Стурбовані католики висловлюються про їхню Церкву

НЕЗВАЖАЮЧИ на її сивий костюм з твіду, жінка була монахиня. Дійсно, вона була загальною управителькою Черниць Милосердя у Потомаку, Меріленді. Бувши президенткою Конференції Керівництва Релігійних Жінок, вона промовляла разом з Папою Іваном Павлом 2-им, представляючи його перед 5.000 співчерницями у Вашінґтоні, Д.К. У своїм привіті вона висказувала свою глибоку турботу над ватиканським правилом, щоб не висвячувати жінок на священиків у церкві. Як Папа виступив промовляти до зібраних осіб, то 53 черниць, вбрані в цивільному убранні стояли на тихе протестування.

Кілька місяців пізніше, цей раз в Європі, швейцарський теолог, Ганс Кюнґ сказав гірко: „Я дуже соромлюся своєю церквою”, довідавшись, що в Римі вирішили „вже більше не вважати його, як римо-католицьким теологом”. Чому ні? Між іншими речами, через те, що він відкидав вчення про безпомилковість Папи і через його запитання відносно божества Ісуса Христа.

Хоч багато католиків підтримували ватиканське осудження Кюнґа, то 50 іспанських теологів написали відкритий лист, в якому не погоджувались з Римом. Тим часом, 67 американських і канадських теологів підписали заяву протестуючи проти такого офіціального характерезування Кюнґа, що він уже ,не є римо-католицьким теологом’.

Це є кілька прикладів збільшуючого занепокоєння щирих католиків через такі розвитки в їхніх церквах. Моральні проблеми більше та більше впливають, не тільки на мирян, але також на священиків. Справді, надруковані заяви в офіціальній ватиканській газеті, L’Osservatore Romano, показують, що проблеми серед священиків стаються дуже серйозні. Застановіться над кількома прикладами:

Зменшення священиків

Каже журнал L’Osservatore Romano, з 16-го травня, 1979 р.: „Нас зустрічає серйозне зменшення [студентів по семінаріях в Італії]. Цей напрям почав появлятись коло 10 років тому і збільшувався аж до теперішнього часу. Це явище є частиною більш загального напряму, який ‘характерезує цілу Європу”.

Отже, протягом минулих 10 років згідно з ватиканською офіціальною газетою, то було все менше та менше кандидатів на священство. Справді, так, як слідуючі хартії показують, то це було дуже велике зменшення. В Італії в 1978 р. було одно третє число менше вписаних студентів, як у 1962 р.! У Франції в 1974 р., було висвячено менше, як одна третя частина священиків, як у 1965 р.!

Ватиканська газета показує, що: „Зменшення студентів у семінаріях спричинило зменшення семінарій. У 1970 р. було 375, а в 1978—259. . . . . Від вершка 918 [священиків], висвячених у 1966 р. [в Італії], число нових священиків зменшилось на 384 в 1978 році”.

Цей стан не є обмежений тільки до кількох європейських країн. Згідно з італійським журналом La Stampa: „ [По цілому світі] обчислюють, що від 1965 до 1975 р. принаймні 40.000 священиків, включаючи священиків по єпархіях і тих, що належать до релігійних орденів, покинули святі ордени разом з двадцятьма тисячами черниць”.

Скільки католиків ще практикують свою релігію?

Тим часом, що сказати про католицьке стадо? Деякі католики бояться, що багато можуть бути тільки іменними католиками, і наводили слідуючі цифри з італійських видавництв: Протягом минулих 15—20 років у Франції й Італії присутність на богослуження зменшилась більше, як на половину. В Італії, де обчислюють, що 99 процентів населення є католиками, то менше, як одна третя регулярно приходить на Службу Божу! Однак, більше італійців приходять на Службу Божу, як французів, яких тільки 16 процентів ходять до церкви кожного тижня.

Якщо почуття молодих людей є якоюсь ознакою на майбутність, то тут італійські католики мають ще одну причину турбуватись. Журнал Panorama в розмові з молодими італійцями від 16 до 24 років віку, відкрив, що тільки 12.6 процентів відчували, що духовні цінності були найважливішими в житті. Щодо найбільш сумнівних цінностей між молодими, то „релігія і Церква” стоять в перегонах за першим місцем з „родиною, з жонатою парою, подружжям, батьками”.

Зухвалі молоді священики

З зменшенням кандидатів на священство з’явилось те, що називають професійна криза’, і здається семінарії не можуть бути надто вибірливими. Ці наслідки турбували католиків, як в Італії так і кругом світу.

Пишучи в італійському журналі Seminari e Teologia, католицький мирянин заявив у 1976 р., що „як відповідь на ,професійну кризу’ до семінарій приймали всіх прохачів і всяких молодих осіб”. Він описує, що священики таких семінарій були бунтівницькі, зарозумілі, нешанобливі й майже завжди непоправні марксисти”.

Цей католицький мирянин назвав це нове покоління італійських священиків „порушники порядку, які діють з їхніх неосвячених центрів обліплені підривними афішами”, і додав: „Нехай єпископ стараєтся зробити щось з тими священиками. Ми вже бачили, що може статись — ми наближаємось до революції!” А хто є винуватий за це? Цей письменник каже: „Мусимо винити тих, що мають владу, але, які загубили контролю через їхню слабкість або через боягузтво, або навіть тому, що їх самих навернено до нових сучасних ідеологій”.

Що Папа робить

Папа Іван Павло 2-ий ясно сказав, що не дозволить комусь ,перебрати’ церковну владу від нього. Сучасні релігійні видання кажуть, що Папа буде виступати ,строгими засобами’ проти ліберальної (вільнодумної) теології, моральної розбещености і священицького заворушення. Однак, так, як ми вже згадали на початку цієї статті, проти Папи виступають видатні церковні особи.

Пояснюючи Папські строгі засоби й всесвітню проблему з священиками, то італійський журнал Avvenire сказав, що Папа строго промовляв перед товариством Ісуса (Єзуїти). Він сказав цьому всесвітньому орденові (27.700 членів по 106 країнах): „Певно, мені відомо . . . що криза, яка разить релігійне життя, не щадить вашого суспільства (Об’єднання)”. Він наказував тим єзуїтам, які „вже заслужили репутацію за те, що заложили теоретичну основу на втягнення церкви в політику та в суспільні справи”, щоб вони не „спокутувались світськими напрямами”.— Нью Йоркський Times, з 7-го грудня, 1979 р.

Американський священик, який служить у Ватикані сказав, що Папа є стурбований загальним приниженням статевих рівнів у релігійному житті, включаючи мужоложство”, додаючи, що рапортовано, що багато молодих єзуїтів у С.Ш. „не вірять у життя після смерти, не вірять, що Ісус є Син Божий, і навіть не приходять на Службу Божу внеділю”.

Осудження теолога Ганса Кюнґа Ватиканом є ще один приклад Папських ,строгих засобів’, і ще інші теологи можуть попастись у клопіт. У грудні 1979 р., Едварда Шілебікса, ліберального (вільнодумного) голландського теолога, покликали до Риму на допитування перед „Святим Збором Для Доктрини Віри” (З.Д.В.). Цей комітет, який осуджував Кюнґа, є сучасним заступництвом Святого Управління Інквізиції. Інші теологи, як-от бразільський франціськанський священик, Леонардо Бофф, також були покликані перед З.Д.В. на допитування.

Протягом його подорожування в осени 1979 р., Папа зробив красномовний заклик усіх католиків до єдности. Він ставив наголос на потребу строгого дотримування моральних рівнів — виступав проти перелюбу, мужоложства і абортів (припинення вагітности). За це навіть некатолики дуже хвалили його.

Проте, у тому самому разі, Папа таки не пом’ягшував стану Католицької Церкви в тих непопулярних справах для багатьох католиків, між якими є заборона користуватись штучними приладами, щоб ними запобігати вагітність і вимогу нешлюбности для священиків.

Глузливий стан

З цього розвився глузливий стан. Противлючись передчасному припиненню вагітности і висвячуванню жінок, або його строгою обороною статевої моральности, то Папа благав за підтримкою Святого Писання. Тим часом, він дуже противився критикуванню вчення про безпомильковість Папи — доктрина, котра не знаходиться в Біблії, так як його критики показують. Дійсно, Кюнґ каже, що це вчення представляє розвиток, який противиться духові Біблії.

Критики Папи кажуть, що він не має відповідної поваги до Писань, коли не дозволяє католикам поводитись за їхнім власним сумлінням у таких справах, як користуватись штучними приладдями для контролювання вагітности. Однак, ці самі критики часто знаходяться в центрі ,нової хвилі’ вчення, яке класифікує великі частини Біблії, як „надхнені байки”.

Відношення таких вчених до Писання було показано в статті журналу Newsweek під загаловком „Хто був Ісус”? Там було сказано, що „більшість науковців Нового Заповіту вірять, що принаймні декотрі вислови, яких приписують Ісусові, дійсно є Його, і планують скликати народну конференцію на якій вчені будуть старатись погодитись, котрі вірші дійсно є Його уривки”. Коли такі особи наводять Біблію, як їхній авторитет, то цікаво знати, як серйозно вони ставляться до своїх власних доводів.

„Перегляньте себе”

Католицька Єрусалимська Біблія радить усіх християнів: „Перегляньте себе, щоб упевнитись чи ви є у вірі; випробовуйте себе”. (2 Кор. 13:5) Щирим католикам є властиво переглянути себе самих і духовний стан їхньої Церкви.

Певно, що Катилицька Церква не є єдиною релігійною організацією в якій сьогодні відбуваються зміни. Різні протестантські секти також завзято дебатують над такими темами, як висвячення жінок на священиків, вступ мужоложників у церкву, роля Біблії в церковній науці, і допущення сучасних моральних рівнів у збір.

Чи ваша церква також дебатує над такими справами? Коли так, то ви маєте обов’язок добре поінформуватися про включені біблійні принципи. Без різниці чи ви є католиком чи протестантом, то хартія біблійних принципів на цій сторінці допоможе вам. Чому не порівняти їх з тим, що провідники вашої церкви говорять?

[Таблиця на сторінці 19]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СЕМІНАРСЬКІ СТУДЕНТИ (в Італії)

9.852

[Таблиця на сторінці 22]

Запитання над якими церкви дебатують — Що Писання кажуть?

ЧИ ПАПА Є БЕЗПОМИЛКОВИЙ?

„Коли ж Кифа [апостол Петро] прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього,— заслуговував бо він на осуд”.— Гал. 2:11.

„Бо ж ми вже довели, що всі люди є грішниками, євреї чи погани. Так як Писання каже: ,Нема нікого доброго,— ніхто у світі не є невинним”‘.— Рим. 3:9, 10, „Жива Біблія”, Католицьке Видання (анг.).

ЧИ СВЯЩЕНИКАМ СЛІД ДОЗВОЛЯТИ ОДРУЖУВАТИСЬ?

„А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини . . . щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю”.— 1 Тим. 3:2, 4.

ЧИ НЕПОКАЯНИХ МУЖОЛОЖНИКІВ СЛІД ПРИЙМАТИ У ЦЕРКВУ?

„Не обманюйте себе. Ті, що провадять неморальне життя, що є ідоляни, перелюбники, або мужоложники — не будуть мати участи в Його царстві”.— 1 Кор. 6:9, 10, „Жива Біблія”, Католицьке Видання (анг.).

ЧИ БІБЛІЯ ПОВИННА БУТИ ОСТАННІМ АВТОРИТЕТОМ ДЛЯ ЦЕРКОВНОГО ВЧЕННЯ?

„Всі Божі Обітниці неначе той метал очищений вогнем; Він є вірним захистом для всіх, котрі покладаються на Нього. Не додавай до Його слова свого власного; негайно твої практики виявляться”.— Прип. 30:5, 6, Переклад Сановника Нокса (анг.).

„Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова”.— 2 Тим. 3:16, 17.

ЧИ ЦЕРКВИ ПОВИННІ ПОСЛАБЛЮВАТИ РІВНІ СТАТЕВОЇ МОРАЛЬНОСТИ?

„Але коли будете наслідувати свої власні помилкові напрями, то ваше життя буде вироджувати ці лукаві наслідки: брудні думки, поривання до похітливого задоволення . . . п’янства, дике бенкетування, і цьому подібне. Дозвольте знов пригадати вам, так як я вже нагадував, що хто провадить таке життя не вспадкує царства Божого”.— Гал. 5:19—21, „Жива Біблія”, Католицьке Видання (анг.).

[Діаграма на сторінці 20]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗНИКАЮЧІ СВЯЩЕНИКИ

Після 1881 р., населення Італії подвоїлось, а число священиків зменшилось на половину, від 84.834 до 40.866

(Священиків на кожних 1.000 італійців)

1881 (2.9)

1977 (0.72)

[Діаграма на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗНИКАЮЧЕ СТАДО

(Проценти тих, що регулярно приходять на Службу Божу в Італії)

1956 69%

1977 28%