«Найбільш горезвісний науковий обман»

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Пілтдаунська людина, знайдена в 1912 році, була «найбільш горезвісним науковим обманом цього століття»,— повідомляє лондонська газета «Таймс». Цей обман був викритий у 1953 році після наукових досліджень, які підтвердили, що знайдений череп був не відсутньою ланкою в уявному еволюційному ланцюгу сходження людини, а належав сучасній людині, тоді як нижня щелепа — орангутангу. Хто ж зробив таку майстерну підробку?

Роками підозра падала на юриста й любителя геології Чарлза Даусона, який знайшов ці залишки. Підозрювали також інших: палкого еволюціоніста і колишнього ректора Королівського коледжу хірургів сера Артура Кейта, британського письменника сера Артура Конан Дойля та французького священика П’єра Тейяра де Шардена. Проте переконливих доказів було недостатньо, і зрештою стали вважати, що це зробив Даусон.

Тепер названо ім’я справжнього винуватця. Ним виявився колишній куратор зоології в Лондонському музеї природничої історії Мартін А. К. Гінтон, який помер у 1961 році. Дев’ять років тому в музеї знайшли парусинову валізу, яка належала Гінтону. У ній лежали слонові зуби, шматки скам’янілостей гіпопотама та інші кістки, які були ретельно досліджені. Усе було в плямах із заліза й марганцю в тих же пропорціях, що й у кістках Пілтдаунської людини. Але найголовніше те, що в зубах знайшли хром, який використовувався для створення штучних плям.

Представляючи факти, професор Королівського коледжу в Лондоні Браєн Ґардінер сказав: «Усі знали, що Гінтон любить розігрувати... [Його] спонуки було видно з деяких його листів». Ґардінер зробив висновок: «Я на 100 відсотків впевнений, що то діло його рук». Цей доказ наводить на думку, що Гінтон намагався помститися своєму начальникові Артуру Сміту Вудворду, який не визнавав його або не давав грошей, котрих, на думку Гінтона, він заслуговував. Вудворда вдало обдурили; і аж до своєї смерті, а помер він за п’ять років до викриття шахрайства, Вудворд був переконаний, що Пілтдаунська людина є справжньою. Проте одне питання залишається без відповіді: чому Гінтон не зізнався одразу ж після того, як Вудворд прилюдно оголосив про справжність знахідки? Оскільки Пілтдаунська людина настільки швидко здобула визнання в цілому науковому світі, то, здається, Гінтон відчув, що в нього немає іншого вибору, як тільки мовчати.

Якщо вже такі визначні особи підтверджували справжність черепа Пілтдаунської людини, то громадськість також була введена в оману. Музеї по цілому світі відводили важливе місце копіям і фотографіям черепа, а книжки та періодичні видання швидко поширювали новину про знахідку. Важко уявити, скільки шкоди приніс цей грубий жарт Гінтона. Наскільки доречним є біблійне висловлювання: «Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, так і людина, що обманює друга свого та каже: «Таж це я жартую!» (Приповістей 26:18, 19).

[Схема на сторінці 31]

Темні ділянки — фрагменти людського черепа.

Уся світла ділянка виготовлена з гіпсу.

Темні ділянки є уламками щелепи й зубів орангутанга.