Письменник: Софонія

НА САМОМУ початку правління юдейського царя Йосії (659—629 роки до н. е.), коли надзвичайно поширилось поклоніння Ваалу і в цьому нечистому поклонінні брали провід «священики чужих богів», мешканці Єрусалима, мабуть, були дуже приголомшені звісткою, яку проголошував пророк Софонія. Хоча Софонія, правдоподібно, був нащадком царя Єзекії і походив з царського дому Юди, але виступив з гострою критикою ситуації, що панувала в тому народі (Соф. 1:1, 4, НС). Він ніс звістку про лихо. Божий народ став неслухняний, і тільки Єгова міг повернути його до чистого поклоніння та поблагословити, щоб ці люди служили «на ймення й на славу... поміж усіх народів землі» (3:20). Софонія вказав, що ‘сховатись в день Господнього гніву’ можна тільки завдяки Божому втручанню (2:3). Наскільки ж відповідним є його ім’я Цефанйа́г (єврейською), що означає «Єгова заховав (зберіг)»!

² Зусилля Софонії принесли результати. Цар Йосія, який зійшов на престол у віці восьми років, у 12-й рік свого правління розпочав «очищати Юду та Єрусалим». Він викоренив фальшиве поклоніння, відремонтував «дім Господа» і відновив святкування Пасхи (2 Хр., розд. 34, 35). Проте реформи Йосії не протривали довго, оскільки його наступники — троє синів і один внук — робили «зло в очах Господа» (2 Хр. 36:1—12). Усе це відбулося на сповнення слів Софонії: «Відвідаю Я князів, і синів царя, і... тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою» (Соф. 1:8, 9).

³ З вищесказаного можна зробити висновок: «Слово Господнє... було до Софонії» у якийсь час до 648 року до н. е., тобто до 12-го року царювання Йосії. З першого вірша виходить, що Софонія промовляв у Юді, але його детальне знання місцевості та звичаїв Єрусалима свідчить про те, що він навіть жив у Юді. Звістка цієї книги має дві мети — вона і застерігає про небезпеку, і потішає. Переважно у ній зосереджено увагу на дні Єгови. Це день жаху, який невпинно наближається. Але водночас пророцтво передрікає, що Єгова відновить колишнє становище покірного народу, який ‘шукає пристановища в Іменні Господнім’ (1:1, 7—18; 3:12).