Серія часть 27. “Нехай буде воля твоя на землі”

Після одинадцятого розділу Даниїлового пророцтва, ангел Єгови предсказав, що імперія Александра Великого буде, по його смерти, розділена на чотири Грецькі імперії між чотирьох Александрових генералів. Династія царів від одного із тих генералів мала статися “царем півночі” тому, що вона царювала на півночі від Єрусалиму. Сповнення того пророцтва доказує, що “цар північний” з першу був з лінії царів від Сирії, як потомок генерала Селевкуса Нікатора, коли ж суперник “цар південний” був з початку з лінії царів з Египту, як потомок генерала Птолемі Лагія. В 187 р. перед Хр., цар північний був представлений  цареві Селевкусу IV Сирії. В його часі Птолемі VI Філометор Египту стався представником царя південного, а цей мав підтримку від зростаючої сили Риму, Італія.

48. Як це сталось, що цей цар північний пропав і не знайдено його, і хто наступив по йому?

⁴⁸ Цар північний, Селевкус IV, потребував грошей, щоб заплатити тяжку гривну Римові якою його батько був покараний за програну битву при Магнезії. Кажуть, що в тому часі в Єрусалимському відбудованому храмі нагромадивсь чималий скарб. В тому часі жидівським первосвящеником був Оніяс III. Щоб загарбати ті гроші, Селевкус IV післав свого скарбника Гіліодоруса плюндрувати храм Єгови. А що Гіліодорус самий бажав засісти на сирійському престолі, як цар північний, отже він замордував Селевкуса IV. Однак Евменій і Атталус, царі Пергамські, перегородили дорогу вбивцеві Геліодоросу і поставили брата замордованого царя на престолі, як Антохія IV.

49. Яке прізвище прийняв цар північний тепер, і як його тлумачили?

⁴⁹ Через чотирнадцять років цей новий цар жив у Римі як запоручник. Він царював приближно через дванадцять років (175—163 перед Хр.) і був призваний як Епіфаний. Це є скорочений титул, який Антіохій IV вибив собі на монеті, яку він витворив, іменно, Теос Епіфанос. Це імя значить “Бог Обявляється”, тобто, бог, котрий відкриває себе. Египтяни перетлумачили цей напис, як “Бог котрий сходить,” тобто, сходить, як жарюче сонце, Горус, на східньому обрію. Отже Египтяни ототожнили царя Антохія IV Епіфана, як тріюмфального, обявляючогося бога.

50. Як Антохій IV Епіфан старався показати себе потужнішим від Бога Єгови?

⁵⁰ Він старався показати себе потужніщим ніж Бог Єгова. Він пробував накинути грецьку культуру на Юдею й Єрусалим. Він усунув первосвященика Онія III з уряду, і, за хабара, він настановив бути первосвящеником брата попереднього священика Ісуса, щоб далі винародовлювали Жидів на Греків. Він пійшов так до скрайности, що він старався викорінити релігію, почитання Бога Єгови. Наперекір їх Богові, він пересвятив храм, що його збудував був Зарубабель, і призначив його олимпському богу Зевусові або Юпітерові. Первосвящеником того пересвяченого храму був Ісус, котрий переіначив своє імя на грецьке Ясон. На 15-го хіслева, 145 року в ері Селевсіда, або у грудню, 168 р. перед Хр., поганський вівтар був збудований на верху великого вівтаря Єгови на храминім дворі, де приносили щоденну вогневу жертву. Десять день пізніще, або на 25-го хіслева, принесено перший раз жертву на тому поганському вівтарі. (1 Махабеїв 1:54—59) Її принесено в честь Зевуса гори Олимп в Греції.a

51. До чого допровадило опоганення храму, і як правління Махабеїв нарешті закінчилося?

⁵¹ Це опоганення святині Єгови допровадило до повстання Жидів під провідництвом Махабеїв у 167 р. перед Хр. Через три роки Антохій IV Епіфаний воював гірко проти них, і показавсь, що він був ніяким богом в порівнанню з Єговою. В 165 р., точно в роковини опоганення святині, Юда Махабей, провідник, пересвятив храм в честь Єгови, і тоді установлено празник посвяти (Ганухаг). (Йоана 10:22) Тоді щоденні приноси або вогняні жертви були відновлені. Однак, у 161 р. перед Хр., Махабеї зробили договір з Римом, перший їх в історії. Це аж в 104 р. перед Хр., що Махабеї установили царство, коли то Арістобуль І прийняв титул царя. В наступних роках було чимало клопотів. Нарешті покликано Рим, щоб він втрутився в ту справу. Тоді римський генерал Гнаус Помпей прибув з тодішньої римської провінції Сирії і розпочав тримісячну облогу проти Єрусалиму, і нарешті завоював те місто серед літа в 62 р. перед Хр. Кажуть, що він вступив у святиню, навіть в саму Святая Святих у храмі. Він назначив Гиркануса II бути первосвящеником в тому храмі. У 40 р. перед Хр. римський сенат призначив Ірода Ідумея бути царем Юдеї. Це сталось перший раз в 37 р. перед Хр., що він завоював Єрусалим й установив себе як цар і цим закінчив володіння Махабеїв.

52. Як жидівські й католицькі коментарі пристосовують решта пророцтва Даниїла, 11-та голова, але хто, і яке пророцтво запевняє, що тотожність царя північного мусіла змінитися?

⁵² Як жидівські так і римо-католицькі коментарі далі відносяться до царя Антохія IV Епіфана, як царя північного у пророцтві Даниїла, 11 розділ, аж до посліднього віршу (45). Одначе, між віршами 19 і 20 тотожність “царя північного” змінилась від династії Селевсідських царів Сирії до римських володарів, котрі тепер виринули як світова сила і запанували над справами Середнього Сходу. Як видкося, то тотожність царя північного не є та сама аж до Даниїла 11:45, бо Ісус Христос віднісся до Даниїла 11-тий розділ, щоб показати, що ідентичність (тотожність) мусіла змінитися до новочасного часу, тобто, аж до нашого двадцятого століття. Ісус дав чудове пророцтво відносно “часу кінця” цього світа і навів Даниїла 11:31. Це пророцтво було дане на весну в 33 р. (по Хр.), або 195 років після смерти Антіохія IV, котрий помер у 163 р. перед Хр.

53. У своїм пророцтві, куди Ісус глядів за сповненням пророцтва Даниїла 11:31, отже з якої народности цар північний тепер виходить?

⁵³ Ісус сказав був до своїх запитуючих апостолів: “Оце ж як побачите гидоту спустіння, що сказав Даниїл Пророк, стоячу на місці святому (хто читає нехай розуміє), тоді хто в Юдеї нехай втікає на гори . . . . буде бо тоді мука велика, якої не було від настання світу до цього часу, і не буде.” (Мат. 24:15—21) Ісус глядів поза свій час на сповнення Даниїла 11:31, а не назад за часу царя Сирії Антохія IV Епіфана. В тім історичнім сповненню пророцтва Даниїла 11:31 цар північний не був сирійський цар Селевсід. Отже після Даниїла 11:19 мусіла зайти зміна в особі й народності царя півночі. Історичні факти підтверджують, що така зміна почалась в наступному вірші, Даниїла 11:20. Тим царем тепер стався Римлянин.

54. Як Антохій IV Епіфан підкорився розказам Риму, і як Сирія тепер сталася римською провінцією, щоб зазначити яку зміну в цареві північнім?

⁵⁴ Уже перед Антохієм IV Епіфаном, Рим почав відогравати верховну роль у справах Середнього Сходу й давати розкази для Сирії. Навіть цей так званий “Бог Обявлення” (Епіфаний) підкорився розказам від Риму. У війні з Египтом, Антохій IV побідив. Він велів інтронізувати себе, як цар над Египтом. Потім римська фльота привезла його амбасадора Каюса Попілія Лаенеса із приказом від Римського Сенату, щоб Антохій IV зрікся свого престолу в Египті й оставив той край. Так і зробив сирійський цар, однак затримав собі Коель-Сирію, Палестину й Фонекію. В 163 р. перед Хр., він помер як грабіжник храму в Персії. Після його наступило багато незалежних царів з династії Селевсіда у Сирії. Але в 65 р. перед Хр., римський генерал Помпей Великий скинув з престола послідного, Антохія XIII Азиятикуса; і в 64 р. перед Хр., Сирія сталась римською провінцією. Тоді Рим вже виразно взяв ролю царя північного. Перед цим царем північним, Єрусалим упав у 63 р. перед Хр., та й південний цар египетський був безсильний запобігти цьому.

55. Як довго династія Птолемаїка тривала, і чим тепер Египет стався?

⁵⁵ Птолемаїків династія в Египті затримала позицію царя південного дещо довше. В 31 р. перед Хр., відбулась рішальна битва при місті Актіюм, в котрій египетська царівна Клеопатра відреклася фльоти її любимця Римлянина, Антона, на його згубу. Переможець, Октавіюс, прабратанець Юлія Кесаря, тоді виступив завоювати Египет. В 30 р. перед Хр., Клеопатра вчинила самогубство, і Египет стався римською провінцією, залежний від нового царя північного.

“КНЯЗЬ ЗАВІТУ” ЗЛАМАНИЙ

56. Хто стався першим римським імператором, і що в Даниїла 11:20 сказано про нього?

⁵⁶ У боротьбі за власть Октавій нарешті вийшов побідоносним, як єдиний володар Риму і стався першим римським імператором. Він відкинув титули такі як рекс (цар) і диктатор. Нарешті, в 27 р. перед Хр., на підставі декрету римського сенату, він був названий Августус. Греки перетлумачили цей титул на Себастос, що значить “превелебний”. (Діян. 25:21, 25) Про його активність, як царя північного замість династії Селевсіда царів Сирії, ангел Єгови продовжує подальшу тягу пророцтва про боротьбу між північчю а півднем: “Замість нього встане хтось, що пошле побірника податків прийти по царстві слави; але й він за короткий час загине, та не у ворохобні й не в битві.” (Дан. 11:20) “Царство слави” Августа Кесаря включало й “славну землю” Даниїлових людей.— Дан. 11:16.

57. Коли той “повірник податків” перейшов по “славному царстві” і яку історію Лука створив із цього?

⁵⁷ Вислання цього “побірника податків” взяло місце у 2 році перед Хр. Христіянський історик Лука записав цю історичну подію оцими словами: “Сталося ж тими днями, вийшло повеління від кесаря Августа переписати всю вселенну. Ця перепись була перва за правління Киринея в Сирії. Ішли всі вписуватись, кожний у свій город. Пішов же й Йосиф з Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветься Вифлеєм: (був бо він з роду дому Давидового) вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. Сталося ж, як були вони там, сповнились дні родити їй. І вродила Сина свого перворідня, і сповила його, і положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинниці.”— Луки 2:1—7.

58. Коли Кириний стався управителем Сирії, і чому ця реєстрація була найважніщою подією за царювання Августа і заслужила на згадку в пророцтві Даниїла?

⁵⁸ П. Сулпісіюс Кириний, римський сенатор, був тоді римським управителем Сирії вдруге, перший раз десь в часі смерти царя Ірода Великого, котрий відбудував храм Єрусалимський. Цей період правління його був від 750 до 753 років від засновання Риму, або від 4 до 1 р. перед Хр.b Той перепис або реєстрація не була, щоб тільки довідатися про число населення, але в цілі уподаткування і конскрипції людей для військової служби. Цей особливший перепис — це найважніща подія за правління Кесаря Августа, як царя півночі. Це послужило, щоб зручно справити теслю з Назаретів і його жену Марію зайти до Вефлеєму, щоб Ісус народився там у сповнення пророцтва Михея 5:2. (Мат. 2:1—11) Отже це ради доброї причини, що ангел Єгови включив цю важну вість у своїм видиві для Даниїла, щоб помогти нам також вирішити коли пророцтво про “царя північного” змінилось від сирійських царів пятої світової держави до римських володарів шестої світової держави.

59. Як цей цар північний помер ні в гніві ні в битві, і це за “кілька день”?

⁵⁹ Кесар Август установив сторож для імператора, знану як Праєтеріянська Сторожа, котру опісля побільшив його наслідник. Він помер в сорок пятім році свого царювання, на 19-го серпня, 14 р. по Хр. Це порівняльно було “кілька день” після впровадження важної реєстрації під час котрої Ісус Син Божий народився в місті царя Давида, як його царський наслідник. Немов актор в театрі, Август відограв добре свою роль; він був зачислений між римських богів, і тому храми і вівтарі були побудовані в його честь.

60, 61. (а) Хто був той “згірдний” чоловік, що тоді встав був, і як він стався кревним кесарю Августа? (б) Як була “величність царства” наділена йому?

⁶⁰ Пророцтво того ангела зазначило, що наслідник Августа буде також мати близьку стичність із земним життям Божого єдинороднього Сина: “І стане замість його згірдний, і не пошанують його царськими почестями; та він прийде тихцем і зрадою захопить царство. І війська, що затоплювали все, неначе филя, він затопить і зітре; ба й самого князя угоди.” (Дан. 11:21, 22, ЮВ) Тим таємничим “згірдним” чоловіком був Тиберій Кесар, син Левії. Вона була третьою женою імператора Августа; отже природно Тиберій стався пасинком імператора. Та кесар Август не хотів Тиберіюса за свого наслідника, бо ненавидів цього пасинка за його погані якості. Отже це не із доброї волі, що нарешті “величність царства” була наділена Тиберіюсу. Август був примушений прийняти Тиберіюса, як свого наслідника бути імператором, але це вже як уся надія на інших невдалась. Як це сталося?

⁶¹ Імператор не мав синів. Його сестра мала Сина Маркелуса, але цей сестрінець помер. Проте його дочка мала два сини, Каюса й Лукія, і цих Август назначив як своїх наслідників. Але і цих Август утратив через смерть. Він любив свого дорогого пасинка, Друсуса, молодшого брата Тиберія, але і цей олюблений пасинок умер замолоду, на 14-го вересня, 9 р. перед Хр. Остався тільки Тиберій, що був здібним генералом, а це становище високої ранґи жовнір Римської Імперії. Це сталося в 12 році перед Хр., що Агриппа, великий генерал Імператора Августа, помер у віку пятьдесять один років. З огляду на це Лівія, мати Тиберія, спонукала імператора, з великою трудністю, настановити, замість помершого Агриппу, її сина Тиберія. Але щоб заміняти Агриппу, то треба було Тиберію статися зятем імператора. Отже на його великий смуток, Тиберій був змушений замінити Агрипіну, дочку генерала Агриппи, на імператорову дочку Юлію. В 4 році по Хр., імператор Август прийняв Тиберія й Агриппу Постомуса. Девять років пізніще, на підставі особлившого закону, Тиберій був піднесений як спів-імператор з Августом. Наступного року, на 9-го серпня, 14 року по Хр., Август помер, а Тиберій стався імператором. Ось так той “згірдний” чоловік “устав” або прийняв власть замість неохочого Кесаря Августа.

62. Як кесар Тиберіюс “осягнув царство через улещення”?

⁶² Яку саме часть відогравали улещання й догідливости з новим царем півночі, Тиберіюсом, то про це Енциклопедія Британіка, Том 26, ст. 916 (одинадцяте вид.) каже: “Римські історики в старинних часах памятали Тиберіюса головно, як суверена під котрого правлінням перший раз судили людей за зраду на підставі найменшого підозріння, і ненависні перегони доносників були дозволені й товстіти із користей замордованих урядників. . . . Але історія державних судів за царювання Тиберіюса показує безперечно, що закони були натягнуті у першім случаю від жадібних лестощів сенату, . . . і на це він погоджувався при кінці його царювання, з якоюсь зневажливою байдужністю, аж він розвинув, під впливом його страхів, готовість проливати кров.”c

63. Як військо “неначе филя” було зметене геть перед ним?

⁶³ В часі, коли Тиберіюс стався царем північним, його братанець Германікус Кайзер стався гетьманом римських ватаг при ріці Рейн. Зараз після інтронізовання Тиберіюса повстали небезпечні розрухи між тими військами, але Германікус успів стримати незадоволені легіони від походу на Рим. В 15 р., по Хр., Германікус звернув своє військо проти німецького героя Армініюса (Германа) й розгромив його в розтіч, ба навіть полонив його жену Туснельду, і оглуший його наступного року. Нарешті це правління відносно чужинецьких кордонів, а особливо відносно кордону, сталось мирним і успішним. “Опріч кількох винятків, завдання римського війська на кордонах було ограничене до: — приглядатись, як люди на другому боці винищували себе взаїмно”d В цей спосіб військо “неначе филя” було стримане й було зметене геть і розгромлене.

(Далі буде)

[Примітки]