Права без обов’язків?
«ВИЗНАННЯ гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загального миру». Так говориться в преамбулі Загальної декларації прав людини, поборники якої у грудні 1998 року відзначили 50–ту річницю з часу її прийняття. Однак нещодавно 24 колишніх президенти й прем’єр-міністри, які репрезентували усі континенти, запропонували, щоб Організація Об’єднаних Націй прийняла додатково до цієї декларації загальну декларацію обов’язків людини. Чому багато хто думає, що такий документ необхідний?
«Права та обов’язки — це сіамські близнята. На жаль, через півстоліття про цей факт забули або ж почали вважати його недоречним. Чимало людей домагається своїх прав, але не відчуває потреби виконувати пов’язані з ними обов’язки»,— пояснює професор Жан-Клод Сває, член Європейської комісії з прав людини. Це нехтування обов’язками відчуває багато осіб. «Існує сильне бажання, особливо серед молоді, мати щось на зразок спільного погляду, ряду загальновизнаних ідеалів, які допоможуть приборкати й побороти дух жадоби, егоїзму й відчуження, котрий, здається, запанував над світом. (...) Ця дедалі голосніша дискусія про потребу всесвітньої етики виявляє, що чогось бракує»,— зазначається в паризькій щоденній газеті «Інтернешнл гералд трібюн». Тому політики, теологи й філософи обговорюють «проект загальної етики», як його назвала Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Він має заповнити порожнечу і визначити, якими є обов’язки людини. Проте існують певні труднощі.
Визначити те, які права людини слід захищати,— не складно, але не завжди легко визначити, які обов’язки людини повинні стати загальними для всіх. Все ж деякі з принципів у запропонованій Декларації обов’язків кореняться у вічному і всесвітньому золотому правилі, даному Ісусом коло двох тисяч років тому: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12).
Хоч Біблія часто була і є джерелом законів, які охороняють права людини, вона також наголошує на особистій відповідальності кожного з нас. «Хто знає, як чинити добро, та не чинить,— той має гріх!»— говорить учень Яків (Якова 4:17). Подібно як Ісус шукав нагоди робити добро іншим, правдиві християни також намагаються робити добро своїм ближнім. Вони не хочуть лише мати права, бо усвідомлюють, що права йдуть у парі з обов’язками і що кожен з нас відповідальний за свої вчинки перед Богом.