Расова справа потрясає церкви “Біблійної Зони”
НА ПОЧАТКУ дев’ятнадцятого століття, церкви однакових релігійних організацій можна було знайти на Півночі, як на Півдні. Чорне невільництво, також, процвітало по обох частинах країни. Але невільництво негрів не встояло на Півночі, тому що тут більше зосереджувалася комерція, промисловість, а також більший вплив західного світу. На Півдні, проте, де урожай бавовни був основою економії, то невільництво постачало дешевих робітників. Подібно як ці дві частини розділювалися політично через це невільництво, вони також розділилися релігійно. Церкви на Півночі засудили таке невільництво як “несвяте”, а Південні називали його “святим”. Південні священики почали шукати окремих біблійних текстів, щоб підтримувати насильне чорне рабство. У 1844 р. Методистська Церква на Півночі і на Півдні розкололася через справи невільництва; те саме сталося між баптистами рік пізніше. Тоді, в 1861 р., рік у якому вибухнула Цивільна Війна, пресвітеряни розділилися через політичні причини (Mason-Dixon Line).
Південні церкви навіть самі були включені в торгівлю невільників так, як каже І. М. Потет, священик Пулен Меморіальної Баптистської Церкви в Ралей, Північна Кароліна. Він сказав: “Християнські чоловіки не лише мали невільників на славу Божу, але церкви також часто просували Царство небесне своїм невільникам, що ставали власністю Дому Божого”.
Таким чином рабство негрів вкорінилося в Південній Америці. Але також треба пам’ятати, що коли б чорне рабство було економічно успішне на Півночі, де воно перше процвітало, то правдоподібно ці церкви були б підтримували його з таким самим завзяттям, як церкви на Півдні.
Упередження після Цивільної Війни
Після Цивільної Війни в 1865 р., коли Південна частина лежала поборена, її священики далі трималися того, що було їхньою власною “Біблійною Зоною” Протестанства, “Якщо ми не можемо набути нашої політичної незалежносте, то до принаймні будемо розумової незалежности”, сказав Методистський священик в Міссісіппі при кінці конференції. Видавництво Південне Біле Протестанство у Двадцятому Столітті (анг. мові) через К. К. Бейлі, каже: “Південні провідники були переконані, що біла Південна релігія була чистіша від тієї самої релігії на Півночі”.
Законно невільники можливо дістали свободу після Цивільної Війни, але негр таки далі залишився вигнаний з суспільства. Прихильники крайніх заходів на Півдні захищали білу вищість! Методистські та баптистські священики навіть уписувалися в жахливий огидний Ку-Клакс-Клен (терористична організація в США) знесилювати визволених негрів. Більшість Південного чорного населення було потрясене убогістю і, безписьменністю після Проголошення Визволення в 1863 р.
Наслідком цього, вигнані чорні не мали досить освіти читати Біблію. Тому що їх не приймали до білих церков, то вони почали розвивати свої власні служби, які на початку були лише розмови та співи. Вони компонували свої власні пісні, ‘релігійні пісні’. Їхні проповіді складалися лише з біблійних повістей, які передавалися від батька до сина й які часто були прикрашені.
Але навіть коли б білі і були прийняли чорних до своїх церков, то дуже мало б приходило. Так як каже автор книжки Глибокий Південь (анг. мові): “Тому що Християнство, так як його уособлюють англо-саксонські баптисти і методисти, було єдина знана релігії для них, яка відбивала панування білого пана і землевласника, то вони боялися вічности де Бог білої раси далі силував би на них жорстокість та несправедливості, яких вони завжди переносили.
Історія Сполучених Штатів показує, що негр хотів мати дуже мало до діла з Богом білого чоловіка. Більшість воліли мати свою власну релігію.
Наслідки сучасних змін над Південними Церквами
Тоді, драматично, в 1954 р., усі події почали змінюватися на Півдні. Найвищий Суд у Сполучених Штатах вдарив відділення рас по школах. Відтоді чорні дуже потрясли “Біблійну Зону”. Мури, які продовж століття поневолювали чорні розуми і дух тепер почали валитися і освічене покоління негрів появяється, які виступають і вимагають рівности з білими.
Старі південні релігійні доводи білої вищости, почали валитися перед потоком федерального законодавства й опротестуючих рухів із народною підтримкою. Багато людей, які колись самі приймали такі погляди про раси, тепер залишали церкви. Але такі великі зміни у кількох останніх роках на Півдні, також дуже пошкодили чорним церквам.
Чорні церкви тепер стали центрами організувати опротестування і демонстрації. Чорні священики, що виступали за суспільною справедливістю навіть почали побиватися за посадами від радного до сенату.
Дальше, пересічний негр тепер став більш матеріялістичний через його вимогу рівности. U.S. News & World Report каже: “Чорні священики відчувають збільшення релігійної байдужости між людьми для яких чорна церква колись була головною підтримкою життя”. (25-го вересня 1972 р.) Правда, багато чорних на Півдні далі є дуже глибоко релігійні і шанують Біблію. Але раптові зміни в суспільних і релігійних справах спричиняють новий погляд. Так як зауважив один білий, південний негр тепер “почував би дуже мало вини коли б він вирішив покинути церкву і став агностиком або безбожником”.
Об’єднання білих із чорними і повстання чорної сили, були головні причини чому фундаменталістична релігія, “біла” і “чорна”, тепер тратить вплив в “Біблійній Зоні”. Але, які інші фактори також розколювали Південний дотепер-здоровий релігійний фронт?
[Ілюстрація на сторінці 3]
Біблійна Зона