Зрештою головний рабинський центр у Палестині було переведено до Тіверії. Інші важливі академії розміщувалися в Ціппорі, Кесарії та Лідді. Але погіршення економічного становища, постійна політична нестабільність та ще й до того тиск та переслідування з боку відступницького християнства — усі ці фактори спричинили великомасштабне переселення до Вавилонії, іншого великого єврейського центру на Сході.

Наприкінці четвертого — на початку п’ятого століть н. е. для палестинських євреїв настали важкі часи. Відступницьке християнство набирало чимраз більшої влади, по цьому краю покотилися хвилі обмежень та переслідувань, що призвело до вирішального удару — приблизно у 425 році н. е. було скасовано синедріон та становище насі (патріарха). Тому палестинські амораї, намагаючись зберегти остаточні рішення дискусій в академіях, почали укладати їх в один послідовний текст. Ця праця, складена поспіхом у другій половині четвертого століття н. е., стала відома як Палестинський Талмудb.

Два Талмуди — чим вони відрізняються?

Єврейське слово «Талмуд» означає «вивчення» або «навчання». Палестинські та вавилонські амораї постановили вивчити, тобто проаналізувати, Мішну. Обидва Талмуди (Палестинський та Вавилонський) саме те й роблять, але чим вони відрізняються? Якоб Нойзнер пише: «Перший Талмуд аналізує очевидне, другий досліджує передумови; перший повністю дотримується визначеної теми, другий іде набагато далі».

Через те що над Вавилонським Талмудом ретельніше та ґрунтовніше працювали, він є не тільки набагато більшим за обсягом, але й набагато глибшим і проникливішим у методі викладу думок та аналізі. Коли говорять про «Талмуд», то зазвичай мають на увазі Вавилонський Талмуд — саме той, який найбільш вивчається і коментується вже століттями. На думку Нойзнера, Палестинський Талмуд — «це праця знавців», а Вавилонський Талмуд — «праця геніїв».