Успіх лише через довір’я в Єгову

ДОСКОНАЛА святість, непохитність за праведністю разом з милосердям і довготерпінням — це є Божі риси так, як біблійна книга Суддів виявляє їх. І головний урок цієї книги є — коли не будемо сердечно признавати Його і надіятись на Нього, то не будемо успішні. Зміст цієї книги об’єднує дещо неспокійний час ізраїльської історії від смерті Ісуса Навина з подіями, які доводять до вкороновання Саула над царством.

Історія цього часу Суддів показує що Ізраїль перемінно звертався до ідолопоклонства, страждав від гноблення ворогів та його повернення до Єгови, і визволення як наслідок. Під сильним і вірним проводом Ісуса Навина та інших з його покоління, які бачили Божу чудову силу, якою Він помагав Своїм вірним слугам, такі мали успіх. Але, тепер „настало інше покоління, яке не знало Господа [Єгови, НС, анг.], а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. І сини чинили зло в Господніх [Єгови, НС, анг.] очах, служили Ваалам”.— Суддів 2:10, 11.

Як ідолопоклонство піймило Ізраїля

Хоч особисто вони не бачили всіх Божих вчинків, то як це, що народ з такою історією, знаючий Божий закон і Його ненависть до ідолопоклонства потрапив у таку пастку? Так як біблійні вчені, Кієль і Делітчa пояснюють:

„Щодо природи Ваала і обожання Астарти, . . є ясно з більш точних натяків поміщених в історії Гедеона, що таке поклоніння не протистояло служінні Єгові, . . але що воно було тільки змішання поклоніння Єгові з поганським або ханаанським поклонінням природи”.

Поклоніння Ваал-Беретові в Сихемі, яке піймило ізраїльтян по смерті Гедеона було так, як каже цей коментар,

„поклоніння Єгові в якому Ваал заступав місце Єгови й йому подібно вклонялись. . . Поверхове поклоніння Єгові можна було продовжувати в зв’язку з цим ідолопоклонством. . . Це пояснює чому ізраїльтяни так скоро й постійно відвертались від Єгови до служіння Ваалові, одночасно, коли в храмі вклонялись Єгові згідно з наказами Його закону”.

Одначе, якщо вищезгадане є правда, то цією практикою, яка поверхово подобала до поклоніння Єгові, так як сьогоднішній „міжрелігійний союз”, таки буде покинення й відкинення Єгови. Таке поклоніння цілком перекручувало Божу святість, обертаючи її в огидне зіпсуття, так як письменник книги Суддів (правдоподібно Самуїл) каже: „І покинули вони Господа [Єгову, НС, анг. ], та й служили Ваалові та Астартам”.— Суддів 2:13.

Бог не міг охороняти людей, які так неправильно представляли Його ім’я і суверенітет. Він дозволив ворожим народам залишитись в землі й вживав їх як засіб карати невірного Ізраїля. Ради Свого власного ім’я і дисципліни, щоб зберегти Ізраїля, щоб Його закон і Його правда залишились — Бог дозволяв народові гнобити їх. Коли вони схаменулись і позбулись своїх ідольських богів та просили в Нього охорони, то Він визволив їх. (Неемії 9:26—28) Ради цього наміру Він підносив суддів.

Бог прямо вибирав суддів

Бог Сам покликав суддів і обдарував їх чудесними силами, щоб вони могли визволяти Ізраїля. Часто Бог дозволяв їм існувати і судити за спокійного часу. Вони не наслідували один одного, але Бог викликав їх особисто за потребою. Деякі судді розсуджували справи тільки якоїсь околиці Ізраїля. The Interpreter’s Dictionary of the Bible (Тлумачевий словник Біблії) (1962 р., Том І, ст. 584) каже: „Мусимо признати, що в різних випадках судді були сучасники один одного, маючи владу тільки над деякими племінними околицями”.

Книга згадує тринадцятьох суддів, включаючи пророчицю й суддю Девору. Авімелех, злий син Гедеона, старався правити землею на протязі трьох років, але не був суддя в Ізраїлі. (Суддів 9:22) Хоч всього ці відрізки часу були 410 років довжини, то Біблія відкладає тільки коло 350 років від часу суддів до заснування монархії за часу Самуїла.

Цей відрізок часу з 350 років довжини можна вирахувати в наступний спосіб, беручи до уваги, що деякі судді служили одночасно: 479 повних років від виходу до побудування храму. Від цього віднімається 129 років, а саме: 40 років мандрування пустинею, 6 років для поборення Ханаану під Ісусом Навином, 40 років для Саулового царювання, 40 років для Давидового, а три роки для Соломонового царювання до будування храму. У Повноваженому Перекладі Біблїі, Дії 13:20 не сходиться з першими грецькими рукописами.— 5 Мойсеєва 2:7; Ісуса Навина 14:7, 10; Дії 13:20; 2 Самуїлова 5:4; 1 Царів 6:1.

Чудеса здійснені силою Єгови

Дуже цікаво читати про подвиги Гедеона, Барака, Самсона, Їфтаха та інших суддів. Барак, з 10 000 чоловіка, цілком знищив велике військо складаючись з 900 воєнних колесниць озброєних залізними косами. (Суддів 4:3, 16) Гедеон, з 300 вояками спустошив 135 000 мідіянського війська. (Суддів 7:19—22; 8:10) Їфтах знищив 20 міст, гноблячих амонітів. (Суддів 11:32, 33) Самсон виніс величезні брами филистимського міста Гази кілька миль на верхівку гори. Він стратив кілька тисяч цих запеклих ворогів Ізраїля в одній битві, одноручно. Наостанку, в часі його смерті він стратив більше як за ціле своє життя, коли зруйнував і повалив великий храм филистимського бога Дагона на филистимлян, які приносили йому ідольські жертви й дуже тішились поневоленням того сильного Божого чоловіка. Три тисячі загинуло.— Суддів 15:14, 15; 16:1—3, 28—30.

Самсонова робота була дуже важлива, бо він ,брав провід’ і почав визволяти Ізраїля з руки филистимлян, саме коли видатне юдинне покоління тремтіло з страху перед ними. (Суддів 13:5; 15:9—13) Під пророком Самуїлом филистимлян ще більше покорилось і зрештою цар Давид цілком поневолив їх.

Дехто може бажає знати чому жінка Девора служила за суддю народу. Її місце судження було під пальмовим деревом, де люди приходили до неї, щоб вона розв’язувала їхні проблеми згідно з Мойсеєвим законом. Вона також була пророчиця. Вона ніколи не водила ізраїльське військо на війну, але підкріпляла і заохочувала Барака, чоловіка Нефталима провадити війну проти царя Явіна з Хацору, який через двадцять років гнобив Ізраїля. І вона була готова йти з Бараком на війну. (Суддів 4:4—9) А факт, що жінку вживалось в такий спосіб здається відбиває підлий духовний стан Ізраїля в цьому часі. Здається, що в північному Ізраїлі не було видатного чоловіка з сильної віри, щоб взяти провід. Але Божий дух злинув на Барака, разом із запевненням Девори, яка також служила за натхненну пророчицю, спонукала його зібрати 10 000 війська й набути чудову перемогу.— Суддів 4:10.

Перемога тільки через чисте служіння Богові

Останніх п’ять розділів книги Суддів не поміщається за хронологічним порядком. В дійсності вони є додатки до книги Суддів. Розділи 17 і 18 поміщають початок ідолопоклонства невдовзі по смерті Ісуса Навина і гріх та неправедність пов’язані з такою службою від самого початку. Останніх три розділи показують глибину цього зіпсуття, через вплив ханаанців за цього часу. І це помагає нам зрозуміти чому Бог наказав їм викоренити ханаанців зі землі.

Одначе, ця пізніша історія, яка описує війну інших поколінь проти Вен’ямина через його велику неморальність також показує що взагалі Ізраїль стримувався від такого зіпсуття. Покоління виявляли велику завзятість чинити те, що було правильне. Але очевидно вони надіялись на себе самих і не дуже цікавились виправдуванням ім’я Єгови. Тут, так як через цілу книгу Суддів нагадується про потребу цілком надіятись на Єгову в такий спосіб. Навіть з їхньою запопадливістю до чистого поклоніння, то 11 поколінь таки надіялись на свою власну силу у їхніх перших двох зусиллях покарати Вен’ямина. Їх перемогли в цих битвах і вони загубили 40 000 війська. Первосвященик Пінхас служив при святому ковчезі, якого вони принесли з Шіла в Бетель, де військо таборувало. Але після цих двох поразок вони постили й приносили Єгові цілопалення та спільну жертву призначаючи потребу, що Єгова мусив воювати за них. Тільки тоді Єгова врятував їх з руки Вен’ямина.— Суддів 20:20—29.

Прочитання книги Суддів підкріпить віру. Тут бачимо сильне свідчення про святість Бога Єгови й Його вимогу чистого служіння, а також велике милосердя до тих, які щиро кличуть на Нього в щирості й правді. Ця книга надихає довір’я читачеві, що він може набути перемогу, коли ,покладе свої чини на Нього’. Через Його призначеного Провідника й Великого Суддю Ісуса Христа, то довіряючі Єгові в обличчі будь-яких перепон, будуть визволені.— Приповістей 16:3; Римлян 8:35—39.

[Примітка]