Як остатися безбоязким до остаточного кінця
1. Що значить зійтися разом і говорити про правду, або які цього вимоги?
ОЧЕВИДНО, що розмовляти разом, щоб пізнати правду, включає ходження на біблійні студії постійно, бути присутним і брати участь у служебних зібраннях і в зібраннях служебної школи, напевно треба бути присутним на окружних зібраннях і інших за розпорядком Господньої орґанізації. Всі ті зібрання є установлені для пізнання правди і щоб рости “сильним в Господі, і в потузі сили його.” Чим кожний слуга побільшає своє знання він бажати ме передати його іншим. Отже, треба звіщати добру новину, говорити до людей поза збором, до людей взагалі, так, треба йти від дому до дому, дальше одвідувати заінтересованих покіль вони стануть запалені в бажання ходити на студію. Чим частіше діти Єгови розмовляють разом і несуть цю вість іншим, тим більше це любо в Його очах.
2. Який вплив робить така спільна й вірна розмова?
2 Чи ж це неправда, що ті слуги, що сходяться реґулярно, інтересуються служебними програмами і в дійсній службі проповідування, що є присутні на кожнім засіданню їх окружного зібрання, завжди дискусують правду, що вони пильно бажають нагоди і привилею служити? І чи вони не завжди говорять про їх поновні одвідини, їх студії, або як комусь дано поміч у службі? Оці любі одиниці не мають часу на щось інше, але держаться вільними від старого світа, щоби добровільно бути невільниками Господа Ісуса Христа.
3, 4. Які запевнення дають нам вдоволення, мир, щастя, свободу?
3 Ніщо не заховається від ока Господнього. “Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.” (Мат. 6:4) Він завважує вірну, лоальну службу. Ніякий вчинок не заховається від Нього. “На небесах престол Господній; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських.” (Пс. 11:4, Лісер.) Ми знаємо, що його око ніколи не засипляє і що Він завжди чуває для найвисшого добра своїх дітей. “Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всіх дорогах твоїх. На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.” (Пс. 91:11, 12, Мофат) Памятайте оці дорогоцінні обітниці: “Бо ж очі Господні обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цілковито йому віддане.” (2 Паралип. 16:9, Дуя) “Безутомний і на силах своїх не впадає, та й що розум його недослідимий. Він же дає силу втомленому й підкріпляє знемощілого . . . . хто ж на Предвічного вповає, того сила відновлюється.” (Іса. 40:28, 29, 31, Мофат) Вдоволення й мир — доля тих, що живуть у свідомості, що сила Єгови є завжди готова для їх потреби, і Він чуває над їх найвисшим добром, віруючи також, що ми знаємо, що “люблячим Бога уже допомагає до доброго, котрі по постанові [Його] покликані.”— Рим. 8:28, Мофат.
4 Чому ж христіянові боятися? З такими запевненнями він може переходити все в службі правди і рости в любові, і “сильним в Господі, в потузі сили Його”. Свідки Єгови єдині, що знаходяться в такім щасливім стані, бо вони знають правду й вона зробила їх вільними. Вони студіюють Біблію, розмовляють про неї, і сповняють її, тому що вони знають вона містить Боже Слово. Їх студії включають огляди діл віри і сміливости слуг Божих в минулих віках, і вони вірують, що той самий Бог, що творив чуда тоді, Він той самий, що ми Його знаємо і служимо сьогодні. “Бо Той Бог наш — Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.”— Пс. 48:14, Ам. Стан. Вер.
5. Як же можна статися вірним аж до кінця?
5 Отже щоб остатися безбоязким аж до кінця, то треба студіювати правду, що знаходиться в Божому Слові; пізнати Його діла взглядом людей в минулих часах; пізнати хто Бог є і зрозуміти Його наміри. Треба дорожити фактом, що Він є Предвічний Бог, Всемогучий, Всевишний, що все був, є й завжди буде; без початку, без кінця, що знає конець від початку, джерело доброти й життя. Навчіться від Його олюбленого Сина, початку всякого сотворіння, бо без Нього ніщо не сталося, що сталося; як Він стався втіхою всякого часу для Його Отця, і коли був післаний на землю, Він узяв форму людського тіла в якому Він терпів, і за цілковите послушенство, безбоязкість, лоальність і любов Він був високо вивисшений і Йому дано імя понад усі імена, бо Він Цар над царями і Пан над Панами, Віковічний Отець, Князь Мира. Студіюйте Божу Святу Книгу і навчіться про новий світ праведности і його благословенства, у яких ви і тепер можете навчитися радіти. Держіться сильно надії, щоб мали участь в тих благословенствах. “Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при світлі лиця твого вони ходити будуть.” (Пс. 89:15, Мофат) Воно добре знати про ті обітниці; ба навіть добре б навчитися їх напамять, щоб вони завжди були в умі для вашої потіхи й розради. Тільки ті, що навчилися дійсно вповати на Єгову знають вартість того, коли вони можуть пригадати собі деякі дорогоцінні слова Божі, що Він їх дав для люблячих Його.
6. Щоб оцінити Божі обітниці, то про який визов ми мусимо навчитися? Чому?
6 Всі люди доброї волі мусять навчитися про ті річи. Вони мусять пізнати хто був перший, що підніс спір про всесвітну верховність. Хіба що вони властиво будуть поінформовані про діла Сатани, то вони не оцінять обітниць про охорону Всемогучого. Бо ж чи воно не є правдою, що хто шукає праведности і прославляє Господа, той стається предметом нападів з руки Диявола? Давид, говорячи пророчо про Ісуса, сказав: “Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.” (Пс. 69:9) Ісус не угоджав собі, але угоджав найперше свому небесному Отцеві: “Бо і Христос не собі годив, а яко ж написано: Зневага зневажаючих Тебе впала на мене.”— Рим. 15:3.
ВПЛИВ ПРИНЯТНОЇ ПРАВДИ
7, 8. (а) Яку зміну в нас витворує приняття правди, і провадить нас боятися кого? (б) Ми мусимо збудувати себе, щоб вповати на кого? і як?
7 Прийняття тих правд через щирих людей має негайний вплив на успосіблення й дорогу якою вони йдуть. Тоді вони не мають замилування співтоваришити з колишніми приятелями і кревними, а є більш нахилені до тих, що мають правду. Так воно й повинно бути. Чим більше вони шукають правди й товариства з братами, тим більше їх бувші приятелі й бизнесові спільники зауважують, що щось сталось в їх життю й змінило напрям поведінки, розмови і у формі їх розривки. Дехто можливо буде ругатися, висмівати і стягне ріжні противенства, або можливо наше світське заняття буде занепевнене, тоді якщо ми маємо відповідальности до родини, по наказу Писань, що станеться? Хто буде дозирати їх? Бувші приятелі можливо відступили й указали їх погорду. І припустім, що ті пророцтва не сповняться як сподіються? Що тоді станеться? Можливо, що Армаґедон не прийде так скоро як сподіються! Тоді що? Тоді така людина станеться що найменше посміховищем для інших. Всі такі страхи і многі інші насуваються на ум. Тепер прийшов час приняти потіху й дістати сили.
8 Слухайте, що Слово Єгови каже: “Надійсь на Єгову всім серцем твоїм і не покладайсь на власний твій розум. У всіх стежках твоїх думай про Його, а він простувати ме шляхи твої. Премудрим сам себе не величай; бійся Єгови й остерегайсь лихого.” (Прип. 3:5—7, Ам. Стан. Вер.) Можливо з першу це не легка справа вповати на Господа, бо ж мусимо знати того, на кого маємо вповати. Одначе, при помочи щирої й сердечної молитви, із застановою й службою, ви навчитесь як вповати на Єгову цілим вашим серцем.
9. Що більше треба, щоб збудувати безбоязливість? В який спосіб?
9 Чесні люди, що шукають праведности, мусять пійти далі, якщо вони мають статися борцями за правду, бути дійсними воїнами у війні проти дияволського світа, борці за новий світ праведности, і безбоязкими при цім кінці світа. Діяльність в роботі Єгови приймають ті, що бажають робити поступ і дістати від Господа Його повне признання, місце в новому світі, і спільність в радості й благословенствах з іншими в будучих намірах Єгови. Страх спиняє поступ. Він приносить застій, можливо ставить перепони бути принятим в новім світі. Ті що є боязкі, є в безнастаннім стані тривоги і вони жураться про многі річи, які ніколи не стануться. Господь Ісус дав оцю інструкцію. “Оце ж не журіться про завтра; бо завтра журити меться само про своє. Доволі в кожного дня лиха свого” “Хто з вас журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть?” (Мат. 6:34, 27, Ам. Перек.) Без потреби тут згадувати, що многі не спускаються на слово Господнє, ані своїх тягарів не складають на Нього. Тому вони не чуються щасливими, бо завжди страхаються що щось станеться, як це і Павло описує їх “що з страху смерти через усе життя підневолені були рабству.” (Жид. 2:15, Веймот) Та є Визволитель, Ісус Христос, що може увільнити всякого невільника з його власної неволі, з неволі дияволської та й з теперішних лихих обставин. Правда Божа, яку дав Ісус Христос увільнить від таких страхів. “І зрозумієте правду, й правда визволить вас.”— Йоана 8:32, Ам. Стан. Вер.
10. Як сильні не повинні поводитися з слабими, і чому?
10 Ті що є сильні не можуть угоджати собі щодо їх напряму поступовання; вони мусять помагати слабшим. Це легко для сильних сказати до плохих і боязких, Уступіться на бік нехай я йду вперед! Або й стратити терпеливість до Господніх “Інших овець”, і тому що вони самі можуть йти вперед сміло, то й всякий інший повинен так робити, інакше горе йому! Але ж так не можуть поступати посвячені люди Господні; бо приказ Єгови є такий: “Вісти невольникам визвол на волю, а увязненим — відчинення темниці.” (Іса. 61:1, Ам. Стан. Вер.) І знов: “Струси з себе порох: устань, поневолений Єрусалиме! скинь диби з шиї твоєї, невольнице й дочко Сионова!” Дальше: “Підкріпляйте овялі руки, додавайте сили колінам хитливим; скажіте млявим на душі: бутьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш; прийде пімста від Бога; він прийде спасти вас.”— Іса. 52:2 і 35:3, 4, Ам. Стан. Вер.
11, 12. Як сильні повинні поводити з слабими, і чому?
11 Ця відповідальність впаде прямо на рамена помазаного останка і його співтоваришів, слабших одиниць, а не відпихати їх на бік. Плохі одиниці — їх не можна ранити, відпихати або класти на них ще більше тягарів. Так не може бути. Радше треба сповняти Божий приказ: “Скажіте млявим на душі: будьте мужні, не бійтеся”! Тоді навчіть їх і поясніть, показуючи причину чому не треба страхатися. Скріпіть їх певним знанням правди; дайте їм запевнення, якого їм потрібно. Напевно укажіть їм на правдивого Визволителя і Месника: “Ось, Бог з пімстою йде, з підплатою від Бога; він прийде спасти вас.” (Іса. 35:4, Рот.) Як дорогоцінні й запевнюючі ті слова є для тих, що справді люблять Єгову! Він приходить з пімстою. Всі лиходії, ругателі, зневажителі, гонителі, ненависники, обмовники і інши аґенти Сатани будуть покарані, та й відплата прийде тим, що знущаються над дітьми Божими.
12 Тож нехай боязкі знають це і нехай набирають відваги в знанню, що Єгова царює. “Крикне голосно, ти осадничко Сионська; бо серед тебе є Святий Ізраїля.” (Іса. 12:6, Ам. Стан. Вер.) Цар уже прийшов. Він засів на престолі власти, і вскорі Він знов заатакує ворожу орґанізацію і розібє її на куски. Скріпляйте боязких цим знанням про ці важні й життєві правди, так щоб вони зрозуміли, що ті річи, яких вони тримаються в цім життю, не є гідні застанови. Одначе, всі повинні ділати смирно і не доґматично, із безоглядно. Трохи розсудку в цій справі, трохи часу на вияснення, час корисно буде відданий і принесе свою нагороду. Не надто скоро відсувайте на бік їх трудности й майбутні великі перепони, але старайтеся зрозуміти їх відношення, і помогти їм. Памятайте, що боязкі люди бажають запевнення, що все буде гаразд, і ані слова, щоб вони не боялися; бо дуже часто це вони самі знають. Часом ті, що бували боязкі, стають тверді, лоальні воїни Ісуса Христа, навчившися в дещо трудний спосіб, що їх власний брак сили йти вперед у святій службі Божій, вимагає цілковитого вповання на Єгову, Сили-дателя.
13. Чому радість і нагода є наслідком для сильних, що так ділають?
13 Це напевно є найбільш радісне заняття зо всіх, щоб помогти Господнім дітям в цей спосіб, побачити коліна хитливих стають сильними, так що вони можуть нести слугу до служби, щоб побачити руки рамена, які звисали у безсиллю, тепер стають сильніші для обслуги інших. Так, бачити, що бездільна особа стає діяльною, це втіха. Ті, що поводяться з своїми братами лагідно й розумно, приносять добрі наслідки, і таким напевно буде дана дальша нагода у службі. Чи ж Господь не знає, що вони є уважні, пильні й вірогідні, і завжди стараються збудувати й скріпляти братів? Пригадаймо, як Єгова ділав з кожним із нас і так поводімся з боязкими і плохими. Наслідки із такого служення будуть — більше розширення служби Єгови. Всі вірні слуги будуть помагати так один одному, щоб остатися безбоязкими до кінця.
ВЛАСТИВИЙ СТРАХ ДО БОГА
14. Якою постановою ми тягнемо силу від Єгови? Як?
14 Апостол Павло дав оцю пересторогу: «Тож чоловік, що думає стояти, нехай гледить щоб не впав.” (1 Кор. 10:12, Ам. Перек.) Єгова записав, що “не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда.” (Еккл. 9:11, Рот.) Ніхто не є так сильний, щоб він не потребував додаткової сили. Павлове досвідчення є прикладом цього, бож самий він воскликнув: “Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа: коли бо я немочний, тоді я сильний.” (2 Кор. 12:10, Ам. Перек.) Отже як це можливо завжди побирати силу від Єгови? — ви можливо запитаєте. Відповідь є, що ми завжди мусимо жити в страсі Господнім. Дивним воно може виглядати, а однак правдиве з досвідом, що чим більше ми боїмось Єгови, тим менше лякаємося сотворінь, обставин і світа з його лукавими демонами і їх паном. Це не значить, щоб ми боялися Єгови як великого потвору. Єгова є справедливий, правдивий, мудрий і люблячий. Оті чесноти є частю Всемогучого Бога. Бо боїмось Його, бо ми любимо Його. Дехто дивується як це можливе. Якщо так, тоді візьміть за приклад людського батька, і памятайте, що любов дитини до отця не зменшається і на крихту через знання, що непослушенство й переступ принесуть кару. Добрі родичі мусять вишколити в карності своїх дітей. “Ще ж, мали ми батьків, тіла нашого карателів, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? Ті бо на мало днів, як самі знаєте, карали нас; а Цей на користь нашу, щоб ми були спільниками святости Його.”— Жид. 12:9, 10, Ам. Перек.
15. Чому це важне боятися Єгови радше чим сотворінь?
15 Відносно Єгови, то питання є послушенство або непослушенство. Через послушенство Він указує дорогу до життя, і хто ходить нею той щасливий; хто ж не хоче ходити згідно з світлом, той є упрямим або недбалим і караний, і якщо він станеться бунтівником, тоді він буває відрубаний від дороги, що провадить до життя. Отже чи ми повинні боятися Життя-дателя? Необачний той чоловік, що відмовляється це робити. Можливо, що ця справа не виглядає бути важною, чи хтось є боязкий або безбоязкий, одначе ніхто не повинен мати мильного поняття щодо того, як Слово Єгови справляється з тими двома клясами: “Хто боїться чоловіка, той в біду попаде; хто боїться Єгови, буде безпечний. Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володіє Єгова.” (Прип. 29:25, 26, Ам. Стан. Вер.) “І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здоліють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в Геєнні.” (Мат. 10:28, Мофат) “Страх Єгови — це джерело жизні; він відвертає від западні смерти.” (Прип. 14:27, Ам. Стан. Вер.) При виданню вироку ми знаємо, що праведний Суддя буде справедливим і безсторонним, і його вироком є, що судьба тих, що указались боязкими в часі судження, буде знищення: “А боязким . . . часть їх в озері, палаючому огнем і сіркою, що єсть смерть друга.” (Одкр. 21:8, Ам. Стан. Вер.) Ніхто не може знехтувати тими виразними словами з св. Писань.
16. Чому нам розглянути себе, щоб не вдавали, що ми слухаємо Бога?
16 Часто розглянути себе є корисним, чи ми сповняємо прикази Єгови й Христа Ісуса. Чи ми дійсно беремо участь в порученій службі для Його вибраних людей? Чи наше серце є дійсно в змаганнях служби? Чи ми дійсно посвячуємо все? “Любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, це більше ніж усі огняні жертви й посвяти.” (Марка 12:33, Ам. Перек.) Якщо це правда в нашій справі, тоді ми можемо певні бути, що ми не будемо боязкими. Але коли ми вдаємо і тільки ступаємо за товпою, а не робимо певних кроків і не приходимо до особистого вирішення, тоді можемо сподіватися, що ми — боязкі. Щоб бути безбоязким, то треба приняти правду, заповіли, службу, досвідчення, з усім що ми маємо, цілковито, і всеціло посвятитися святій волі Єгови. Ми можемо бути вдоволені, якщо ми при іспиті укажемо чесноту і щирість а не лицемірство. “Блаженні чисті серцем, бо такі побачать Бога!”— Мат. 5:8, Діяґ.
17. Чи боятись Його робить нас ворогами, або як це дотикає нас?
17 Напевно воно мусить бути ясним, що коли ми маємо дійсний страх до Всемогучого, тоді ніхто здороводумаючий не посміє прогнівити Його. Ради нашого власного добра треба навчитися, щоб боятися Всевишнього Бога. Ті що бояться Його є Його друзями. “Приязне Єгови до тих, що Бояться Його; він звістить їм свій заповіт.” (Пс. 25:14, Ам. Стан. Вер.) Властива інформація є найвисшої ваги. За властивою інструкцією ми повинні глядіти у Слові Божому. Він є джерело знання, і хто бажає розуміння мусить перше навчитися, що “страх Єгови — почин мудрости.” (Пс. 111:10, Ам. Стан. Вер.) Ми повинні почитати Його зо страхом. “Тим же то дякуймо, що приняли царство непорушне; і так покланяймося Богу принятно із шанобою й страхом, бо наш Бог — огонь пожираючий.”— Жид. 12:28, 29, Мофат.
18, 19. Де є сказано, що Бог — пожераючий огонь? Як він є ним?
18 Застановіться над цими словами: наш Бог — огонь пожираючий.” Що це значить? Дуже можливо, що апостол Павло наводить їх із 5 Мойсея 4:24 де говориться про случай, коли то Мойсей прогнівив Єгову проти себе. Сталося це в Кадесі, де поховано Міріям, що сини Ізраїля почали нарікати, збунтувались проти Божого проводу, бо не було там води до пиття. Єгова приказав Мойсейові скликати собор і промовити до скали перед їх очима, і тоді вода мала вийти. Очевидно, що Ізраїль мав бути свідком чудового обявлення Божої сили. Мойсей зібрав Ізраїльтянів разом і взяв палицю і сказав: “Слухайте ж, ворохобники, чи побудемо з цієї скали воду про вас? І підняв Мойсей руку та й вдарив скелю жезлом своїм двічі; і потекло багацько води, і напилась громада й скотина їх. І сказав Єгова Мойсейові й Аронові: За те, що не няли ви мені віри, щоб освятити мене в очу синів Ізраїля, за те не приведете ви громади цієї в землю, що я наділив їм.”— 4 Мойсея 20:10—12, Ам. Стан. Вер.
19 Мойсей знав добре, що Єгову можна почитати тільки з властивим страхом. За те, що він не дав Єгові признання, і не освятив імя Творця, Бог відобрав йому честь і велику відповідальність запровадити Ізраїля в ту землю. Тому й не дивно, що він зробив натиск на оці правди для Ізраїля: “Но Єгова розгнівався на мене через вас, і поклявся, що не перейду через Йордань і що не прийду в землю гарну, що оддав тобі в насліддя Єгова, Бог твій.” Далі він сказав: “Остерегайтесь, щоб не забути про завіт Єгови, що його вчинив із вами, та щоб ви не робили собі витисану постать, подобу чого небудь, що заборонив Єгова, Бог ваш. Бо Єгова, Бог ваш, це поломя жеруще, Бог ревнивий.” (5 Мойс. 4:21, 23, 24, Ам. Стан. Вер.) Ізраїль повинен був знати це, бо на горі Синай Бог відкрив свою славу в огні. “І поява слави Єгови була наче пожераючий огонь на верху гори в очах Ізраїля.” (2 Мойс. 24:17, Ам. Стан. Вер.) Отже сорок років опісля Мойсей заповів: “Знай, що Єгова, Бог твій, іде перед тобою як огонь пожераючий; він сам їх вигубить.” “Коли не будеш додержувати і сповняти всі слова закону цього, що записано в цій книзі, щоб ти боявся цього славного і страшного імені, ЄГОВИ БОГА ТВОГО.” (5 Мойсея 9:3 і 28:58, Ам. Стан. Вер.) Мойсей справді боявся Господа, як це указують слова його: “Бо Єгова твій Бог, він Бог над богами, і Пан над панами, потужний і страшний Бог, що не вважає на лице чоловіка і не бере дарунків.”— 5 Мойс. 10:17, Ам. Стан. Вер.
20. Як Він іще обявить цей факт?
20 Де є чоловік, де володар, або й уряд, що не повинен прихилити свого коліна зо страху перед цим Потужником, що переживає вічність, що може розтопити гори, і дощувати огнем з неба? Він може спалити огнем цей старий лукавий світ і знищити всякого лиходія на лиці землі. Аджеж це його намір так зробити. Всякий один, що не мати ме місця в новому світі праведности буде знищений на віки. Справді “наш Бог — це огонь пожераючий!” Коли ми раз зрозуміємо цю правду і факт, і присвоїмо собі, тоді тільки ми жити мемо в страсі Єгови, в страсі, щоб не піти проти Його дороги, яку він визначив, в страсі, щоб не піти проти Його інструкції, в страсі, щоб не пошкодити нікому із тих, що є його дітьми. Цілий світ буде старатися пошкодити Божим помазанникам і їх співтоваришам, але вони стрінуть добре заслужену кару. Єгова каже. “Не говоріть: Змова! бо народ цей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь. Єгову сил,— його, як сьвятого шануйте; його одного вам боятися, перед ним вам дрожати!”— Іса. 8:12, 13, Ам. Стан. Вер.
21. Хто є винятий від страху до Єгови? Чому?
21 Тільки уявіть собі який страх ви можете мати до цих лукавих сил світа, а тоді ви зрозумієте з цілою силою, що страх до Єгови мусить бути далеко більший чим той. Чи ж звичайний розум не говорить нам, що Єгова Життя-датель може так легко відобрати життя наше, як Він може й дати його? Вірний Йов висловився про це так: “Нагим вийшов я з матерньої утроби, нагим і вернусь. Єгова дав, і Єгова взяв, як до вподоби було Єгові, нехай буде імя Єгови благословенне!” (Йова 1:21, Ам. Стан. Вер.) Знання про великого Творця є конечно потрібне, і хто знає Його найлучше, той вповає на Нього найбільше, і боїться Його у всім. Ніхто не винятий від страху до Єгови, навіть Його олюблений і дорогий Син, бо написано є: “Котрий за днів свого життя приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосінням і слізми, і почуто Його за страх Його перед Богом. Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів.” (Жид. 5:7, 8, Ам. Стан. Вер.) Так, Його почуто за Його страх до Бога, за Його побожний страх.
22. Яка є повна сила “страху”, т.є, страху до Єгови?
22 Часами буває нахил переіначити значіння вислову “страх” і казати, що він значить “пошана” до Єгови. Правда, що пошана мусить бути заключена в нашім страсі до Нього, але ж страх також значить ляк, жах. Возьмім, наприклад, текст в Ісаїї 8:13: “Його одного вам боятись.” Слово “боятись” є переложене з еврейського слова мо-рав що значить також “дрожати, страх, терор”. У Псальмі 2:11 слово “страх” є переложене із ї-рав, що є взяте з еврейського дієслова ї-рег, що значить “боятися, шанувати, чтити”.
23. Чи страх до Нього противиться любові? Чому?
23 Многі записані слова Єгови ясно навчають, що сотворіння повинні мати властивий, розумний страх до Бога. Вони повинні стояти в жаху Ним і поклонитися перед Його великим і страшним імям Єгова, бо ніхто не повинен добровільно порушувати Його до гніву. Непослушенство стягає кару смерти. Чи ж Він не має права і сили нищити? Хоч Його діти бояться, щоб не порушити Його до гніву за бунт, упрямість, ідолопоклоність, однак вони люблять Його. Звершена або повна любов виганяє геть всякий невільний страх і дасть сотворінню властиве оцінення свого споріднення до Творця. Ніхто в дійсности, що має жах, ляк, пошану, і страх до Єгови, не боїться чоловіка ані цих обставинів у світі. Хто є лоальними і вірними синами Всевишнього Бога, ті знають з Писань і самі досвідчені, що страх і любов до Єгови йде рука в руку і не противляться Його справам. Вони бояться, щоб не піти проти Його волі, бо він може погубити їх; а однак вони люблять Його усім, що вони мають. Якщо ми маємо страх до Бога, ми будемо безбоязкими до людей; а це найважніще при кінці цього світа.
НОВОЧАСНИЙ ПРИКЛАД БЕЗБОЯЗЛИВОСТИ
24. Від коли наша безбоязливість явилася? Як?
24 В тих роках від закінчення першої Світової Війни в 1918 р., правдиві любимці й поклонники Єгови багато раз указали їх безбоязкість до людей. Вони були навчені знати Його, як їх сильну твердиню. Його намір в Його людях можна ясно бачити. Докази Його кермуючої руки в їх справах нагромаджуються. Вони ждуть на Нього й кормляться для Його будучої служби, як це і апостол Павло заявив: “Бо дав нам Бог не духа страху, а духа сили і любови і здорового розуму. Оце ж не соромися свідкувати про нашого Господа, ані мене, вязника Його, страждай з благовістєм Христовим по силі Бога, що спасає нас.” (2 Тим. 1:7—9, Мофат.) Але мало вони розуміли потребу для всіх тих ласк і запевнень. Велике противенство зорґанізовано в 1933 р., проти Господніх помазаників, а вибухло в повній лютості кілька років пізніше. Біснуваті товпи нападали на тих миролюблячих христіянів аж покіль переслідування не сталось народним питанням в Америці. Огірчення, ненависть і всякої форми обчернення й лихословія були накопичені на тих вірних свідків, молодих і старих, чоловіків і жінок. Треба було відваги, щоб видержати таку брутальну опресію; ті, що не мали сили, їм дав її Всемогучий на якого вони вповали. Їх вповання й довіря було винагороджене, і насильство й терпіння їх стались свідоцтвом проти їх ворогів.
25. Під яким розвоєм і як Бог стався дуже правдивим для них?
25 Згодом прийшла друга Світова Війна, але ніхто не міг збагнути як далеко вона сягне, коли мир був зломаний. Тоталітарні орди наїхали на Европу. Свідків Єгови арештували великими гурмами, і негайно кидали їх у вязниці й плінні табори. Робота Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур була перервана і деякі бюра Відділу були заняті стрільцями. Але Божої роботи здержати не можна. Його прикази були найвисші. Гіркі й страшні переслідування впали на Свідків Єгови в більшости краях, і що сталося з вірними свідками Божими? Чи вони перестали виконувати службу Єгови? Певно, що ні! Цілий світ був проти них, але вони вповали на Всевишнього Бога. Вони підлягали людським уломностям, страху й сумнівам, але звернувшись до Господа і вповаючи на його силу й потугу, вони йшли з довірям, що Він був їх піддержкою й правдивою заохотою. Це є факт, що у всіх краях, де тільки Свідки Єгови виконували діло благовіствування як найлучше вони могли, то Бог Єгова стався їх дійсною помічю. Доказ був даний, так що ніхто не міг сумніватися, що Бог був з нами. Це ми знали.
26. Як віра в Нього і любов до Нього були скріплені в нас?
26 Знов і знов, як це лоальні браття знають, Господь потішав і достарчав многі обяви, що Він ділав з нами, і обявляв свою силу в нашу користь, і ми були скріплені йти вперед. Багато раз можна пригадати, що здавалось неможлива ситуація виринула, яка часто загрожувала службі Єгови і інтересам і добробуту братів; а однак вихід був даний! І знаючи, що це ніхто інший не дав його тільки Єгова, тоді серце їх сповнялось вдячністю; наша любов до Нього росла глибша й сильніша і правдивий страх до Господа приніс свою багату нагороду. “О любіть Єгову, всі ви праведні його! Єгова схоронить вірних і вельми відплатить тому, що живе в гордині. Будьте сильні й майте в серці відвагу, ви всі, що вповаєте на Єгову.” (Пс. 31:23, 24, Ам. Стан. Вер.) Помазанники знали їх поклик і обіцяну нагороду в царстві небесному, та й Господні “інші вівці” були скріплені в їх надії на благословенства нового світа і на ласку Єгови. “Я знемігся б, коли не вірував, що побачу благость Єгови в країні живих. Вповай на Єгову! Будь сильний, і май одвагу в серці, і дожидай помочи від Єгови.”— Пс. 27:13, 14, Ам. Стан. Вер.
27. Отже яка постанова була винагороджена, і в кому?
27 Так і сьогодні всі діти Всевишнього радіють у вірній і безбоязкій роботі тих, що були пошановані привилейом і призначено їм нагоду служити,— все це для розвою й розширення Господньої служби. Служба була виконана. Вони були зужиті і інші скористали. Відвага принесе нагороду.
НАГОРОДА ЗА БЕЗБОЯЗЛИВІСТЬ ПРИ КІНЦІ СВІТА
28. Яку нагороду осягнуть ті, що мають чистий страх до Єгови?
28 Ніяке добро не буде здержане від тих, що бояться Господа і ходять по правоті, але ті, що не бояться Господа Бога й чинять зло, втратять життя і не осягнуть благословенств. “Страх до Єгови днів причиняє, безбожного ж літа скоротяться.” (Прип. 10:27, Ам. Стан. Вер.) “Господь Бог . . . не уйме добра тим, що ходять в правоті. Єгова сил Небесних! Щасливий чоловік, що вповає на тебе!” (Пс. 84:11, 12, Ам. Стан. Вер.) “Страх до Єгови — це джерело життя; він відвертає від западень смерти.” (Прип. 14:27, Ам. Стан. Вер.) Господь не тільки схоронить і додасть многі роки для боящихся Його, але дасть їм і мудрість, той найцініший дар. “Страх до Єгови — почин мудрости.” (Пс. 111:10, Ам. Стан. Вер.) Тоді наступить ще більше благословенств, бо ж Він обіцяв. “Нагорода за покору й страх до Єгови — це багацтво, честь і життя.” (Прип. 22:4, Ам. Стан. Вер.) Ті що бояться Єгови є чисті й ненавидять зло, бо ж це неможливо бути брудним в умі, серці й тілі, або любити неправедність і лихі річи і дійсно боятися Бога в той самий час. “Страх до Єгови — чистий, вічно пробуває.” (Пс. 19:9, Ам. Стан. Вер.) “Страх до Єгови — значить ненавидіти зло.”— Прип. 8:13. Ам. Стан. Вер.
29. Помимо клопотів у світі, то чому доля боящихся Його є блаженна?
29 Останні дні цього лукавого, огидного світа вже прийшли, і ми побачимо остаточний конець в цій ґенерації. Страшні нещастя впадуть на осадників землі сьогодні, бо прийшов час для Єгови вилляти свій гнів. Це час темряви, спустошення й плачу. Голоднечи і недуги і смерть переможуть живучих на землі сьогодні. Всяка форма опресії, і корупції й знущання буде ужита. Насильство пошириться усюди, бо цілий світ захитається на своїх основах. Лукаві злющо виявлять свою ненависть проти дітей Божих. Але блаженна доля тих, що бояться Єгови, тих, що вповають на Нього. Студіюйте Псалма 91 і пізнайте, що Єгова є судьбою тих, що можуть пристосувати ті дорогоцінні обітниці до себе: “Не злякаєшся перед страхом серед ночі . . . тебе ж не займе. . . Ти бо Єгово, моя пристань! Ти взяв Всевишнього собі оселю!” (Пс. 91:5, 7, 9, Ам. Стан. Вер.) Охорона є забезпечена для тих, що бояться Єгови, бо навіть ангели будуть берегти їх. “Ангел Єгови чатує кругом боящихся його; і визволяє їх.” (Пс. 34:7, Ам. Стан. Вер.) “Як гори кругом Єрусалиму, так і Єгова другом народу свого, від нині по віки.” (Пс. 125:2, Ам. Стан. Вер.) “Бог нам прибіжище і сила поміч скора в нещастях. Тому не злякаємось, хоч би земля зворушилась, і гори захитались перед моря. . . . Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.”— Пс. 46:1, 2, 11, Мофат.
30. Чому радість поставлено перед нас, і яке напоминання дано?
30 Що за радість буде в тім часі, коли можне серце людське прославляти ме Єгову і боятися чистим і триваючим страхом! Не буде тоді лиходіїв на землі; у новім світі Божім будуть тільки Його приятелі. Та не тільки в будучині, але й тепер в цім часі щедрі ласки є дані тим, що є безбоязкі. Нехай всі пізнають Єгову! Студіюйте Його дорогоцінне слово. Бувайте сильні в Ньому і в силі потузі Його. Майте одну ціль і стале серце, вповаючи цілком на Єгову і будьте безбоязкі в при кінці світа.