Це вже не таємниця

«Будь ласка тримай це в таємниці не читай жадному незнайомцю»

НЕ ДОТРИМУЮЧИСЬ правил сучасної орфографії і пунктуації, 1863 року під час громадянської війни в США Вільям Г. Морі написав це початкове застереження із Аквія-Кріка (штат Віргінія) до своєї молодої дружини Елізи-Енн, що жила в Пенсільванії. Йому, недавно одруженому рядовому з Гановер-Тауншіпа (штат Пенсільванія), було 24 роки. Він воював за Північ, тобто за Союз. Хто його вороги? Інші американці, котрі підтримували Конфедерацію південних штатів, що відкололися від Союзу, мотивуючись тим, що Північ з Вашингтона (федеральний округ Колумбія) втручається в їхню економіку. Що́ Морі хотів тримати у таємниці? Зараз ми побачимо, але спочатку трохи загальної інформації.

Громадянська війна в США розв’язалась 1861 року після відокремлення від Союзу сімох південних штатів, до яких згодом прилучилося ще чотири. З цих 11 утворилась Конфедерація. Рабство було головною причиною конфронтації між Північчю та Півднем. Заможні південні плантатори вважали, що Північ може скасувати рабство, бо її економіка підтримується тисячами європейських емігрантів. Однак щоби процвітала економіка південних штатів, котрі головно вирощували бавовну, їм потрібно було чотирьох мільйонів рабів. Принаймні так вони думали.

Але якої думки був президент Авраам Лінкольн? Він написав у серпні 1862 року: «Моє першорядне завдання у цій сутичці — зберегти Союз, а не залишити чи скасувати рабство. Якби я зміг зберегти Союз без звільнення рабів, то так би й зробив, і якби я зберіг його шляхом звільнення усіх рабів, то так би й зробив». Незабаром після цього, 1 січня 1863 року, Лінкольн скасував рабство на теренах повсталих штатів. Це неабияк позначилось на економіці південних рабовласників, котрі, як вони це розуміли, втратили «декілька мільярдів доларів рабської сили», ще й без жодної компенсації.

Ця жахлива громадянська війна обернулася втратою життя для щонайменше 618 000 молодих американців за період від 1861 до 1865 року та набагато більшою кількістю поранених — значно більше загинулих американців, ніж у будь-якій іншій війні. Вільям Морі теж брав участь у цьому конфлікті, коли 25 січня 1863 року вів нотатки у своєму щоденнику та писав вищезгаданого таємного листа. Будучи рядовим, до якого таємного висновку він дійшов про війну?

Гіркий лист

Він розпочав свого листа подякою дружині за «той тютюн та інші речі», які вона вислала йому, і продовжив: «Я мислю і виджу шо та війна є цілковитим шахрайством і війною за гроші кожен хоче мати все більше грошей і тому є война і тепер ми видимо чого воюється та война якшо б я був удома то я б заїхав у щелепу першому хто повів би мені знову піти до войська нас тут тримают як псів у багатьох пси живут ліпше ніж ми і я ті [тобі] повім якби у мене були гроші за ті 4 місяці я бим пробував утекти нам шодень стає кепськіше»a.

Він описав місце їхньої дислокації: «То файне місце і видко дуже файні краєвиди плавають човни на [річці] потомак... ми ту кілька день гаруємо заладовуємо вагони [поїздів] і їмо тилько половину з того шо повинні багато наших хлопців кажуть же би втекти були би но гроші... ми тилько маршируємо і гаруємо».

А проте такі злидні були нічим, порівняно зі стражданнями тих, хто воював на фронті. В одному бою генерал південних штатів Д. Г. Гілл втратив 2000 із 6500 чоловік. Він написав: «Це не війна, це душогубство» («Сивий лис», англ., Бурк Дейвіс). На Півночі і Півдні у той час панували такі умови, що ті, хто мав гроші, могли звільнитися від служби або викупитися з війська. Бідніші на Півдні скаржилися, що це була «війна багатих, а бій бідних». Капралу Морі щедро заплатили за його службу при війську, і згодом за ті гроші він відкрив пекарню.

Ті, хто потрапляв до таких таборів, як Андерсонвілл (штат Джорджія), часто перебували у жахливих умовах. «Через нього мляво плив потік. Кількість захворювань і смертність були надзвичайно високими, а невідповідні санітарні умови, перенаповнення, невдале місцеположення та неналежне харчування створювали нездорові умови» (брошура «Андерсонвілл», англ.). Але ще гіршим було кровожерне, вандальне ставлення в’язнів — членів банд дрібних злочинців, званих рейдерами, до інших в’язнів. Вони влаштовували «оргії плюндрувань та несамовитості». З різних причин в Андерсонвіллі загинуло 12 920 солдатів.

Чи людство у 1995 році зробило якийсь прогрес? Чи воно навчилось уроку з історії? Кривава різня в Руанді, Ліберії, на Балканах та в багатьох інших частинах планети, де відбуваються конфлікти, є свіжими прикладами людської жорстокості. Віруючі католики та православні, які заявляють, що є християнами, не в змозі жити за прикладом Ісуса Христа, який виявляв любов. Лише Свідки Єгови є нейтральними, не вчаться воювати й не йдуть на війну. І це не таємниця (Ісаї 2:4; Михея 4:3).

[Примітка]