Чи він справді мав початок?

ВПРОДОВЖ багатьох століть люди із захопленням вдивляються в усіяне зорями нічне небо. Неосяжність і дивовижна краса нашого чарівного Всесвіту просто вражають. Завдяки кому або чому він виник? З якою метою? Чи наш Всесвіт завжди існував, чи, може, мав початок?

Професор астрономії Дейвід Л. Блок написав: «Думка про те, що Всесвіт існував не завжди — що він мав початок,— раніше не була популярною». Однак в останні десятиліття докази змусили більшість дослідників Всесвіту визнати, що він справді мав початок. У журналі «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» за 1997 рік повідомлялося: «Майже всі астрофізики сьогодні доходять висновку, що Всесвіт почався з Великого вибуху, внаслідок якого речовина розлетілася в усіх напрямках».

Стосовно цього загальноприйнятого висновку Роберт Ястров, професор астрономії та геології Колумбійського університету, написав: «Небагато астрономів могли передбачати, що раптове народження Всесвіту стане незаперечним науковим фактом, але спостереження неба в телескоп змусили їх дійти такого висновку».

Проте чи «раптове народження Всесвіту» справді є «незаперечним науковим фактом»? Розгляньмо ж докази на основі яких був зроблений цей висновок.

Докази початку

Із загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, опублікованої 1916 року, випливало, що Всесвіт або розширюється, або стискається. Але ця ідея була цілком протилежною поширеному у ті часи погляду, що Всесвіт стаціонарний,— погляду, з яким тоді погоджувався сам Ейнштейн. Тому Ейнштейн ввів у свої розрахунки «космологічну сталу», як він її назвав. Вніс він цю поправку для того, аби узгодити свою теорію з поширеним переконанням, що Всесвіт стаціонарний і незмінний.

Однак докази, які нагромадились у 20-х роках нашого століття, спонукали Ейнштейна назвати вищезгадану поправку до теорії відносності своєю «найгрубішою помилкою». Ці докази були отримані завдяки встановленню в обсерваторії Маунт-Вілсон (Каліфорнія) велетенського 2,5-метрового телескопа. Проведені в 20-х роках спостереження неба в цей телескоп засвідчили, що Всесвіт розширяється!

Раніше за допомогою найбільших телескопів можна було розпізнати лише окремі зорі нашої Галактики. Щоправда, дослідники помічали світлі туманні плями (їх називають туманностями), але, як правило, сприймали їх за скупчення газоподібної речовини в межах нашої Галактики. Проте, використовуючи потужніший телескоп з Маунт-Вілсон, Едвін Хаббл зміг розрізнити в туманностях окремі зорі. Зрештою дослідники дійшли висновку, що ці світлі туманні плями — то галактики, подібні до нашої. Сьогодні вважається, що у Всесвіті є від 50 до 125 мільярдів галактик і кожна з них містить сотні мільярдів зір!

Під кінець 20-х років Хаббл також виявив, що ці галактики віддаляються від нас і що чим більша відстань до них, тим вища швидкість віддалення. Астрономи визначають швидкість віддалення галактик за допомогою спектрографа, який вимірює спектр світла, що надходить від зоряних об’єктів. Світло далеких зір, пропускають через призму, котра розкладає його на різні кольорові складові.

Світло об’єкта, який віддаляється від спостерігача, має червонуватий відтінок — це явище називається червоним зміщенням. А світлу об’єкта, який наближається, властиве фіолетове зміщення. Цікаво, що спектральні лінії усіх відомих галактик, крім кількох поблизьких, зміщені в червоному напрямі. На основі цього вчені встановили, що Всесвіт розширюється впорядковано. Швидкість розширення визначається вимірюванням величини зміщення ліній спектра в червоному напрямку.

Який же висновок було зроблено з того, що Всесвіт розширюється? Один вчений запропонував розглянути цей процес у зворотному напрямку. Іншими словами, уявити собі, як фільм про розширення Всесвіту крутять назад і глядач бачить події з ранньої історії Всесвіту. Через це здаватиметься, що Всесвіт не розширюється, а сходиться докупи або стискається і зрештою повертається до єдиної точки початку.

Видатний фізик Стівен Хокінґ у своїй книжці «Чорні діри й всесвіти-немовлята, а також інші нариси» (англ.), опублікованій 1993 року, доходить висновку: «Наука могла передбачити, що Всесвіт мусив мати початок».

Проте кілька років тому багато вчених не вірило, що Всесвіт мав початок. Відомий науковець Фред Хойл теж не погоджувався з ідеєю, що Всесвіт народився, як він глумливо висловився, з «великого вибуху». Один з його аргументів звучав так: якщо справді був такий динамічний початок, то десь у Всесвіті повинні зберегтися сліди цієї події. У космосі мусить бути якесь реліктове випромінювання, так би мовити, слабкий відблиск минулого. Що ж виявили пошуки цього фонового випромінювання?

У газеті «Нью-Йорк таймс» за 8 березня 1998 року повідомлялося, що приблизно в 1965 році «астрономи Арно Пензіас і Роберт Вільсон відкрили повсюдне фонове випромінювання, залишки спалаху від первісного вибуху». У статті продовжувалось: «Здавалося, що теорію [Великого вибуху] було остаточно підтверджено».

Але в наступні роки після відкриття, зробленого Пензіасом та Вільсоном, у декого виникло запитання: чому не реєструється незначної неоднорідності випромінювання, якщо модель Великого вибуху дійсно правильна? Для формування галактик у Всесвіті були б необхідними холодніші місця з більшою густиною, в яких речовина могла б скупчитися. Однак досліди, проведені Пензіасом і Вільсоном з поверхні Землі, не виявили цієї неоднорідності.

Тому в листопаді 1989 року Американське Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору запустило в космос супутник для вивчення фону космічного випромінювання (COBE). Завдяки цьому супутнику вдалося зробити надзвичайно дивовижні відкриття. Професор Блок сказав: «Коливання, зареєстровані розміщеним на борту COBE диференціальним мікрохвильовим радіометром, виявилися тими самими флуктуаціями, сліди яких залишилися в нашому космосі,— флуктуаціями, котрі мільярди років тому призвели до формування галактик».

Про що свідчать докази

Який висновок випливає з того, що Всесвіт мав початок? Роберт Ястров сказав: «Можете назвати це Великим вибухом, але не помилитесь, якщо назвете це моментом створення». Пензіас, який був одним із відкривачів фонового космічного випромінювання, зазначив: «Астрономія підводить нас до унікальної події — утворення Всесвіту з нічого». А Джордж Смут, керівник групи COBE, зауважив: «Ми знайшли не що інше, як докази народження Всесвіту».

Чи розсудливо зробити висновок, що коли мав місце початок, або створення, Всесвіту, то мусив бути й той, хто спричинив цей початок, тобто Творець? Багато вважає, що так. Смут сказав про відкриття, зроблені за допомогою COBE: «Це ніби дивитися на Бога».

Звичайно, мільйони людей навіть без наукових доказів, які з’явилися в останні десятиліття, вірили й вірять у правдивість початкових слів Біблії: «Напочатку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1).

Однак не всі хочуть погодитися з цими простими біблійними словами. «Багатьом вченим не до вподоби ідея про те, що Всесвіт мав початок — момент створення»,— зауважив фізик Стівен Хокінґ. А Майкл Дж. Біхі написав, що цим науковцям «не сподобались висновки, які напрошуються з цієї теорії й не піддаються науковому поясненню, тому вони працювали, не покладаючи рук, щоб розробити альтернативи».

Отже, постають такі запитання: чи й справді Всесвіт з’явився сам по собі? Виник він випадково чи був створений розумним Творцем? Ви багато дізнаєтесь, ознайомившись із наступними доказами.

[Ілюстрації на сторінках 4, 5]

Спостереження у телескоп з обсерваторії Маунт-Вілсон показали, що Всесвіт мав початок.

[Відомості про джерело]

The Observatories of the Carnegie Institution of Washington