Недосягнення Мети Невинності

“Всі бо згрішили, і лишені слави Божої.”— Рим. 3:23, НВ.

1. Яким Богом є Єгова, і з ким він співтоваришить?

ЄГОВА наш Бог є святий, все-мужній Бог, Цар найбільшої маєстатності. Він є абсолютно непорочний, чистий, справедливий, незмінний і всеціло відданий праведності. Для нього нечистота, й бруд, опоганення, і ті, що віддані беззаконню, є цілою огидою. Цей абсолютно святий і чистий Бог може товаришити з тими, котрі є чисті, святі, і котрі затримують невинність до нього. (Пс. 41:11, 12) Він єдиний правильно гідний виняткової посвяти, любови і служби. До Ізраїля він сказав: “Я Єгова, Бог ваш; тим то й освячуйте себе і будьте святими, бо я святий.” Давид каже: “Ти є Бог, що не любиш беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.”— 3 Мойс. 11:44, НВ; Пс. 5:5, КБ.

2. Чи Єгова має здібність благословити і зробити радісним? Чому так або ні?

² Цей святий Бог-Цар є також щасливий Бог. (1 Тим. 1:11, НВ) Він постійно перебуває в стані цілковитого щастя. Отже цей Маєстатний Бог є джерелом правдивої радості. Від нього пливе всяке благословення і всякий звершений дар. Як “Отець небесних світилів” Єгова є всегда найвищий в його силі, щоб принести щастя своїм суспільникам. Він не потребує змагатися до найвишої позиції сили, ані він не упадає з найвишої точки позиції вдолину. Цей “Отець небесних світилів” не є уподібнений до нашого фізичного сонця, яке витворює відмінну тінь на вказівнику як сонце переходить від його позиції на схід аж до його найвишої небесної позиції, а відтак схиляється до свойого стану на заході. Про абсолютну найвищу силу Єгови благословити і ущасливити, ми можемо мати всяке запевнення, що він може виконати, як це Яків писав: “Усяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти сходить, від Отця світла, в котрого нема переміни ані тіни зміни.”— Якова 1:17, НВ.

3. Кому Єгова дав лєґальне признання, і чому?

³ Щасливий святий Бог є також дружний Бог, і вірний помічник. Так, він є справді другом у біді для всіх тих, котрі є у святім й справедливім спорідненні з ним. Найбільше надійним другом він є. Він має дочинення тільки з тими, котрі остаються як його друзя. Його друзя відзначаються їх вірністю, виключною посвятою і невинністю до нього особисто і до його королівства. Своїм випробуваним друзям Єгова уділяє теократичне царське признання, ласку й благословення як суспільникам в його щасливій орґанізації. (Рим. 11:2, НВ) Ми завважали справу Авраама, якого законно признано як випробуваного друга Божого, і за це він став оправданий вірою. “Увірував же Авраам Єгові й полічено йому те за праведність, і другом ‘Єгови названо його.’ ” Ізраїль як народ був щасливий, коли Єгова був їх дружним помічником. “О, блажен ти є, Ізраїлю! Де такий нарід, як ти, що спас тебе Єгова? Щит помочі твоєї і меч слави твоєї.”— Якова 2:23; 5 Мойс. 33:29, НВ.

4. Що Бог замірив для своїх друзів, і чи ти зобразиш це?

⁴ Яка ж є ціль Божої теократичної дружби? Ціль цього найбільшого друга є добра, яка діє для безконечного щастя й приємності для себе як Божого-Царя і для всіх тих, котрі є у святій єдності і гармонії з ним. Святий Бог виражає свою добру ціль до всіх своїх слуг через постачання їм поступового стану щасливості від одного періоду радісного існування до другого. В котрім небудь із цих періодів часу правдивий стан радощів й втіхи, це стан повного задоволення, вдяки й веселощів щодо достатків добрих речей, через щасливого Бога для приємності й втіхи тих, котрі є його другами в законній єдності з Ним. “Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові Бога покликані.”— Рим. 8:28, НВ.

ПРОВІДНИК ДО ВІЛЬНОЇ ВОЛІ

5. Як Єгова обявив себе як, милуючий Отець, і чому?

⁵ Святий Бог є також люблячий Отець. Як первий й найбільший отець, Він знає найлучше як провадити свою мов родину орґанізацію з дружніх послушних дітей. Всі духові творива і перший чоловік Адам, стались синами Єгови після їх звершеного створення. Будучи створені на образ й подобіє Боже, кожний з них унаслідив чудовий дар вільної волі. Цей факультет вільної волі був святим припорученням, щоб уживати його розумно. Кожне створіння, ангелські або людські, могли уживати своєї вільної волі в добрий спосіб, щоб перебувати в постійнім святім і вічнім житті або він міг ужити її у злий спосіб, що закінчиться у зопсутті, нечистоті і остаточно зникненні у смерті. Від початку Творець-Отець узяв кроки, щоб наставити своїх вільної-волі дітей у побажаний спосіб, котрий триває у постійній звершенній щасливості. Бо коли б вони добровільно поступали по вільній-волі дорогою невинності, ті сотворіння були б мали намічену ціль, радісне і близьке споріднення до святого Бога, що є основа щастя й доброти.— Пс. 25:21, АС; Прип. 11:3; Луки 3:38; 1 Мойс. 1:26, НВ.

6. Які кроки Єгова взяв, щоб справляти прямий шлях своїх підданих?

⁶ Отже які кроки Бог цілковитої свободи взяв, щоб справити правий шлях для його вільної-волі підлеглих? Установивши мету невинності, знак, який вказував чи особа мала віддавати посвяту свому найвищому добродієві, Богу-Царю, знак поставлений як царське визначення відносно певних акцій поза котрими Бог не радив для створінь, щоб рискувати в уживанні своєї вільної-волі. Направду Єгова як Всевишній Бог мав абсолютне право визначити безпечні границі спорідненої спроби своїм нижчим сотворінням. Тоді, також такі лєґальні ограничення мали постійно пригадувати споріднення, котрі сполягали на нього, що він повинен все мати на памяті й пересвідчитись про його суверенну найвищість, так як Ісус Христос це робив, коли був на землі. (Мат. 26:39, НВ) Тимбільше, такі лєґальні визначення не робили трудним для Божих сотворінь через заборонення їм річей, котрі були конечними для їх потрібного щасливого існування. Дальше, Бог не був би тримав чогось від своїх дітей до чого вони мали законне право. І, нарешті, Єгова мав право випробувати своїх другів, щодо чинення добра, як і Авраамова дружба була випрубована, коли йому сказано, щоб він пожертвував свого єдиного сина, котрий представляв блага, які Єгова буде чинити через віддання свого єдиного Сина як викуп.— 1 Мойс. 22:1—14.

7. Як Божі слуги повинні поважати його подвійний уряд? Як вони відкривають славу Божу?

⁷ Для всіх в його орґанізації, Єгова є Святий Бог і Необмежений Цар. Силою цього подвійного уряду він має право вимагати виключного посвячення, звершеного послушенства і умілої служби. Таке виключне виконання для нього є цілковита невинність. Тим, що сотворіння шанують законний знак невинності намічений Богом-Царем, вони показують їх лоальність і вірність цьому дійсно Святому. Через зустріч цього наміченого знаку який Бог уживав як обяву признання, яку вони лєґальне мають перед ним. А що це є Божий замір роджати сотворінь, котрі із їх власної вільної волі люблять чинити волю Єгови, ті що наслідують цей Богом вироблений взірець з допомогою цього, видають хвалу й честь Йому. Отже стрімлячи до знаку невинності вірне створіння можна також сказати по Писанням, що воно визначає славу Богу у виключній посвяті. (1 Цар. 9:4; Пс. 26:1—11; 12) У піддержці цього, Йозуя висказав правду, “бо він святий Бог, що вимагає виключної посвяти собі.”— Ісуса Навина 24:19, НВ.

ГРІХ

8, 9. Що це гріх? Яке основне значіння слова “гріх” у грецькій і в єврейськіх мовах?

⁸ Тепер що стається, коли виключна посвята, звершенне послушенство і додержування невинності стають споневірені? Це становить недосягнення мети. Воно стається ганебним переступом Божого закону. Воно приносить недостачу слави Божої. Понад усе, воно стається зрадою проти Бога-Царя. Все це називається гріх. Все це заслугує на велику кару, на смерть, як от зрада в державі сьогодні приносить найвищу кару, на зрадника. В такім стані несвятості всі ми знаходимося сьогодні. Павло поправді каже: “Всі бо згрішили, і лишені слави Божої.”— Рим. 3:23, НВ.

⁹ У грецькій мові, якою апостол Павло говорив до греко-мовних присутніх, слово гріх (грецьке, гамартія) первісно значило невтрапити, як, напримір, невтрапити на дорогу. Опісля це слово значило занехати зробити щось, занепасти в цілі, занепасти в меті, або помилитися. Павло був жидовин, й в єврейській Біблії, яку він читав, дієслово гріх єврейське, חטא, ггата) також первісно значило недоцілити або занепасти. Наприклад, Суддів 20:16 (НВ) читаємо: “Із усіх цих людей було сім сотень вибранців ліваків; кожен із них, випускаючи камення з пращі у волос, не випустив його мимо.” Так в Приповісти 19:2 сказано: “Не добре діяти без думання, і хто поквапний той не потрапить в мету.” (Мо) Завважте далі Приповісті 8:36: “Хто втеряє мене мудрість, душі своїй шкодить: всі, що цураються мене, люблять смерть.” (АТ) Отже гріх це втрачення або занехання чинити волю і закон Божий. “Всякий, хто робить гріх, робить також беззаконня, і гріх є беззаконня.” “Всяка неправда є гріх.”— 1 Йоана 3:4; 5:17, НВ.

10. Чи є який доказ, що ангели були випробовані? Як що так, коли і як?

¹⁰ Чи є який доказ в Писаннях, що ангели були випробовані через мету звершеної невинності? Так. Петро згадує про ангелів, котрі “згрішили,” або проминули ту ціль, в часі Ноя, і що Бог не пощадив їх від кари задля їх беззаконства. (2 Петр. 2:4, 5, НВ) Яким вільної волі шляхом пішли ті ангели, що перейшли заборонення на їх життя і відбилось проти їх виключної посвяти? Біблія відповідає це для нас. “Як почали ж люди намножуватись на землі та понароджувалось дочок у їх. Тоді сини Божі ангели, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котру вподобав.” (1 Мойс. 6:1, 2, НВ) Роки пізніще Ісус виказав ту часть що мусіло становити те розумне ограничення, яке Бог поставив проти ангелів. Ісус сказав, що святі ангели в небі ані не женились ані не віддавались замуж. (Мат. 22:30, НВ) Отже всі ангели перед потопом за днів Ноя, котрі замешкували з дочками людськими, проминули мету звершеного послушенства. Ці лукаві ангели показались бути неправедними приятелями Божими і разом з їх провідником шайки, Сатани Диявола, защо вони були викинуті із небесного дому Єгови як вороги. Цим чином вони увійшли добровільно на дорогу зла, що принесло смуток на них і закінчиться цілковитим знищенням їх.— Луки 8:31, НВ.

МЕТА НЕВИННОСТІ В ЕДЕНІ

11. Який був знак невинності, який Бог поставив в Едені?

¹¹ Але що сказати про первісного звершеного чоловіка? Яка була лєґальна мета невинності поставлена перед нього, щоб справляла його стопи мудро перед його Божественним Приятелем і Добродієм, Богом Єговою? Це був виразно висказаний закон, переступ котрого Бог уважав як чин недружності, зрадництва, і так гріх був визначений перед звершеним Адамом і його прекрасною женою. “І заповів Єгова Бог чоловікові, кажучи: ‘З усякого дерева в саду-раї можна тобі по вподобі їсти. З того ж дерева, що дає знаття доборого й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня як скоштуєш із його.’ ” Там не було нічого неясного про ту мету. Її можна було легко розуміти. Її можна було легко дотримати. Наслідки за недотримання тієї мети були також ясно зазначені, а іменно, що за такий зрадливий акт чоловік мав “напевно вмерти.”— 1 Мойс. 2:16, 17, НВ.

12, 13. Чому Бог був оправданий поставити цей знак перед Адамом й Евою?

¹² Єгова Бог мав абсолютне право зробити цей знак невинності для добра чоловіка. Він знав чоловіка лучше як чоловік знав самий себе тому, що Єгова був творцем чоловіка. Єгова знав, що це було для добра чоловіка, щоб йому пригадувати через цей постійний знак, що він як нижчий й залежний від його Творця-Найвищого. В дійсності, Єгова обявив правдиву любов як Бог любови, через приготування такого знака між Богом а чоловіком. Ця законна заборона не робили трудностей Адамові й його жені, і нічого не заперечувало їм конечного для їх щасливого життя в городі розкошей. Вони мали лєґальне право їсти овоч з інших дерев, але щодо цього єдиного дерева, воно було заборонене.

¹³ Надмірно цінний дар був схоронений для Адама якщо б він був доказав свою гідність. Бог Єгова умістив Адама і Еву на великій площі східної часті секції землі названою Еденом. Ця велика площа була привидена до високого стану виправи, й була призначена і уплянована Богом бути красним раєм городом-парком. Додатково, та площа була добре заповнена дружними звірятами зі всякого роду. Також вона була досить добре засаджена плодовитими деревами і рослинами всякого рода. В дійсності та площа була тільки воротами до остаточного розширення посілості цілої землі з її невисказаними мінеральними запасами. Тут в оточенні вдухновенної красоти, мира і гармонії, і серед великого багаства, Адам і Ева знайшли щасливий дім. Справді великий Бог всякого звершеного дару мав право випробувати Адама занім він передасть такі дорогоцінні права триваючого посідання випробуваному другові. Хто сьогодні добровільно передав би дорогоцінний дар посілостей ворогові? Ніхто при добрім розумі не зробив би цього. Так же зробив Бог. Чоловік мусіть перше показати себе лоальним, довірочним другом Бога-Царя. Згідно з цим принципом Бог Єгова пізніще випробував Ісуса тут на землі щодо його придатності й гідності бути Царем нового світу.— 1 Мойс. 2:8; Жид. 2:8, НВ.

14. Для якої дальшої причини Єгова випробував Адама і його жену Еву?

¹⁴ Адам і Ева зпершу були уміщені в цій чудовій площі без ніякого життєвого посідання. Як здається, то всі інші форми звірят життя розвивалось на землі, маючи ограничений протяг життя. (2 Петр. 2:12, НВ) Кожне особливше звірятко мало жити свій протяг років, щоб дати для зросту добра землі, а тоді закінчити своє існування у смерті, щоб його потомки виконували ціль життя призначену для тієї раси або роду сотворінь. (Принагідно тут би сказати, що Адам обсервував закінчення існування звірят, що надало силу для слова “смерть,” яке Єгова ужив при проголошенні йому кару за не дотримання мети невинності.) Але що до Адама, Єгова Бог не окреслив його життя протягом. Радше час його протягу життя був полишений отвореним, на тій умові, що він затримає мету лоальності. Однак, орґанізм чоловіка був первісно зроблений що уможливлював йому жити вічно. Отже Бог мав право дальше спробувати Адама і його потомки щодо їх гідності втішатись найбільшим даром, іменно, безконечним протягом часу, вічним життям. Цей ще більший дар був звязаний з другим лєґальним провідником в городі, знаний як “дерево життя.”— 1 Мойс. 3:24, НВ.

ДОБРЕ І ЛИХЕ

15, 16. (а) Очевидно якого рода був цей знак невинності, і чому? (б) Які є приклади других лєґальних символів?

¹⁵ Що здається було значучим в тім, що мета невиності була сполучена з “деревом пізнання доброго і лихого”? Як виглядає, то ні фізичної користі ані шкоди не було від літерального дотикнення або споживання з цього заказаного дерева. Радше порушення того дерева здається дотикнуло сумління. Ми завважали, що коли Адам і Ева пізніще їли овоч з цього дерева, Біблія не записала жадної фізичної реакції, але вказує, що їх сумління негайно зареґіструвало провину. “І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі.” (1 Мойс. 3:6, НВ) Отворення їх очей не могло відноситися до їх фізичних очей, тому що вони мусіли бути вповні отворені в часі, коли вони поповнили незаконний акт. Отже це були ‘очі їх серця’ або сумління, що протиділали, а не що вони отримали фізичні побільшення мозку наповнений божественним знанням. (Ефес. 1:18, НВ) Другий інтересний факт, що це всегда володар що “знає” або судить між тим, що є добре а що є зло або добре й лукаве. Це спостережено у Божій заяві після вигнання Адама з города, де висновок був, що Адам рішивсь бути своїм власним суддею щоб “знати” що є “добре” і що є “лихе.” Роблячи це він відкинув небесні Найвищі Власті. “І каже Єгова Бог: ‘Оце і чоловік став як один із між нас, зрозумівши добре й лукаве.’ ” Це спостереження додає до заключення, що те дерево послужило як лєґальний знак або символ, провідник, між Богом-Царем і чоловіком в їх урядових стосунках один з одним.— 1 Мойс. 3:22, НВ.

¹⁶ Щодо природи вказівника того дерева ми маємо подібного значення в случаї купи свідків або купи камінів у Гіліяді як лєґальний знак між Лабаном і Яковом, який правив лєґальним відношенням один до одного. (1 Мойс. 31:48—53, НВ) Другий приклад, новочасний. Коли лєґальні документи великої важливості є заложені в коверту і запечатані офіціяльною печаткою з воску, тоді виключність документу стає нарушена коли неуважнена особа розломить воскову печатку. Це не фізичний розлом воскової печатті, що стає гідним кари, але це нелєґальне зусилля оминути заказану печатку, котра є тільки лєґальним символом або перепоною до того, що міститься в коверті, от що є гідне кари.

17, 18. (а) Яке є вияснення слів “добре” і “лукаве”? (б) Хто визначає що є добре? Що підтверджує це?

¹⁷ Далі ми запитуємо: Що це “добре”? й що це “лихе”? Добре це те, що є праве, і повне в гармонії з правами Єгови і принципами властивого поведження. Лихе є якраз протилежно. Це те, що є помилкою і не в гармонії з правами й принципами властивої поведінки. Бог як Творець виповів і присудив наслідки “добрими.” (1 Мойс. 1:10, 12, 18, 21, 25, НВ) Чи недорослий або дитина є в позиції робити права властивого поведження і так зобразити, що є добре і що лихе? Розуміється що ні. Для цієї причини земні отці мусять вишколювати своїх молодих, щоб затримати їх до норми доброти, що є зображення вищими властями. (Жид. 12:7—11, НВ) Це не сотворіння нижчого стану, що визначає права доброти, але це законодавець робить це. Бог Єгова є той, що остаточно дає присуд і вирішує що є добре і що лихе.

¹⁸ Один чоловік прийшов до Ісуса і запитав його що це добре. Ісус дав йому праву відповідь, показуючи, що Бог Єгова є один котрий вирішує добре і створіння мусять наслідувати, що Бог приказує, тому що Бог все приказує що є праве. “І ось один, приступивши, каже йому: Учителю благий, що доброго робити мені, щоб мати життя вічне? Він же каже до нього: ‘Чого ти звеш мене благим? ніхто не благий, тільки один Бог. Коли ж бажаєш увійти в життя, держи завжди заповіді.’ ”— Мат. 19:16, 17, НВ.

19, 20. (а) Як гріх був впроваджений на цю землю? (б) Чому ориґінальний гріх не вмішав незаконних зносин сполучення?

¹⁹ Право Бога Єгови вирішувати що є праве було основно поставлене у спорі в Едені приближно шість тисяч років тому, Сатаною, Дияволом. Він передав Еві злу думку і розбудив зле бажання в неї, як підданої, щоб вона знехтувала її суверена володаря Єгову і сама вирішувала для себе що було добре а що лихе. “А це Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як Бог знающі добре й лукаве.” Це лукаве бажання в Еви стало плодовитим й вона вжила заходів, щоб їсти із заказаного дерева. “І вбачила жінка, що овоч дерева добрий на їду, і принадне очима дивитись, і надило тим, щоб усе знати; і взяла з плоду та й скоштувала, і дала чоловікові свойому з собою, і він почав їсти його.” Тут на їх вічний сором Адам і Ева оминули Божу мету звершенного послушенства і невинності. Від тієї хвилі вони вступили на шлях смутку, беззаконня, нечистоти й остаточно у смерть. Вони опоганили право й слово самого Суверена Маєстатності і так поповнили діло високої зради.— 1 Мойс. 5:5, 6; Якова 1:14, 15, НВ.

²⁰ При цій точці муситься спостерегчи, що Адамів первісний гріх не був замішаний в забороненні зносини, як це кажуть деякі секти Христіянства. Полові зносини не були точкою спору і це не становило мети для чоловіка, бо це було законним через ранні заповіди для чоловіка й жінки мати полові зносини. (Гляди 1 Мойс. 1:28.) Адамів первісний гріх був в тім, що він проминув намічений знак, а це його зрадниче відкинення Бога-Царя Єгови через прийнаття іншої форми правила відносно що було добре а що лихе.

БЕЗБОЖНИЦЬКІ НАСЛІДКИ

21, 22. Які були наслідки з Адамового гріха? Які родинні невдачі?

²¹ Наслідки цього зрадничого акту добровільного гріха показатись бути спустошенням не тільки для Адама але ґлобально для цілої Адамової родини, “як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла через того, в кому всі згрішили.” (Рим. 5:12, НВ) Адам, тепер законоламатель і ворог попереднього Бога-Царя, був зараз викликаний на суд Єговою, знайдений винним разом з його женою і Сатаною-контролюваний змій й засуджений. Адам і його жена були негайно звільнені як зрадники, з Божої святої орґанізації. Чоловіка випровадили геть із звершеного города Едену, визначено йому ограничений протяг існування, який мав закінчитися в смерті і був примушений замешкувати на невиправленій часті землі, щоб заробити на свій прожиток у поті чола. (1 Мойс. 3:16—19, НВ) Бог Єгова вже не був їх любим другом і мудрим порадником, і вони були викинуті із єдності з Божою орґанізацією. Адам і Ева були примушені перемісти тися згідно з їх недозрілим й недсвідченим розсудком. Наполягливість й зусилля в тяжкій праці, незадоволення й розпучливі чоловіком створені орґанізації, а навіть божевільна траґедія бачити першу людську смерть, їх власного сина забитого убивцем, божевільним братом — всі ці спроби нарушили рівновагу колись звершенного людського орґанізму. Слабості розширились і кінцево смерть виникнула. Пригадайте собі яке страшне напруження було нервової системи звершеного чоловіка Ісуса коли він висів на дереві, що прискорило йому смерть.

²² Діти наслідили добрі як і відємні прикмети від родичів. А що Адам умер як грішник, зрадливий вигнанець, той, що не осягнув права посесії до любого города-землі в Едені, і той, що не осягнув права до неограниченого віку життя, тому ті нікчемності або несприятливості прийшли на його потомки. І так ворохобник патріярх голова Адам стягнув родинні нікчемності на цілий рід людський.

23, 24. (а) Якого рода рекорд зробив гріх протягом перших 1,600 років? (б) Як Єгова дивиться на цей вислід?

²³ Він мусів сполягати на грішний, незвершений суд що становило добре а що зло після його викинення, Адамові роки решта з його 930-років віку життя були дальше й дальше виминанням Божої ориґінальної мети правдивої невинності. Це нахилення до зопсуття провадило до більшої деґрадації на його дітей, ґенерація після ґенерації. Нарешті, опісля приближно 1,600 років, чоловік став так грішним і здеґрадованим, розминувшися із знаком звершення невинності до такого великого степення, що Єгова жалував, що він сотворив людей на землі і він відчув жаль у своїм серці. Тільки Ноя показавсь у великій мірі бути праведником. Ной не був так здеґрадований як його сучасники хоч він також проминув Божий ориґінальний знак звершення, тому що він народився грішиком.— Пс. 51:5.

²⁴ “Отже Єгова бачив що зло чоловіка повстало велике на землі і всяке нахилення думки його серця було тільки лукаве по всяк час. І Єгова жалував, що він сотворив людей на землі і він чув жаль в своїм серці. Отже Єгова сказав: ‘Вигублю чоловіка, що із землі, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.’ Але Ной знайшов ласку в очах Єгови. . . . Ноя був праведний чоловік, без гріха між сучасниками своїми. Ной ходив з Богом.” (1 Мойс. 6:5—9, НВ) Дехто запитує, коли ж Бог знищив всіх окрім вісьмох добрих людей у потопі за днів Ноя, який мав був вигляд для чоловіка піднестись до звершення опісля? За відповіддю до цього питання просимо глядіти у наступній статті.