Єгова Заявив Праведним
БУТИ признаним за праведника Єговою, цієї справи не можна відсунути легко на бік. Це є питання на життя і смерть, бож тільки ті, котрих Єгова визнає праведними, отримають вічнотривале життя. Це що Єгова заявляє своїх слуг праведними, не є для цілі звільнення або прощення їм фальшивих закидів зроблені проти них їх ворогами, видимими й невидимими, бо такі закиди не впливають на нього. Радше, це заявлення його слуг праведними стосується до їх присвяти йому і звільнення їх від закидів і кари, які його власна справедливість вирішила проти них.
Чому ми потребуємо бути заявлені правдивими Богом? Тому, що наш перший родич Адам добровільно не послухав закону Божого і тому стратив свій праведний стан перед Богом і його умовне право до життя. Втративши цей дорогоцінний скарб, він не міг передати їх своїм потомкам, і так всі вони були народжені в грісі, незвершені, без правдивого стану перед Богом і без права до життя. Тому то “нема праведного чоловіка, ані одного,” бо “як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла через того, в кому всі згрішили.”— Рим. 3:10; 5:12, НВ.
Своїм переступом Адам загнав нас в довг Божої справедливості. Бог не був зобовязаний постачати звільнення для нас, заплатити той довг, але тому, що Бог є любов, він милосердно постачав для нашого звільнення, заплативши той довг за нас. Писання відкривають, як Бог міг бути справедливим і рівночасно визнати тих ушкоджених Адамовим переступом праведними, іменно, через віру в Христову викупну жертву.
Але ж чи Закон не постачав основи для Ізраїля бути заявленими праведними? Ні, не постачав; в дійсності, він не міг. Чому? Тому що він не міг усунути їх немочей і не міг звільнити їх від довгу. Він тільки дав їм рівень, щось щоб намагатися досягнути; а це тільки зробило більше очевидним, як далеко вони були від Божих праведних вимог. Отже Закон, показавши багато річей, що становили гріх, в дійсності зробив гріх ще більше рясним. І своїми вимогами пожертв він справив велике враження на Ізраїля, що їм потрібно справжної жертви як рівнож тримати їх в чистім почитанні Єгови аж їх Месія прийде, котрий зможе звільнити їх від гріха.
Та хтось може запитати, Чи ж Авраамову віру в Єгову не “полічено за праведність?” так, але тільки до міри, що “він був названий ‘приятелем Єгови’”. Отже, чи незвершенні люди є проголошені праведними в ріжних степенях і для ріжних цілей? Так. Авраам мав віру в Божу обітницю відносно насіння, і задля його віри Бог прийняв його за приятеля. Але Авраам не знав хто тим насінням буде; отже він не міг вірувати в Ісуса Христа і в його жертву викупу, без котрої ніхто не може бути проголошений праведним з надією на вічне життя.— Якова 2:23, НВ.
ХТО Є ПРОГОЛОШЕНИЙ ПРАВЕДНИМ ТЕПЕР
Чи міг Ісус Христос постачати основи для проголошення праведними незвершених людських сотворінь? Це що його звершене життя перенесено з його духового передлюдського існування в утробу діви Мариї, він був вільний від Адамового гріха. Як звершене людське сотворіння, він був рівний звершеному чоловіку Адамові й Еві, і пробуваючи у тім праведнім стані, він міг жити вічно на землі. Але це не був намір ані воля Божа відносно Ісуса, і Ісусові не дано життя й мандату бути плодючим і сповняти землю. Радше, Бог присудив Ісусові бути божественним Царем нового світу. Отже його побут на землі був тільки тимчасовий, тільки щоб навчився “послушеньства з того, що він терпів,” щоб “нести свідоцтво правді,” і “щоб дати душу свою як викуп за многих.”— Жид. 5:8; Йоана 18:37, Мат. 20:28, НВ.
Положивши добровільно своє життя цим Ісус Христос набув заслуги, щось цінного, що він міг уживати для користі інших. Після воскресення як дух і вознесення на небо, він представив цю заслугу перед Богом, котрий прийняв її як заплату за довг, який його справедливість мала проти людської раси.
Чи хто отримав користь із цієї провізії, і, якщо так, хто, як і коли? Від Пятидесятниці “тіло Христове,” що є ограничене до сто сорок чотири тисячі, що Йоан бачив “стоячи на горі Сион” з Агцем, отримували користі із цієї провізії, будучи проголошені праведними по стороні Бога задля їх віри в Христову жертву і їх посвяченняся чинити волю Єгови.— Одкр. 14:1, НВ.
Проголошення праведними їх це сталося для цілі. Що це значить? Щоб вони були відповідні бути членами в тілі Христа, як його послідовники-товариші. В році трицяти віку він, як повно дорослий звершений чоловік, пожертвував своє людське життя, щоб він міг набути небесне наслідство.
Проте, ті що хотіли бути Христовими послідовниками, будучи незвершені, не можуть зустрінути Божих виног для жертви без скази. Ані вони не мають права до життя, щоб пожертвували, на підставі чого вони могли б отримати надію на духове життя. Але на основі їх віри в Христову пожертву і їх посвячення Єгові, Єгова надає їм Христові заслуги, і то робить їх прийнятними для пожертвування і даючи їм щось пожертвувати, котре вони і жертвують, і тоді Бог зроджує їх своїм духом до надії небесного життя.
А що їх праведність приписана через віру, радше чим дійсна, вони не можуть тривати себе вільними від гріха. Але вони не добровільно піддадуться гріхові, і хоч часто стають недостатні, вони зможуть затримати їх правий стан перед Богом, через зверненняся до Христової заслуги, щоб нею покрити їх гріхи.— 1 Івана 1:9, 10; 2:1.
А ЩО З ІНШИМИ?
Ісус Христос постачив ‘ублагальну жертву, не тільки за гріхи його тіла, христіянський собор, але також і за інших з роду людського.’ (1 Йоана 2:2) Коли ж ті інші, як от вірні мужі старинні, котрі померли перед Христовим приходом, і ті з роду людського в загалі в гробах і ті “з великої громади” з інших овець що тепер вірно служать Єгові, будуть проголошені праведними? Зогляду на те що ми бачили про оправдання або проголошення праведними через віру, як средство для цієї цілі, щоб певні особи могли бути придатні до членства в Христовім тілі і мали участь в небесній славі з ним, то слідує, що всі ті чия доля є земна, як ті попередно згадані особи, не мали б потреби для приписаної праведності їм.
Ті з інших овець сьогодні можуть сказати, що вони мають знак прощення. Через їх віру в пожертву Христа, їх посвяту чинити волю Єгови і їх відділення себе від світу, вони є представлені, що вони вимили одежі свої, і вибілили шати свої кровю Ангця.” (Одкр. 7:14, НВ) Тому що вони шукають Єгови, праведності й смирності, вони мають надію бути збережені в часі великого горя в Армаґедоні і увійти в новий світ праведності; і вони вже не підуть до гробу. В цім новім світі вони будуть постепенно досягати до дійсного звершення під урядом Христа і його тіла з царів і священиків.
Ті вірні і старинні мужі, котрі повмирали занім Христос дав своє життя як викуп, робили “добро,” тому що вони поступали правим шляхом, будуть приведені до воскресення життя. Їх буде воскресення до життя, не в тім змислі, що вони прийдуть з звершеними тілами, бо такими вони не прийдуть, але в тім, що вони були на дорозі до життя за їх затривання невинності. Вони зараз зроблять підданьство Христові, царюючому Цареві, і мати муть участь з іншими в привилеї служити як князі.”— Пс. 45:16.
Воскресші вірні старинні мужі і інші вівці злучаться, щоб зробити землю раєм розкошей після чого настане воскресення роду людського в загалі, ті в “памятних гробах” і котрі “робили негідні речі.” (Йоана 5:29, НВ) Ці також будуть мати привілей набути Христової пожертви і користувати з його царювання, з цим чином набути звершення при кінці тисяч років царювання Христа.
Тоді всі на землі будуть поставлені на ще одну спробу через випущення Сатани і його демонів із беззодні, до котрої вони були зачинені коли піднесення роботи Христового царювання возьме місце. Коли ж ті що протягом тисяч років царювання, відмовляться стати в лінії, будуть знищені, та спроба при кінці тисячу років відкриє всіх тих, котрі стануться самолюбними в серці, вони будуть знищені разом з Сатаною і його демонами в “озері вогняннім” що є “друга смерть.” (Одкр. 20:10—14) Ті що затримають невинність, будуть проголошені праведними Єговою і їм буде дане право до вічного життя.
Вкоротці, ми бачимо що від Пятидесятниці до новочасу тільки ті з “тіла Христового” є проголошені праведниками, через віру; ці набудуть дійсну праведність в “першому воскресенні.” А решта з послушних з роду людського будуть проголошені праведними на життя вічне після того, як вони зустрінуть спробу при кінці тисяч років царювання Христового.