Лаодикія — багате місто
НЕДАЛЕКО Денізлі південнозахідної Туреччини лежать руїни давнього міста Лаодикії. Відоме як Діосполіс, а тоді Роас, місто здається відтворив Антіох II з династії Селевкідів у третьому столітті до н.е., і назвав його по імені своєї дружини Лаодікії. Бувши на роздоріжжю головних торговельних шляхів плодотворної долини Лик-ріки, Лаодикія була дуже досконало влаштована. Шляхи пов’язували місто з Ефесом, Пергамом і Філядельфією.
Місто було дуже багате. Його багатством користувалось чимало євреїв. Вказуючи на це багатство є те, що коли губернатор, Флак, наказав забрання річної пожертви призначеної храму в Єрусалимі, то забраного було більше як 20 фунтів (10 кілограмів) золота. Коли, під час владіння кесаря Нерона, землетрус зруйнував частину Лаодикії, то мешканці міста відбудували його без допомоги від Рима.
Банківські справи й обробна промисловість збільшували багатство міста. Лаодикія стала відома за блискуче чорнововняне вбрання, яке вироблялось у ньому. Чорний можливо був природний колір породи овець. Або, може бути, що Лаодикія стала відома за спеціально чорний барвник, який розроблявся в ньому.
Крім промислового центру й банківських справ, у Лаодикії теж була медична школа. Отже, тому що Лаодикія знаходилась у країні Фрігії, то може бути, що в тому місті вироблявся точний препарат — „фрігійський порошок”. Не дивно, що поклоніння Аескулапієві, богові медицини, було дуже славне в Лаодикії.
Незважаючи на його комерційні переваги, в Лаодикії таки була проблема з водою. У місті не було гарячих джерел славних за зцілення, так як у недалекому Гієраполі. У ньому також не було відсвіжаючої холодної води, так як у сусідніх Колосах. Воду до Лаодикії проводили з джерел далеко на південь. Воду проводили водопроводами, а тоді ближче міста, крізь кубічні кам’яні колоди. У цих колодах просвердлювали провід, а потім цементували одну до одної. Тому що воду проводилось з далекої відстані, то поки вона притекла до Лаодикії вже була теплувата.
Християнський збір у Лаодикії
Десь до 61-го року н.е., у Лаодикії почався християнський збір. Як же заснувалось цей збір? У Біблії немає точної інформації про це. Християнин з Колос, Епафрас, проповідував у тому місті. (Колосян 4:12, 13, 15) Також, Павлова праця в Ефесі могла вплинути на людей далекої Лаодикії.— Дії 19:10.
При кінці першого століття, християни в Лаодикії потрапили в дуже поганий духовний стан. Через апостола Івана, Ісус Христос сказав їм: „Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Ти кажеш: ,Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого’. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити”.— Об’явлення 3:15—18.
Вартим уваги є те, що Ісус Христос звертався до обставин у Лаодикії показати зборові, що йому було потрібне. Очевидно, християни того збору поділялись загальним багатством міста так, як інші його мешканці. Але духовно, збір, хоч інакше думав, був убогий, сліпий та нагий. Отже, зборові не було потрібно золота лаодикійських банків. Їм не потрібно чорного вовняного одягу, який вироблявся в тому місті. Також не потрібно „фрігійського порошку” виробленого лікарською професією. Ані гарячих медичних вод недалекого Гієраполу, або холодних вод Колос. Лаодикійському зборові було потрібне все те, що в духовному значенні представляють ці предмети.
Щоб доповнити їхню християнську особистість, то члени того збору потребували духовного „золота, вогнем перечищеного”, включаючи віру багато ціннішу за звичайне золото. (1 Петра 1:6, 7) Вони потребували „білого одягу”, представляючого бездоганну християнську поведінку й вчинки. (Об’явлення 16:15; 19:8) Тому що вони осліпли до біблійної правди і християнських відповідальностей, то потребували духовної „масті на очі”. Це був час стати, вирішальним, щодо святої служби, отже час для них стати або збуджувально гарячими або відсвіжаючо холодними, і не бути теплуватими в християнських діяльностях.
Ми сьогодні можемо скористати з гарної поради даної християнам у Лаодикії. Так як лаодикійці мусили остерігатись, щоб на них надмірно не вплинув матеріалістичний спосіб життя навколишніх людей, то ми теж мусимо берегтись. Підтримуючи здорову духовність, ми можемо уникнути стану в який потрапили деякі християни багатої Лаодикії. Отже, наше життя стане рясніше, нам на благословення, а Богові на хвалу.