Чи здатність людини припинить торгівлю зброєю?

ТОМУ що торговці зброєю грабують від бідних людей дуже багато потрібного товару й служб, то чому ж люди не припиняють їх? Відповідь на це запитання проста: Торгівля зброєю володіє грішми й силою. Наступні факти про величність, інтереси, і методику цього великого крамарства допоможуть вам зрозуміти чому людська здатність не може припинити її.

Багато людей живуть з торгівлі зброєю. З самого початку цього століття, торгівля зброєю була найбільшою міжнародною індустрією в світі. По цілому світі при цій індустрії працює близько 50 мільйонів людей, прямо чи непрямо. Додатково, одна чверть, або близько 500 000 науковців у світі, займаються військовим дослідженням.

У цю торгівлю вплутуються величезні економічні інтереси. Країни світу витратили 15,2 мільярдів доларів (15 200 000 000 000 у 1984 р. США грішми) на озброєння з 1960 р. І попит за зброєю не зменшується. Наприклад, у 1987 р. витрачали щонайбільше грошей на озброєння — 1,8 мільйон доларів щохвилини! У 1987 р., воювалось 22 гарячих війн в яких загинуло принаймні 2,2 мільйони людей — більше війн від якого-небудь попереднього року записаної історії людства!a Кажуть, що війна між Іраном а Іраком була найбільш кровопролитною місцевою війною в історії людства. У тій війні було знищено щонайбільше ресурсів. Протягом років ці дві країни купували зброю від країн цілого світу.

Тоді як багато провідників говорять про мир, то військові витрати в світі досягли близько один трильйон доларів. Дійсно, світ витрачає близько три тисячі разів більше грошей на війну ніж на мир!

Багато країн світу підтримують продаж зброї. Дві найбільші держави стали провідними продавцями зброї. Франція, Великобританія, Західна Німеччина й Італія є найбільшими торговцями зброєю в Західній Європі. Греція, Іспанія, і Австрія також недавно приєднались до них.

Навіть нейтральні держави продають зброю й військову технологію. У Швеції, яку поважають як джерело Нобелівської нагороди про мир, діють дві найбільші компанії для виробу найновітнішої зброї,— реактивні літаки, артилерію, і вибухові речовини для експорту. Швейцарія, присвятивши себе гуманітарності й послугам Червоного Хреста, також втягається в міжнародну торгівлю зброєю. Щоб ще більше напружувати цю конкуренцію, то все більше й більше слаборозвинених країн також займаються виробництвом зброї.

Жорстока конкуренція

Торговці стараються переконувати людей своїм рекламуванням, що їхні продукти (будь-то автомашини, бритви, чи віники) найкращі. Так само, у марнотратних, яскраво-кольорових торгових журналах, продавці зброї рекламують свій смертельний товар, випробований й доказаної смертоносності.

Яка була б ваша рекація, коли б у ранковій газеті ви читали так: «Чи вам потрібна вбивець-ракета? Ракета РБС 70 устаткована дуже ефективною боєголовкою»? Або іншу рекламу, пропонуючу вам легку антитанкову зброю, кажучи: «Вдарить до цілі — напевно розгромить!.. Нічого не зупинить її»?

Коли б такі реклами поміщались у звичайних газетах, то це дуже трубувало б людей. Але зброярські торгові журнали набиті такими рекламами. Вони нічого не згадують, що супротивникам пропонується така сама зброя, така сама смертельна, такої самої точності, та найновітнішої технології. Ніде не подає думки, як ця зброя буде вживатись, як цивільний народ — остаточні «споживачі» — постраждають від такої жахливої зброї.

Сумнівна торгівля

Тоді як більшість ділових операцій виконуються між урядами, то все ж таки це погана торгівля. В одному приватному рапорті каже: «Величезна комерційна сітка проводить свої операції таємно, як також через схвалені канали. Уряди женуться за своїми власними інтересами, часто таємно».

Незважаючи на те, що кілька держав-продавців зброї вкладають строгі правила якими регулюють експорт військової зброї тим країнам втягненим у війну, то їхня зброя таки вживається у війні. Рапорт від Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру пояснює чому: «Немає конкретної переборки між законною, „білою“ торгівлею зброї, а „сірими“ і „чорними“ діловими операціями в торгівлі зброєю. Жодна держава продаюча зброю не може повністю контролювати як, проти кого, або хто буде користуватись тією зброєю». Рапорт у журналі Ньюсуїк передвіщає відносно торгівлі зброєю: «Обмежувати продаж зброї правдоподібно не матиме успіху, тому що все більше й більше країн конкурують у продажі».

У тіні міжнародної торгівлі зброєю між урядами цілого світу діє армія приватних продавців. Вони підтримують контакт у високополітичних, а також військових колах. До цієї групи входять продавці найняті великими індустріями-виробниками зброї, агенти (посередники), які ніколи не доторкаються зброї, контрабандисти, які обмінюють наркотики за зброю, і дрібнота сперечальників-продавців.

У гонитві за грішми, здається декотрі виробники ні перед чим не зупиняються. У наступному списку поміщаються деякі інтриги в яких їх обвинувачено, згідно з Антонієм Сампсоном, дослідником торгівлі зброєю:

1. Залякують до війни й переконують свої власні країни засвоювати войовничу політику й нагромаджувати зброю.

2. Дають великий хабар урядовому начальству.

3. Поширюють фальшиві рапорти про військові програми в різних країнах, спонукуючи в них витрати на зброю.

4. Переконують публіку масовим рекламуванням.

5. Підбурюють одну країну проти другої.

6. Організують міжнародний кредит для того, щоб збільшити ціну зброї.

Однак, торгівля зброєю дуже розквітаєтья. Здається, ніхто не має спроможності припинити цю базарну продаж. Дві щонайбільші міжнародні організації для захисту миру — Ліга Націй, а також її наступник Організація Об’єднаних Націй — не могли переконати ані одну з їхніх членів-держав «перековувати мечі на лемеші». Політично, як також економічно, торгівля зброєю вже так міцно пов’язана з світовими справами, що багато людей вірять, що в людини немає здатності припинити її. Якщо так, то чи є якась сила спроможна припинити торгівлю зброєю?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 8]

Навіть нейтральні держави продають зброю й військову технологію.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Торговці зброєю рекламують їхній смертельний товар у марнотратних, кольорових торгових журналах.