Нагірна Проповідь. Блаженства 4 і 5

ЗА ЧЕТВЕРТЕ ,блаженство’ у Нагірній проповіді, Ісус сказав: „Блаженні (щасливі) голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть”. (Матвія 5:6) Лука цитує ці самі слова Ісусові й каже: „Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете”.— Луки 6:21.

Читаючи ці слова з Євангелія Луки, хтось мабуть думає, що Ісус тут говорив про голодуючих, які не мають що їсти. Але, з Матвієвих слів стає дуже ясно, що Ісус мав на думці жадаючих праведності. Однак, ці дві думки погоджуються. Особи, які не мають що їсти або пити, часто відчувають велику несправедливість теперішнього ладу. Тому, можуть ще більше бажати праведності.

„Праведність” про яку Ісус тут говорив — це предмет правильності, що зовсім сходиться з Божою волею та Його наказами. Висказуючи подібну думку, псалмописьменник каже, що він сам „омлівав з туги” за Божими праведними судовими рішеннями.— Псалом 119:20; порівняйте з кн. Ісаї 26:9, 10.

У протилежності цьому проголошенню блаженства, Ісус сказав: „Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви”. (Луки 6:25) Тепер „насичені” є задоволені тим, що світ має подати їм. Такі можуть казати, що вони вірять у Бога але не признають потреб Його допомоги й не прагнуть Його праведності. (Об’явлення 3:17) Проте, у часи нещастя, вони може тимчасово відчувають потребу Його божественного керівництва. Так станеться особливо тоді, коли Бог буде нищити теперішній лад у „великому горі”. (Матвія 24:21; Об’явлення 7:14) Такі, колись задоволені, тепер будуть „голодувати”. Бог не буде слухати їхньої просьби допомоги й керівництва. (Порівняйте з 1 кн. Самуїловою 28:4—6; Псалмом 18:42; Приповістей 1:28—32.) Щодо чуття слів Єгови, вони в той час будуть переносити безнадійний ,голод і спрагу’.— Амоса 8:11, 12.

Але Ісус каже, що „щасливі” — це ті, хто тепер прагне праведності. А чому? Тому що вони „будуть нагодовані”, тобто цілком задоволені. Ісус Сам дуже сприяв цьому, коли виявляв лицемірність невірних релігійних провідників, які були „самовпевнені, що були праведні”. Ісус навчав, що всі признаючі свій грішний стан, коли покаяться і шукатимуть прощення їхніх гріхів, будуть у праведному стані перед Богом.— Луки 18:9—14; порівняйте з єв. Матвія 5:20; 23:23, 24.

Своєю смертю та воскресінням Ісус ще більше задовольнив голод та спрагу грішних людей. Про це читаємо: „Бо всі згрішили і позбавлені Божої слави, і їхнє визнання праведними через незаслужену ласку,— це дар через відкуплення Ісусом Христом”.— Римлян 3:23, 24, НС; порівняйте з кн. Ісаї 53:11; Даниїла 9:24—27; Об’явленням 7:9, 14.

Додаткове ,задовольнення’ цього голоду стало можливим після свята П’ятидесятниці 33-го року н.е., бо тоді святий дух почав „світові виявляти про... правду”. (Івана 16:8) І так сталось, бо через Божого духа видалось Християнське Грецьке Письмо, дуже потрібне „для дисциплінування у праведності”. (2 Тимофія 3:16) Та сама діяльна Божа сила допомагає людям надівати „нову особистість”, яка заступає злі практики й лицемірство „праведністю”. (Ефесян 4:24) Останнє і цілковите задоволення жадоби праведності зазнається, коли вірні слуги Божі одержать вічне життя під досконалими обставинами.— 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:1—5.

Милосердя „милосердним”

Потім, у Його проповіді, Ісус сказав: „Блаженні щасливі, бо помилувані вони будуть”.— Матвія 5:7.

Бути милосердним або милостивим не значить тільки виконувати благородні вчинки, бо це можна робити лицемірно. (Матвія 6:1, 2) „Милосердні” це ті особи, які жалісливо співчувають становищу нужденних і відносяться, щоб допомагати таким. Ісус дав досконалий приклад милосердя. Письмо завжди показує, що перш ніж Ісус виконував Свої чуда, щоб полегшити страждання та горе, то „жалував” або „змилосерджувався”.— Матвія 14:14; 15:32—38; 20:34; Марка 1:40—42; Луки 7:13—15.

Милосердність виявляється у два способи: (1) у судовому змісті, коли люди прощають переступи інших; (2) коли полегшується стан нужденних добрими вчинками так, що вони відчувають наше милосердя.

Християнам доводиться „наслідувати Бога”, Який насамперед прощає гріхи покаяним. (2 Мойсеєва 34:6, 7; Псалом 103:10; Приповістей 28:13; Ефесян 4:31 до 5:2) Особи жадаючі задовольняти Бога мусять бути готові помагати, як можуть, жертвам нещасливого випадку. (Луки 10:20—37) Дуже гарний спосіб, яким можна змилосерджуватись над людьми є приносити їм правду з Біблії. Ми зауважуємо, що коли натовп зустрів Ісуса ішовшого відпочивати, то „Він змилувався над ними, бо були мов ,вівці, що не мають пастуха’. І зачав їх багато навчати”.— Марка 6:34.

Милосердні „щасливі”, тому що „над ними будуть милуватися”. В одному змісті вони щоденно зазнаватимуть таку милостивість у своїх ділах з іншими людьми. Коли з людьми поводиться милостиво, то це спонукує їх так само відноситись. (Луки 6:38) Але найважливіше, Бог Сам буде милостивий до милостивих. У цьому змісті, Яків писав: „Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд”. (Якова 2:13) Коли Бог буде судити милосердних, то, тому що вони поводились милосердно з іншими, відвернуть ворожий суд, яким Бог міг би судити їх. (2 Тимофія 1:16—18) Тільки милосердні мають нагоду одержати прощення гріхів і вічне життя. „Коли ви не будете людям прощати”, сказав Ісус, „то Отець ваш не простить вам прогріхів ваших”.— Матвія 6:15; 18:35.