Місце Божого Слова в нашім життю

“Як може парень держати чисто стежку свою? Коли зважатиме на слово твоє. Знаходжу радість в твоїх установах; не забуду слова твого.”— Пс. 119:9, 16, АП.

1. Як і чому Бог дав нам своє Слово, і тому яке питання виринає відносно нас і нього?

ЄГОВА Бог дав нам своє слово на письмі. За більше ніж чотири тисячі літ у творенню того слова, Він скінчив свою останню із шістьдесять шість книг в першому століттю по Христі. Певна річ, що Він не стратив стільки часу для витворення чогось, що не мало б вартости для всього людства, а особливо сьогодні в цім вельми критичнім періоді. Це Він зробив для виконання свого гідного наміру, і воно не піде в нівеч. (Іса. 55:10, 11) Та велике питання виринає: Чи Його Слово виконує свій намір із кожним з нас?

2. Який вплив Біблія має на людство, і як це, що обставини в так званім Христіянстві не спрокидають цього?

² Боже написане Слово, Свята Біблія, має очевидний вплив на людство. Сильні реліґійні гієрархії, що мають вплив з політичними властями, спричинили, що сотки тисячі примірників Святої Біблії були спалені, або змелені на папірову масу, або якось інакше знищені, щоб вони були нечитані й неприступні. Такий чин, це посередне визнання, що це Слово має вплив на своїх слухачів і читачів. Якась порушаюча сила виходить із тієї святої Книги, коли вона заставляє тих, що люблять її, друкувати і розповсюднювати сотки міліонів примірників у більше ніж одинацяти сот мовах і у всіх частях землі. Розуміється, її розповсюднення є найбільше в краях Христіянства. З відси люди можуть заключити, що нинішне Христіянство є таке, якого його Біблія витворила. Та дійсний факт є, що Христіянство витворилось таким через знехтовання або занедбання Біблії. Посідання Біблії не зробило народів Христіянства христіянськими. Псевдо-Христіянство має тільки форму побожности, але воно не є христіянським. Причина є та, що воно указалось бути ложним до Біблії, яку воно каже наслідує; воно показалось бути ложним щодо дійсної сили Біблії. Отже те Христіянство не держало своєї стежки чистою, проте воно є сплямлене всюди нечистотою цього зопсутого світа. Будучи христіянським тільки з імя, воно є винувате за реліґійне лицемірство. За всяку зневагу, яку воно стягнуло на правдиве Христіянство, воно вскорі буде знищене правдивим Богом Христіянства, Єговою.

3, 4. Щоб вирішити що, ми мусимо слідкувати Біблію, і як важність цього показана?

³ Ми прийшли до розвою обставин у світі, які предсказав основатель Христіянства, Ісус Христос. Він сказав: “Будуть також ознаки на сонці, місяці і зорях, а на землі заколот народів, не знаючи дороги виходу через бурхливість моря й його хвилювання.” (Луки 21:25, НС) Народи Христіянства відчувають дуже той заколот. Що його реліґійне духовенство підсуває як Божу волю, то це не має Божого благословенства. Воно мильно представляє Божу волю, а людей лишає в темряві щодо Його волі. В цім темнім часі є дуже важне знати яка є воля Божа, бо Його Слово каже: “І світ перейде і хотіння його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по віки.” (1 Йоана 2:17, НС) Це тільки через розглянення Його написаного Слова, лише тоді ми можемо прийти до заключення яка Його воля є. Що в такий спосіб вирішується яка Божа воля є, то на це указав Ісус Христос Його Син, бо ми читаємо: “Тим же, входячи у світ, сказав: . . . Ось йду (у звої книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.” (Жид. 10:5—7, НС; Пс. 40:6—8) Коли Він здержувався від матеріяльної поживи через сорок день у пустині, тоді Він кормився написаним Словом Божим. Цей факт став ясний, коли Сатана противник спокушував Його йти проти Божої волі, тоді Ісус відпер кожне мильне підсунення Спокусника, кажучи: “Написано є”, і тоді навів те, що було написано відносно Божої волі про Нього.— Мат. 4:1—11.

⁴ Щоб статися правдивим христіянином, то ви не можете наслідувати того, що Христіянство навчає. Ви мусите довідатися прямо з Біблії й наслідувати її інструкції. Ви мусите читати що самий Ісус говорив і що Його богодухновенні апостоли написали. Христіянин наближується до Бога через Христа і посвячує себе Божій волі, як це Ісус дав йому приклад. Щиро христіянин молиться словами псальміста Давида: “Навчи мене чинити волю твою; ти бо є мій Бог; дух твій благий нехай провадить мене в країні праведности.”— Пс. 143:10, АС.

5. Чому трудности входять в христіянське життя, і які питання можуть виринути?

⁵ Многі трудности входять в життя христіянина в цім світі, а особливо тепер він бачить, що цей світ ворожий до нього, а однак він мусить робити те чого Бог бажає, щоб він робив. Многі особисті справи дають йому клопоти, і тому він часто стає заколочений яка є воля Божа для нього. Часом трудність буває така: Небесна мудрість назначує йому певний путь, що запевняє йому благословення й привилеї, проте він має якісь самолюбні заміри у своїм серці й бажає взяти інший напрям, що не є найліпший. Питання для нього може бути: Чи женитися чи остатися самітним? Чи занехати якусь світську роботу і вступити на поле роботи як повночасний вістник доброї новини Божого царства, або далі віддавати більшу часть мого часу і найкращу часть моєї сили, щоб заробляти на вигідне життя? Або, навіть таке: Чи мені оставити одну галузь служби в Божій орґанізації, оставити нагоду й привилеї, і взяти в іншому відділі роботу? Біблія не була написана особисто для нього, щоб визначити які кроки він має взяти, отже як він мав вирішити яка Божа воля для нього?

6. Як може дехто надіятися мильно отримати відповідь на свою проблєму?

⁶ В такому запитуючому стані особа може йти до Бога з своєю трудністю. Але ж як вона дістане відповідь? Чи тільки через отворення Біблії по молитві і поставлення свого пальця насліпо на який припаде текст, і тоді той текст мав би бути відповіддю, яка указує Божу волю для нього? Ні; це була б справа випадку, а не виложення Божого Слова правильно; коли ж в 2 Тимофія 2:15 (НС) сказано: “Старайся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючи словом правди.” Отже, чи вона повинна слухати якогось голосу або шепоту в своїх ушах з невидимого світа, показуючи їй якою дорогою вона має йти або яке рішення зробити? Ні; це було б надслухуванням у формі спіритизму. Цим чином вона підчинилася б звідництву демонам, ангелам Сатани Диявола. Ага! тоді треба виглядати якого ангела з неба, щоб він явився і дав вказівки, щоб вона не попала у блуд. Чи ж не являлися ангели вірним старинним мужам і передавали вість їм? і чи не втручалися вони в життя Христових учеників у першому століттю? Чому ж не тепер?

ПОЯВА АНГЕЛІВ

7. Які случаї є подані де Божі слуги в першому століттю тішилися посередництвом ангелів і видінням?

⁷ Цьому годі заперечити. Були многі случаї коли ангели являлися початковим христіянам і повідомляли їх яка була Божа воля для них тоді. Хоч не знаємо про случай, що ангел являвся Ісусові й казав Йому що робити, то однак ми читаємо, що зараз по Ісусовім хрещенню у воді й коли дух Божий зійшов на нього, тоді “дух попровадив Ісуса у пустиню на спокусу через Диявола.” Він бо сказав своїм учням: “Бачитимете небо відкрите, а ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.” Це було так, щоб ті ангели могли служити Йому радше чим звідомляти Його про Божу волю. (Мат. 4:1, 11, і Йоана 1:51, НС) Але коли Ісусові апостоли були увязнені за виконання їх христіянської роботи в Єрусалимі, тоді ангел Єгови вивів їх і сказав: “Йдіть, і ставши в храмі промовляйте до народу всі слова життя цього.” Пізніше ангел справив ученика Филипа до колесниці етиопського старшини, і сказав до нього: “Приступи та пристань до воза цього.” Потім, як Филип проповідував і охрестив цього Етопіяна, “дух Єгови скоро забрав Филипа,” і Филип опинивсь в Азоті. Тоді ангел справив поганського сотника Корнелія післати до Йоппи по Петра, і також Бог післав видіння Петрові, щоб він йшов із Корнелійовими післанцями і проповідував необрізаним не-Жидам, себто, поганам. Опріч тих случаїв, апостол Павло мав видива для його справлення, і святий дух руководив ним у проповідуванню і запивнив його, що Бог був з ним.a

8. У міжчасі таких видінь і появлень ангелів, як вони вирішували Божу волю відносно їх звичайних справ?

⁸ Та ми запитаємо: У міжчасах тих видів або появлень ангелів їм, що ті самі початкові ученики Христові робили, щоб упевнитися про Божу волю в їх щоденних справах? Отакі случаї вислання видива або ангелів були особливші, тому що загальне добро Божих людей було тоді дотикнене. Той напрям в який Божа вість мала бути звернена, і ті люди були представниками, що мали бути ужиті відносно тих важних справ. Але щодо особистих справ і справ кожного дня, то вони мусіли рішати Божу волю так як ми сьогодні. Час на явне появлення і на голосні інструкції від Божого святого духа, вже минув, так як час на чудотворні дари вже проминув. (1 Кор. 13:1, 2, 8—11) На щастя ми ще посідаємо Божого святого духа або активну силу, і ми ще маємо служення Його святих ангелів, на що ми сполягаємо, хоч вони не являються видимими.

9. Чого ми не можемо сподіватися від тих ангелів, а однак які запевнення ми маємо про їх служення тепер?

⁹ Ми не можемо сподіватися, щоб невидимі ангели Божі безнастанно кружили навколо кожного з нас і кермували нашими кроками, щоб ми не пішли мильною дорогою або не зустрінулись з випадком. А однак ми маємо потішаюче запевнення, що Божі ангели виконують важні служби ради нашого добра. Ми можемо і тепер мати особлившу потіху з Ісусових слів: “Гледіть, щоб ви не погордували одним із тих малих; кажу бо вам. Що ангели їх у небі мають завжди приступ до мого Отця небесного.” Тепер ті ангели є слугами прославленого Ісуса і ми знаємо, що Він уживає їх для помочи й служення своїх вірних послідовників на землі, щоб вони осягнули спасення в цім надходячім новім світі. “Чи не всі вони служебні духи, вислані на служення тих, що хочуть наслідити спасення?” Відповідь на це питання апостола є: Так. (Мат. 18:10 і Жид. 1:14, НС) Ми живемо в часі присутности Ісуса Христа в Його славному царстві, і один з видимих доказів цього є Його розлучення людей всіх народів на дві клясі, вівці й козли, символічно кажучи. Могутні ангели служать цій роботі розділення, тому що Ісус предсказав відносно цього часу: “Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всі ангели з Ним, тоді сяде Він на престолі слави своєї.” Ті ангели не є тільки прикрасою, але прийшли з Ісусом виконувати службу в роботі, яка має бути виконана.— Мат. 25:31, НС.

10, 11. Як ми запевнені тепер про ангельську кооперацію в цім часі жнив пшениці й кукілю?

¹⁰ Ми живемо при закінченню цеї системи. Отже ангели дбають не тільки, щоб зібрати овець по правиці ласки Царя, але також, щоб держати орґанізацію правдивих христіянів чистою від усякого обману. При помочи особистого служення Його ангелів Цар міг зібрати з Божої видимої орґанізації всіх, що неправдиво вдають за наслідників Божого небесного царства, але котрі в дійсности є синами лукавого Диявола і котрі не мають місця між наслідниками Царства. Пояснюючи, що вони будуть очищені як буває вирваний з пшеничного поля перед жнивами, Ісус сказав:

¹¹ “Жнива — це закінчення системи, а женці — це ангели. Отже, як той бурян збирають і палять вогнем, так буде й при закінченню цеї системи. Пошле Син чоловічий своїх ангелів, і вони позбирають з його царства всіх, що спричиняють спотикання, і людей, що роблять беззаконня, і кинуть їх у вогняну піч. А там буде плач і скреготання зубів. Тоді праведні сиятимуть як сонце в царстві їх Отця.” (Мат. 13:39—43, НС) Якщо ми тепер є активні й висилаємо світло доброї новини Царства, щоб воно розділювало любимців світла і любимців темряви, то ангели під розказом Царя Ісуса Христа будуть співділати з нами.

12, 13. Чому в наших часах особливше виринула небезпека, і як нам представлено, що ми маємо відповідну надлюдську опіку?

¹² Ми живемо в часі великої небезпеки, а особливо від коли війна в небі усунула Сатану і його демонів з їх позиції там і вони були обмежені до цеї землі. Розлютившись із свого упокорення і знаючи, що його час короткий до часу, коли битва Армаґедон насильно кине його в бизодню на тисяча літ, Сатана, Диявол, завзявсь знищити тих, що віддали своє підданство Богу і царству Його Христа.

¹³ Якщо ви сповняєте заповіди Божі й виконуєте роботу і несете свідоцтво для Ісуса, то можете бути певні, що змій Сатана Диявол провадить війну виснаження проти вас і плянує щоби перемінити вас, щоб ви не були правдивим христіянином або стерти геть вас. Прийміть собі Одкриття 12:17 як абсолютну правду цього. Що за потіха й заохота розуміти, що ми ще маємо могутню охорону від ангелів! Потужні сили знищення бувають здержані ангелами аж останний з духового Ізраїля, раб Божий, буде запечатаний Його послідним одобренням і також поки “велика громада” із співпоклонників Божих будуть зібрані і приведені під опіку Правдивого Пастиря Ісуса Христа. Як це і Йоан предбачив: “Після цього я бачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землі, і держали чотири вітри землі, щоб не віяв вітер на землю, ані на море, ані на жадне дерево.” До якого часу? “Доки не попечатаємо слуг Бога нашого на чолі їх.” (Одкр. 7:1—4, 9—17, НС) Отже останок з тих попечатаних слуг Божих і велика громада з їх співсвідків зі всіх народів є предметом великої заопіки для тих ангелів. Ми користаємо з їх опіки.

14. По словам псальміста, хто це отаборивсь навколо нас, і чому?

¹⁴ Тепер змій Сатана Диявол зосереднив свою жорстоку війну проти останка і їх співсвідків. Для цього то часу оце блаженне запевнення було записане й схоронене: “Той бідолашний благав і Господь почув його, і від усіх напастей вислобонив його. Ангел Єгови чатує кругом боящихся його; і він визволяє його.” (Пс. 34:6, 7, АС) Це правда, що навколо нас знаходиться великий табор видимих ворогів, силою яких є невидимий змій і його демони. Але ми маємо віру й віруємо, що навколо нас знаходяться невидимі ангели Єгови, які поразили змія і його демонів у війні в небі і які держать їх під ногами тут на землі нім вони покрушать їх в Армаґедоні. Як би не ця вища ангельська охорона, то останок з духових Ізраїльтянів і їх вірних співпоклоників були б поконані й зметені геть уже давно, щоби здержати їх несення свідоцтва про Єгову і Його Царя Ісуса Христа.

15. Від якої відповідальности, щодо особистого добра, ця ангельська опіка не звільняє нас? і як це показано в справі Ісуса?

¹⁵ Ми наближилися до Божого царства, що було тепер установлене на небесній горі Сион, і також “міріяди ангелів, в загальному соборі”. Ми маємо вдоволяючий доказ їх помочи і охорони. В який спосіб? В тому, що невидима орґанізація слуг Єгови є схоронена серед воюючого світа і наше свідоцтво про Царство зростає. (Жид. 12:22, 23, НС) Одначе ця ангельська опіка не звільняє нас, щоб ми були як найбільше уважні й береглись від випадків. Ми не можемо надіятися, щоби ангели охороняли нас проти нашої недбайливости і байдужности і загорілости. Наче серед вовків нам сказано бути осторожними як вужі й щоб берегтись людей. Ми не можемо спокушувати Бога надто тим, що є нерозсудне. Диявол навів правду з Писань, коли він сказав до Ісуса спокушуючи його в пустині: “Накаже про тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камінь ногою Твоєю.” Але ж Диявол не мав підстави підсунути гадку Ісусові, щоб Він знехтував відомими законами тяготіння й кинувся з найвищої вежі храму і примусив Бога спасти свого Сина при помочи ангелів. Це було спокушення Бога або поставлення Його на спробу поза міру Його обітниці. (Пс. 91:11, 12, АС; Мат. 4:5—7, НС) Так і сьогодні з нами, що є Божими дітьми, хоч не так важні як був Ісус. Хоч ми маємо ангелську охорону ради Божої праці й справи, однак ми не сміємо виставити Бога на спробу нерозсудними вчинками й недбальством і сподіватися, щоб Його ангели здержали нас від ушкоди і випадку, помимо цього.

КНИГА ПОТІХИ Й ПОРАДИ

16. Що ми посідаємо, а однак не сподіємося чудотворної помочи у вирішенню наших проблєм, і чому ні?

¹⁶ Ми отже не сподіємося чудотворного ратунку через тих безчисленних святих ангелів, щоб вони помогли нам вирішити яка є Божа воля в особистих справах і трудностях. Бог дав нам своє написане Слово, і дав нам його для нашої розради. Якщо ми не слідкуємо його, то воно не послужить нам як провідник. У своїм Слові Він обявляє себе нам. Він відкриває свій ум і серце для нас, і каже нам що Він думає, що Він вже доконав і що Він тепер виконує й буде що виконувати, щоби дістати Його ласку й дар вічного життя в Його новім світі. Ми потребуємо Його Слова, тому що в нашому тілі це неможлива річ бачити Його. Він звідомив нас, що Його імя Єгова значить: Той, що спричиняє бути; і Він показує нам свої чесноти: мудрість, справедливість, силу й любов, і як всі ті чесноти ділають разом без удару. Отже в єдиний спосіб в який ми можемо знати щось певного про Нього, то це через Його написане Слово. Пізнаючи Його Слово, ми вчимося розвинути довіря в Нього і шанувати Його пораду і бачити, що Його прикази є авторітетні. Ми будуємо віру, що Його Слово є добре і без помилки і хибного провідництва. Це заставляє нас радитися його в наших трудностях і приймати його поради.

17. Отже яке питання виринає для нас щодо Божого Слова? І чого ми можемо сподіватися, коли будемо вважати на нього, а чого, коли не будемо?

¹⁷ Отже питання виринає перед нами, Яке місце Боже Слово занимає в нашому життю? Чи ми ставимо його понад слово всякого чоловіка, понад людську фільософію і людські реліґійні традиції і прикази людські, які супротивляються Божій волі? Якщо ми наслідуватимемо Боже Слово і держатимемо Його заповіди через нього і зважати будемо на його напоминання, то ми дістанемо Боже признання й благословення. Воно ділатиме для нашого добра, тримати нас завжди в спорідненню як діти Його і під Його охороною через Його ангелів і що запевнить нам дар вічного життя за нашу вірність. Бог запевняє нас, як це Він зробив для старинних Ізраїльтянів, що коли ми зважатимемо на Його Слово, то ми минемо багато клопоту й жалю. Коли ж ми не будемо студіювати і знайомитись з Його Словом і не будемо чинити того, що воно каже, тоді ми зустрінимось з особистим, приватним клопотом і трудністю і тоді ми стратимо Боже признання й благословення.

[Примітки]