Лист Якова

1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, до дванадцятьох племен, розпорошених по світі.

Вітаю!

2 Брати мої, коли потрапляєте в різні випробування, вважайте себе по-справжньому щасливими, 3 адже ви знаєте, що ваша випробувана віра виробляє витривалість. 4 Але нехай витривалість доводить свою дію до кінця, щоб ви з усякого погляду були досконалі й здорові та ні в чому не мали нестачі.

5 Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай безупинно просить у Бога, котрий усім дає щедро та без дорікання, і тоді отримає її. 6 Але нехай просить з вірою, анітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер несе й кидає в різні боки. 7 Ясна річ, така людина не повинна сподіватися, ніби отримає щось від Єгови; 8 вона нерішуча й нестійка на всіх своїх дорогах.

9 Хай незаможний брат вельми радіє своєму підвищенню, 10 а багатий — своєму пониженню, бо він зникне, як польова квітка. 11 Адже коли сходить сонце, то приносить палючу спеку і висушує рослинність, тоді цвіт її опадає та гине її зовнішня краса. Подібно буде і з багатим: він зів’яне на дорогах своїх.

12 Щаслива людина, яка стійко зносить випробування, бо, здобувши схвалення, отримає вінок життя, який Єгова обіцяв тим, хто не перестає любити його. 13 Під час випробування нехай ніхто не говорить: «Мене випробовує Бог», тому що Бога неможливо випробовувати злом і він сам нікого не випробовує. 14 Але кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення. 15 Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть.

16 Не обманюйтеся, мої любі брати. 17 Кожен добрий дар і досконалий дарунок — згори, бо походить від Батька небесних світил, котрий анітрохи не змінюється, як це буває з мінливою тінню. 18 Забажавши, він породив нас словом правди, щоб ми були свого роду першими плодами з-посеред його створінь.

19 Знайте, брати мої любі: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів; 20 оскільки, гніваючись, людина є далекою від праведності, якої вимагає Бог. 21 Отже, відкиньте всіляку мерзоту, все зло, яке є непотребом, і в дусі лагідності прийміть слово, яке прищеплюється вам і може врятувати ваші душі.

22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, які обманюють самі себе фальшивими міркуваннями. 23 Бо якщо хтось є слухачем слова, а не виконавцем, він подібний до чоловіка, котрий розглядає в дзеркалі природні риси свого обличчя. 24 Він дивиться на себе, відходить і відразу забуває, який він. 25 Коли ж хтось вдивляється в досконалий закон, що несе свободу, і перебуває в ньому, то буде щасливий, бо він не забудькуватий слухач, а виконавець діла.

26 Якщо хтось вважає, що правильно поклоняється Богу, і при тому не загнуздує язика, а постійно обманює своє серце, поклоніння такого — даремне. 27 Чистий і неопоганений спосіб поклоніння в очах нашого Бога та Батька полягає в тому, щоб піклуватися сиротами і вдовами, коли вони зносять лихо, а також зберігати себе незаплямованими світом.

2 Брати мої, хіба скажеш, що ви тримаєтесь віри нашого Господа Ісуса Христа, слави нашої, якщо до одних людей ставитеся ліпше, ніж до інших? 2 Бо коли на ваше зібрання приходить чоловік із золотими перснями на пальцях та в розкішному вбранні, а також приходить бідний у брудному, заношеному одязі, 3 і ви з прихильністю дивитеся на розкішно вдягненого й кажете йому: «Сідай ось тут, на добре місце», а бідному кажете: «Постій» чи «Сідай он там, біля мого підніжка», 4 то хіба ж не поділяєте людей на групи за їхнім становищем і чи не стаєте суддями, які виносять ганебні присуди?

5 Послухайте, брати мої любі. Хіба не бідних світу вибрав Бог, щоб вони стали багатими вірою, спадкоємцями царства, яке він обіцяв тим, хто любить його? 6 А ви зневажили бідного. Чи ж не багаті гноблять вас і тягнуть в суди? 7 Чи не вони безчестять добре ім’я, яким вас названо? 8 Якщо ви виконуєте царський закон з Писання: «Люби свого ближнього, як самого себе», то робите дуже добре. 9 Проте коли й далі ставитеся до одних людей ліпше, ніж до інших, то чините гріх, бо закон засуджує вас як порушників.

10 Адже людина, котра дотримується цілого Закону, але оступається бодай у чомусь одному, стає винною у всьому. 11 Бо той, хто сказав: «Не чини перелюбу», також сказав: «Не вбивай». Тож навіть якщо ти не чиниш перелюбу, але вбиваєш, то стаєш порушником закону. 12 Тому постійно говоріть і поводьтеся так, як ті, кого буде суджено за законом вільного народу. 13 Бо людина, яка не виявляє милосердя, буде суджена без милосердя. Милосердя здобуває перемогу над судом.

14 Брати мої, коли хтось говорить, що має віру, але не має вчинків, то яка з того користь? Хіба може така віра його врятувати? 15 Якщо брат чи сестра не має у що вдягнутися або ж з дня на день їм не вистачає їжі, 16 а хтось із вас скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте досита», але не дасть необхідного для тіла, то яка користь від цього? 17 Так і віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва.

18 Однак хтось скаже: «Ти маєш віру, а я — вчинки. Покажи мені свою віру без учинків, а я покажу тобі свою віру вчинками». 19 Ти ж віриш, що є один Бог? Дуже добре робиш. Демони теж вірять і тремтять. 20 А ти, нерозумний, взагалі колись думав про те, що віра без учинків — безплідна? 21 Хіба ж не на підставі учинків був визнаний праведним Авраам, наш батько, після того як приніс на жертовник свого сина Ісака? 22 Як бачиш, його віра супроводжувалася вчинками, і завдяки вчинкам вона удосконалилась. 23 Тож сповнилися такі слова з Писання: «Авраам повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність». Крім того, він був названий «другом Єгови».

24 Отже, як бачите, людина визнається праведною завдяки вчинкам, а не лише завдяки вірі. 25 Хіба ж не так само завдяки вчинкам повія Рахав була визнана праведною, коли гостинно прийняла посланців, а потім відіслала їх іншим шляхом? 26 І справді, як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва.

3 Нехай не багато з вас, брати мої, стає вчителями, бо знаємо, що ми, вчителі, отримаємо суворіший присуд. 2 Адже всі ми раз у раз спотикаємось. Якщо хтось не спотикається у слові, він досконалий, спроможний загнуздати все своє тіло. 3 Бо коли вкладаємо вудила в рот коневі, щоб він слухався нас, то керуємо і цілим його тілом. 4 Навіть великий корабель, який женуть люті вітри, скеровується маленьким стерном туди, куди забажає стерновий.

5 Коли ж говорити про язик, він малий орган, але сильно хвастає. Як мало вогню потрібно, щоб підпалити величезний ліс! 6 І саме таким вогнем є язик. Серед наших органів він уособлює світ неправедності, бо заплямовує все тіло та запалює коловорот життя; сам же він запалюється від геє́ни. 7 Бо всіляких звірів, птахів, плазунів, морських істот можна приборкати, що люди й роблять. 8 Та язик приборкати не може ніхто із людей. Він — нестримне зло, повне смертоносної отрути. 9 Ним ми благословляємо Єгову, Батька, і ним же проклинаємо людей, які створені «на Божу подобу». 10 З тих самих уст виходять благословення і прокляття.

Не добре, брати мої, щоб таке продовжувалось. 11 Чи б’є з того самого джерела прісна і гірка вода? 12 Брати мої, хіба може фігове дерево приносити оливки, а виноградна лоза — фіги? Так само й солона вода не може перетворитися на прісну.

13 Хто серед вас мудрий і має розуміння? Нехай своєю доброю поведінкою покаже, якими насправді є його вчинки, і зробить це з лагідністю, котра властива мудрості. 14 Але якщо ви маєте в серці гірку заздрість і дух суперництва, то не хвастайте і не обманюйте, діючи всупереч правді. 15 Це не та мудрість, яка походить згори, а земна, плотська, демонічна. 16 Бо де заздрощі й дух суперництва, там безлад і всяка підлість.

17 А мудрість, що згори, передусім чиста, потім мирна, поміркована, готова слухатися, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелицемірна. 18 Крім того, насіння плоду праведності сіється за мирних умов на благо тим, хто творить мир.

4 Звідки війни та сварки між вами? Хіба ж вони виникають не через прагнення тілесної насолоди, що воюють у тілах ваших? 2 Ви бажаєте, та не маєте. Вбиваєте й жадаєте чужого, але не можете отримати. Ви сваритесь і воюєте. Не маєте, бо не просите. 3 А коли й просите, не отримуєте, бо просите з неправильних спонук — щоб задовольнити свої прагнення тілесної насолоди.

4 Перелюбники, хіба ж не знаєте, що дружба зі світом — це ворожнеча з Богом? Тож хто хоче бути другом світу, робить себе ворогом Бога. 5 Чи, думаєте, Писання надаремно каже: «Дух, який оселився в нас, у своїх постійних жаданнях має схильність до заздрощів»? 6 Але незаслужена доброта, яку Він виявляє,— більша. Тому говориться: «Бог пихатим противиться, а смиренних обдаровує незаслуженою добротою».

7 Отож, підкоріться Богу та протистаньте Дияволу, тоді він утече від вас. 8 Наблизьтесь до Бога — і він наблизиться до вас. Очистьте руки свої, грішники, й серця свої, нерішучі. 9 Сумуйте, тужіть і плачте. Нехай сміх ваш обернеться на жалобу, а радість — на смуток. 10 Упокоріться перед Єговою, і він вас підвищить.

11 Брати, перестаньте обмовляти одні одних. Той, хто обмовляє брата чи судить його, обмовляє і судить закон. Якщо ж ти судиш закон, ти вже не виконавець закону, а суддя. 12 Проте є один законодавець та суддя, який може врятувати і знищити. А ти хто такий, щоб судити свого ближнього?

13 Тепер послухайте ви, що кажете: «Сьогодні або завтра підемо в те місто і залишимось там на рік. Будемо вести справи й отримувати прибуток», 14 хоча не знаєте, що́ з вами буде завтра. Бо ви — імла, яка ненадовго з’являється, а потім зникає. 15 Натомість ви мали б казати: «Якщо Єгова захоче, то будемо живі й зробимо те чи інше». 16 А ви гордитеся тим, чим зухвало хвастаєте. Вся така гордість — зло. 17 Тому коли хтось знає, як робити те, що правильне, але не робить, то чинить гріх.

5 А тепер послухайте ви, багачі: плачте й завивайте, бо нещастя насуваються на вас. 2 Ваші багатства зігнили, а вбрання ваші поїла міль. 3 Ваше золото й срібло поіржавіло. І ця іржа буде свідченням проти вас та роз’їсть вашу плоть. Те, що ви назбирали в останні дні, подібне до вогню. 4 Ось невпинно волає затримана вами плата, що належить робітникам, які з ваших полів зібрали врожай. І крики женців по допомогу дійшли до вух Єгови військ. 5 Ви жили на землі в розкошах, віддавались плотським насолодам і відгодовували свої серця на день забою. 6 Ви засуджували та вбивали праведного. Хіба Бог не противиться вам?

7 Тому, брати, виявляйте терпіння аж до часу присутності Господа. Рільник терпеливо чекає цінного плоду землі, доки настане дощ ранній і пізній. 8 Ви теж терпіть, зміцняйте свої серця, бо присутність Господа наблизилась.

9 Не зітхайте при думці про інших, брати, щоб не підпасти під осуд. Пам’ятайте: Суддя стоїть перед дверима. 10 Брати, за приклад того, як зносити зло й виявляти терпіння, візьміть пророків, котрі говорили в ім’я Єгови. 11 Ми називаємо щасливими тих, хто залишився витривалим до кінця. Ви чули про витривалість Йова і про те, як завдяки Єгові обернулися справи, і ви побачили, що Єгова дуже ніжний у виявах почуттів та милосердний.

12 Однак передусім, брати мої, перестаньте клястися — чи то небом, чи землею або чимось іншим. Нехай ваше «так» означає «так», а «ні» — «ні», щоб вам не підпасти під осуд.

13 Чи хтось із вас зносить зло? Нехай перебуває в молитві. Чи в когось із вас добрий настрій? Хай співає псалми. 14 Чи хтось із вас хворіє? Нехай покличе старійшин збору і хай вони помоляться над ним, намастивши його олією в ім’я Єгови. 15 Тоді молитва віри вилікує недужого, і Єгова підійме його. І, якщо він учинив гріхи, буде йому прощено.

16 Тому зізнавайтесь один перед одним у гріхах і моліться один за одного, щоб одужати. Благання праведника має велику силу, бо воно буде вислухане. 17 Ілля був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас, але коли попросив у молитві, щоб не падав дощ, дощу в тому краї не було три роки й шість місяців. 18 Тоді помолився він знову — і небо дало дощ, а земля принесла свій плід.

19 Брати мої, якщо когось із вас відвели від правди, а інший наверне його, 20 знайте, що той, хто наверне грішника з хибного шляху, врятує його душу від смерті й покриє безліч гріхів.