Обявлення присутності Месії (Докінчення)
“І тоді відкриється беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленням своєї присутности.”— 2 Солун. 2:8, Юнг.
10, 11. Як Ісус пояснив дві противні судьбі при кінці?
НОЄВА присутність у “тогдашнім світі” скінчилась у потопі. Його родина була принята у ковчег охорони: “і Єгова зачинив його”. Але “лукавий світ”, що насміхався з свідоцтва про виконання суду Єгови, був полишений на знищення. (1 Мойсея 7:16, Ам. Стан. Вер.) Коли Ісус говорив про дні Ноєві, Він звернув увагу на дві противні собі судьбі в часі Його приходу, щоб знищити цей світ. Він сказав: “Так буде також і присутність Сина Чоловічого. Тоді двоє буде в полю, один візьметься, а другий зоставиться; дві жінки будуть молоти на жорнах, одна візьметься а друга лишиться. Отже чувайте бо не знаєте якої години Господь ваш прийде.”— Мат. 24:39—42, Юнґ.
11 Пояснивши розвій при кінці цього світа досвідом Лота, Ісус зробив подібну заввагу своїм ученикам: “Кажу вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметься, а другий зоставиться. Дві молоти муть укупі; одна візьметься, а друга зоставиться. Двоє будуть у полі; один візьметься, а другий зоставиться. І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же відповів їм: Де тіло, там збирати муться орли.”— Луки 17:34—37, Юнґ.
12, 13. Бути “взятим” сходиться із чим, і що воно значить?
12 Тут ще лишається питання для відповіді: Хто особливо буде взятий, і куди? І на якій підставі така одиниця буде взята? Згідно з ужиттям того самого грецького слова в інших звязках, то слово “візьметься” містить думку забрати когось з собою, але як раз противно тій, що Ісус заявив, коли потоп забрав світських людей геть. Це так само, як Йосиф узяв діву Марію за свою жену, і коли Ісус узяв Петра, Якова і Йоана з собою на гору переображення. Це саме слово Ісус ужив, коли Він сказав до своїх учеників у своїй прощальній промові до них: “В домі Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Йду наготовити місце вам. І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.”— Мат. 1:20, 24; 17:1; Йоана 14:2, 3.
13 Бути взятим або принятим рівнобіжить із тим, що Ной з своєю родиною увійшов у ковчег, а Лот і родина його були взяті ангелами з Содоми на гору. Це значить збавлення від світа й його судьби і приняття в ласку Ісуса Христа, якого послідовникам сказано чувати про Його прихід. Зрозумівши Його другий прихід і Його ціль, вони розвивають любов до нього й чувають і бажають Його. Сьогодні вони радіють знати про Його другу присутність, Його пароусію як Царя, що вона тепер відбувається і вскорі Він виповість всесвітну війну Армаґедон і воювати ме за оправдання всесвітної суверенности Єгови, і зробить трупом звірську орґанізацію Сатаниного світа.
14, 15. Чому вони забрані, і куди?
14 Тому що вони вірують в Його присутність і Його прихід в перемозі й через те лишають цей засуджений світ, Христос бере їх у безпечне місце під свою охорону, яку представляв ковчег Ноя або гора на яку ангели випровадили Лота. Лишень ті, кого Він візьме у свою ласку мають надію на ратунок від погуби цього світа і будуть схоронені в новий світ. Маючи небесну мудрість, вони мають бистрий вид, як от вірли. Заміець погубити їх в битві Армаґедон, Він знищить їх ворога, цей світ, і зробить з нього мертвого трупа. Отже вони празникують на тім трупі й радіють з перемоги над ним в Армаґедоні, тому що це значить оправдання Бога Єгови. Навіть тепер Він узяв їх до своєї роботи оправдувати імя Єгови. Він прилучив їх до Себе в проголошенню Царства й надходять знищення Сатаниної орґанізації, видимої й невидимої. Затримавши свою невинність через вірне виконування цеї роботи свідоцтва, їм дано той вдоволяючий привілей побачити, як Христос Цар переможе в Армаґедоні й спричинить, що могутня ворожа орґанізація буде неначе труп непохоронений і полишений бути пожертим через трупожерні птиці. До цього побідоносного празнику символічно відноситься Одкриття 19:16—18 слідуючими словами:
15 “А на одежі в Нього, і на поясниці в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів. І бачив я одного ангела, що стояв на сонці; і кликав він голосом великим, кажучи птаству, що літало посеред неба: Ходіть і зберіться на вечерю великого Бога, щоб тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней, і тих, що сидять на них, і тіла всіх вольних і невольних, і малих і великих.” Наступаючі вірші описують знищення всіх тих видимих сил, що на стороні Диявола.— Одкриття 19:16—21; Езек. 39:17—20.
16. Чому інші полишені, і кому?
16 Що ж станеться з тими, яких Ісус предсказав, що вони будуть “зоставлені”. Це слово звичайно містить думку полишення з заду, опущення, занехання, відкинення або відложення, і так воно переложене в інших віршах анґлійської Біблії. Зараз перед виповідженням Його пророцтва про кінець світа, Ісус сказав до жидівського народу: “Оце ж оставляється вам дом ваш пустий.” Тут Він здається мав на думці їх храм в Єрусалимі; і відносно цього Він сказав до своїх учеників: “Не зостанеться тут камінь на камені, щоб не зруйновано.” (Маттея 23:37 до 24:2) Це сталось тому, що Єрусалим і його реліґійні володарі відмовилися приняти Його. Він справді прийшов до своїх, та ті свої не приняли Його як Месію. Так і сьогоднішне Христіянство є найбільш визначне і найсильнішою частю цього лукавого світа. Опрокинувши цілковито своє визнання Христової науки, воно відмовляється приняти докази ознаки Христової присутности, і радуватися, що Цар Єгови вже прийшов. Опріч свого відкинення, воно провадило цей світ до відкинення правильного Царя землі впродовж всіх тих років Його царської присутности. Воно буриться проти перебрання Ним царювання над землею. За це його реліґійна орґанізація, яка називає себе бути домом Божим, осталась порожньою без Божої присутности й ласки, і в Армаґедоні вона станесь спустошеною руїною. Всі ті, що держаться Христіянства і його союзників, цього світа, будуть відкинуті Христом царюючим Царем і будуть полишені на знищення з ним в Армаґедоні.
17. Що пояснює те розділення між кревними?
17 Тепер прийшов час розділення над питанням про всесвітну суверенність Єгови через Його царство. Ви можете бути членом одної родини або кревним, спати разом на однім ліжку або молоти разом на домашніх жорнах, одначе розділ може взяти місце над цим найважнішим питанням, чи то між чоловіками чи між жінками. Ви можливо є співробітником, працюючи на тім самім полю як член родини або як наймит або роботодавець, і можете обходитися в мирний спосіб, але коли приходить до цього важного питання, тоді повстає розкол і кожний один вибирає свою власну судьбу. В цім часі, коли присутність або пароусія Царя є обявлена, як світло блискавиці, що освічує всіх від сходу до заходу, деякі люди радіють в цім світлі, отже є зібрані до боку Царя, ради охорони в Армаґедоні і втішатися Його перемогою там. Інші нехтують і відкидають світло, що указує на присутного Месію. Вони виконують це в добровільній несвідомості і бувають опущені на їх судьбу в цім світі. Коли день і година наспіє для Армаґедону вибухнути в лютості, тоді вони падати муть трупами з їх приятелями і союзниками, Христіянством.— Мат. 24:27, 28; Луки 12:51—53.
ВОСКРЕСЕННЯ ТИХ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО НЬОГО
18. Хто перший має бути зібраний в Його пароусії? Видимо?
18 Розуміється, ті перші зібрані в часі Його пароусія або царської присутности це Його вірні послідовники, що є помазані духом Божим і які “очікують на одкриття нашого Господа Ісуса Христа.” (1 Кор. 1:7, Юнґ.) Вони належать до Ісуса Христа, тому що вони були куплені Його дорогоцінною кровю і є членами Його тіла, помазаним родом. Він молився до Бога, щоб вони були з Ним де Він є, і щоб вони побачили Його небесну славу, і Він сказав, що коли Він піде до дому Його Отця, то Він поверне знов і прийме їх до себе. Але нім Він поверне приняти їх до себе в небесну країну, то більшість з Його помазаних членів тіла заснуть сном смерти, як от Стефан, і спочинуть у гробі. Навіть в часі, коли апостол Павло писав, то Він сказав, що декотрі, що бачили воскресшого Ісуса, “поснули”. А що вони сіяли в “природнім тілі” у смерті, але устануть з мертвих в “духовім тілі”, і тому що духове тіло є неможливо бачити людським оком, через те приняття їх Ісусом є невидимим для всіх живучих на землі в часі Його пароусії.
19. Отже яка подія ми можемо вірувати взяла місце згідно з Писаннями?
19 Тому що ми тепер бачимо присутність Царя, ми також можемо вірувати в ті близько-споріднені події, які взяли місце, а це у воскресення тих, що сплять смертю, т. є членів тіла Христового, до безсмертного життя в духовій країні де Він знаходиться, і там вони побачать славу Його. Це не є собі реліґійна мрія. В своїй чудовій дискусії про воскресення християнського збору, апостол Павло запевняє цю надію словами: “Тепер же Христос устав з мертвих; первісток між мертвими стався. Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресення з мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживають. Кожен своїм порядком. Первісток Христос, а потім Христові (коли?) в присутності Його.”— 1 Кор. 15:6, 20—23, Ротергам; Юнґ.
20, 21. Чому Він не взяв своєї невісти зараз в 1914 р.?
20 Чи те збудження Його сплячих членів тіла взяло місце зараз потім, як Він приняв Царство в 1914 р., і коли Його пароусія почалась в тім року? Писання здається указують інакше. Одкриття 12:1—13 показує, що зараз по народженню Царства в 1914 р., Цар пійшов війною проти невидимої орґанізації Сатани в небі і переміг її, скинувши її на землю. Будучи занятий такою війною, новий Цар ледви чи міг займитися дружиною, бо ж Божа установа була, що коли Ізраїльтянин військового віку одружився, то його не вільно було зараз покликувати до воєнної служби: “хай зостанеться на волі в домівці своїй на один рік, щоб веселити жінку свою, що взяв її.”— 5 Мойсеєва 20:7; 24:5.
21 Тож згідно з цим, цар не міг почати збирати своєї невісти кляси до себе покіль “війна в небі” не скінчилась і тому Він здержав дальші операції аж до Армаґедону, і в цей спосіб вкоротив дні горя на орґанізацію Сатани. (Мат. 24:21, 22) Отже факти, у світлі Писань, показують, що це сталося на весну в 1918 р., або три і пів роки потім, як Він узяв власть Царства і тоді Його царська присутність почалась. Дотично цеї справи Ісусової ми маємо рівнобіжну подію з девятьнацяти століть тому.
22. До якого рішення були змушені жидівські будівничі царства?
22 В осени 29 р., Ісус як звершений чоловік сповнив пророцтво: “Ось я приходжу; в змісті книги написано про мене. Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глибині серця мого.” (Пс. 40:7, 8; Жид. 10:5—9) Як символічне сповнення цього, Ісус підчинився хрещенню у воді. Зараз потім Він був помазаний Божим духом бути Царем. Оце уповажнило Його проповідувати: “Царство небесне наближилося”. Тепер виринуло питання перед народом Ізраїля: Чи вони бажали того царства? Ісус як помазаний Наслідник Царства був для них, як камінь, камінь потрібний для будівничих для докінчення царської будівлі. Через три й пів роки Ісус був присутний, як помазаний царський Камінь. Коли Він їхав в Єрусалим по звичаю старинних ізраїльських царів шляхом до їх окороновання, реліґійні володарі спонукали людей відкинути Його. Він пійшов до храму, але жидівська старшина не окоронувала Його як Месію Ізраїля. Висказавши свою власть як священик-цар по чину Мелхизедика, Він очистив храм із тих, що опоганювали його купецьким крамарством. Пізніше в храмі Він сказав приповість, щоб повідомити реліґійних провідників, що вони дальше будуть відкидати Його як Наслідника Царства, навіть убють Його. Тоді Ісус сказав до них: “Хіба ніколи не читали в Писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, цей стався головою угла. Від Господа сталося це, й дивне воно в очах наших? Тим я кажу вам: Що відніметься од вас царство Боже, й дасться народові, що робити ме овощі його.”— Мат. 21:1—43; Пс. 118:22, 23.
23. Як рівнобіжні досвідчення показують воскресення почалось в 1918 р.?
23 Отже на весну в 33 році Ісус був убитий. Але Бог підніс Його з мертвих і вивисшив до своєї правиці в небі, як Царя Наслідника. Ось так Камінь-Месія, відкинутий будівничими Ізраїльтянами, стався угольним каменем через діло Єгови. Це сталося три і пів роки по Його помазанню на Царя. Рівнобіжно із цим, при народженню Божого царства в осени 1914 р., Ісус Христос був помазаний на Царя, і Його пароусія почалась. Через три і пів роки Свідки Єгови на землі проголошували Його царство і кінець поганських часів. Опісля, на весну в 1918 р., воюючі народи Христіянства показали їх відкинення Ісуса Христа, як ново-установленого Царя. Як? Через ужиття їх найбільших змагань, щоб здушити Свідків Єгови і через предложення Ліґи Народів для управи світа. Тоді то наспів час для Єгови обернути (в ніщо) діло земних будівничих для управи світа і зробити Його відкинутого Каменя головним Угольним Каменем в Сионі, своїй столичній орґанізації. Це Він зробив тим, що Він дав перемогу Христові над орґанізацією Сатани у “війні в небі”. (Одкр. 12:1—13) Рівнобіжно з Ісусовим власним воскресенням і вивисшенням до Божої правиці, тоді мав прийти час для Христових співнаслідників, що спали сном смерти, устати і бути вивисшеними в небі з Ним. Отже відповідним часом для цього була весна 1918 р.
24. Рівнобіжно, як останок має символічне воскресення?
24 У дальшій гармонії з вивисшенням відкинутого Ісуса Христа, як Головного Угольного Каменя в Сионі, Бог Єгова оживив роботу Його свідків на землі в 1919 р. В тім році почалась найбільша кампанія проголошення про Царства Єгови в людській історії, проголошуючи Ісуса Христа як Його царюючого Царя. Це оживлення роботи Свідків Єгови, яке було майже убите політичними і реліґійними ворогами в 1918 р., було уподібнене до воскресення в пророцтві Одкриття 11 голові. Описавши там убиття свідків, оскільки це відносилося до публичного свідкування, Одкриття 11:11, 12 (Ам. Стан. Вер,) каже: “А після трьох і пів дня дух життя від Бога зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що виділи їх. І почули голос великий з неба, що говорив з неба в хмарі, і дивились на них вороги їх.”— І так вороги тепер роблять.
25. Яка труба тоді трубила? Із чим вона співтоваришила?
25 Потім проголошено останню з вістей, т. є, сему: “І затрубив семий ангел, і повстали великі голоси на небі, кажучи: царства світа стали [царствами] Господа [Єгови] і Його Христа, і царювати ме по вічні віки.” Опісля, щоб показати, що воскресення поснувших смертю співнаслідників Христа мало прийти, Одкриття каже: “І розгнівались народи; і настав гнів твій, і час судити померших і дати нагороду слугам твоїм і пророкам, і святим.” (Одкр. 11:3—18, Ам. Стан. Вер.) Від того часу, коли хтось з останка з Христових учеників на землі умре вірним, то йому вже не спати сном смерти. Ні, він перемінюється із смертної людини в безсмертного духа, як це апостол Павло каже: “У хвилину, в миг ока, за останною трубою.” “Бо затрублять і мертві повстають нетлінними, і ми перемінимось. Треба бо тлінному цьому одягнутись у нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.”— 1 Кор. 15:51—58; Одкр. 14:13.
ЖИВІ, ЩО ОСТАНУТЬСЯ
26. Чи це що останок ще живе заперечує, що святі були збуджені? Чому?
26 В часі першої присутности Христа він воскресав померших людей. Це Він може робити і тепер в часі своєї другої пароусії. На землі живе тепер останок Христових послідовників. Ісус заявив, що ради тих вибраних дні горя будуть укорочені на сатанську орґанізацію, щоб вони могли дати свідоцтво про Царство всім народам нім повний кінець горя прийде в Армаґедоні. Через те, що останок остався на землі, чи це заперечує, що невидиме, духове воскресення Христових співнаслідників, що спали в гробі, вже взяло місце? Ні. Апостол Павло ясно зазначує, що воскресення тих сплячих співнаслідників мусить попередити смерть і воскресення останка, що доживе до царської присутности або пароусії Ісуса Христа. Щоб показати порядок часу подій, він говорить неначе він самий був один з останка і каже: “Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусі, приведе з Ним. Це бо вам кажемо словом Господнім, що ми, которі зостанемось живими до присутности Господньої, не попередимо тих, що впокоїлись. Сам бо Господь з повелінням, з голосом архангельким і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христі воскреснуть нейперше.” Тоді що? “Потім, ми, котрі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсіди з Господом будемо!”— 1 Солун. 4:14—17, Ротергам.
27. Чи Господь буквально мусить зійти в особі? Поясни.
27 Щоб доконати тих чудів, то Господу Ісусу Христу не потрібно особисто сходити буквально з неба на землю. Цього не потрібно, якщо Він має всяку потрібну силу в небі й на землі, яку Він може вислати для виконання Божого наміру. Через звернення своєї уваги на цю землю й вислання своєї сили і також ангелів, що служать Йому, цим чином Він може бути присутним на землі. Тут треба памятати, що в еврейській Біблії вислів “в присутности Господа” буквально значить “перед лицем Господнім”. Наприклад, Софонії 1:7 каже: “Держи свій спокій в присутности Господа Єгови; бо день Єгови вже прийшов.” (Ам. Стан. Вер.) (Гл. також Еремії 4:26; і ін.) Апостол Петро буквально ужив цей вислів, коли він сказав до Жидів у храмі: “Покайтеся і наверніться, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа.” (Діян. 3:19, 20; Ротергам) Коли Петро, на Божий приказ, відвідав дім італійського сотника Корнилія і проповідував євангелию цьому не-Жидові або поганинові в тім домі і Божий святий дух зійшов на них, тоді Яків сказав: “Бог відвідав поганів, щоб з між них узяти людей для свого імя.” (Діян. 15:13, 14, Ам. Стан. Вер.) Але Бог особисто не відвідав поганів; Його представник апостол це зробив і Бог вислав свою активну силу або духа на тих поган за їх вірування. Так і річ мається з Христовим приходом з неба.
28. Отже як і в чиїм товаристві Господь зійшов?
28 Ново-установлений Цар в 1914 р., Ісус Христос на небесному престолі, попросив свого Отця о народи, як Його насліддя, й о найдальші части землі, як Його посідання. Отже Він звернув увагу на них і в тім змислі Він зійшов. Він дав “слово приказу” для всіх народів на землі, щоб вони віддали їх суверенність Йому й щоб усі люди присягли своє підданство Йому, як праведному Цареві землі. Як Він є царським Післанцем Єгови і має ангелів під собою для ослуги, отже Він промовляє голосом головного Післанця або “архангела”. При окоронованню нового царя труби трубили; як це і про Соломонову коронацію сказано: “Тоді затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон!” (1 Цар. 1:39) Отже труба символічно представляє голосне публичне проголошення вістки про Царство. Таке царське проголошення називається “труба Божа” тому що Він приказує й спричиняє її трубіти і також уживає своїх свідків на землі проголосити одважно всім народам. Це є “останна труба”, тому що вона проголошує Царство, яке положить конець сатанській світовій орґанізації й оправдає суверенність Єгови — Одкр. 11:15, 12:10.
29. В який спосіб останок має досвідчення “разом з ними” й у “хмарах”?
29 Це серед таких обставин, що “померші в христі устануть найперше”. Їх воскресення до небесної єдности з Ним не жде аж покіль живий останок на землі скінчить їх проголошення Царства усім народам на свідоцтво нім кінець сатаниного світа прийде. Але це “разом із ними”, або в часі того самого періоду Христової пароусії, що живий останок буде “підхоплений в хмарах на зустріч Господеві в воздусі.” Даниїлове пророцтво і власні слова Ісуса заявляють, що Він як “Син чоловічий” прийде на хмарах. (Дан. 7:13, 14; Мат. 24:30; 26:64; Одкр. 1:7) Хмари указують на Його невидиму присутність, із бурею клопоту й знищення для народів і з дощем благословенств для Його посвяченого останка і всіх їх співтоваришів доброї волі.
30. Отже в який спосіб останок був “підхоплений”?
30 Це із цього засудженого світа, що вони є “підхоплені” через цілковите відлученняся від нього. Хоч вони живуть ще в цім світі, вони не є частю його. Їх мета — небесна слава; а знов судьба світа цього — знищення в Армаґедоні. Тому що дні горя на сатанську орґанізацію були вкорочені ради добра цього останка вибраних, тому їх вирвано від знищення із ним. Для цеї причини вони є нагло вирвані з сили ворога й визволені із смертельної неволі у Вавилоні, сатанської орґанізації, на весну в 1919 р. Їх увільнено для великого проголошення Царства, найбільшого зо всіх часів. Тож згідно із цим Єгова говорить про визволення останка, як “головня вихоплена з вогню.” (Захар. 3:2) Ось так, як Ісус предсказав вони є взяті в ласку і під Його охорону, в близьку едність з Ним, підчас коли противники Царства є полишені на їх власну судьбу. Оживлення їх роботи свідоцтва в 1919 р., уподібнено до їх воскресення з мертвих, і потім вони були запрошені до ще висшого привилею в проголошенню Божого установленого царства. Отже їх представлено, як сходячих до неба в хмарі, показуючи, що вони підносилися до того висшого привилею. І так вони тішуться активною єдністю з їх Царем.
31. Як це “у воздусі” вони стрінуть Господа бути з Ним по віки?
31 Ісус Христос особисто не прийшов до стичности з нашою землею, як це сталося в Його першім приході в людській формі. Він зійшов тільки тим способом на землю, що Він звернув свою увагу, але надалі полишився “у воздусі”. В Його часі Павло назвав Сатану, Диявола, “князем сили воздушної, духом, що тепер орудує через синів непокірних.” (Ефес. 2:2, Анґ. Вер.) Та від коли війна в небі насильно скинула Диявола і його демонські сили з відтам на цю землю, то тепер Ісус Христос є “у воздусі” і має власть, як безсмертний дух. В цю то єдність з Ним в тій вивисшеній позиції, останок є підхоплений або взятий тепер. Будучи вірними аж до смерти, вони будуть мати духове воскресення в миг ока зо смерти, а тоді особисто будуть зєдинені з Ним “у воздусі”. Там вони будуть царювати з Ним через тисяча років, а не буквально на землі в людській формі. Ось так при помочи невинности й вірности аж до кінця в їх земній роботі, вони є “завжди з Господом”.
Вони є тими благословенними, що не потребують спати у смерті й ожидати на пароусію Царя, але це до них написані слова відносяться: “Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нині. Так говорить дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; діла ж їх ідуть слідом за ними.” (Одкр. 14:13, Ам. Стан. Вер.) Ось так ми бачимо, що всьо погоджується з признаками, що співнаслідники Христові, що сплять у смерті, були піднесені до життя на весну в 1918 р., потім, як Він став утверджений в Сионі, як Головний Угольний Камінь, і що живий останок не попередить воскресення тих вірних, що поснули смертю.