Плануючи свій власний похорон — чи то робити є розумно?
“МЕНІ таке й на думку ніколи не прийшло”, люди переважно відповідають на питання, “Який похорон ви будете мати, коли прийде час?” Під теперішньою системою всі ми мусимо зустрічати смерть, але багато вірять, що думати про свій власний похорон не є приємно. Тому то, все думання і плани про похоронні розпорядки раптом накидається на сумуючих родичів у часі смерти.
Але, чи ви б хотіли тоді, щоб ваші сумуючі кревні турбувалися похоронними розпорядками? Чи б ви хотіли б ще накидати на них похоронні розпорядки, коли вони вже так сильно сумують і є найбільше вразливі до коштовних пропозицій?
Вірний й шановний похоронник може полегшити турботу і кошт для родини. Але, ті, що залишаються часто зустрічають цілком інший стан. Каже дослідник для С.Ш. Федеральної Комісії Промисловства: “Покупець похоронної служби є дуже схвильований і пригнічений, коли робить розпорядки. А [безпринципний] похоронник часто використовує це, щоб продати йому найбільш коштовний похорон”.
Якщо ви не хочете накидати на вашу вже сумуючу родину ще більшого тягару, то ви можливо схочете планувати свій власний похорон. Один чоловік, якого матір зробила такі плани спочатку був приголомшений, коли вона розказала йому про них. Але, тоді так, як він сам сказав, з часом моя дружина й я привикли до цієї розсудливої ідеї. Те, що спочатку виглядало неуялене пізніше сталася мудра, реалістична річ”.
Колишній французький президент Чарлс де Ґол планував свій власний похорон. Каже Енциклопедія Британіка (в анг. мові): “За його просьбою він був похований з найменшою церемонією на малому кладовищі в Colombey-les-Deux-Eglises в звичайній дерев’яній труні, яку зробив сільський тесляр”, У протилежності цьому, було рапортовано, що урядовий державний похорон колишнього президента Сполучених Штатів, Двайта Д. Айзенгавера, коштував більше як 250.000 доларів.
Чому такий коштовний?
З збігом років, похоронна промисловість в Америці стала тим, що Енциклопедія Британіка (в анг. мові) називає “дуже комерційна”. Вона заохочувала багато коштовних звичаїв, які тепер стали частиною звичайного “довершеного” похорону. Такі речі, як бальзамувати, відновляти трупа, служби при відкритій труні, “склепіння” або мавзолеї для труни, пишні запечатані металеві труни, спеціальний одяг для мертвих й інші служби часто пропонуються бути законні або морально потрібні.
Проте, більшість цих традицій є надхненням, якого спричиняє економія і гордість замість дійсна потреба. Тому то, кошт американського пересічного похорону тепер піднісся до коло 2.000 доларів. Багато цієї інфляції у кошті лежить у додатках, яких тепер приймають за належну частину “цілого” похорону.
Без сумніву, що деякі з цих звичаїв потішають людей, які відчувають, що таким способом вони виповнюють свій “обов’язок” до мертвих. Інші люди є задоволені, коли бачать трупа останній раз і ‘віддають свою пошану’. З другого боку, більшість цих традицій є непотрібні для тих, що не можуть понести такий високий кошт або особисто вибирають повагу простоти.
Планування зменшує кошт
Переважно похорон, якого хтось інший планує є багато більш коштовний від похорону, якого хтось планує особисто. “Всі з якими я говорив кажуть, ‘Коли я помру, то я хочу найпростіший похорон’ ”, зауважує один авторитет. ‘‘Ви ніколи не чуєте, щоб хтось вимагав, ‘Я хочу труну, яка коштує 10.000 доларів і все інше’ ”. Ви можете переконатися лише, коли запитаєте своїх друзів, якого похорону вони хочуть.
Безперечно, що елегантність похорону є особиста родинна справа і ніхто не повинен критикувати когось, якщо він не нарушує біблійних принципів. Але більшість осіб, які наперед висловлюють своє бажання в таких справах, очевидно не хочуть накидати фінансовий тягар на своїх родин, коли помруть, так як вони не хочуть накидати його під час їхнього життя. Так як один чоловік сказав: “Я краще хотів би, щоб мої гроші годували мою родину, ніж годувати хробаків!”
Однак, часто справа не виходить так. А чому ні? Відповідає дописувач до Лос Анжелос Times Яків Ф’єбіґ: “Я вгадує, що 90 процентів похоронів у цій країні є багато більш складні і пишні ніж померлий хотів би мати. Але тому, що вони не висловили своїх бажань, то кревні — лише, щоб бути на безпечній стороні — думають, що є краще зробити похорон першої класи”.
З другого боку, планування наперед відбирає дійсний тягар від любої родини, яка залишається. Жодне хитре заохочення, щоб поховати “першою класою” не мусить змушувати родину поступати поза їхні засоби або бажання. Найкращий опір родина може мати проти продавця похоронних церемоній відпирати високий натиск”, каже Ф’єбіґ, “є знання, що він виконує ваше бажання”.
І часто виринає ще інший стан над яким ви можливо схочете наперед застановитися. Одна особа написала до дорадчого журналіста: “Мій чоловік сказав мені, що він хоче лише звичайної простої похоронної служби, а тоді кремацію (спалити труп)”. Але цей чоловік тільки усно висловив своє бажання. Його дружина пізніше нарікала: “Ніхто з його родини не висказував своєї гадки або його бажання аж поки я не почала робити розпорядки — тоді зі всіх сторін на мене почали нападати про те, що ‘ми’ хочемо”. Вона радить, щоб люди “записували” свої бажання. “Мій чоловік не записав його. І через це мені було дуже прикро”.
Навіть за біблійних часів деякі особисто планували свої власні похорони далеко наперед. Наприклад, вмираючий Яків сказав своєму синові Йосипові: “У гробі моїм, що я собі викопав у країні ханаанській,— там поховаєш мене”.— 1 Мойс. 50:5; побачте також Ісаї 22:16.
Роблячи вибір
Під деякими обмеженнями ви або ваша родина маєте право рішати, який похорон ви бажаєте мати. В Америці деякі штати вимагають законом, щоб список служб і коштів був представлений. Але найкращий час вибирати є перед тим ніж потреба накине на вас натиск. Якщо ви лишаєте, щоб родина робила розпорядки по вашій смерті, то вибір часто стає дуже обмежений, тому що вони можуть відчувати обов’язок робити те, що э прийнятне для громади або інших родичів.
Навіть коли ви самі вибираєте наперед, то однак добре подумати про громаду. Наприклад, якщо ви мешкаєте в маленькому місті, то подумайте, чи виключати деякі звичаї буде ображати когось, або навіть відбивати на вашу християнську віру? Може бути, що коли будете мати більше традиційний похорон, то більше людей зійдуться вислухати біблійної промови, і таким чином зробиться більшого добра. Але ви таки ще мусите зрівноважувати фінанси, родинне й особисте бажання в таких справах, коли робите остаточне рішення.
Коли вибираєте які послуги ви хочете мати, то пам’ятайте, що немає “найкращого способу” хоронити. Надмірне марнотратство американського похорону дуже обурювало б багатьох європейців. Наприклад, бальзамувати переважно є звичай по американських похоронних заведеннях, однак, в Європі дуже рідко побачите таку практику. По суті, багато країн вимагають спеціального дозволу бальзамувати тіло.
Американська похоронна промисловість твердить, що бальзамування є потрібно ради “санітарних” причин, щоб обминути поширення хвороб. Проте, так як в Європі, бальзамування є непотрібне, коли не будете тримати тіло довгий час, розкривати труну, а поховаєте скоро або виберете кремацію. Але ви мусите спеціально вимагати, щоб не бальзамувати. Федеральний закон не вимагає бальзамування, хіба трупа треба перевозити звичайним візником. Деякі штати вимагають бальзамування, якщо особа помре від заразливої хвороби або коли буде довгий час лежати після смерти до похорону.
Після бальзамування, погребовий може працювати багато годин, щоб відновити вигляд особи, яка вмерла від якоїсь хвороби або випадку. Це робиться для того, щоб присутні на похороні мали “прийнятний образ” померлого, щоб запам’ятати. Погребові говорять, що це помагає їм привикати до дійсностей смерти і відвертає можливі турбуючі фантазії. Але ви можливо бажали б, щоб вас пам’ятали такими, як ви були ще живими і щасливими, а також заощадити вашій родині витрати на такі коштовні процедури. Деякі культурні громади навіть відштовхують таку огидну ідею дивитися на трупа під час похорону. І славний психіатр сказав: “Це дурниця намазувати трупа коштовними ароматами або вбирати черевики на його ноги! Коли особа є мертва, то вона є мертва. Наші похоронні звичаї є пристосовані обдурювати людей, щоб заперечувати смерть”.
Труни коштують від 75 доларів за звичайну соснову труну до складних запечатаних металевих за 8.000 доларів або й більше, включаючи коштовний матрац і гарний матеріал. Запечатана труна нібито не допускає вогкости до трупа, з припущенням, що труп не буде так скоро розгниватися. Проте, спеціалісти говорять, що якраз протилежне стається. І яка користь є мертвим з гарного матеріалу або матраца, тому що Біблія говорить, що вони “нічого не знають”? — Еккл. 9:5, 10; порівняйте Псальму 145 [146]:3, 4.
Таким способом багато похоронних звичаїв, яких часто приймають за загальні дійсно не є обов’язкові. З цього приводу, деякі відчувають, що наголос треба класти на духовні справи, а не на трупа, вибрали зараз спалювати трупа або просто ховати, а тоді мати пам’ятну службу для знайомих та родини. Наприклад, в Англії, Західній Німеччині і Данії, більше як половина вибирають кремацію (спалювання трупа), а тільки коло 8 процентів спалюють у С.Ш.А. Коли вибирається простий приступ, то тоді також можна обминути великий кошт таких коштовних служб як бальзамування, відновлення трупа, вистави у похоронному заведенні, за катафалк, а навіть за труну та могилу, коли кремація вибирається.
Без різниці, що ви будете вибирати, то шановні похоронні заведення будуть раді помогти вам або вашим родичам доглянути подробиць без неналежного натиску купувати більше, як потрібно. Неприбуткові пам’ятничі товариства також існують, щоб допомагати людям вкладати розпорядки на поважні, але некоштовні похорони.
Отже, подумати тепер, як ви хочете, щоб ховати вашого трупа не є хворобливість. Так зробити є доказ дозрілого та розсудливого приступу до болісного стану, показуючи передбачення і любляче піклування до сумуючої родини. Цим можна дуже полегшити їхній тягар, аж поки не прийде час, якого Бог обіцяв, коли “не буде вже смерти”.— Об. 21:4, 5.