плечах і до кожного кінця якої прикріплявся вантаж. Завдяки цьому робітники могли переносити важкі вантажі (Єремії 27:2; 28:10, 13). Оскільки ярмо стосується ноші та праці, воно часто вживається в Біблії у переносному значенні, символізуючи панування і нагляд (Повторення Закону 28:48; 1 Царів 12:4; Дії 15:10).

4. Що таке ярмо, яке Ісус пропонує тим, хто приходить до нього?

⁴ Чим же тоді є ярмо, яке Ісус пропонував узяти всім тим, хто приходить до нього, щоб отримати заспокоєння? Пригадайте, що він сказав: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене» (Матвія 11:29). Той, хто навчається, є учнем. Отже, взяти на себе Ісусове ярмо просто означає стати його учнем (Филип’ян 4:3). Це, однак, вимагає чогось більшого, ніж тільки сприймати розумом Ісусові вчення. Це вимагає вчинків у гармонії із цими вченнями — виконувати працю, яку виконував він, і жити так, як він жив (1 Коринтян 11:1; 1 Петра 2:21). Це вимагає добровільного підкорення його владі і владі тих, кому він її доручає (Ефесян 5:21; Євреїв 13:17). Це означає ставати присвяченим, охрещеним християнином і приймати всі привілеї й всю відповідальність, які пов’язані із цим присвяченням. Саме це ярмо Ісус пропонує всім, хто приходить до нього за підтримкою і заспокоєнням. Чи ви готові взяти його на себе? (Івана 8:31, 32).

5. Чому брати на себе Ісусове ярмо не є чимось неприємним?

⁵ Чи ж немає чогось суперечливого у тому, щоб знаходити заспокоєння, беручи ярмо? Зовсім ні, бо Ісус сказав, що його ярмо є «любе». Це слово несе в собі відтінок чогось лагідного, приємного, прийнятного (Матвія 11:30; Луки 5:39; Римлян 2:4; 1 Петра 2:3). Будучи професійним теслею, Ісус, напевно, виготовляв плуги, ярма, коромисла і знав, якої форми треба надати цим знаряддям, щоб можна було виконувати за їх допомогою якомога більше роботи з найменшими незручностями. Він, можливо, оббивав я́рма, а також коромисла зсередини полотном або шкірою. Багато хто робив це, щоб надмірно не натиралася або не подражнювалася шия. Так само символічне ярмо, пропоноване нам Ісусом, є «любе». Хоча учнівство включає в себе певні обов’язки і відповідальності, воно не є чимось неприємним або гнітючим, але заспокійливим. Також не є обтяжливими постанови його Небесного Отця, Єгови (Повторення Закону 30:11; 1 Івана 5:3).

6. Що Ісус міг мати на думці, кажучи: «Візьміть на себе ярмо Моє»?

⁶ Існує ще один чинник, завдяки якому Ісусове ярмо є «любим», або легким. Коли він сказав: «Візьміть на себе ярмо Моє», він міг мати на увазі звичайне ярмо або коромисло. Якщо він мав на увазі подвійне ярмо, тобто ярмо, яке утримує вкупі дві тяглові тварини, щоб вони тягнули вантаж разом, тоді він запрошував нас впрягтися в одне ярмо з ним. Яким же благословенням було б, якби Ісус тягнув поряд з нами наш тягар! З другого боку, якщо Ісус мав на думці коромисло, використовуване звичайними робітниками, тоді він пропонував нам допомогу, завдяки котрій ми можемо полегшити якийсь свій тягар або сам процес носіння. У будь-якому разі його ярмо є джерелом справжнього заспокоєння, бо він запевняє нас: «Я тихий і серцем покірливий».

7, 8. Якої помилки дехто допускається, коли відчуває виснаження?

⁷ Що ж нам робити, коли ми відчуваємо, що тягар наших життєвих проблем стає незносним і що ми виснажуємося нервово? Дехто може дійти помилкового висновку, що ярмо учнівства Ісуса Христа заважке або занадто вимогливе, хоча обтяжує їх не що інше, як турботи буденного життя. Декотрі особи, що потрапили в таку ситуацію, більше не приходять на християнські зібрання або не беруть участі в служінні, можливо вважаючи, що так їм буде легше. Але це серйозна помилка.

⁸ Ми розуміємо, що запропоноване Ісусом ярмо є «любим». Якщо ми неправильно вдягнули його, воно може терти. У цьому випадку нам потрібно придивитися до ярма на своїх плечах. Якщо з якоїсь причини ярмо чи коромисло несправне або неправильно припасоване, тоді це вимагатиме не тільки більших зусиль, але й завдасть болю. Інакше кажучи, якщо теократична діяльність починає здаватися нам тягарем, ми мусимо пересвідчитись, чи правильно проводимо її. Що мотивує нас у цій праці? Чи ми приходимо на зібрання відповідно підготовлені? Чи ми відповідно настроєні фізично і розумово, коли беремо участь у проповідницькому служінні? Чи ми маємо близькі і щирі стосунки з іншими в зборі? І найголовніше, що можна сказати про наші особисті стосунки з Богом Єговою і його Сином Ісусом Христом?

9. Чому християнське ярмо ніколи не повинно ставати незносним тягарем?

⁹ Якщо ми щиросердо приймаємо пропоноване Ісусом ярмо і вчимось правильно нести його, то воно не буде здаватися незносним тягарем. По суті, якщо ми можемо уявити собі Ісуса, який впрягся з нами в одне ярмо, нам не важко побачити, хто справді несе цей тягар. Це подібне до випадку з дитиною, яка, тримаючись за ручку дитячого візка, переконана, що саме вона штовхає його, але насправді це робить хтось із батьків. Будучи сердечним Отцем, Бог Єгова добре знає про наші обмеження та слабкості і задовольняє наші потреби через Ісуса Христа. «Бог... надолужить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі»,— сказав Павло. (Филип’ян 4:19; порівняйте Ісаї 65:24).

10. Що побачила одна особа, яка ставиться серйозно до учнівства?

¹⁰ Багато присвячених християн побачили це на власному досвіді. Наприклад, для Джінні дуже важко щомісяця служити допоміжною піонеркою і водночас напружено працювати повний робочий день на світській роботі. Але вона вважає, що піонерська праця допомагає їй утримувати рівновагу. Життя її дуже активне, і найбільша радість для неї — допомагати людям пізнавати правду і бачити, як вони змінюють своє життя, бажаючи отримати Боже схвалення. Вона від усього серця погоджується зі словами з Приповістей, де говориться: «Благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22).

Легкий тягар

11, 12. Що Ісус хотів сказати словами: «Тягар Мій легкий»?

¹¹ Ісус пообіцяв нам «любе» ярмо і також запевнив, що «тягар Мій легкий». Уже саме «любе» ярмо полегшує роботу, а якщо і тягар стає легшим, то праця приносить справжнє задоволення. Але що хотів цим сказати Ісус?

¹² Подумайте над тим, що́ зробив би господар, якби хотів по-іншому використовувати свої тварини, скажімо, замість орати ними поле, впрягти тварин у віз. Він би спочатку випряг їх з плуга, а тоді запряг би у віз. Було б безглуздо впрягти цих тварин у плуг і віз одночасно. Подібно Ісус не говорив людям брати на себе ще один тягар на додачу до свого. Він сказав своїм учням: «Ніякий слуга не може служити двом господарям» (Луки 16:13, Деркач). Отже, Ісус давав людям право вибору. Чи вони продовжуватимуть знесилюватися під своїм важким тягарем, чи, може, скинуть його і візьмуть Ісусів тягар? Ісус сердечно говорив їм: «Тягар Мій легкий».

13. Який тягар несли люди за Ісусових днів і які були наслідки цього?

¹³ За Ісусових днів люди страждали під важким тягарем, накладеним на них тиранічними римськими правителями і педантичними, лицемірними релігійними провідниками (Матвія 23:23). У спробі скинути римський тягар декотрі люди намагалися брати справу у свої руки. Вони втягувалися в політичну боротьбу, що призводило до трагічних наслідків (Дії 5:36, 37). Інші заходилися поліпшувати свою долю, пускаючись у погоню за матеріальними речами (Матвія 19:21, 22; Луки 14:18—20). Коли Ісус запропонував їм шлях звільнення, закликаючи їх ставати його учнями, не всі були готові це зробити. Вони вагалися взяти на себе Ісусів тягар, скинувши свій, дарма що їхній був важкий (Луки 9:59—62). Яка ж прикра помилка!

14. Як життєві турботи і прагнення матеріальних речей можуть обтяжувати нас?

¹⁴ Якщо ми не обережні, то навіть сьогодні можемо робити таку саму помилку. Стаючи Ісусовими учнями, ми перестаємо переслідувати ті цілі, які переслідують світські люди, й мати подібні цінності в житті. Хоча нам як і раніше потрібно наполегливо працювати, щоб здобувати щоденний хліб, наше життя не зосереджується на цьому. Однак тривоги життя і спокуси матеріальних вигод можуть повністю заволодіти нами. Якщо дозволимо, такі бажання можуть навіть задушити правду, котру ми колись прийняли усім серцем (Матвія 13:22). Ми можемо настільки заклопотатися втіленням таких бажань, що наші християнські відповідальності стануть стомливими обов’язками, які ми виконуємо абияк та аби з рук. Безперечно, ми не можемо сподіватися якогось відсвіження від свого служіння Богові, якщо воно виконується в такому дусі.

15. Як Ісус застеріг стосовно прагнення матеріальних речей?

¹⁵ Ісус вказав на те, що задоволення в житті приходить не від намагання задовольнити всі наші бажання, але від домагання чогось важливішого у житті. «Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся.— застерігав він.— Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?» Тоді він згадав про небесних птахів, кажучи: «[Вони] не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує». Згадуючи про польові лілії, він сказав: «Вони... не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна з них» (Матвія 6:25—29).

16. Що показує життєвий досвід про наслідки погоні за матеріальними речами?

¹⁶ Чого ми можемо навчитися із цих простих наочних уроків? Часто буває так, що чим більше людина старається поліпшити своє економічне становище, тим сильніше вона втягається у світську погоню і збільшує тягар на своїх плечах. Світ сповнений антрепренерами, яким матеріальні успіхи обійшлися розбитими сім’ями і подружжями, зруйнованим здоров’ям тощо (Луки 9:25; 1 Тимофія 6:9, 10). Лауреат Нобелівської премії Альберт Ейнштейн колись сказав: «Майно, поверховий успіх, слава, розкіш — усе це завжди було для мене марнотою. Я вважаю, що простий і скромний спосіб життя є найліпшим для всіх». Це є не чим іншим, як відлунням простої поради апостола Павла: «Велике надбання — бути побожним і задоволеним [«задоволеним тим, що маєш», НС]» (1 Тимофія 6:6, Дерк.).

17. Який спосіб життя радить Біблія?

¹⁷ Існує важливий чинник, який не можна випускати з уваги. Хоча «простий і скромний спосіб життя» має багато переваг, він сам по собі не приносить задоволення. Є багато людей, які вимушені в силу обставин провадити скромний спосіб життя, але вони аж ніяк не відчувають задоволення або радості від цього. Біблія не заохочує нас відмовлятися від задоволення матеріальними речами і ставати відлюдниками. Наголос ставиться на боговідданості, а не на задоволенні. І лише коли ми поєднуємо одне з другим, тоді це стає ‘великим надбанням’. Яким саме? Далі в цьому ж посланні Павло говорить, що ті, хто ‘надію не кладе на багатство непевне, а на Бога’, будуть ‘збирати собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя’ (1 Тимофія 6:17—19).

18. а) Як людина може віднайти справжній спокій? б) Яким повинен бути наш погляд на зміни, що їх нам, можливо, слід зробити?

¹⁸ Ми здобудемо спокій, якщо навчимось скидати свій особистий важкий тягар, який, можливо, носимо, і брати на себе легкий Ісусів тягар. Багато тих, хто реорганізував своє життя настільки, що можуть брати повнішу участь у служінні Царству, знайшли шлях до щасливого і приємного життя. Звичайно, щоб зробити такий крок, людині потрібна віра та рішучість, до того ж на шляху можуть стояти різні перешкоди. Але Біблія нагадує нам: «Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати» (Екклезіяста 11:4). Багато справ не здаються такими вже й важкими, як тільки ми вирішуємо виконувати їх. Найважчим, здається, здобутися на це. Нас може виснажити боротьба із самими собою або намагання переконати себе в протилежному. Якщо ми таки зібрались думками і розпочали таке важке завдання, то можемо дуже здивуватися тому, які це приносить благословення. Псалмоспівець спонукує нас: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь» (Псалом 34:9; 1 Петра 1:13).

«Спокій душам своїм»

19. а) Чого ми можемо сподіватися в той час, як обставини у світі дедалі погіршуються? б) Яке запевнення ми отримуємо, перебуваючи під Ісусовим ярмом?

¹⁹ Апостол Павло нагадав учням у першому сторіччі: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:22). Ці слова й досі актуальні. Тимчасом як обставини у світі продовжують погіршуватися, тиск на всіх тих, хто вирішив і далі триматися праведності та боговідданості, буде зростати (2 Тимофія 3:12; Об’явлення 13:16, 17). Однак ми погоджуємося з думкою, яку Павло виразив такими словами: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені». Причиною є те, що ми можемо покладатися на Ісуса Христа, що він дасть нам наднормальну силу (2 Коринтян 4:7, НС; 4:8, 9). Прийнявши від усього серця ярмо учнівства, ми побачимо виконання Ісусової обіцянки: «Знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:29).