‘Спасай самого себе й тих, хто тебе слухає’
«Уважай на самого себе та на науку... Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає» (1 ТИМОФІЯ 4:16).
1, 2. Що спонукує правдивих християн продовжувати свою рятівну працю?
У ВІДДАЛЕНОМУ селищі в північному Таїланді одне подружжя Свідків Єгови пробує свої знання нової мови в бесіді з членами гірського племені. Аби ділитися доброю новиною про Боже Царство з жителями цього села, та пара нещодавно взялася за вивчення мови лагу.
2 «Важко висловити ту радість і задоволення, яке ми відчуваємо, працюючи серед цих цікавих людей,— пояснює чоловік.— Ми почуваємось по-справжньому зайнятими у сповненні слів з Об’явлення 14:6, 7, де згадується проповідування радісної звістки «кожному людові, і племені, і язику». На землі залишилося мало місцевостей, куди ще не проникла добра новина, а наша територія — саме такий куточок. Ще трохи — і ми вже не зможемо давати собі ради з усіма нашими біблійними вивченнями». Поза всяким сумнівом, ця пара має надію спасти не тільки себе, але й тих, хто її слухає. Чи ж ми як християни не маємо такої самої надії?
‘Уважаймо на самих себе’
3. Що перш за все повинні робити ми самі, якщо хочемо спасти інших?
3 Апостол Павло радив Тимофію ‘уважати на самого себе та на науку’, і ця порада стосується всіх християн (1 Тимофія 4:16). Так, аби допомогти іншим отримати спасіння, ми повинні передусім уважати на себе. Як? По-перше, необхідно постійно пам’ятати, в якому часі ми живемо. Ісус дав своїм учням збірний знак, аби вони могли розпізнати, коли розпочнеться «закінчення системи речей». Але Ісус також сказав, що ми не будемо знати точного часу кінця (Матвія 24:3, НС; 24:36). Як слід реагувати на цей факт?
4. а) Який погляд на час, що залишився цій системі, ми повинні засвоїти? б) Якого погляду ми повинні уникати?
4 Кожний з нас може запитати себе: «Чи я використовую час, який залишився цій системі, щоб спасти себе й тих, хто мене слухає? Чи радше я дотримуюсь такого погляду: «Оскільки невідомо, коли точно прийде кінець, то нащо мені взагалі цим перейматись?» Такий погляд небезпечний. Він явно суперечить Ісусовій настійній пораді: «Будьте готові й ви,— бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте» (Матвія 24:44). Тож очевидно, що тепер не час втрачати ентузіазм у служінні Єгові або шукати в цьому світі почуття безпеки й задоволення (Луки 21:34—36).
5. Який приклад залишили дохристиянські свідки Єгови?
5 Ми також покажемо, що зважаємо на себе, коли вірно і стійко триматимемося християнської дороги. Божі слуги давнини залишалися витривалими незалежно від того, чи сподівалися бути врятованими відразу, чи ні. Навівши приклади таких дохристиянських свідків, як Авель, Енох, Ной, Авраам і Сарра, Павло зауважив: «Усі вони... не одержавши обітниць... здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки». Вони не піддалися прагненню мати легке життя, не здалися й перед тиском неморального оточення; натомість кожен з них з нетерпінням очікував часу сповнення «обітниць» (Євреїв 11:13; 12:1).
6. Як погляд на спасіння, який мали християн у першому столітті, впливав на спосіб їхнього життя?
6 Християни першого століття також уважали себе «приходьками» в цьому світі (1 Петра 2:11). І навіть після того, як правдиві християни спаслися під час знищення Єрусалима в 70 році н. е., вони не припинили проповідувати й не повернулися до світського способу життя. Християни знали, що тих, хто залишиться вірним, чекає набагато більше спасіння. У 98 році н. е., коли від часу знищення пройшло вже чимало часу, апостол Іван написав: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Івана 2:17, 28).
7. Як Свідки Єгови виявляють витривалість у наші дні?
7 У наші дні Свідки Єгови також наполегливо виконують християнську працю, хоча й зазнають жорстоких гонінь. Чи їхня витривалість даремна? Ні, адже Ісус запевняє нас: «Хто витерпить аж до кінця [незалежно від того, чи це буде кінець старої системи, чи теперішнього життя даної особи],— той буде спасений». Під час воскресіння Єгова згадає й винагородить усіх вірних слуг, котрі свого часу заснули сном смерті (Матвія 24:13; Євреїв 6:10).
8. Як ми можемо показати, що цінуємо витривалість християн минулих років?
8 Крім того, ми раді, що вірні християни минулих років не думали тільки про власне спасіння. Ті з нас, хто дізнався про Боже Царство завдяки їхнім зусиллям, безперечно, вдячні за витривалість, яку вони виявили, виконуючи Ісусів наказ: «Ідіть, і навчіть всі народи [«зробіть учнями всі народи», Хом.]... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). І поки ми маємо сприятливі умови, то можемо виявляти свою вдячність, проповідуючи тим, хто ще не чув доброї новини. Але проповідування — це лише перший крок у праці роблення учнів.
‘Уважай на науку’
9. Як позитивний склад розуму може допомогти нам починати нові біблійні вивчення?
9 Наше завдання включає в себе не тільки проповідування, але й навчання. Ісус доручив нам навчати людей дотримуватись усього, що він наказав. Річ ясна, в деяких місцевостях мало хто бажає навчатись про Єгову. Але негативне ставлення до території може завадити нам розпочинати нові біблійні вивчення. Іветта — піонерка, котра служить у території, яку дехто називав безплідною,— помітила, що інші вісники, приїжджаючи до тієї місцевості, починали домашні біблійні вивчення, бо не були настроєні негативно. Змінивши свій підхід на більш позитивний, Іветта також знайшла людей, котрі бажали вивчати Біблію.
10. У чому полягає наша головна мета як учителів біблійної правди?
10 Деякі християни не наважуються запропонувати зацікавленим вивчення Біблії, бо не впевнені у своїх учительських здібностях. Звичайно, одні з нас більш умілі з цього погляду, інші — менш, але щоб бути добрими вчителями Божого Слова, необов’язково посідати якісь виняткові навички. Чиста звістка з Біблії має величезну силу, і, як сказав Ісус, коли вівцеподібні особи почують голос правдивого Пастиря, то впізнають його. Тому наше завдання — просто передати їм звістку Доброго Пастиря, Ісуса, настільки ясно, наскільки зуміємо (Івана 10:4, 14).
11. Як ти можеш іще ефективніше допомагати зацікавленим?
11 Як ти можеш іще ефективніше передавати Ісусову звістку? Для початку ознайомся з тим, що говорить Біблія на тему, яку будете обговорювати. Перш ніж навчати якоїсь істини інших, ти повинен добре розуміти її сам. Намагайся також підтримувати під час вивчення шанобливу, але привітну атмосферу. Учні, навіть наймолодші, вчаться ліпше, коли почуваються невимушено, а вчитель виявляє до них повагу й доброзичливість (Приповістей 16:21).
12. Як можна довідатись, чи зацікавлений розуміє істини, яких ти його навчаєш?
12 Ти як учитель не ставиш собі за мету просто представити факти, які учень має пізніше повторити напам’ять. Намагайся допомогти йому зрозуміти те, чого він вчиться. Рівень сприйняття людиною того, що ти говориш, залежатиме від її освіти, життєвого досвіду та обізнаності з Біблією. Тому можна запитати себе: «Чи людина, з котрою я займаюсь, розуміє сенс віршів, наведених у публікації для вивчення?» Ти можеш довідатись, що́ ця особа насправді думає, ставлячи їй запитання, котрі вимагають пояснення і на них неможливо просто відповісти «так» або «ні» (Луки 9:18—20). Інколи зацікавлені вагаються питати про щось свого вчителя. Через це вони можуть вивчати далі, так і не розуміючи до кінця, чого їх вчать. Заохочуй учнів ставити запитання і, коли вони чогось не розуміють, обов’язково тобі про це казати (Марка 4:10; 9:32, 33).
13. Як ти можеш допомогти учню стати вчителем?
13 Одна з головних цілей біблійного вивчення — допомогти учневі самому стати вчителем (Галатів 6:6). Для цього, підсумовуючи кожне вивчення, можна попросити, аби він простими словами пояснив тобі певну думку так, ніби пояснював її людині, котра перший раз про це чує. Згодом, коли учень відповідатиме вимогам, щоб брати участь у служінні, можеш запрошувати його ходити разом з тобою на проповідування. Йому, мабуть, буде легше співпрацювати саме з тобою, а отриманий досвід допоможе поступово набути впевненості і зрештою почати ходити в служіння з іншими.
Допомагай учневі стати другом Єгови
14. Яка твоя першорядна мета як учителя і що допоможе успішно її досягти?
14 Першорядна мета кожного християнського вчителя — це допомогти учневі стати другом Єгови. А щоб цього досягти, потрібно не тільки говорити про це, але й давати особистий приклад. Навчання своїм прикладом має величезний вплив на серце учнів. Учинки справді переконливіші, ніж слова, особливо коли в серце людини необхідно прищепити моральні цінності й запопадливість. Якщо вона побачить, що твої слова та вчинки випливають із добрих стосунків з Єговою, тоді, можливо, буде більше спонукана й сама розвинути такі стосунки.
15. а) Чому важливо, аби зацікавлений розвинув правильні спонуки до служіння Єгові? б) Як ти можеш допомогти учневі продовжувати робити духовний поступ?
15 Ти бажаєш, аби зацікавлений служив Єгові не тому, що просто не хоче бути знищеним в Армагеддоні, а з любові до Нього. Допомагаючи йому розвинути такі чисті мотиви, ти будуватимеш з вогнетривких матеріалів, які вистоять під час випробувань його віри (1 Коринтян 3:10—15). Неправильна мотивація, наприклад надмірне бажання наслідувати тебе чи будь-яку іншу людину, не дасть йому ані сил, щоб протистояти нехристиянським впливам, ані мужності, щоб поводитись правильно. Пам’ятай: ти не будеш його вчителем вічно. Тож, поки маєш можливість, заохочуй учня чимраз більше наближатися до Єгови за допомогою щоденного читання Божого Слова та роздумів над ним. Завдяки цьому, навіть коли мине багато часу після того, як ти закінчиш вивчення, він і далі засвоюватиме «взір здорових слів» з Біблії та біблійних публікацій (2 Тимофія 1:13).
16. Як ти можеш навчити зацікавленого молитися від серця?
16 Ти також можеш допомогти учню ще більше наблизитись до Єгови, коли навчиш його молитися від серця. Як це зробити? Один зі способів — звернути його увагу на зразкову молитву Ісуса і на багато інших сердечних молитов, записаних у Біблії, наприклад у псалмах (Псалом 17, 86, 143; Матвія 6:9, 10). Крім того, коли ти молитимешся перед початком та після вивчення, він бачитиме твої почуття до Єгови. Отже, твої молитви повинні завжди віддзеркалювати щирість і відвертість, а також духовну та емоційну рівновагу.
Працюй над спасінням своїх дітей
17. Як батьки можуть допомогти своїм дітям залишатися на шляху до спасіння?
17 До числа тих, кого ми хочемо спасти, безумовно, належать члени нашої сім’ї. Дітей багатьох християнських батьків можна охарактеризувати як щирих і «твердих у вірі». Однак у серцях інших правда не пустила глибокого коріння (1 Петра 5:9; Ефесян 3:17; Колосян 2:7). Багато з таких молодих людей, коли стають на шлях дорослого життя, залишають дорогу християнства. Якщо у тебе є діти, то що ти можеш зробити, аби зменшити ймовірність такого повороту подій? По-перше, створи в родині здорову атмосферу. Щасливе сімейне життя закладає підвалини для здорового погляду на владу, для розуміння справжніх цінностей та встановлення добрих взаємин з іншими (Євреїв 12:9). Тому тісні сімейні узи, як правило, служать сприятливим ґрунтом, на якому може рости дружба дитини з Єговою (Псалом 22:11). Міцні родини займаються різними справами разом, як одне ціле, навіть якщо батькам доводиться жертвувати часом, який вони могли б використати для власних інтересів. Таким чином своїм прикладом ти навчатимеш дітей робити в житті правильні рішення. Батьки, дітям найбільше потрібно від вас не матеріальних благ, а вас самих — вашого часу, сил та любові. Чи ви даєте це своїм дітям?
18. На які запитання батьки повинні допомогти своїм дітям знайти відповіді?
18 Християнським батькам ніколи не можна робити висновку, що їхні діти автоматично стануть християнами. Деніел, старійшина й батько п’ятьох дітей, зауважує: «Батьки повинні виділяти час на те, щоб розвіювати сумніви, які їхні діти неминуче підхоплюють у школі та в інших місцях. Вони повинні терпеливо допомагати дітям знайти відповіді на такі запитання, як-от: «Чи ми справді живемо в час кінця? Чи справді існує лише одна правдива релігія? Чому приємного на перший погляд однокласника не можна вважати добрим товариством? Чи статеві стосунки перед одруженням неправильні за будь-яких обставин?» Батьки, ви можете розраховувати на те, що Єгова поблагословить ваші зусилля, адже він також зацікавлений у благополуччі ваших дітей.
19. Чому найліпше, коли батьки самі проводять вивчення зі своїми дітьми?
19 Деякі батьки почуваються некомпетентними, щоб проводити вивчення зі своїми дітьми. Однак такі побоювання невиправдані, бо ніхто не зможе ліпше навчати ваших дітей, ніж ви самі (Ефесян 6:4). Вивчення з дітьми дасть вам змогу з перших уст дізнаватися, про що вони думають і що лежить у них на серці. Як вони висловлюють свої думки: щиросердо чи радше поверхово? Чи вони справді вірять у те, чого вчаться? Чи Єгова для них реальний? Відповіді на ці та інші важливі запитання ви зможете отримати лише тоді, коли особисто проводитимете з дітьми вивчення (2 Тимофія 1:5).
20. Як батьки можуть зробити сімейне вивчення приємним і корисним?
20 Але якщо ви вже розпочали програму сімейного вивчення, то як можна її підтримувати? Джозеф, старійшина, котрий має малого сина й дочку, говорить: «Як і всі біблійні вивчення, сімейне вивчення має бути приємним, тоді ціла сім’я чекатиме на нього з нетерпінням. Аби досягти цього в нашій сім’ї, нам доводиться бути гнучкими щодо часу. Вивчення може тривати годину, але якщо станеться, що в нас є лише 10 хвилин, ми все одно займаємось. Що робить наше вивчення подією тижня для дітей — так це розігрування сценок із «Моєї книги біблійних оповідань»a. Глибина вражень та розуміння, які вони отримують завдяки цьому, набагато важливіші, ніж кількість обговорених абзаців».
21. При яких нагодах батьки можуть навчати своїх дітей?
21 Звичайно, навчання дітей не обмежується часом офіційного вивчення (Повторення Закону 6:5—7). Згаданий на початку статті Свідок з Таїланду каже: «Я чітко пам’ятаю, як тато брав мене на проповідування: ми їздили на велосипедах у віддалені куточки території нашого збору. Можна з упевненістю сказати, що власне чудовий приклад наших батьків, а також те, що вони навчали нас при кожній нагоді, допомогли нам стати повночасними служителями. І, як бачу, ті уроки запам’яталися надовго. Я й досі працюю в найвіддаленіших куточках, щоправда всесвітнього поля!»
22. Який буде кінцевий результат того, що ти ‘уважатимеш на самого себе та на науку’?
22 Невдовзі, у відповідний для цього час, Ісус прийде, щоб виконати Божий вирок над цією системою. З часом та грандіозна подія відійде у всесвітню історію, а вірні слуги Єгови отримають спасіння і служитимуть Богові, маючи перед собою цілу вічність. Чи ти надієшся бути серед них разом зі своїми дітьми та християнськими учнями? Тоді пам’ятай пораду Павла: «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає» (1 Тимофія 4:16).
[Примітка]
a Видана Товариством Вартової башти.
Чи ти можеш пояснити?
• Оскільки ми не знаємо, коли саме настане Божий суд, який склад розуму нам потрібно виявляти?
• Як ми можемо ‘уважати на науку’?
• Як ти можеш допомогти учневі стати другом Єгови?
• Чому батькам важливо виділяти час на те, щоб навчати своїх дітей?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Навчання принесе ліпші результати, коли підтримувати шанобливу, але привітну атмосферу.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Сімейне вивчення стає цікавішим завдяки розігруванню біблійних оповідань, скажімо, розповіді про те, як Соломон розсудив двох повій.