«Католицький світовий альманах» відповідає: «Через невпинні нарікання з боку православної церкви «прозелітизм» почали вважати силуваним наверненням».

13. Наведіть приклади шкідливого прозелітизму.

¹³ Чи прозелітизм шкідливий? Буває й так. Ісус сказав, що прозелітизм книжників і фарисеїв був шкідливий для тих, кого вони навертали (Матвія 23:15). Авжеж, «силуване навернення» є неправильним. Наприклад, за істориком Йосифом Флавієм, коли Маккавей Йоан Гіркан підкорив ідумейців, то «дозволив їм залишитися у своїй країні за умови, що вони обріжуться й будуть охоче додержуватися законів євреїв». Якщо ідумейці хотіли жити під єврейським правлінням, вони мали сповідувати єврейську релігію. Історики повідомляють, що у VIII сторіччі н. е. Карл Великий підкорив язичницьких саксів у північній Європі та в брутальний спосіб змусив їх навернутисяa. Але наскільки щирим було навернення саксів та ідумейців? Чи ідумейський цар Ірод, який старався вбити новонародженого Ісуса, щиро прийняв натхнений Богом Закон Мойсея? (Матвія 2:1—18).

14. Як декотрі місіонери загальновизнаного християнства змушують людей до навернення?

¹⁴ Чи сьогодні ще навертають силою? Певною мірою так. За повідомленнями, декотрі місіонери загальновизнаного християнства пропонують потенційним новонаверненим навчання за кордоном. Або вони можуть змушувати зголоднілих біженців висиджувати до кінця проповіді заради того, щоб отримати порцію їжі. Згідно зі звітом, виданим 1992 року з’їздом православних єпископів, «прозелітизм інколи відбувається шляхом матеріального заманювання і подеколи через використання різних форм насилля».

15. Чи Свідки Єгови займаються прозелітизмом у сучасному розумінні цього слова? Поясніть.

¹⁵ Не можна змушувати людей змінювати свою релігію. І Свідки Єгови цього, звичайно, не роблятьb. Отже, вони не займаються прозелітизмом у сучасному розумінні цього слова. Натомість, подібно до християн I століття, вони всім проповідують добру новину. Кожного, хто добровільно відгукується на неї, запрошують набути більше знань за допомогою біблійного вивчення. Такі зацікавлені вчаться розвивати глибоку віру в Бога та його наміри, яка твердо ґрунтується на точному біблійному знанні. Завдяки цьому вони кличуть Боже ім’я — Єгова, що принесе спасіння (Римлян 10:13, 14, 17). Чи вони приймуть добру новину, чи ні — це справа особистого рішення. Немає жодного примусу. Якби навернення виконувалося з примусу, воно було б беззмістовним. Щоб поклоніння було прийнятним Богові, воно має випливати із серця (Повторення Закону 6:4, 5; 10:12).