Лист до галатів

1 Павло, апостол, призначений не за дорученням людей і не людиною, а Ісусом Христом і Богом, Батьком, який воскресив його з мертвих. 2 Разом зі всіма братами, що зі мною, пишу до зборів Галатії.

3 Нехай буде з вами незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа. 4 Він віддав себе за наші гріхи, щоб визволити нас від теперішньої злої системи, згідно з волею нашого Бога, Батька, 5 якому належить слава на віки вічні. Амінь.

6 Я дивуюсь, що ви вже відходите від Того, хто покликав вас незаслуженою добротою Христа, і слухаєте інакшу добру новину. 7 Але насправді інакшої новини немає. Є лише ті, хто завдає вам клопотів і хоче перекрутити добру новину про Христа. 8 Та навіть якби хтось із нас або ангел з неба проголошував вам як добру новину щось на додаток до того, що́ ми вам проголошували спочатку, то нехай буде проклятий. 9 Ми вже говорили вам раніше, і я ще раз повторюю: хоч би хто вам звіщав як добру новину щось на додаток до того, чого ви навчились, нехай буде проклятий.

10 Якщо говорити про мене, то чию прихильність я намагаюся здобути: людську чи Божу? Хіба я прагну догоджати людям? Якби я все ще догоджав людям, то не був би рабом Христа. 11 Тож знайте, брати, що добра новина, яку я звіщав, не є чимось людським, 12 бо я отримав її не від людини і був навчений про неї не людиною: усе це я здобув лише завдяки об’явленню, котре дав Ісус Христос.

13 Ви, безперечно, чули, як я поводився колись, сповідуючи юдаїзм, як до нестями переслідував Божий збір, буквально спустошуючи його. 14 Я робив в юдаїзмі більший поступ, ніж інші євреї, мої ровесники, оскільки набагато ревніше обстоював батьківські традиції. 15 Але коли Богові, який дозволив мені народитися й покликав мене своєю незаслуженою добротою, стало до вподоби, 16 щоб я познайомив інші народи з його Сином, звіщаючи їм добру новину про Ісуса Христа, то я не пішов відразу радитися з тілом і кров’ю. 17 Не вирушив я також до Єрусалима,— до тих, котрі стали апостолами раніше від мене,— а подався в Аравію, після чого знову повернувся в Дамаск.

18 Тоді, через три роки, я пішов до Єрусалима, щоб зустрітися з Кифою, і пробув з ним п’ятнадцять днів. 19 Проте, окрім Якова, Господнього брата, я не бачив більше нікого з апостолів. 20 І я пишу правду, не обманюю; Бог свідок.

21 Потім я відвідав деякі місцевості в Сирії та Кілікı́ї. 22 Але збори в Юдеї, що перебувають в єдності з Христом, ніколи не бачили мене в обличчя; 23 вони лише чули від інших: «Чоловік, що раніше нас переслідував, тепер звіщає добру новину про віру, яку сам колись намагався викоренити». 24 Тож, дізнавшись про мене, вони почали прославляти Бога.

2 Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов з Варнавою в Єрусалим, взявши із собою ще Тита. 2 А вирушив я туди, бо отримав об’явлення. І я виклав перед знаними братами добру новину, яку проповідував серед інших народів, однак розповів їм це наодинці, аби не сталось так, що я біжу чи біг надаремно. 3 Проте навіть Тита, який був зі мною, вони не змусили обрı́затися, хоча він грек. 4 А все це через фальшивих братів, що непомітно ввійшли до нас і вишукують, як би ущемити нашу свободу, котру маємо як служителі Христа Ісуса, та повністю поневолити нас. 5 Але ми ні на мить їм не поступились і не підкорилися, аби ви й далі тримались правди, яку вам принесла добра новина.

6 Що ж до тих, кого вважали видатними людьми,— для мене немає значення, ким вони були раніше, адже Бог судить про людину не по тому, якою бачать її інші,— то мені ці видатні чоловіки, по суті, не сказали нічого нового. 7 Навпаки, побачивши, що мені довірена добра новина для необрізаних, як і Петру для обрізаних,— 8 бо Той, хто наділив Петра силою, необхідною для апостольського служіння обрізаним, наділив нею і мене для служіння людям з інших народів,— 9 так от, дізнавшись про виявлену мені незаслужену доброту, Яків, Кифа та Іван, які вважалися стовпами, потиснули нам з Варнавою руку на знак готовності і далі співпрацювати. Отже, ми мали йти до інших народів, а вони — до обрізаних. 10 Нам же потрібно було тільки пам’ятати про бідних, що я з усіх сил і намагався робити.

11 Але коли Кифа прийшов в Антіохı́ю, я відверто висловив йому своє незадоволення, бо він заслуговував осуду. 12 Адже впродовж якогось часу він їв собі з людьми з інших народів, а коли прибули чоловіки від Якова, став триматися осторонь від неєвреїв та уникати їх зі страху перед обрізаними. 13 Всі інші юдеї так само, як і він, вдалися до лицемірства, тож навіть Варнава пішов у них на поводі й почав кривити серцем. 14 Та, побачивши, що вони не йдуть прямим шляхом згідно з правдою, яку принесла добра новина, я сказав Кифі перед усіма: «Якщо ти, хоча і юдей, живеш, як люди з інших народів, а не як юдеї, то чому змушуєш неєвреїв жити за юдейськими звичаями?»

15 Ті з нас, хто з походження є юдеями, а не грішниками з інших народів, 16 знають, що людина визнається праведною не на підставі вчинків, яких вимагає закон, а лише завдяки вірі в Христа Ісуса. Тож навіть ми повірили в Христа Ісуса, щоб нас було визнано праведними завдяки вірі в Христа, а не вчинкам, бо жодна людина не буде визнана праведною на підставі вчинків, яких вимагає закон. 17 Але якщо з’ясовується, що ми — ті, котрі прагнуть бути визнаними за праведних через Христа,— також грішники, чи це означає, що насправді Христос є служителем гріха? Аж ніяк! 18 Бо коли я знову будую те, що колись розвалив, то показую, що я правопорушник. 19 Коли ж говорити про мене, то я помер для закону завдяки самому закону, щоб ожити для Бога. 20 Я прибитий до стовпа разом з Христом, і вже не я живу, а в єдності зі мною живе Христос. І справді, тепер, будучи в тілі, я живу завдяки вірі в Божого Сина, який полюбив мене й віддав за мене самого себе. 21 Я не відкидаю Божої незаслуженої доброти, адже якщо праведність можна здобути завдяки закону, то Христос, по суті, помер надаремно.

3 О нерозумні галати, під чий жахливий вплив ви потрапили? Адже вам свого часу так яскраво описали, як було прибито до стовпа Ісуса Христа! 2 Хочу запитати вас лише одне. Як ви отримали дух: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки тому, що слухали та повірили в почуте? 3 Невже ви настільки нерозумні? Почавши з духу, тепер закінчуєте плоттю? 4 Невже ви знесли стільки страждань надаремно? Неможливо, щоб це було надаремно! 5 Коли ж говорити про того, через кого ви отримуєте дух і хто здійснює серед вас могутні діла, то завдяки чому він це робить: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки тому, що повірив у почуте? 6 Власне так було з Авраамом: він «повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність».

7 Ви, звичайно, знаєте: синами Авраама є ті, хто тримається віри. 8 І Писання, передбачаючи, що Бог ви́знає праведними людей з інших народів завдяки вірі, заздалегідь звістило добру новину Авраамові: «Через тебе отримають благословення всі народи». 9 Отже, ті, хто тримається віри, одержують благословення разом з вірним Авраамом.

10 Адже всі, хто покладається на вчинки закону, є під прокляттям, бо написано: «Проклятий кожен, хто не тримається всіх вказівок, записаних у сувої із Законом, і не виконує їх». 11 Крім того, ми добре розуміємо, що Бог нікого не визнає́ праведним на підставі Закону, бо «праведний житиме завдяки своїй вірі». 12 Щодо Закону, він не зобов’язує триматися віри, а лише говорить: «Той, хто виконує їх, завдяки їм і житиме». 13 Христос же, викупивши нас, звільнив від прокляття Закону, оскільки став прокляттям замість нас, адже написано: «Проклятий кожен, хто прибитий* до стовпа». 14 Усе це було для того, щоб через Ісуса Христа Авраамові благословення зійшли на інші народи і щоб завдяки вірі ми отримали обіцяний дух.

15 Брати, наведу вам приклад із життя: чинну угоду, хоча вона й людська, ніхто не скасовує; до неї також більше не вносять доповнень. 16 Що ж до обітниць, вони були дані Аврааму та його нащадку. Не говориться: «І нащадкам», як про багатьох, але як про одного: «І твоєму нащадку», а ним є Христос. 17 Скажу вам ще таке: якщо взяти цю угоду, то спершу їй Бог надав чинності, і Закон, котрий з’явився лише через чотириста тридцять років, не позбавляє її чинності, а отже, й не скасовує обітниць. 18 Бо якщо спадщина дається за законом, вона вже дається не згідно з обітницею, тимчасом як Авраама Бог великодушно обдарував нею через обітницю.

19 Навіщо ж тоді Закон? Він був доданий, аби виявляти провини аж до приходу нащадка, який отримав обітницю. І цей Закон було передано через ангелів рукою посередника. 20 Однак там, де є тільки одна сторона, посередника не треба, а Бог власне один. 21 Тож чи Закон суперечить Божим обітницям? Зовсім ні! Бо якби був даний закон, котрий міг дарувати життя, то праведності, по суті, досягали б саме завдяки закону. 22 А так Писання віддало все під варту гріха, щоб обітницю, яку приносить із собою віра в Ісуса Христа, могли отримати лише ті, хто вірить.

23 Однак до приходу віри закон стеріг нас і ми разом були віддані під варту, чекаючи часу, коли мала виявитися віра. 24 Отже, Закон став нашим вихователем, що вів до Христа, аби ми були визнані праведними завдяки вірі. 25 А тепер, коли віра прийшла, ми вже не перебуваємо під наглядом вихователя.

26 Тож, оскільки всі ви маєте віру в Христа Ісуса, ви є Божими синами. 27 Бо всі ви, хто охрестився і перебуває в єдності з Христом, одягнулися в нього. 28 Відтепер немає вже ні юдея, ні грека, ні раба, ні вільного, ні чоловіка, ні жінки, бо ви всі стали однією особою в єдності з Христом Ісусом. 29 Більш того, якщо ви належите Христу, то ви справді нащадки Авраама — спадкоємці згідно з обітницею.

4 Тож кажу: поки спадкоємець ще немовля, він зовсім не відрізняється від раба, хоч і є паном усього. 2 Він перебуває під наглядом опікунів та управителів аж до дня, визначеного наперед батьком. 3 Подібно й ми, доки були немовлятами, залишалися поневолені примітивними принципами цього світу. 4 Але коли той довгий період закінчився, Бог послав свого Сина, якого народила жінка і який відтоді перебував під законом. 5 Він, прийшовши, викупив і визволив тих, хто перебуває під законом, а ми у свою чергу були всиновлені Богом.

6 І, оскільки ми — сини, Бог послав у наші серця дух свого Сина. Цей дух кличе: «Авва, Батьку!» 7 Отже, ти вже не раб, а син; якщо ж ти син, то завдяки Богу і спадкоємець.

8 Проте коли ви ще не знали Бога, то були рабами богів, які за своєю природою зовсім не є богами. 9 Тепер же, коли ви пізнали Бога, точніше, коли Бог пізнав вас, як ви можете повертатись до марних, нічого не вартих примітивних принципів і прагнути знову стати їхніми рабами? 10 Ви скрупульозно дотримуєтесь днів, місяців, пір і років. 11 Боюсь, що всі мої зусилля допомогти вам були марні.

12 Благаю вас, брати: станьте такими, як я, бо і я колись був подібний до вас. Ви нічим не скривдили мене. 13 Більш того, ви знаєте, що першого разу, коли я звіщав вам добру новину, оскільки був хворий, 14 ви не бридилися моєю недугою, яка була для вас випробуванням, та не плювали на неї з відразою. Навпаки, ви прийняли мене як Божого ангела, як Христа Ісуса. 15 Де ж тоді те почуття щастя, яке ви мали колись? Бо я впевнений: якби ви могли, то вийняли б власні очі й віддали мені. 16 Невже через те, що я кажу вам правду, я став вашим ворогом? 17 Ці люди всіма силами намагаються переманити вас на свій бік, притому не з добрих спонук. Вони хочуть відлучити вас від мене, аби ви беззастережно йшли за ними. 18 От якби вас намагалися переманити так на свій бік заради якоїсь доброї справи, це було б добре. Також було б добре, якби це робили повсякчас, а не лише тоді, коли я перебуваю з вами, 19 мої дітоньки, заради яких я знову зношу пологові муки, поки в вас не сформується Христос. 20 Як би мені зараз хотілося бути з вами! Тоді наша розмова була б інакшою; бо я не розумію, що з вами діється.

21 Тепер хочу запитати тих з вас, хто бажає бути під законом: скажіть, ви самі хоч слухаєте, що говорить Закон? 22 Приміром, написано, що Авраам мав двох синів: одного від служниці, а іншого від вільної. 23 Той, що від служниці, народився, по суті, за тілом, а той, що від вільної,— за обітницею. 24 І все це має символічне значення. Жінки означають дві угоди: однією з них — тою, яка укладена на горі Сінай і народжує дітей для рабства,— є Аґар. 25 Ця Аґар символізує Сінай, гору в Аравії, і відповідає нинішньому Єрусалиму, оскільки він зі своїми дітьми перебуває в рабстві. 26 А друга — це верхній Єрусалим; він вільний, і саме він є нашою матір’ю.

27 Адже написано: «Радій, неплідна, яка не народжує; вигукни та голосно закричи, жінко, що не знаєш пологових мук; бо діти полишеної численніші від дітей тої, котра має чоловіка». 28 Ми ж, брати, подібно до Ісака, є дітьми за обітницею. 29 Але як було тоді, коли народжений за тілом переслідував народженого за духом, так само є і тепер. 30 Проте що каже Писання? «Прожени служницю та її сина, бо син служниці ніколи не буде спадкоємцем із сином вільної». 31 Тому, брати, ми діти не служниці, а вільної.

5 Христос визволив нас, щоб ми мали саме таку волю. Тож стійте твердо і не давайте знову запрягти себе в ярмо рабства.

2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо обріжетесь, то не отримаєте жодної користі від Христа. 3 Крім того, я знову свідчу кожному чоловікові, який обрізається, що він повинен виконувати весь Закон. 4 Ви, що намагаєтесь, аби вас визнали праведними на основі закону,— хоч би хто ви були,— відійшли від Христа, відкинули його незаслужену доброту. 5 А ми завдяки духу з нетерпінням чекаємо обіцяної праведності, яка походить від віри. 6 Бо коли йдеться про Христа Ісуса, то не має значення ні обрı́зання, ні необрı́зання, а тільки віра, яка виявляється через любов.

7 Ви бігли добре. Хто перешкодив вам і далі слухатися правди? 8 Таке переконування походить не від Того, хто кличе вас. 9 Трохи закваски квасить усе тісто. 10 Я впевнений, що ви — ті, хто перебуває в єдності з Господом,— не будете думати інакше; а той, хто завдає вам клопотів, зазна́є кари, хоч би хто він був. 11 Однак, брати́, якби я і далі проповідував обрı́зання, чому б мене продовжували переслідувати? Адже тоді камінь спотикання — стовп мук — було б усунено. 12 А ті, хто намагається відвернути вас, нехай взагалі каструються.

13 Брати, ви, безперечно, покликані до волі, але не використовуйте цієї волі, щоб потурати плоті, а з любові служіть один одному як раби. 14 Бо весь Закон сповняється в одній заповіді: «Люби свого ближнього, як самого себе». 15 А якщо ви і далі гризете й пожираєте одні одних, то дивіться, щоб ви не понищили одні одних.

16 Але кажу вам: продовжуйте ходити згідно з духом — і не піддастеся жодному плотському бажанню. 17 Бо плоть у своїх бажаннях перечить духу, а дух — плоті; вони противляться одне одному, і тому ви не чините того, що хотіли б. 18 Крім того, якщо вас веде дух, то ви не під законом.

19 Учинки плоті явні, це — блуд, нечистота, розгнузданість, 20 ідолопоклонство, спіритизм, ворожнеча, чвари, ревнощі, вибухи гніву, суперечки, розбрат, сектантство, 21 заздрість, пиятики, гульбища й подібне. Про це перестерігаю вас, як і перестерігав: ті, хто чинить таке, не успадкують Божого царства.

22 А плід духу — любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, великодушність, віра, 23 лагідність, самовладання. Проти цього немає закону. 24 До того ж ті, хто належить Христу Ісусу, прибили до стовпа плоть разом з її похотями та бажаннями.

25 Якщо ми живемо згідно з духом, то продовжуймо дотримуватися керівництва духу. 26 Не ставаймо пихатими: не підштовхуймо одні одних до суперництва і не маймо заздрості одні до одних.

6 Звичайно, брати, людина може зробити якийсь хибний крок і не усвідомлювати цього. Та навіть тоді ви, духовно зрілі брати, виправляючи її, намагайтеся робити це в дусі лагідності. Притому нехай кожен з вас пильнує за собою, щоб часом і самому не спокуситися. 2 Не переставайте носити тягарі один одного, бо так сповните Христовий закон. 3 Коли ж хтось думає, ніби є чимось, будучи насправді нічим, то обманює самого себе. 4 Так чи інакше, хай кожен перевіряє власне діло. Тоді йому приноситимуть велику радість власні досягнення, а не порівнювання себе з іншими. 5 Адже кожен нестиме власну ношу.

6 Більш того, нехай кожна людина, яку навчають* священного слова, ділиться всілякими добрими речами з тим, хто її навчає.

7 Не обманюйтеся: над Богом не поглузуєш, бо що людина посіє, те й пожне. 8 Той, хто сіє з думкою про плоть, пожне від своєї плоті тління, а хто сіє з думкою про дух, пожне від духу вічне життя. 9 Тому не припиняймо робити добро, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо. 10 Тож, поки час сприяє, чинімо добро всім, а особливо одновірцям.

11 Подивіться, якими великими літерами я власноруч вам написав.

12 Усі, хто змушує вас обрı́затися,— це люди, які хочуть догоджати іншим, аби тільки їх не переслідували за стовп мук Христа, Ісуса. 13 Бо навіть ті, хто обрізується, не дотримуються Закону. Вас же вони хочуть бачити обрізаними, аби мати підставу вихвалятися вашими тілами. 14 Сподіваюсь, я ніколи не хвалитимусь нічим, окрім стовпа мук нашого Господа Ісуса Христа. Коли я пізнав Ісуса, весь світ став для мене прибитий до стовпа, як і я прибитий до стовпа в очах світу. 15 Бо не має значення ані обрı́зання, ані необрı́зання; важливим є лише нове створіння. 16 А з усіма, хто буде поводитися за цим правилом, з Ізраїлем Божим, хай перебуває мир і милосердя.

17 Тож нехай ніхто не завдає мені клопотів, бо я ношу на своєму тілі тавро Ісусового раба.

18 Хай незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа буде з духом, який ви, брати, виявляєте. Амінь.