Погляд Біблії
Чому Бог є автором книги?
ЧОМУ Бог є автором книги, щоб мати зв’язок з людьми? Що Бог є автором такої книги, можна бачити з оцих слів: „Усе Писання Богом надхнене”. (2 Тим. 3:16) І пророцтва, яких ці Писання поміщають, „ніколи не були з волі людської, а звіщали їх святі Божі мужі, проваджені духом святим”.— 2 Пет. 1:21.
Але, чому ця комунікація мусіла бути в написаній формі? На це є кілька причин. Подумайте, наприклад, що Біблія дійсно є . . . Боже відкриття людству. Між іншими речами, лише в Біблії знаходимо докладну історію про творення землі й людства. Вона показує чому Бог поселив людину на землю, і чому страждання, хвороби та смерть тепер разять людство. Вона також показує, яка відповідь і розв’язання існує, і як Божий намір для людства і землі цілком сповниться.
Така інформація походить від Того, що найкраще знає — від самого Творця. Таку прозорливість неможливо отримати від людських джерел. Це вимагало божественного відкриття.
Біблія також поміщає завершену історію Божих діл з Його людьми й народами від самого початку. І вона поміщає Божі закони та принципи для людського поводження.
Таку важну інформацію, якої взяло багато століть нагромадити, не було б добре лише усно переказувати, передавати її від одного покоління до другого. Наприклад, чи б усна передача такої інформації через письменників та фарисеїв, які ненавиділи Ісуса, була б вірогідне джерело інформації про Його життя та діяльність?
Чи б якась велика нація довіряла своїй конституції й законам передаватися усно? Ні, такі закони уважно записуються постачати вірогідного проводу, і щоб було можливо студіювати та застосовувати їх.
Остільки Бог знав, що людство пошириться по цілій землі, то Він знав, що усна традиція, а саме, переказувати таку важну інформацію буде небезпечним джерелом для Його комунікації з людством. Коли Його думки будуть записані, то таким чином Його вістка буде збережена. Тому апостол Павло радив: „Не поступайте поза те, що є написане”.— 1 Кор. 4:6, НС.
Маючи Божу інформацію в написаній формі, то щирі шукачі правди можуть уважно переглядати її зміст. Особа не мусить надіятись, щоб хтось з спеціальними кваліфікаціями усно переказував їй Божі наміри, які можуть бути легко перекручені або й забутими. Маючи Його Слово записане в книзі дає нам нагоду порівнювати те, що інші кажуть нам про Нього. Так було за першого століття, бо деякі „прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є”. (Дії 17:11) Тому, що Боже Слово є записане, то сьогодні ми можемо так само досліджувати його.
Бог є економічний у Своєму Слові, бо знає людські обмеження. Його написана інформація не поміщається у величезних енциклопедіях, яких більшість людей не могли б постачити собі, і яких було б тяжко читати. Замість цього, Бог постачив цю інформацію в нескладній книзі, яку легко читати, і яку кожний може купити. Однак, вона поміщає все те, що нам потрібно. Вона відповідає на всі наші основні питання про те, хто Бог є, про Його наміри для життя, і що майбутність має для людства.
Правда, Бог у минулих часах вів комунікацію іншими способами. Бог прямо мав справу з нашими першими родичами. (1 Мойс. 3:8—13) Також, з Ноєм. (1 Мойс. 6:13—22) У різних часах, Він посилав ангелів переказувати Його вістку різним особам або групі.— 1 Мойс. 22:11—18; Дії 12:6—11.
Так довго, як родина Божих слуг була мала, то це було практично. Але, коли Божа родина почала збільшатися через Ноя й Сема, то треба було чогось кращого. З часом, вийшовши з Єгипту, ізраїльський народ поширився на кілька мільйонів людей. Боже споріднення з Його слугами вже не було подібне до батька в якого є лише кілька дітей. Тому що родина так збільшилася, то треба було написаних інструкцій.
Писання Біблії почалося, коли Божий „палець” вирізав Мойсейові Десять Заповідей на кам’яних таблицях. (2 Мойс. 31:18) Тоді, на протязі 1.600 років сорок письменників, під проводом Божого духа, написали шістдесят шість книг, що тепер становлять Біблію. Ці особи, яким „довірені були Слова Божі” були всі вірні слуги Єгови.— Рим. 3:2.
Практичність записувати Божу вістку у книзі, можна ще краще зрозуміти з Ісусових слів Його послідовникам: „Ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. (Дії 1:8) Він також сказав: „Ця добра новина царства буде проповідуватися по цілій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”.— Мат. 24:14, НС.
Тому що Божа інформація є записана, то її легко перекладати на інші мови. Що так робити є властиво можна бачити з того, що Бог Сам змінив мови від єврейської на арамейську і на грецьку, коли надхнув писання Біблії. І тому що Бог Сам наглядає над розширенням Свого Слова, то без різниці на яку мову його переводилося, воно таки є докладне. Отже, сьогодні можна мати Його Слово у вірогідній формі в сотках різних мовах. Люди всіх народів можуть користати з нього.
Що Бог почав, передавав і зберігав Своє Слово можна бачити з того, коли зауважимо, як уважно переписували його. Єврейський вчений сказав про Єврейське Писання: „Можна сказати з певністю, що жодний стародавній твір не був так докладно переданий”. А про Грецьке Писання, Яків Фініген писав: „Близька спорідненість у часі між найдавнішими рукописами Нового Заповіту, а оригінальним, є дійсно чудова . . . певність, якою засновується Новий Заповіт, не бачимо в жодній іншій книзі”.
Але, цього всього можна було сподіватися, тому що ми отримали Біблію, „не як слово людське, але — як правдиво то є, Слово Боже”. (1 Сол. 2:13) Отже, сьогодні, щоб ті, які щиро бажають поклонятися Богові могли підкріпляти свою віру, маємо Боже любляче постачання в книзі, якої Він є автор, яка то книга є „для моєї ноги Твоє Слово — світильник, то світло для стежки моєї”.— Пс. 119:105.