У пошуках вирішення

«СПЕРЕЧАЮЧИСЬ про наслідки, ми забуваємо про причини»,— написав англійський письменник Джон Лілі. Аби такого не сталося, нам потрібно пам’ятати, що хмари, котрі зібралися над вологими екваторіальними лісами, є ознакою набагато глибших проблем і що знищення лісів триватиме, поки не будуть усунені причини цього. А що ж це за причини? «Головні сили, що заважають охороні Амазонії,— це бідність і людська несправедливість»,— говорилося в одному дослідженні, проведеному з ініціативи ООН.

Не така вже й зелена революція

Деякі дослідники доводять, що знищення лісів є частково побічною дією так званої зеленої революції, яка кілька десятиріч тому почалася у південній та центральній частинах Бразилії. До її початку тисячі невеличких фермерських родин жили з того, що вирощували рис, боби, картоплю, а також розводили худобу. Потім великомасштабне, механізоване вирощування соєвих бобів та будівництво гідроелектростанцій поглинуло їхні землі, а замість корів і місцевих видів культур почалося масове вирощування сільськогосподарських продуктів на продаж в індустріалізовані країни. Площа полів, призначених для вирощування сільськогосподарських культур на експорт, зросла за період від 1966 року до 1979 року на 182 відсотки. Внаслідок цього 11 фермерів з кожних 12 втратили свою землю й засоби до існування. Для них зелена революція стала чорною.

Куди ж було подітися цим безземельним фермерам? Політики, не бажаючи вирішувати проблему несправедливого розподілу землі у своїй країні, запропонували вирішення, назвавши Амазонію «землею без людей для людей без землі». За десять років після відкриття першої автомагістралі в Амазонії понад два мільйони бідних фермерів з південної та з посушливої і злиденної північно-східної частин Бразилії оселилося у тисячах халуп вздовж автомагістралі. З будівництвом нових доріг ще більше майбутніх фермерів, готових перетворювати ліси на поля, поїхало в Амазонію. Спеціалісти, аналізуючи цю колонізаційну програму, говорять, що «підрахунки всіх витрат й прибутків майже за 50 років колонізації дали негативні результати». «В Амазонію прийшли» бідність і несправедливість, і «в цьому регіоні з’явилися нові проблеми».

Три кроки вперед

Комісія з питань розвитку й проблем довколишнього середовища Амазонії вирішила допомогти усунути причини знищення лісів та поліпшити життєві умови людей в екваторіальних лісах Амазонії. Для цього вона опублікувала документ, який рекомендує урядам країн басейну Амазонки, окрім всього іншого, робити такі три початкові кроки: 1. Вирішувати економічні й соціальні проблеми бідних районів за межами екваторіальних лісів Амазонії. 2. Використовувати дари лісу й повторно використовувати вирубані ділянки. 3. Боротися з соціальною несправедливістю — справжньою причиною людських лих і знищення лісів. Розгляньмо ближче кожен з цих трьох кроків.

Вкладання капіталу

Вирішувати соціально-економічні проблеми. «Одним з найдійовіших заходів, спрямованих на зменшення темпу знищення лісів,— заявила комісія,— є вкладання капіталу в бідні райони країн басейну Амазонки, бо багато людей саме з цих районів переїжджають в Амазонію в пошуках кращого майбутнього». Однак члени комісії додають, що «цей захід рідко коли включається у державні або регіональні плани чи розглядається тими людьми з індустріалізованих країн, які обстоюють зменшення темпів вирубки лісів Амазонії». А втім, пояснюють члени комісії, якби місцеві урядовці й небайдужі іноземні уряди спрямовували свій досвід і фінансову підтримку на розв’язання таких проблем, як розподіл земельних угідь та бідність у містах сусідніх районів, тоді вони б зменшили потік фермерів в Амазонію й допомогли врятувати ліси.

Однак що ж можна зробити для дрібних фермерів, які вже живуть в Амазонії? Їхнє щоденне виживання залежить від вирощування культур на ґрунті, непридатному для сільського господарства.

Збереження лісу заради використання дерев

Використовувати дари лісу. «Людина по-хижацьки використовує тропічні ліси, однак не використовує в достатній мірі їхніх дарів. Від цього парадокса залежить рятунок лісів»,— говориться у публікації ООН «Зникаючі ліси» (англ.). Спеціалісти вказують, що замість того, аби нищити ліси, вирубуючи їх, людина повинна використовувати їх, збираючи врожай їхніх дарів, наприклад, фруктів, горіхів, рослинних олій, каучуку, ефіроносів, лікарських рослин та інших натуральних продуктів. Такі продукти, говориться в цій публікації, становлять, «за приблизними підрахунками, 90 відсотків економічної цінності лісу».

Даґ Делі, працівник Нью-йоркського ботанічного саду, пояснює, чому, на його думку, раціональніше було б перейти від знищення лісу до використання його дарів: «Це задовольнило б уряд, оскільки Амазонія не зійде із світового ринку. (...) За такого вирішення люди змогли б працювати й заробляти собі на життя завдяки лісові, до того ж сам ліс не винищувався б. Тяжко знайти хоч якесь заперечення цьому» («Охорона живої природи», англ.).

Збереження лісу заради використання дерев, по суті, поліпшує умови життя мешканців лісу. Наприклад, дослідники з Белена (Північна Бразилія) підрахували, що гектар пасовищ на місці вирубки дає лише 25 американських доларів прибутку в рік. Тож людині потрібно мати 48 гектарів пасовищ і 16 голів великої рогатої худоби, щоб отримувати лише мінімальну місячну платню в Бразилії. Однак у «Вежі» повідомляється, що господар ранчо міг би заробити більше грошей, збираючи дари лісу. А дарів у лісі надзвичайно багато, за словами біолога Чарлза Климента. «Там є десятки різновидів овочів, сотні — фруктів, рослинних смол та олій, які можна переробляти й збирати,— додає д-р Климент.— Але проблема полягає в тому, що людина повинна зрозуміти: ліс — це джерело багатства, а не перешкода на шляху до багатства».

Друге життя сплюндрованих земель

«Економічний розвиток і охорона навколишнього середовища можуть йти рука в руку,— говорить бразильський дослідник Жау Феррас.— Подивіться, скільки лісу вже знищено. Немає потреби вирубувати незайманий ліс. Натомість ми можемо відновлювати й повторно використовувати вже вирубані й зіпсуті ділянки». І правда, в Амазонії є достатньо зіпсутих земель, які можна відновлювати.

У кінці 60-х років уряд почав виділяти великі субсидії для заохочення грошових магнатів перетворювати ліси на пасовища. Вони так і робили, однак, як пояснює д-р Феррас, «через шість років пасовища стали непридатними для використання. Згодом, коли всі зрозуміли, що це було грубою помилкою, великі землевласники сказали: «Нічого страшного, ми отримали достатньо грошей від уряду». І люди покинули ці землі». З якими наслідками? «На сьогоднішній день близько 200 000 квадратних кілометрів покинутих пасовищ перетворюються на пустелю».

Проте нині такі дослідники як Феррас шукають нових шляхів для використання зіпсутих земель. Яким чином? Кілька років тому вони посадили 320 000 бертолецій (бразильський горіх) на покинутій тваринницькій фермі. Сьогодні ці садженці стали плодоносними деревами. Оскільки ці дерева швидко ростуть і мають цінну деревину, то тепер почали висаджувати бертолеції у різних частинах басейну Амазонки. На думку спеціалістів, щоб зберегти ліс, треба збирати врожай дарів лісу, навчати фермерів вирощувати багаторічні рослини, застосовувати методи збирання деревини, не пошкоджуючи при цьому лісу, і відновлювати сплюндровані землі. (Дивіться інформацію в рамці «Праця в галузі охорони природи»).

Однак спеціалісти говорять, що недостатньо оновити сплюндровані землі, аби врятувати ліси. Треба оновити людську натуру.

Як направити покривлене

Боротися з несправедливістю. Несправедливе поводження людей, внаслідок якого зневажаються права інших, часто викликане жадібністю. Стародавній філософ Сенека сказав: «Для жадібності мало цілої природи», тож мало й неосяжних екваторіальних лісів Амазонії.

На відміну від бідних фермерів Амазонії, які борються за існування, промисловці й власники великих ділянок землі грабують ліси, щоб заробити якомога більше грошей. Тож авторитетні джерела вказують, що народи Заходу так само винні у вирубуванні лісів Амазонії. «Багаті індустріалізовані країни великою мірою відповідальні за вже завдану шкоду навколишньому середовищу»,— виснували дослідники з Німеччини. Комісія з питань розвитку й проблем довколишнього середовища Амазонії говорить, що Амазонію можна захистити лише за умови, що існуватиме «нова всесвітня етика, яка приведе до поліпшеного шляху розвитку людства, заснованому на солідарності між людьми та справедливості».

Однак хмари буквального диму над Амазонією нагадують нам, що, попри зусилля природоохоронців усього світу, ідеї покращення так само важко провести в життя, як втримати в руках дим. Чому?

Коріння таких людських хиб, як жадібність, проникло глибше в людське суспільство, ніж коріння лісових дерев Амазонії в ґрунт. Хоча кожен з нас повинен робити все що може для охорони лісів, однак нереалістично сподіватися, ніби люди, навіть і щирі, зможуть усунути глибокі й складні причини знищення лісів. Слова царя Соломона, мудрого знавця людської натури, записані близько трьох тисяч років тому, залишаються правдивими донині. Лише людськими зусиллями «покривленого не направиш» (Екклезіяста 1:15). Португальська приказка говорить щось подібне: «Криве дерево кривим і помре» (“O pau que nasce torto, morre torto”). І все ж у вологих лісів світу є майбутнє. Чому?

Попереду загальна обізнаність

Близько ста років тому бразильського письменника Евклідеса да Кунья настільки вразило багатство живої природи Амазонії, що він назвав ліси «сучасною ненадрукованою сторінкою книги Буття». І хоча людина псувала й дерла ту «сторінку», однак сучасна Амазонія все ще є, за словами повідомлення «Амазонія без вигадок» (англ.), «ностальгічним символом Землі у час її творення». Але чи довго ще вона буде цим символом?

Подумайте про наступне: вологі екваторіальні ліси Амазонії та інші вологі ліси світу, як сказав да Кунья, є доказом «унікального розуму». Від коріння до листочків лісові дерева проголошують, що вони є працею рук талановитого будівничого. Якщо це так, то чи дозволить цей Великий Будівничий пожадливій людині стерти з лиця землі вологі ліси й зруйнувати землю? Біблійне пророцтво відповідає на це питання однозначним «ні»! Воно говорить: «Народи лютували, але тепер настав час Твого [Божого] гніву... Настав час погубити тих, хто землю губить!» (Об’явлення 11:18, «Новий Заповіт сучасною мовою»).

А втім, зверніть увагу, що пророцтво говорить нам не лише про те, що Творець вирішить проблему в корені, знищивши пожадливих людей, але й про те, що зробить він це в наш час. Чому ми можемо так казати? Пророцтво говорить, що Бог почне діяти у час, коли люди будуть ‘губити’ землю. Коли ці слова були записані (майже дві тисячі років тому), людей не було так багато й вони не мали достатньо засобів губити землю. Але ситуація змінилася. «Нині, вперше у своїй історії,— говориться у книжці «Охорона тропічних лісів — першочергове завдання міжнародної ваги»,— людство має змогу вщент зруйнувати засоби для власного існування не лише в окремих регіонах, але й по цілому світі».

Той «час», коли Творець почне діяти проти «тих, хто землю губить», вже близько. Тож у екваторіальних лісів Амазонії та в інших природних середовищ, які у небезпеці, є майбутнє. Про це подбає Творець, і те, що він це зробить, не легенда, а дійсність.

[Рамка на сторінці 13]

Праця в галузі охорони природи

На території вторинного лісу площею майже 400 000 квадратних метрів, що в центральноамазонському місті Манаусі, розташовуються різні контори Бразильського державного інституту досліджень проблем Амазонії. Цей заклад є найбільшою дослідницькою організацією регіону, він існує вже 42 роки й має 13 відділень з різних питань, наприклад, з екології, лісознавства та здоров’я людини. У цьому закладі також є найбільша у світі колекція рослин, риб, плазунів, земноводних, ссавців, птахів та комах Амазонії. Двісті вісімдесят дослідників інституту своєю працею допомагають людям краще зрозуміти складні взаємозв’язки екосистем Амазонії. Відвідувачі залишають інститут з почуттям оптимізму. Незважаючи на бюрократію й політичні обмеження, бразильські та іноземні науковці з рішучістю працюють, охороняючи самоцвіт вологих лісів світу — Амазонію.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Дорога, прокладена лісорубами, врізається в ліс.

[Ілюстрації на сторінці 11]

Дари екваторіальних лісів: фрукти, горіхи, рослинні олії, каучук і ще багато чого іншого.

[Відомості про джерело]

J. van Leeuwen/INPA-CPCA, Manaus, Brazil