Урок 5. Єврейський текст Святого Письма

Як переписувались Єврейські Писання, які є частиною натхненого Божого Слова; як вдалося зберегти точність тексту цих Писань і як вони дійшли до наших днів.

‘СЛОВА Єгови’, збережені у натхнених писаннях, можна прирівняти до вод правди, які зібрано у незвичайну посудину. Єгова подбав про те, аби ці символічні во́ди, які він століттями передавав з неба людям, були зібрані у невичерпне джерело життєдайних знань. Які ж ми вдячні за це Єгові! Такі скарби минувшини, як царські корони, родинні реліквії чи пам’ятники, з плином часу тьмяніють і нищаться, але дорогоцінні слова нашого Бога непідвладні часу (Ісаї 40:8). А втім, виникають певні запитання: чи во́ди правди, зібрані у цю незвичайну посудину, не були забруднені? Чи натхнені Писання не перекручено? Чи їх точно переклали з текстів оригіналу і чи сьогоднішні переклади різними мовами заслуговують довір’я? Дослідження єврейського тексту — однієї з частин цієї посудини — справить на вас велике враження. Ви будете в захваті, коли дізнаєтесь, яких докладалося зусиль, щоб в точності зберегти текст оригіналу і зробити цей текст доступним усім народам землі їхніми рідними мовами.

² Манускрипти оригіналу єврейською та арамейською мовами писали люди, яких Бог використовував як своїх секретарів. Перший такий запис був зроблений Мойсеєм у 1513 році до н. е., а останній — невдовзі після 443 року до н. е. Як відомо, на сьогодні не зберігся жоден із цих текстів оригіналу. Однак від самого початку докладалось великих зусиль, щоб зберегти ці натхнені тексти та їхні достовірні копії. Приблизно 642 року до н. е., коли правив цар Йосія, в Господньому домі знайшли «Книгу Закону» Мойсея, яка, безсумнівно, була оригіналом. До того часу її пильно зберігали вже протягом 871 року. Та знахідка настільки вразила біблійного письменника Єремію, що він описав цю подію в 2 Цар. 22:8—10, а приблизно 460 року до н. е. про цю знахідку також згадав письменник Ездра (2 Хр. 34:14—18). Такі знахідки дуже цікавили Ездру, адже він був «знавець [«вправний переписувач», НС] Мойсеєвого Закону, що його дав Господь, Бог Ізраїлів» (Езд. 7:6). Безсумнівно, Ездра мав доступ до інших сувоїв Єврейських Писань, які вже були переписані, а можливо, і до деяких оригіналів. Тож Ездру можна назвати тогочасним хоронителем Божих писань (Неем. 8:1, 2).

ЕРА ПЕРЕПИСУВАННЯ МАНУСКРИПТІВ

³ Нагальна потреба в копіях Єврейських Писань існувала вже з часів Ездри. У час відродження єврейського народу 537 року до н. е. та в подальші роки не всі євреї мали змогу повернутись до Єрусалима та Палестини. Тисячі залишились у Вавилоні, а дехто через комерційну діяльність чи з інших причин емігрував. Тож євреї проживали у більшості великих торговельних центрів стародавнього світу. Чимало євреїв щороку здійснювали на свята паломництво до Єрусалимського храму, в якому для поклоніння Богові використовувалась давньоєврейська мова. За часів Ездри євреї, які були розпорошені по різних куточках землі, збирались у місцях для поклоніння, знаних як синагоги, в яких читали та обговорювали Єврейські Писанняa. Оскільки було багато таких розкиданих місць поклоніння, переписувачі мусили збільшувати кількість манускриптів.

⁴ При кожній такій синагозі було сховище, яке мало назву гениза. Євреї зберігали там рукописи, порвані чи ушкоджені в результаті тривалого користування. Ці рукописи заміняли новими, які використовувались в синагогах. Час від часу ушкоджені рукописи забирали з генизи й урочисто закопували в землю, аби не осквернити тексти, які містили святе ім’я Єгова. Протягом століть таким способом було вилучено з ужитку тисячі манускриптів єврейського тексту Біблії. Однак по-іншому сталося із заповненою прадавніми манускриптами генизою в старій частині Каїра. Можливо, причина полягала в тому, що сховище було замуроване і про нього не згадували аж до середини XIX сторіччя. Під час реконструкції цієї синагоги у 1890 році манускрипти, які зберігались там, передивилися, а тоді ці скарби поступово розпродали чи роздарували. Майже повні манускрипти та тисячі фрагментів (деякі, ймовірно, датовані VI століттям н. е.) потрапили звідти до бібліотеки Кембріджського університету та до інших бібліотек Європи й Америки.

⁵ Сьогодні у бібліотеках світу налічується близько 6000 манускриптів цілих книг Єврейських Писань або їхніх частин. Ще донедавна існувало лише кілька фрагментів писань, датованих до X століття н. е. Але у 1947 році в районі Мертвого моря було знайдено сувій книги Ісаї, а в подальші роки в тамтешніх печерах було виявлено безліч рукописних скарбів, схованих там майже дев’ятнадцять століть тому, і серед них безцінні сувої з текстами Єврейських Писань. На думку фахівців, деякі з цих рукописів датуються останніми століттями до н. е. Після дослідження і зіставлення приблизно 6000 манускриптів Єврейських Писань було встановлено єврейський текст, а також виявлено, з якою точністю переписувалась Біблія.

ЄВРЕЙСЬКА МОВА

⁶ Первісною формою мови, яку сьогодні називають єврейською, розмовляв в Едемському саду Адам. Тому її можна назвати мовою першої людини. Цією ж мовою розмовляли і за днів Ноя, щоправда, тоді її словниковий склад чимраз збільшувався. Коли біля Вавилонської вежі Єгова помішав людям мову, давньоєврейська, на той час ще більше розвинена, не зазнала змін (Бут. 11:1, 7—9). Єврейська мова належить до семітської мовної групи і є найстаршою у цій групі. Ймовірно, вона має спорідненість з мовою, якою розмовляли в Ханаані за днів Авраама і яка дала початок різним ханаанським діалектам. В Ісаї 19:18 її названо «ханаанською мовою». Мойсей вважався серед своїх сучасників освіченою людиною: він вивчав не лише єгипетську мудрість, але й давньоєврейську мову, якою розмовляли його предки. Отже він міг читати доступні йому стародавні документи, які, можливо, стали джерелом інформації для біблійної книги Буття.

⁷ Згодом, у час юдейських царів, староєврейську мову стали називати ‘юдейською’ (2 Цар. 18:26, 28). Коли Ісус був на землі, євреї розмовляли новішою, більш розвинутою єврейською, яка пізніше стала відома як середньоєврейська мова. Також слід зауважити, що в Християнських Грецьких Писаннях згадується єврейська мова, а не арамейська (Ів. 5:2; 19:13, 17; Дії 22:2; Об’яв. 9:11). Біблійною єврейською мовою розмовляли як більшість дохристиянських свідків Єгови, так і християнські свідки I століття.

⁸ Єврейські Писання — це посудина, наповнена кришталево чистими водами правди, які були передані і зібрані під Божим натхненням. Однак пожиток з них могли отримувати лише ті, хто вмів читати єврейською мовою. А як же люди з інших народів, котрі не розмовляли єврейською, могли пити ці води правди й отримувати Боже керівництво та відсвіження для своєї душі? (Об’яв. 22:17). Щоб струмінь божественної правди став доступний для всього людства, потрібно було перекладати єврейський текст на інші мови. Ми дуже вдячні Богові Єгові за те, що починаючи з IV—III століть до н. е. і донині повну Біблію чи її частини перекладено на більш ніж 1900 мов. Який же це дар для всіх праведних людей, котрі отримують «насолоду» від таких цінних вод! (Пс. 1:2; 37:3, 4).

⁹ Чи сама Біблія дозволяє, щоб її перекладали на інші мови? Звичайно, що так! Адже мусять сповнитись Божі слова, звернені до ізраїльського народу: «Радійте, погани, з народом Його», а також пророчий наказ Ісуса, який він дав християнам: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім». Аби ці слова збулися, Святе Письмо треба було перекласти. Якщо подивитись на 24 століття перекладу Біблії, можна з упевненістю сказати, що Єгова благословляв ту працю. Окрім того, стародавні переклади Біблії, які збереглися у манускриптах, засвідчують, наскільки точним і незмінним залишився єврейський текст у тій посудині з водами правди (Повт. 32:43; Матв. 24:14).

ПЕРШІ ПЕРЕКЛАДИ

¹⁰ Самарійське П’ятикнижжя. Цей текст дуже давній і містить, як видно з його назви, лише перші п’ять книг Єврейських Писань. Насправді це не переклад, а транслітерація єврейського тексту самарійським письмом, яке походить від давньоєврейського письма. П’ятикнижжя допомогло встановити, як виглядав тодішній єврейський текст Біблії. Транслітерацію тексту зробили самаряни — нащадки мешканців Самарії, які залишились там після падіння 740 року до н. е. десятиплемінного царства Ізраїлю, а також нащадки тих, кого переселили туди ассирійці. Самаряни поєднали релігію Ізраїлю з культом своїх поганських богів; вони визнавали П’ятикнижжя. Вважається, що транслітерацію тексту зробили самаряни приблизно в IV столітті до н. е., інші ж науковці припускають, що в II столітті до н. е. Читаючи цей текст, самаряни, по суті, вимовляли слова по-єврейськи. Хоча у П’ятикнижжі є близько 6000 розходжень з єврейським текстом, однак більшість з них несуттєві. Декілька з тих манускриптів датовані до XIII століття н. е. У примітках до «Перекладу нового світу» (англ.) містяться деякі посилання на самарійське П’ятикнижжяb.

¹¹ Арамейські таргуми. Арамейське слово «таргум» означає «пояснення» чи «переказ». З часів Неемії багато євреїв, котрі жили в Персії, стали розмовляти арамейською мовою, тож коли читали Єврейські Писання, їх треба було перекладати на арамейську. Доступні сьогодні таргуми були створені, мабуть, не раніше як у V столітті н. е. Хоча таргуми — це не точний переклад, а лише вільний переказ єврейського тексту, вони допомагають аналізувати цей текст та розуміти деякі складні уривки. У примітках до «Перекладу нового світу» міститься багато посилань на таргумиc.

¹² Грецька Септуагінта. Найважливішим з ранніх перекладів Єврейських Писань і першим письмовим перекладом з єврейської є грецька Септуагінта (що означає «сімдесят»). За переказами, роботу над цим перекладом почали 72 єврейські перекладачі з Александрії Єгипетської приблизно в 280 році до н. е. Згодом з якихось причин стали говорити тільки про 70 перекладачів, тому їхню працю назвали Септуагінтою. Вважається, що переклад було закінчено в II столітті до н. е. Цим перекладом здебільшого користувались грекомовні євреї, а за часів Ісуса і його апостолів він був у широкому вжитку. У Християнських Грецьких Писаннях міститься приблизно 890 посилань (у тому числі 320 цитат) на Єврейські Писання, і більшість з них ґрунтуються на Септуагінті.

¹³ Дослідники мають сьогодні доступ до значної кількості фрагментів Септуагінти, написаних на папірусі. Ці папіруси дуже цінні, оскільки дійшли до нас з часів перших християн. І хоча нерідко це лише кілька розділів або віршів, однак вони допомагають належно оцінити Септуагінуту. У Єгипті був знайдений папірус Fouad 266, датований I століттям до н. е. Він містить фрагменти книг Буття та Повторення Закону. Оскільки збереглась не ціла книга Буття, а лише її фрагменти, Божого імені в них немає. Але книга Повторення Закону містить ім’я Бога в кількох місцях; у грецькому тексті воно написане давньоєврейським квадратним письмомd. Інші папіруси датуються часом ближче до IV століття н. е., коли для написання манускриптів стали використовувати більш надійний і високої якості пергамент, зроблений зі шкур телят, ягнят чи кіз.

¹⁴ Цікаво, що тетраграма з Божим іменем також з’являється в тексті Септуагінти у шестиколонковій «Гексаплі» Орігена, яку він закінчив приблизно 245 року н. е. Коментуючи Псалом 2:2, Оріген написав про Септуагінту: «У найточніших манускриптах ІМ’Я написане літерами не сучасної єврейської мови, а давньоєврейської»e. Отже, як свідчать докази, з часом переписувачі досить швидко замінили тетраграму, яка була в Септуагінті, словами Ки́ріос (Господь) і Тео́с (Бог). Оскільки Перші християни користувались манускриптами, які містили Боже ім’я, то навряд чи вони стали б дотримуватись єврейської традиції та уникати вживання «ІМ’Я» під час свого служіння. Безсумнівно, вони мали можливість свідчити про Боже ім’я безпосередньо з Септуагінти.

¹⁵ На сьогодні збереглися сотні манускриптів грецької Септуагінти на пергаменті і шкірі. Багато рукописів датуються IV—IX ст. н. е., вони мають неабияку цінність, оскільки містять великі частини Єврейських Писань. Такі рукописи називаються маюскульними — написані великими окремими літерами, тобто маюскульним письмом. Решта рукописів тих часів називаються мінускульними — написані маленькими рядковими літерами. Мінускульні рукописи були популярними з IX століття аж до запровадження друкування. Чимало відомих маюскульних манускриптів IV—V століть, а саме Ватиканський 1209, Синайський та Александрійський кодекси, містять текст грецької Септуагінти із незначними відмінностями. У примітках та коментарях до «Перекладу нового світу» також міститься чимало посилань на текст Септуагінтиf.

¹⁶ Латинська Вульгата. Цей переклад став першоджерелом для багатьох католицьких перекладачів, які прагнули зробити Біблію доступною багатьма мовами Західної Європи. Як з’явилася Вульгата? Латинське слово vulgatus означає «загальноприйнятий, народний». Коли вийшла Вульгата, загальноприйнятою була латинська мова, отож цей переклад був легкозрозумілим для простого люду Західної Римської імперії. Ієронім — вчений, який зробив цей переклад,— передусім двічі переглянув і виправив старолатинський переклад Псалмів, зіставляючи його з грецькою Септуагінтою. Однак Вульгату він перекладав з єврейських і грецьких манускриптів, це не був переклад з перекладів. Ієронім працював над своїм перекладом з єврейської на латинську приблизно з 390 року н. е. до 405 року н. е. Хоча Ієронім включив до нього апокрифи, які на той час були в копіях Септуагінти, проте він зробив чітку різницю між канонічними і неканонічними книгами. У примітках до «Перекладу нового світу» міститься чимало посилань на Вульгату Ієронімаg.

ТЕКСТИ ЄВРЕЙСЬКОЮ МОВОЮ

¹⁷ Соферими. Чоловіки, які від днів Ездри до днів Ісуса переписували Єврейські Писання, називались соферимами, тобто переписувачами або книжниками. Однак з бігом часу вони стали дозволяти собі робити зміни в тексті. Сам Ісус відверто засудив цих так званих охоронців Закону, які стали перевищувати свої повноваження (Матв. 23:2, 13).

¹⁸ Масора виявляє зміни. Переписувачі, які вже після Христа стали послідовниками соферимів, називались масоретами. Вони виявляли зміни в тексті, зроблені соферимами, і зазначали ці зміни на полях сторінок чи в кінці єврейського тексту. Такі примітки називали масорою. Масора включала 15 «незвичайних місць» соферимів, тобто 15 слів чи висловів, зазначених в єврейському тексті крапками чи рисками. Деякі з них не впливають на переклад Біблії англійською мовою, інші ж мають досить істотний впливh. Соферими через забобонний страх вимовляти Боже ім’я замінили в 134 місцях ім’я Єгова словом Адона́й (Господь), а в інших декількох місцях — словом Елогı́м (Бог). Масора виявляла ці зміниi. Згідно з примітками масоретів, соферими або інші ранні переписувачі внесли в текст щонайменше 18 поправок, хоча, ймовірно, їх було більшеj. Ці поправки, мабуть, вносились з добрими намірами, оскільки текст оригіналу, на їхню думку, виражав неповагу до Бога чи його земних представників.

¹⁹ Консонантний текст. Єврейський алфавіт складається з 22 приголосних, у ньому немає жодної голосної. Тож раніше читач мусив сам додавати голосні звуки на основі своїх знань мови. Єврейський писаний текст містив слова, що складалися лише з приголосних. Отож консонантний текст — це єврейський текст без жодної голосної букви. Такий текст став загальноприйнятим приблизно між I і II століттями н. е., хоча у певний час користувалися ще й іншими текстами. На відміну від текстів, переписаних соферимами, в цих текстах уже не робили змін.

²⁰ Масоретський текст. У другій половині I тисячоліття н. е. масорети (єврейською ба’але́ гаммасора́г, що означає «володарі традиції») запровадили систему позначення голосних (огласовку) та наголосів. Це стало письмовою допомогою в читанні та вимовлянні голосних звуків, адже раніше керувалися лише усною традицією. Масорети в самому тексті не робили жодних змін, якщо і були якісь поправки, то вони записували їх на полях. Ці переписувачі пильнували, аби жодним способом не вплинути на зміст тексту. Також вони звертали увагу на мовні особливості і, якщо вважали за необхідне, подавали правильне читання тексту в масорі.

²¹ У створенні системи позначення голосних та наголосів для консонантного тексту брали участь три масоретські школи: вавилонська, палестинська і тіверійська. Текст Єврейських Писань, що міститься у сучасних виданнях Єврейської Біблії, називають масоретським текстом; у ньому подано огласовку, запроваджену тіверійською школою. Ця система була розроблена масоретами з Тіверії, міста на західному узбережжі Галілейського моря. У «Перекладі нового світу» міститься чимало посилань на масоретський текст (позначення «М») та на масору, примітки на полях (позначення «M^margin»)k.

²² Палестинська школа поміщала огласовку над приголосними. Але до наших часів дійшло лише кілька манускриптів з такою огласовкою, і це показує, що вона мала свої недоліки. Подібну систему розробила й вавилонська школа, тобто огласовку теж поміщали над приголосними. Прикладом манускрипту з вавилонською огласовкою є Петербурзький кодекс Пророків 916 року н. е., який зберігається у Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці. Цей кодекс містить книги Ісаї, Єремії, Єзекіїля, книги малих пророків, а також примітки на полях (масору). Науковці ретельно дослідили цей манускрипт і порівняли його з текстом тіверійської школи. Хоча в цьому манускрипті позначення голосних розміщене над приголосними, однак він відповідає тіверійському тексту, якщо мова йде про консонантний текст, позначки голосних і масору. У Британському музеї зберігається копія вавилонського тексту П’ятикнижжя, який практично повністю узгоджується з тіверійським текстом.

²³ Рукописи Мертвого моря. У 1947 році почався новий захопливий розділ в історії єврейських манускриптів. У печері, що в місцевості Ваді-Кумран (Нагал-Кумран), в районі Мертвого моря, був знайдений перший сувій книги Ісаї та сувої інших біблійних і небіблійних книг. Невдовзі після цього вчені отримали для дослідження фотокопії цілого сувою Ісаї (1QIs^a), який досить добре зберігся. Вважають, що цей сувій походить з кінця II століття до н. е. Це була справді неймовірна знахідка — єврейський манускрипт, на тисячу років старший від найдавнішого на той час масоретського тексту книги Ісаї!l В інших кумранських печерах було знайдено фрагменти понад 170 сувоїв практично всіх книг Єврейських Писань, окрім книги Естер. Вивчення цих манускриптів триває і сьогодні.

²⁴ Один науковець після дослідження довгого 119-го Псалма, який міститься в одному із сувоїв Мертвого моря (11QPs^a), сказав, що його текст майже дослівно сходиться з масоретським текстом цього псалма. Про цей сувій з Псалмами професор Дж. Сандерс зазначив: «Більшість [відмінностей] пов’язані з орфографією і мають значення лише для вчених, яких цікавить давньоєврейська вимова та подібні питання»a. В інших найдавніших манускриптах Мертвого моря великих розбіжностей здебільшого теж не виявлено. Хоча сувій Ісаї й відрізняється від сучасних рукописів своєю орфографією та граматичними конструкціями, але узгоджується в доктринальних питаннях. Під час праці над «Перекладом нового світу» бралися до уваги відмінності в опублікованому сувої Ісаї, і ці відмінності зазначено в приміткахb.

²⁵ Так ми обговорили основні джерела, завдяки яким маємо сьогодні Єврейські Писання. Серед них самарійське П’ятикнижжя, арамейські таргуми, грецька Септуагінта, тіверійський, палестинський та вавилонський єврейські тексти, а також рукописи Мертвого моря. Вивчення та порівняння цих текстів доводять, що Єврейські Писання, по суті, дійшли до нас в такому вигляді, в якому були записані натхненими Божими слугами.

ВДОСКОНАЛЕНИЙ ТЕКСТ ЄВРЕЙСЬКИХ ПИСАНЬ

²⁶ Стандартним виданням Єврейської Біблії аж до XIX століття вважалась Друга рабинська Біблія за редакцією Якова бен Хаїма, опублікована в 1524—1525 роках. Лише в XVIII столітті почало розвиватись критичне вивчення єврейського тексту. У 1776—1780 роках Бенджамін Кеннікот опублікував в Оксфорді варіанти текстів з понад 600 єврейських манускриптів. Згодом у 1784—1798 роках італійський вчений Дж. де Россі видає в Пармі варіанти текстів з 731 рукопису. Потім стандартний текст опубліковує німецький гебраїст С. Бер. А вже ближче до наших часів вчений Х. Гінзбург протягом кількох років працює над критичними текстом Єврейської Біблії. Перше видання його праці з’явилося у 1894 році, а останнє переглянуте і виправлене видання — у 1926-муc. Пізніше на основі видання 1894 року Джозеф Ротергам зробив переклад Біблії на англійську мову, «Емфесайзд Байбл», який вийшов у 1902 році. А професор Макс Марголіс та його співпрацівники на основі текстів Гінзбурга і Баєра видали в 1917 році ще один переклад Єврейських Писань.

²⁷ У 1906 році гебраїст Рудольф Кіттель опублікував у Німеччині перше видання (а згодом і друге) вдосконаленого тексту Єврейських Писань за назвою «Біблія Гебраїка» або «Єврейська Біблія». У цьому виданні Кіттель використав «критичний апарат», тобто поширені примітки з порівнянням чи зіставленням різних доступних на той час єврейських манускриптів масоретського тексту. За основу він узяв загальноприйнятий текст Якова бен Хаїма. Коли у Кіттеля з’явився доступ до значно старшого і ліпшого масоретського тексту Бен-Ашера, стандартизованого приблизно в X столітті н. е., він узявся за третє, цілком нове, видання «Біблії Гебраїки». Праця над цим виданням була закінчена товаришами Кіттеля вже після його смерті.

²⁸ «Біблія Гебраїка» Кіттеля (7, 8 і 9-те видання, 1951—1955 рр.) стала основою для «Перекладу нового світу» англійською мовою. А нове видання єврейського тексту «Біблія Гебраїка Штутгартензія» (1977 р.) використовувалось для перегляду і виправлення приміток до «Перекладу нового світу» (видання 1984 року).

²⁹ Опубліковані Кіттелем примітки на полях (масора) свідчать про численні зміни в тексті, зроблені дохристиянськими переписувачами. Саме ці примітки допомогли точно передати текст у «Перекладі нового світу», а також відновити Боже ім’я, Єгова. І завдяки цьому перекладу можна побачити нові здобутки сучасної біблеїстики.

³⁰ До цього уроку додається таблиця, в якій вказано усі джерела тексту Єврейських Писань, використані для «Перекладу нового світу». У таблиці можна побачити, як формувався цей текст аж до появи праці Кіттеля «Біблія Гебраїка», яка стала основним джерелом для «Перекладу нового світу». На додаткові джерела в таблиці вказують пунктирні лінії. Хоча в таблиці подається латинська Вульгата чи грецька Септуагінта, однак це не означає, що використовувалися оригінали цих текстів. Оригінали цих текстів, так само як і самі оригінали натхнених Єврейських Писань, на сьогодні вже не існують. Під час перекладу звертались до достовірних видань тих текстів та до надійних стародавніх перекладів і критичних коментарів. Завдяки цим різним джерелам Комітет перекладу Біблії нового світу міг зробити авторитетний і точний переклад оригіналу натхнених Єврейських Писань. Усі ці джерела подаються в примітках до «Перекладу нового світу».

³¹ Отже, текст Єврейських Писань у «Перекладі нового світу» є результатом багаторічних досліджень та вивчень біблеїстики. Цей переклад зроблений на основі достовірного джерела, яке є результатом старань тих, хто намагався вірно передати зміст тексту. «Переклад нового світу» також відзначається плинністю та легким стилем, він є точним і достовірним, тож завдяки йому можна проводити глибоке вивчення Біблії. Дякуємо Єгові — Богові, який завжди відкриває нам свої наміри,— за те, що його Слово дійшло до нас живим і діяльним! (Євр. 4:12). Тому заохочуємо всіх щиросердних людей і далі збудовувати свою віру за допомогою вивчення дорогоцінного Божого Слова. І нехай це Слово спонукує всіх нас у цей важливий час виконувати волю Єгови (2 Пет. 1:12, 13).

[Примітки]

[Таблиця на сторінці 20]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ДЕЯКІ НАЙВАЖЛИВІШІ РУКОПИСИ НА ПАПІРУСІ

Єврейських Писань

Рукопис Папірус Неша

Дата II чи I ст. до н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Кембридж (Англія)

Рукопис Райленда 458

Позначення 957

Дата II ст. до н. е.

Мова грецька

Де зберігається Манчестер (Англія)

Що містить Уривки з Повторення Закону, розд. 23—28

Рукопис Fouad 266

Дата I ст. до н. е.

Мова грецька

Де зберігається Каїр (Єгипет)

Що містить Частини з Буття і Повторення Закону

Позначення 4Q LXX Lev^b

Дата I ст. до н. е.

Мова грецька

Де зберігається Єрусалим (Ізраїль)

Що містить Фрагменти з Левит

Рукопис Честера Бітті 6

Позначення 963

Дата II ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Дублін (Ірландія) і Анн-Арбор (Мічиган, США)

Що містить Частини з Числа і Повторення Закону

Рукопис Честера Бітті 9, 10

Позначення 967/968

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Дублін і Прінстон (Нью-Джерсі, США)

Що містить Частини з Єзекіїля, Даниїла та Естер

Грецьких Писань

Рукопис Папіруси з Оксиринха 2

Позначення P¹

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Філадельфія (Пенсільванія, США)

Що містить Матв. 1:1—9, 12, 14—20

Рукопис Папіруси з Оксиринха 1228

Позначення P²²

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Глазго (Шотландія)

Що містить Фрагменти з Івана, розд. 15, 16

Рукопис Папіруси Мічиганського університету 1570

Позначення P³⁷

Дата III—IV ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Анн-Арбор

Що містить Матв. 26:​19—52

Рукопис Честера Бітті 1

Позначення P⁴⁵

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Дублін і Відень (Австрія)

Рукопис Честера Бітті 2

Позначення P⁴⁶

Дата бл. 200 р. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Дублін і Анн-Арбор

Що містить Дев’ять послань Павла

Рукопис Честера Бітті 3

Позначення P⁴⁷

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Дублін

Що містить Об’яв. 9:10—17:2

Рукопис Райленда 457

Позначення P⁵²

Дата бл. 125 р. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Манчестер

Що містить Ів. 18:31—33, 37, 38

Рукопис Бодмер 2

Позначення P⁶⁶

Дата бл. 200 р. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Женева (Швейцарія)

Що містить Більша частина Івана

Рукопис Бодмер 7, 8

Позначення P⁷²

Дата III—IV ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Женева і Ватиканська бібліотека в Римі

Що містить Юди, 1 і 2 Петра

Рукопис Бодмер 14, 15

Позначення P⁷⁵

Дата III ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Женева

Що містить Більша частина Луки й Івана

[Таблиця на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ДЕЯКІ НАЙВАЖЛИВІШІ РУКОПИСИ НА ПЕРГАМЕНТІ ТА ШКІРІ

Єврейських Писань (єврейською мовою)

Рукопис Алеппський кодекс

Позначення Al

Дата 930 р. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Колись в Аллепо (Сирія). Сьогодні в Ізраїлі.

Рукопис Кодекс Or4445 з Британського музею

Дата X ст. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Лондон (Англія)

Що містить Більша частина П’ятикнижжя

Рукопис Каїрський кодекс

Позначення Ca

Дата 895 р. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Каїр (Єгипет)

Що містить «Ранні» та «пізні» Пророки

Рукопис Ленінградський кодекс

Позначення B 19^A

Дата 1008 р. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Санкт-Петербург

(Росія)

Що містить Єврейські Писання

Рукопис Петербурзький кодекс Пророків

Позначення B 3

Дата 916 р. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Санкт-Петербург

Що містить «Пізні» Пророки

Приклади вживання додаток 2B

Рукопис Перший сувій книги Ісая з Мертвого моря

Позначення 1QIs^a

Дата кінець II ст. до н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Єрусалим

Що містить Ісаї

Рукопис Книга Псалмів з Мертвого моря

Позначення 11QPs^a

Дата I ст. н. е.

Мова єврейська

Де зберігається Єрусалим

Що містить Уривки 41 з 50 останніх псалмів

Септуагінти та Християнських Грецьких Писань

Рукопис Синайський кодекс

Позначення 01( א)

Дата IV ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Лондон

Рукопис Александрійський кодекс

Позначення A (02)

Дата V ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Лондон

Рукопис Ватиканський кодекс 1209

Позначення B (03)

Дата IV ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Ватиканська бібліотека у Римі

Рукопис Єфремів кодекс

Позначення C (04)

Дата V ст. н. е.

Мова грецька

Де зберігається Париж

Рукопис кодекс Беза

Позначення D^ea (05)

Дата V ст. н. е.

Мова грецька, латинська

Де зберігається Кембридж

Рукопис Кодекс Кларомонтанський

Позначення D^P (06)

Дата VI ст. н. е.

Мова грецька, латинська

Де зберігається Париж

Що містить Послання Павла (у тому числі Євреїв)

[Схема на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Джерела, використані для «Перекладу нового світу» — Єврейські Писання

Оригінали Єврейських Писань та ранні копії

Арамейські таргуми

Рукописи Мертвого моря

Самарійське П’ятикнижжя

Грецька Септуагінта

Старолатинський переклад

Переклади на коптську, ефіопську, вірменську

Консонантний текст Єврейських Писань

Латинська Вульгата

Грецькі переклади — Акили, Теодоція, Симмаха

Сирійська Пешітта

Масоретський текст

Каїрський кодекс

Петербурзький кодекс Пророків

Алеппський кодекс

Єврейський текст Гінгзбурга

Ленінградський кодекс В 19^А

«Біблія Гебраїка», «Біблія Гебраїка Штутгартензія»

Переклад Нового Світу

Єврейські Писання (англійською; з англійської на інші мови світу)

[Схема на сторінці 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Джерела, використані для «Перекладу нового світу» — Християнські Грецькі Писання

Оригінали Грецьких Писань та ранні копії

Вірменський переклад

Коптські переклади

Старолатинський переклад

Латинська Вульгата

Вульгата виправлена Сикстом та Климентом

Грецькі мінускульні манускрипти

Текст Еразма

Текст Стефануса

«Текстус рецептус»

Грецький текст Грісбаха

«Емфатичний діаглот»

Папіруси — (напр., Честера Бітті P⁴⁵, P⁴⁶, P⁴⁷; Бодмер P⁶⁶, P⁷⁴, P⁷⁵)

Грецький текст Весткотта та Горта

Грецький текст Бовера

Грецький текст Мерка

Грецький текст Нестле — Алланда

Грецький текст Об’єднаних Біблійних Товариств

«Переклад нового світу»

Християнські Грецькі Писання (англійською мовою; з англійської на інші мови світу)