Суддя Верховного суду США Олівер Венделл Голмс Молодший у декількох судових рішеннях сформулював свої переконання щодо свободи слова. Описуючи критерії свободи слова, він сказав: «Якщо в Конституції й існує якийсь принцип, який треба цінувати більше за інші, то це принцип свободи думки — свободи думки не для тих, хто погоджується з нами, а для тих, чию думку ми ненавидимо» («Сполучені Штати Америки проти Швіммера», 1928 рік).

Навряд чи хтось із прихильників необмеженої свободи слова не погодиться з суддею Верховного суду Олівером Венделлом Голмсом Молодшим, який півсторіччя тому написав у принципово важливому рішенні стосовно свободи слова таке: «Найсуворіший закон, що охороняє свободу слова, не охоронятиме чоловіка, який у театрі почав безпідставно кричати: «Пожежа!» — й викликав паніку». Наслідки таких дій очевидні. Чи ж розумно тоді не надавати великого значення або й взагалі не звертати уваги на наступне речення у цьому ж самому судовому рішенні та вперто діяти всупереч йому? «В кожному разі,— пише Голмс,— найважливіше те, чи слова вжито за таких обставин або в такому значенні, що це створює пряму та явну небезпеку, й ті слова можуть спричинити реальну шкоду, котру Конгрес має право попередити».