Чи Ісус справді вознісся на небо?

МІЖ цікавими місцями, яких показують відвідувачам Єрусалиму є Каплиця Вознесення. Стоячи на Оливній Горі, за мурами на схід старого міста Єрусалиму, вона містить “камінь, який кажуть має відбиток ніг Христа”, “місце на якому він стояв останній раз коли вознісся вгору”. Справді, людина мусить бути легковірна або наївна, щоб вірити таку безглузду легенду.

Багато священиків так званого Християнства беруть протилежну крайність. Так як каже The Interpreter’s Bible (10-ий Том, ст. 633): “Що сучасна церква робить з вознесення Христа? Треба признати, що дуже мало. Трудно знайти надрукованих проповідей про Вознесення. Однак, у першій церкві Вознесення займало дуже важне місце”.

По суті, загальна спрямованість сьогодні є кидати сумнів на Христове вознесення на небо. Деякі спотикаються над фактом, що Біблія говорить про Ісусове вознесіння або що він пішов у небо. І каже Гейстінґів Словник Біблії (анг. мові) (Поправлене Видання): “Євангелії не кажуть, що Вознесення нашого Господа є подією. . . . Єдине місце де згадується про Вознесення як окремою подією є в Діях Апостолів 1:6-11. . . . Те, що робить вознесення неймовірним [сумнівним] є, що історія в Діях натякає його як подію відмінну від Воскресення, і поставлену в ряді подій”.

Певна подія

Писатель Дії Апостолів, а саме, Лука, не лише “висловлює”, що Ісусове вознесення було подією відмінною від його воскресення, але також дуже точно говорить про нього. Він дуже докладно говорить про ту подію, кажучи коли, де і як вона відбулася.

А коли вона відбулася? Сорок днів по Ісусовому воскресенню, бо Лука говорячи про Ісусове вознесення каже: “А по муці своїй він ставав перед ними (учнями) живий з засвідченням багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав”.— Дії 1:3.

А де вознесення відбулося? На Оливній Горі, бо зараз по цім Лука далі каже: “Тоді вони повернулись” — учні, які бачили вознесення,— “до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня”.— Дії 1:12.

А як ця подія відбулася? Ми читаємо: “І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей. . . . А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: ‘Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо’ ”.— Дії 1:9-11.

Як таку історію можна називати “неймовірною” або лише “натяком”? Тут повторно відноситься до вознесення як до дійсної події. Писання каже, що Ісус “угору возноситись став”. Його апостоли дивилися “як він віддалявся”. І два ангели сказали, що “Той Ісус, що вознісся на небо від вас” знову вернеться. Чи може бути щось яснішого від цих слів?

Без сумніву, що цей відхід Ісуса, його вознесення вгору перед їхніми очима, мав підкреслити факт, що він справді вертався в небо і що вони вже більше не будуть бачити його. Коли він явився іншими часами по його воскресенню, то правдоподібно, що він раптово зникав, так як ми читаємо коли він потішив двох учнів по дорозі до Еммаусу. Об’явивши себе перед ними, “Він став для них невидимий”.— Луки 24:31.

Інше свідоцтво

Ті, що критикують історію про вознесення в 1-му розділі Дії Апостолів сумніваються про вірогідність подібної історії в Луки 24:50, 51, кажучи, що лише Дії говорять про вознесення, як відмінну подію. Але, чи вони роблять це з доброї причини або на добрих підставах? Правда, кілька старих рукописів не містять слів “почав возноситися на небо”, але багато інших, так як Александріїн, Ватикан 1209 і Кодекс Ефраємі, містять їх. У цих віршах ми читаємо: “Але він вивів їх до Віфанії [на Оливну Гору], і він підніс руки та поблагословив їх. Як він благословив їх він відлучився від них і почав возноситися на небо”.

Факт є, що вчені Весткот і Горт, які зложили один із найбільш вірогідних текстів Грецького Писання, включають ці слова, ніби під сумнівом. І як ми вже бачили, різницю є “легше пояснити як пропущення з Західного (тексту) ніж як додаток до Східного тексту”.

Також було багато дискусії про факт, що згідно з історією в 24-му розділі Луки, здається, що Ісус вознісся на небо того самого дня як воскрес із мертвих. А чому хтось може приходити до такого заключення? Тому, що тут нічого не згадується про події, які відбулися від воскресення до вознесення. Але в 1 Коринтян 15:4-8 маємо більше інформації. Там сказано, що Ісус являвся багато разів своїм учням по воскресенню і перед вознесенням на небо. Сам Ісус неодноразово казав, що він вернеться до свого Отця на небі: “Я йду до Отця”. (Ів. 14:12, 28; 7:33; 16:5, 10, 28) Апостол Петро на день П’ятдесятниці звернув увагу на доказ, що Ісус справді вознісся на небо, кажучи: “Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми. А отож, як правицею Божею був він вознесений, і обітницю духа святого прийняв від Отця, то й злив він оте, що ви бачите і чуєте”.— Дії 2:32, 33.

У писанні Христових апостолів бачимо подібне свідоцтво. Вони розказують, що Ісус сів по правиці в Бога (Рим. 8:34; Ефес. 1:20; Кол. 3:1); що він був дуже повишений (Фил. 2:9-11; Євр. 7:26); що він знаходиться на небі. (Ефес. 6:9; Фил. 3:20; Євр. 4:14) З усього цього свідоцтва, не може бути ніякого сумніву про біблійну науку, що Ісус не лише воскрес, але також вознісся на небо, де він перебуває досі.

В який напрямок?

Деякі противляться біблійній науці, що Ісус вознісся на небо, кажучи, що це не є розсудливо вірити, що небо є “понад” землею, без різниці де хтось може бути. Але такі заперечення не є логічні. Часопис Нью-Йорк Таймс (анг. мові), говорячи про одну поїздку астронавтів сказав, що вони “піднеслися 739 миль”, коли в дійсності вони лише були тієї далечини від землі.

Без сумніву Ісусове вознесення почалося рухом вгору — так як полет астронавтів — з того місця де апостоли стояли. Після того Ісус логічно вибрав напрямок, який був потрібний, щоб вернутися до присутності свого небесного Отця. Цікаво зауважити, що часами Біблія вживає вислів “відходити”, коли говорить про ангелів, які лишали землю.— Луки 2:15; Дії 12:10.

Проте, ми мусимо признати, що наше знання духовного світу справді є дуже обмежене. Здається було б добре думати, що Ісус вознісся не лише в якийсь напрямок, але також у сферу діяльности і рівень існування в духовній країні, щоб дійсно появитися перед Богом. А та країна не є обмежена фізичними чи матеріальними законами, факторами чи обмеженнями.

В якому тілі?

Чи факт, що апостоли були свідками Ісусового вознесення на небо значить, що він появився перед Богом у свойому людському тілі? Така є загальна думка у так званому Християнстві, але це не є правда. А чому ні? Через кілька причин. Біблія каже: “Христос помер раз на завжди . . . умертвлений тілом, але оживлений духом”. (1 Пет. 3:18, НС) Тому то він міг появитися серед апостолів через замкнені двері й часами ‘зникав’. (Луки 24:31; Ів. 20:26) Крім того, ми маємо запевнення, що “тіло і кров посісти Божого царства не можуть”. Отже Ісус не міг піти на небо з своїм тілом.— 1 Кор. 15:50.

До того ж Ісус сказав: “Тіло Моє, яке Я за життя світові дам”. Тому що Ісус віддав своє тіло на “викуп за всіх”, то щоб не скасувати свою жертву викупу він не міг воскреснути в людському тілі, своєму людському житті.— Ів. 6:51; 1 Тим. 2:5, 6.

Але хтось може запитати, як це може бути? Чи духи не є невидимі для людини, і чи вони не приходять та не відходять мов вітер, так як Ісус сказав Никодимові? (Ів. 3:8) Однак, після його воскресення Ісус явився в тілесній формі своїм учням. Правда, але він лише матеріалізував собі тіло для цих подій. Тому то Марія і його апостоли на берегах Галілейського моря не могли пізнати його. (Ів. 20:15-17; 21:4) Це не було нічого нового, тому що час від часу ангели матеріалізували собі тіла, так як сталося, коли один “появився” перед Мойсейом, інший Ісусові Навинові, а ще інший родичам Самсона, згадуючи лише кілька таких випадків. (Іс. Нав. 5:13-15; Суд. 13:3-20; Дії 7:35) Таким чином Ісус мав зв’язок з його апостолами являючись тілом так, що вони могли бачити, так, навіть доторкнутися його, як то зробив Тома.— Ів. 20:26-29.

Чому Ісус вознісся на небо?

Вищеподаний доказ і причини є сильно підкріплені коли подумаємо чому Ісус мусів вознестися на небо. Це було дуже належно для нього зробити. Ісус добровільно лишив небесну славу, прийшов на землю, як людина, дуже постраждав і віддав своє людське життя на жертву. (Фил. 2:5-8; Мат. 20:28; Євр. 5:8) Чи ми можемо заключити, що за все це Бог не дасть йому нагороди, але покине його в гробі на землі? Апостол Павло запевняє нас, що Бог пам’ятає жертви, яких Його слуги роблять. (Євр. 6:10) Отже ми не можемо робити іншого заключення як те, що Бог дасть Ісусові нагороду за його несамолюбний вчинок.

По суті, Ісус сподівався вернутися до слави, яку він мав у свого Отця, так як можна бачити з його молитви вночі його зради: “Прослав Отче Мене . . . славою, яку в Тебе мав Я, поки світ не повстав”. (Ів. 17:5) Бог не лише відповів на цю молитву, але дав Ісусові більшу славу: “Тому й Бог повищив Його та дав Йому ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим ім’ям вклонялося кожне коліно . . . і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця”.— Фил. 2:9-11.

Є ще навіть більші причини. Ісус дав своє людське тіло і життя на жертву за гріхи людства, але, щоб пристосувати користі тієї жертви як первосвященик, так, щоб людство могло користати з неї, то він мусів воскреснути з мертвих і вознестися на небо. Отже ми читаємо: “Христос увійшов не в рукотворну святиню . . . але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас”. І ще дальше: “Коли хто згрішить, то маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного”.— Євр. 9:24; 1 Ів. 2:1.

До того ж, щоб незліченні мільйони, які померли і які є у пам’ятних гробах, могли мати користь з викупної жертви Христа, то є потрібно, щоб вони були воскресені з мертвих, і цей привілей Бог дав Своєму Синові. Це духовна особа з ‘усією владою на небі й на землі’, яка буде виконувати те велике чудо воскресіння.— Ів. 5:28, 29; Мат. 28:18.

Крім того, Ісус повторно говорив про царство Боже; по суті, царство було темою його проповідування. В його зразковій молитві він показав, що ціль Царства була освятити Боже ім’я, і спричинити, щоб Божа воля виконувалася на землі так, як на небі. Щоб те царство могло володіти землею, Ісус Христос і його небесні війська перше мусять знищити теперішню лукаву систему, видиму, як і невидиму, як то Біблія показує мусить незабаром статися.— Мат. 6:9, 10; Об. 16:14, 16; 19:11-21.

Крім цього, Біблія каже, що “належить Йому царювати, аж поки Він [Бог] не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми. Як ворог останній — смерть знищиться”. Це значить, що Бог через Христа обітре кожну сльозу з людських очей, і що вже не буде Адамової смерти, ні смутку, ні плачу, ні болю. Таке славетне сповнення намірів Бога Єгови для землі й людства може прийти тільки через небесного Царя, Ісуса Христа.— 1 Кор. 15:25, 26; Об. 21:4.

Справді, не може бути жодного сумніву, що Боже Слово дуже ясно показує, що Ісус Христос таки вознісся на небо.