Бомба розвалює Зал Царства в Австралії
„Трудно повірити, що це сталось у такій країні як Австралія!” Але, так сталось. О 35 хвилин по дев’ятій в неділю рано, 21 липня 1985 року, Давид Вайндер виступив з біблійною промовою в Касула Залі Царства Свідків Єгови, в Сідней. Двадцять п’ять хвилин пізніше, вибух бомби вивалив його крізь дах, розвалив Зал Царства, убив одного чоловіка, і поранив 46 з 109 присутніх. Неможливо, щоб це могло статись в Австралії, але сталось. Цей безпосередній рапорт від Відділу Товариства Вартової Башти в Австралії описує жах і трагедію, які відбулись того ранку, але в ньому теж є підкреслено захоплюючу постанову й віру Свідків Єгови в тій країні продовжувати збиратись разом і проповідувати добру новину Царства Єгови.
СИЛЬНА бомба начинена, так як поліція гадає, одним кілограмом (2,2 фунти) динаміту, була вкладена під платформою для промовців і призначена вибухнути під час біблійної промови. Вибух тієї бомби вивалив промовця крізь дах і посадив його на купу будівельних уламків назовні Залу — кровоточивий, критично поранений, з переломаними ногами.
Грейма Вайкса, сидячого в першому ряді сидінь, відразу вбило. Його дружина й дві дочки були дуже поранені. Одній робітниці з відділу Товариства, Сью Шульц, зламало ніс і вибило більшість передніх зубів. Одній зацікавленій жінці мусили вибирати осколки з очей. Тримісячне немовлятко взяли до лікарні на струс мозку.
До неділі вечора 14 з 46 осіб, покладених у лікарню були затримані; інших відпустили до дому. Більшість постраждали на шок і ушкодження барабанних перетинок вуха (слухова оболонка). Спостерігачі дивувались, що більше людей не було вбито, тому що Зал був зовсім зруйнований.
Опубліковано по цілому світі
Переривали регулярні радіо й телевізійні програми цілої країни, щоб оголошувати цю тяжку образу, і незабаром новина розійшлась по цілому світі. Типом газетних заголовків був той, який появився в Брісбен Телеграф: „ЧУДО! 110 виживають вибух бомби в церкві”. У державній газеті Австралієць було сказано: „Невинність не є охороною проти тероризму”. На передній сторінці Брісбен Дейлі сон було сказано: „ТЕРОР БОМБИ — насильство в церкві приголомшує народ”. Головна стаття в Сідней Морнінг гералд (Сіднейський ранковий вісник) було сказано: „Проповідь про родинне життя — тоді одного вбило, а 49 поранило”. Стаття продовжувала: „Здивований збір був незвичайно спокійний. Декотрі залишались усередині й доглядали поранених, інші потиху виходили із Залу якнайкраще могли. До кількох хвилин поз’їхались поліція, офіцери швидкої допомоги й пожежна команда”.
Поліція, виключила можливість, що міжнародні терористи були відповідальні за цей злочин. Заявляють, що не менше як 60 осіб і організацій прийняли відповідальність за недавнє терористське бомбардування аеропортів у Франкфурті, Федеративній Республіці Німеччини — як то звичайно терористи роблять. Однак, ніхто не приймав відповідальності за бомбардування цього Залу Царства.
Мабуть редакторська стаття в журналі Австралієць 22 липня найкраще підсумовує висновок багатьох мислячих людей, коли в ній частково було сказано: „Підкладач тієї бомби, незважаючи на те, які безглузді його або їхні наміри були, пригадав австралійцям, яким малим наш світ дійсно став. Нас не звільнено від страхіть, які стали частиною щоденного життя мешканців зростаючої частини нашої планети”.
В дійсності, жодна частина світу не є вільна від таких обставин, а також жодна особа. У 2 Тимофія 3:1—4 апостол Павло ясно перестерігає про це саме становище: „Пам’ятай, що за останніх днів настануть скрутні часи... Будуть бо люди немилосердні, наклепники, насильні, і жорстокі; вони ненавидітимуть добро; будуть зрадницькими, зневажливими, і гордими”. (Сьогоднішній переклад англійською мовою) І чи ж Ісус Сам не перестеріг, що в цей час ,через розріст беззаконня любов багатьох охолоне’? — Матвія 24:12.
Спочатку, коли новина про цю трагедію перш почала розходитись, дуже багато людей телефонували до Відділу Товариства Вартової Башти в Сідней, і висказували свої співчуття й здивовання. Було дуже багато місцевих, а також закордонних звісток по телефону.
Товариство одержало багато телеграм і листів у яких люди висказували своє співчуття з багатьох країн світу — декотрі від політичних діячів, релігійних провідників, та інших осіб на видатних посадах. Дуже оцінюваний був лист від шановного судді, Ватсона з Державного суду домашніх споріднень. Суддя Ватсон сам уже був жертвою вибуху бомби в його домі. У своєму листі він сказав, частково: „У ці похмурі й тяжкі часи багато ваших людей, а особливо родина Вайкса, відчуватимуть підкріплення від родини, друзів і збору. У цьому, нехай, вони не тільки стануть підкріплені але матимуть мир над усяке людське розуміння”.
Один водій таксі в Сідней висказав почуття багатьох людей в своєму зворушливому листі, якого він написав до редактора журналу Сідней морнінг гералд. У листі було сказано: „Одна з моїх задач учора (21 липня) була підвезти кінозйомників Ей-бі-сі від Гокстон парку злітно-посадочної доріжки й негайно завезти їх до Ліверпуль лікарні. Там ми бачили цілковитий жах. Мене попросили почекати, і я так зробив. Протягом тих 20 хвилин появлялись дійсні життєві страхіття. Біль — це частиною життя, але те, що я там бачив є зовсім непотрібне... Неминуче ’чому, чому, чому’ вивертає нутрощі (викликає огиду). Нудить навіть скромного водія таксі — так що я блював... Ми, які ненавидимо насильство, біль та бомбардування, не мішаймось у такі безглузді ідеали й продовжуймо наше коротке життя... Прошу, уже доволі цього”.
Між іншим, ані раз не виникло спірне питання відносно переливання крові — лікарство, якого Свідки Єгови відмовляються приймати на релігійних підставах. (Дії 15:20, 29) Дейлі сон з Брісбен цитував промовця з Ліверпуль лікарні, який казав, що жоден Свідок не відмовлявся переливання кровозамінниками. Лікарям пояснювали, що це лікарство „працює так як кров, тоді як дає тілу нагоду відновити свою власну. Це лікарство досконало діє, навіть для людей маючих кров незвичайної групи й лікарі не марнують часу встановлювати групи крові донора й пацієнта. Кровозамінники теж не розносять хвороб — певно це відповідь на опротестування від тих релігійних груп, які охоче погоджуються на це лікарство”.
Жертви цієї трагедії дуже оцінювали багато звісток і висловів співчуття від публіки. Поліція, водії машин швидкої допомоги, пожежна команда, лікарі та робітники в лікарні, всі невтомно допомагали. Одна медична сестра Ліверпуль лікарні сповнилась хвилюванням, коли доглядала перше прибулих поранених. Вона сказала одному Свідкові Єгови: „Я плакала б коли б не була така зайнята. Трудно оповісти жаль, якого я відчуваю до цих нещасних жертв”. Люди, зовсім незнайомі, телефонували й писали листи в яких давали жертвам приміщення й зголошувались допомагати як могли.
Особливо підбадьорювали й потішали телеграми співчуття й заохочення від Свідків Єгови цілого світу. Жертви теж потішались словами апостола Петра, який писав про сатанинські напади на християн за його днів. Він радив тим раннім християнам стояти ,твердо в вірі, знаючи, що ті самі муки трапляються цілому братству по світі’.— 1 Петра 5:9.
Трагедія поширює добру новину
Чи ж з такої травми може вийти якесь благословення? На цей нещасний випадок мабуть найкраще подивитись у світлі того, що сталось з ув’язненим апостолом Павлом у Римі. Пишучи до християн у Филипах, він сказав: „Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії,.. А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно”.— Филип’ян 1:12—14.
Цей дикий напад на невинних членів їхнього християнського братерства в Лурнея зборі, який зібрався того ранку в Касула Залі Царства викликав подібну реакцію. По зборах у районі Сідней збиралось незвичайно більше присутніх на наступні зібрання у Залах Царства. Так як Павло сказав до Филип’ян, вони справді „стоять в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, і ні в чому не боячися противників”.— Филип’ян 1:27, 28.
Павло згадав ще одно благословення в своїм посланні: „Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують... Інші [попередні, НС] через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх”. Павло сказав, що його кайдани стали „усім відомі”. Широке опублікування цього „горя” стягненого на Свідків Єгови у цьому випадку розійшлось по цілому світі.— Филип’ян 1:13, 15, 17.
Декотрі противники користувались цим опублікуванням, щоб виявляти свою ненависть до Свідків. Поширювалось багато фальшивого і зрадницького базікання, щоб ним „підбурити горе” на Свідків. Замість цього, це викликало ще більше співчуття від публіки, яка бачила їх наскрізь.
Чи ж цей досвід припинив Свідків у їхньому проповідуванні? Навпаки, сталось точно так як Павло сказав, тобто, „багато братів у Господі... ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно”. (Филип’ян 1:14) Це дуже відновлювало довір’я, коли багато людей висловлювали своє щире співчуття. Свідки тепер ще більше прагнуть ходити на службу й зустрінутись з цими людьми.
Тоді як люди ще пам’ятали події того 21 липня, то багато слухали розв’язання й причин на такі нещасні випадки. Ті, які вислуховують і глибше досліджують Боже Слово, одержать дійсне благословення. Більше як 21 000 осіб або родин в Австралії вже щотижня студіюють Біблію по своїх домах, яку то студію проводить здібний вісник Свідків Єгови. Протягом минулих чотирьох років більше як 10 000 людей в Австралії стали публічними проповідниками.
Це є позірний парадокс, що Господь перестеріг цих мирних і законних людей, щоб вони не сподівались мирного відношення до їхньої присутності у ворожому світі. Він пояснив, що „усе це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене”. (Івана 15:21) Ісус був посланий Його Отцем, Єговою, як Його Представник. Він помер з рук світських людей, які не знали Єгови. Отже, це не повинно дивувати нас, що декотрі люди виступають насильством проти Його послідовників сьогодні.— Івана 15:20.
Як же потішає знання, що визволення вже близько!
Яка ж утіха знати, що ці обставини вже не будуть довго продовжуватись. Незабаром відбудеться велика драматична зміна, подібна до зміни за Ноєвих днів. Цей світ насильства й ненависті вже переносить свої смертні муки, і його заступить Новий в якому „праведність перебуватиме”. (2 Петра 3:13, НС) Обставини через які мільйони людей сумують можуть стати причиною на радощі, коли будемо правильно „читати” доказ, так як читаємо дорожній знак, щоб узнати куди дорога веде. Ісус сказав: „Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення”.— Луки 21:28.
[Рамка на сторінці 22]
Свідки Єгови втішаються люблячим усесвітнім братерством. Як приклад цього, багато Свідків у Сполучених Штатах, довідавшись з преси й телевізійних передач про вибух і поранених, відсилали жертвам грошову допомогу. До кількох днів Свідки-жертви одержали близько сто листів поміщаючих понад 7000 доларів — пожертви різнились від 27 центів від одного молодого юнака до 1000 долярів, яких пожертував один чоловік. Унизу поміщаються кілька уривків з їхніх листів.
„Я брат незаможний, але прошу прийняти мою скромну пожертву [7 доларів] на допомогу вам”.
„Прошу передати ці гроші сестрі, яка загубила свого чоловіка в трагедії”.
„Прошу вживати нашу пожертву сплачувати медичні кошти поранених братів і сестер. (Дії 11:29) Нам донеслось, що одного вбило. Це пригадує нам Ісусові слова в Івана 5:28, 29”.
„Посилаю вам пожертву — 50 доларів на відбудовування Залу, а 50 доларів на сплачення лікарських коштів”.
„Схвалений співучасник бажає допомогти. Посилаю вам його банковий чек на 1000 доларів”.
„Мій син і дочка любили б листуватись з декотрими молодими братами й сестрами того збору, щоб підбадьорити їх”.
„Прошу дайте мені адресу родини того вбитого брата. Я любила б написати їм листа. [Укладаю 50 доларів]”.
„На вираз нашої братньої любові, ми [збір] зібрали вам 161 долари й 55 центів. Уживайте ці гроші де вам потрібно”.
„Моя пожертва мала [3 долари], але це все, що я маю, і мабуть це трохи допоможе вам”.
„На допомогу братам і сестрам того збору,— чи то одовілій сестрі чи на будування нового Залу Царства”.
„Саме тепер я безробітній, але посилаю вам 1 долара. Коли буду мати більше, то вишлю вам”.
Важливим не є те скільки хто пожертвовує, але готовність допомогти. Ісус, побачивши заможних, які кидали пожертви до скриньки в храмі, „побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. І сказав Він: ,Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх’”.— Луки 21:2, 3.
,Бог любить того, хто з радістю дає. Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має. Дар кожної руки твоєї повинен бути в пропорції з благословенням Єгови’.— 2 Коринтян 9:7; 8:12; 5 Мойсеєва 16:17.
[Ілюстрація на сторінці 20]
Боковий вид задньої частини Залу Царства.
[Ілюстрації на сторінці 21]
Порожнина вибита в бетоні.
Склад для літератури й журналів.