Виник випадково чи був створений?
БАГАТЬОМ вченим не до вподоби думка про те, що Всесвіт був створений розумним Творцем. Тому вони теоретизують, що він якось виник сам по собі. Але жоден з них не здатен пояснити, як це могло статися.
Насправді ж, як зазначалося в журналі «Саєнтифик америкен» за січень 1999 року, «теорія Великого вибуху не описує народження Всесвіту». В журналі додавалося: «Щоб пояснити початок утворення Всесвіту, необхідна ще одна теорія, яка б змальовувала раніші часи».
Однак чи здається вам розсудливою думка, що Всесвіт просто якимось чином утворився сам по собі? Фізик Чарлз Г. Таунз зауважив: «Фізики справді надіються зазирнути за «Великий вибух» і пояснити виникнення Всесвіту, наприклад, певним видом флуктуації. Але в такому випадку флуктуацією чого це було і як вона у свою чергу зародилася? Мені здається, що коли ми досліджуватимемо справу лише з наукового погляду, то питання про виникнення [Всесвіту] завжди залишатиметься нез’ясованим».
Сьогодні прийнято вважати, що колись Всесвіту не було, а потім він якось з’явився. Чи можуть відкриті людиною закони, що діють у Всесвіті, допомогти нам зрозуміти, як він міг виникнути?
«Дві сторони однієї медалі»
Вищенаведені слова були сказані про енергію та матерію. В журналі «Саєнтифик америкен» говорилося: «Матерія є просто однією з форм енергії». Зв’язок між матерією та енергією виражається відомою формулою Ейнштейна E=mc2 (енергія дорівнює масі, помноженій на швидкість світла у квадраті). Рівняння виявляє, що в незначній кількості маси, або матерії, криється неймовірний запас енергії. «Це пояснює,— зазначив професор університету Тімоті Ферріс,— чому бомба завбільшки з апельсин може зруйнувати ціле місто».
Якщо ж взяти до уваги другу сторону медалі, то, за теорією Ейнштейна, енергію можна перетворити в матерію. Тому формування матеріального Всесвіту, мабуть, було наслідком того, що один космолог назвав «найдивовижнішим з усіх перетворень матерії та енергії, які лише можна собі уявити».
Але звідки взялася матерія та енергія, необхідні для такого «перетворення»? Наука не знаходить прийнятної відповіді на це запитання. Цікаво, що Біблія каже про Бога: «В великій потузі [«надмірі динамічної енергії», НС] й силі своїй не дає він ні одному [небесному тілу] згубитись» (Ісаї 40:26, Кул.). Хоч би який метод використовував Бог, створюючи Всесвіт, він, безперечно, має енергію та силу, потрібні для цього.
Чи наукові докази дають підставу для віри в те, що Всесвіт створений Вищим Розумом? Щоб відповісти на це запитання, розгляньмо, як зародився Всесвіт.
Впорядкований початок
Задумайтесь над таким: неконтрольоване перетворення матерії в енергію під час вибуху ядерної бомби веде до хаосу, як це сталося 1945 року в Японії, коли атомні бомби цілковито зруйнували Хіросіму й значну частину Нагасакі. Проте у Всесвіті не спостерігається хаосу, а, навпаки, гармонія і краса! Поміркуймо також про нашу дивовижну Землю з її вражаючим різноманіттям форм життя. Все це, безперечно, не могло виникнути без якогось розумного керівництва й нагляду!
У журналі «Ньюсуїк» за 9 листопада 1998 року розглядалися висновки, які випливають з того, що́ було виявлено про утворення Всесвіту. Там зазначалося: факти «вказують на те, що матерія і рух, найімовірніше, виникли, як говориться в Буття [в Біблії], ex nihilo — з нічого — під час дуже потужного світлового й енергетичного вибуху». Зверніть увагу на те, чому цей журнал порівнює початок Всесвіту з подією, описаною в Біблії.
«Сили, запущені в дію, були і є незвичайно (чудодійно?) зрівноважені: якби Великий вибух відбувся з трохи меншою силою, Всесвіт розширявся б не так швидко і невдовзі (через кілька мільйонів років або декілька хвилин — в будь-якому випадку — незабаром) знову зійшовся б докупи — відбувся б його колапс. Якби ж вибух був трохи потужнішим, Всесвіт міг би розлетітися на такі дрібні частинки, що з них не змогли б сформуватися зорі. І ймовірність того, що події розгорталися б не на нашу користь, були б — це власне дуже влучне слово — астрономічно великими. Розподіл маси й енергії в об’ємі простору під час Великого вибуху мав бути з точністю до близько однієї квадрильйонної відсотка».
У журналі висловлювалася думка, що ця справа не могла обійтися без, так би мовити, «Настроювача» Всесвіту. Там зауважувалося: «Відхилення всього лиш на одну частку (дивіться вищенаведене: гранична допустима похибка — одна квадрильйонна відсотка)... і наслідок — не лише розлад, але й вічна ентропія та зледеніння. Отже, що або хто був великим Настроювачем?»
Астрофізик Алан Лайтмен визнав, що «неймовірна впорядкованість Усесвіту є чимось незбагненним» для вчених. Він додав: «Будь-яка вдала космологічна теорія повинна остаточно пояснити цю загадку ентропії» — чому у Всесвіті ще не запанував хаос.
Чому не бажають вірити
Чи здається вам логічним те, що «неймовірна впорядкованість» свідчить про Організатора? Більшість вважає, що так. Однак ті, хто сповідує атеїзм, не бажають з цим погодитися. Чому? Через свою віру! Професор Ферріс написав: «Атеїзм — це, погодьмося, віра, така ж, як і будь-яка інша». І було б ліпше, за його словами, «якби ми взагалі не говорили в космології про Бога».
Власне це й робить багато науковців, хоча вдається їм це не легко. Наприклад, Джордж Ґрінштейн, професор астрономії, подавши багато фактів, котрі можна розглядати як докази конструювання у Всесвіті, написав: «Переконуюся: такі «збіги обставин» навряд чи сталися випадково». Все ж Ґрінштейн твердить: «Бог — це не пояснення». Отже, деякі вчені в ім’я своєї науково-релігійної ортодоксальності жертвують здоровим глуздом.
Але у 1980-х роках «віра» відомого фізика Фреда Хойла, як він сам зізнався, похитнулася. Ось що сказав цей вчений: «Якщо із розсудливістю розглянути факти, виникає враження, що суперінтелект маніпулював фізикою, хімією та біологією і що не варто говорити про якісь сліпі сили природи. Результати обчислень здаються мені такими вражаючими, що не виникає майже жодних сумнівів у правильності цього висновку».
Цікаво, що ще на зорі наукових досліджень — у сучасному розумінні цього слова — сер Ісаак Ньютон дійшов подібних висновків. Відкриття, які він зробив, спонукали його написати: «Ця найпрекрасніша система, яка складається з Сонця, планет і комет, могла з’явитись тільки завдяки задуму розумної і могутньої Істоти та під її проводом».
Розгляньмо один із прикладів застосування законів руху, які відкрили Ісаак Ньютон та Йоганн Кеплер.
Завдяки чому можливі космічні польоти
На початку XVII століття Кеплер описав закони руху планет, за котрими, як говориться в «Уорлд бук енсайклопідія», сьогодні «визначаються орбіти штучних супутників та розраховуються польоти космічних апаратів». У 1687 році Ньютон опублікував відомі сьогодні всім закони руху, які, «так само як і закони Кеплера, стали основою планування космічних польотів», зазначає енциклопедія. Але чому вони стали основою?
Тому що, використовуючи ці закони, за допомогою математичних розрахунків можна обчислити, де певне космічне тіло перебуватиме у визначений час. Такі розрахунки можливі завдяки тому, що рух небесних тіл, включаючи Місяць і Землю, не змінюється, його навіть можна визначити наперед. Місяць, наприклад, рухається по своїй орбіті навколо нашої планети із середньою швидкістю 3700 кілометрів за годину й завершує свою навколоземну подорож трохи менше ніж за місяць з вражаючою точністю. Земля щороку долає шлях навколо Сонця із швидкістю близько 107 200 кілометрів за годину з такою ж дивовижною точністю.
Тому, запускаючи із Землі космічний апарат на Місяць, люди направляють його у точку в космосі, розміщену за багато тисяч кілометрів попереду цього супутника Землі. Зробивши різноманітні розрахунки, вони точно знають, де буде Місяць у визначений наперед час. І якщо космічний апарат запущено в правильному напрямку і з відповідною швидкістю, він також прибуде на місце вчасно й посадка на Місяць пройде успішно.
Що дає можливість з такою точністю розрахувати наперед рух небесних тіл? Джон Гленн, перший американський астронавт, який здійснив політ навколо Землі, із захопленням висловився про порядок у Всесвіті: «Чи може все це бути справою випадку? ...Не можу в це повірити». А потім додав: «Якась Сила запустила все це на орбіти і дбає про безперервність цього руху».
Космолог д-р Вернер фон Браун, вражений законами, які панують у Всесвіті, сказав: «Завдяки пілотованим космічним кораблям... сьогодні для нас лише трішки привідкрилися двері, за якими — дивовижне безмежжя космосу. Погляд через цю щілину на численні таємниці Всесвіту лише зміцнює нашу віру у творця».
Відомий фізик П. А. М. Дірак, колишній професор математики Кембриджського університету, також зазначив: «Цю ситуацію можна було б описати, сказавши, що Бог є великим математиком і що Він використовував під час створення Всесвіту найновітніші математичні знання».
Хто ж є тим Найбільшим Математиком, Найвищим Розумом, якому ми завдячуємо усі чуда творива?
Хто був Творцем?
Уявіть собі, що ви подорожуєте незнайомою місцевістю й раптом перед вашими очима відкривається мальовничий, доглянутий садок, у глибині якого видніється гарний будинок. Чи виникне у вас думка, що все це створилось саме по собі? Вона була б зовсім нелогічною. Бо те, що ви бачите, свідчить про чудового будівничого й вмілого садівника.
Наш величний Всесвіт, який є набагато складніший, також повинен був мати Творця. У Біблії він виявляє своє ім’я, кажучи: «Я Господь [«Єгова», прим. в Бачинського],— оце Ймення Моє» (Ісаї 42:8). Ті, хто цінує твориво Божих рук, із вдячністю вигукують, як записано в Біблії: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11).
Єгова не лише відкрив людям особисте ім’я, яке він сам собі дав, але й виявив у своєму написаному Слові, що має намір приготувати Землю для людей як їхню домівку. А Ісус Христос, Божий Син, запевнив, що Божому Слову можна довіряти, коли сказав: «Твоє слово — то правда» (Івана 17:17).
Не так давно в одному науковому журналі говорилося: «На відміну від усіх попередніх поколінь, ми знаємо, як з’явилися у світ. Але подібно до всіх попередніх поколінь, все ще не знаємо чому». Однак відповідь на це запитання «Чому?» існує. Вона міститься в Божому Слові. Запрошуємо розглянути її у наступній статті.
[Ілюстрація на сторінці 6]
Під час атомного вибуху над Хіросімою із незначного об’єму матерії звільнилась величезна кількість енергії.
[Відомості про джерела]
Hiroshima Peace and Culture Foundation from material returned by the United States Armed Forces Institute of Pathology
Фотографія USAF
[Ілюстрація на сторінці 7]
Енергія перетворена в чарівні упорядковані галактики.
[Відомості про джерело]
З люб’язного дозволу Anglo-Australian Observatory, photograph by David Malin
[Ілюстрація на сторінці 9]
Завдяки яким законам можливі посадки на Місяць?
[Ілюстрація на сторінці 9]
«Якась Сила запустила все це на орбіти і дбає про безперервність цього руху» (Джон Гленн).
[Відомості про джерело]
Фотографія НАСА.