Старайтеся, щоб не зневажати ім’я Єгови

ЩО ІМ’Я Єгова значить для вас? Для християнів воно є ім’ям Отця Ісуса Христа й є найбільшим ім’ям у всесвіті. Для таких стародавніх поклонників Єгови як от царя Давида й пророків, воно було ім’ям, яке викликало найбільшої пошани та виключного почитання. Але тепер мільйони людей не мають досить здорового розуму показувати пошану тому імені й між цими знаходиться багато земських провідників як і провідників світових релігій, навіть у так званому Християнстві.

Воно є надто небезпечне не тримати ім’я Єгови в пошані, а зневажати його є смертельним. З другого боку шанувати те ім’я й визнавати його за ім’я правдивого Бога, Творця, Соверена неба та землі приносить чудові нагороди. По суті, те ім’я відзначає Бога бути Намірячем до Свого сотворіння, який не є відступним Богом або Богом без почуття, але Богом, що чує й знає тих, які зневажають Його ім’я й який відплатить їм по вчинках їх. Декотрі люди заглянуть до Божого Слова навчитися, що воно каже про Його ім’я й тоді будуть шанувати й віддавати Йому виключну посвяту. Інші будуть такі як стародавні царі були, які вихвалювали себе й зазнали знищення, тому що зневажали ім’я Єгови.

В попередніх числах цього журнала ми дискутували як цар Давид показував визначний запал до ім’я та почитання Єгови й як Бог зробив угоду з ним на вічне царство, яке мало продовжатися в його родині. Його син Соломон почав царювати ходячи в мудрості Єгови й наслідок цього був найбільший добробут та щастя для його людей. Але в своїм старім віці Соломон покинув виключне почитання Єгови й став будувати місця для фальшивого почитання богів його поганських жінок. Через угоду, яку Бог зробив із царем Давидом про вічне царство Він сказав невірному Соломонові, що він лишить одно покоління (Веніяминове, вірним до Юди) синові його, але решта відбере.— 1 Цар. 11:1—13.

ВІДСТУПЛЕННЯ ДЕСЯТЬОХ ПОКОЛІНЬ

В 997 р. перед З.Д. Соломонів син Рехав’ам стався його наступником. Рехав’ам наслідував Соломонові погані практики й гнобив людей. Отже десять поколінь збунтувалися під Єровоамом, який походив із Єфремського покоління. Бог не дозволив цареві Рехав’амові воювати, щоб привернути їх назад до себе під його царювання. Разом із Юдою та Веніямином, Левіти, які служили в Єгововім храмі в Єрусалимі зосталися вірні Давидовому домові, хоч вони тепер мали діставати десятину лише від двох поколінь замість від дванадцятьох. Також багато людей з десятьох поколінь, які боялися й шанували Єгову перейшли в юдейську територію бути вірними до почитання Єгови й Його царському домові.— 2 Пар. 11:13—17.

Єгова обіцяв цареві Єровоамові, що коли він буде почитати Єгову так як Давид робив, то Він передасть вічне царство над десятьма поколіннями в його родину. Але Єровоам, так як Рехав’ам, не шанував Єговового слова та ім’я. Він боявся, що регулярне почитання в Єгововім домі в юдейській території в місті Єрусалимі нарешті приєднає його людей назад до царства Давидового царського дому. Отже він мислив собі, що відлучитися від Давидового царського дому також значило відлучитися від почитання Давидового Бога. Він вирішив заснувати почитання золотих телят із одвертою зневагою до Єгови.

Це було вавилонське фальшиве почитання. В стародавньому Вавилоні бугай був символом Гадада, бога бурі. Але, Єровоам зробив золоте теля символом ізраїльського Бога, установлюючи вівтарі в Дан та Бет-Ел, щоб ізраїльтяни могли вигідно почитати ті телятка й цим стримав їх, щоб вони не йшли до Єрусалиму около п’ятнадцять миль на південь від Бет-Ел.— 1 Цар. 12:1—33.

Зразу столиця цього північного царства була в Сихемі, але пізніше її перенесли до Тірци а нарешті до Самарії де вона пробувала аж до перекинення ізраїльського царства. Цар Ахав, син засновника Самарії, погіршив обставини коли одружився із поклонницею Баала й збудував храм та вівтар Баалові в його столиці. Около тридцять років пізніше ізраїльський цар Єгу знищив брудне, проти-Єгови почитання Баала в Ізраїлі, але почитання телят далі продовжалося.— 1 Цар. 15:21, 33; 16:15—18; 2 Цар. 9:1 до 10:31.

ФАЛЬШИВЕ ПОЧИТАННЯ ПРИНОСИТЬ ЗАГИБЕЛЬ

Ізраїль, який почитав телята мав буйну історію. Царство дуже часто переходило з одних рук у другі. Тимчасом Асирія ставалася світовою силою. Асирійський цар Пул (або Тіґат-пілесер ІІІ) напав на Ізраїль коли в ньому царював Менахем, і в часі другого царя за Менахемом, за царювання Пекаха, Асирія забрала багато території й багато ізраїльтянів у неволю. Осія, що забив Пекаха, стався останнім царем у Самарії.— 2 Цар. 15:17—30; 17:1, 2.

Нарешті Єгова вже не міг стерпіти Бога-зневажаючих царів в Ізраїлі й дозволив Салманасареві, цареві Асирії, напасти на Ізраїль й зробити царя Осію підлеглим до нього. Осія написав листа до Єгипту просячи помочі й це спонукало царя Асирії напасти на Самарію, щоб знищити її. Те добре-зміцнене місто держалося три роки. Але воно впало в 740 р. перед З.Д. Записи царя Сарґона ІІ-го, який завоював місто, кажуть, що він забрав 27,290 самарійських городянів у неволю й населив їх місце людьми з Вавилону й інших місць.— 2 Цар. 17:3—24.

Хоч Єгова розгнівався проти Своїх людей за те, що вони не шанували Його ім’я, то однак Він і не похвалював тих, що ненавиділи й принижали Його ім’я та нападали на Його людей й в призначеному часі стягнув кару на Асирію.

Але, що сказати про південне царство в Єрусалимі в якому царювали царі з Давидової родини? За днів Уззійї, єрусалимського одинадцятого царя, Асирія почала нападати на ізраїльське північне царство. Єгова перестерігав юдейське царство, щоб воно не ставалося союзником Асирії аби дістати помочі проти ворогів своїх. Ісаїя, син Амоса, почав пророкувати від днів Уззійя аж до царювання царя Єзекії й він згадує сорок чотири рази про Асирію та асирійців, багато більше від якого іншого пророка.— 2 Цар. 15:17—19; Іса. 1:1.

В лиці цієї перестороги цар Ахаз з Юдеї, батько Єзекії, стався союзником царя Асирії в надії набути охорони проти змовників ізраїльського царя Пекаха й сирійського царя. Ісаїя даючи пересторогу проти такого союзу, дав пророцтво передсказуючи народження Месії, Христа від діви. Він сказав:

“Єгова Сам дасть вам ознаку: Ось! Діва сама завагітніє, народить сина й дасть йому ім’я Еммануїл [‘з нами Бог’] . . . бо заки хлопець буде знати як відкидати погане, а вибирати добро, то земля, якої двох царів [ізраїльський та сирійський] ти боїшся буде цілком покинена. Єгова приведе проти тебе й проти народа твого й на дім батька твого дні, яких не було ще від днів коли Єфрем відступив від Юди [в 997 р. перед З.Д.] а саме царя асирійського”.— Іса. 7:14—17, НС.

Отже дійсна небезпека походила від Другої Світової Сили, Асирії. (Іса. 7:18—20; 8:7, 8) В шостім році царювання Єзекії, Самарія упала до Асирії, протягом царювання царя Сарґона ІІ-го, коли Асирія досягнула вершок своєї сили. Ісаїя передсказав, що Сарґон поневолить Єгипет та Етіопію й забере їх у неволю. Світська історія показує, що Сарґон ІІ-ий стягав данину із Єгипту, попередньої пануючої світової силої.— 2 Цар. 18:9—12; Іса. 20:1—6.

До того часу Вавилон був підневолений під Асирією, але протягом царювання Сарґона ІІ-го один халдей на ім’я Меродах-Бал’адан проголосив себе бути царем Вавилону. Сарґон воював проти Меродах-Бал’адана, й роки пізніше вигнав його й вкоронував себе царем. Санхерів, син Сарґона, засів престол Асирії й знов вавилонці збунтувалися й наставили Меродах-Бал’адана царем над собою. Цар Санхерів старався скинути його.

ДРУГА СВІТОВА СИЛА ВСТАЄ ПРОТИ ЄГОВИ

Батько Санхерів завоював Самарію. Тепер Санхерів хотів додати ще місто Єрусалим до своєї воєнної здобичі. В чотирнадцятім році царювання Єзекії, царя юдейського, Санхерів виступив проти Єрусалиму й цар Єзекія викупив його на якийсь час. Пізніше Санхерів, коли облягав місто Лахіш, вислав військових вождів до Єрусалиму вимагаючи підневолення міста. Але тут Санхерів зробив свою найбільшу помилку. Він став зневажати ім’я Єгови. Його військовий вождь, Рабшак, кричав ненависною та образливою мовою до тих, що стояли на єрусалимських мурах заохочуючи їх перестати вповати на Бога Єгову, що був Богом царя Єзекії, кажучи, що ніякі боги не могли встояти проти нападаючого Санхеріва. Єзекія звернувся до Бога Єгови в молитві. Через пророка Ісаїю, Єгова сказав Єзекійові, що Він постарається, щоб цар асирійський вернувся додому де він упаде від меча.— 2 Цар. 18:13 до 19:8.

Діставши повідомлення Рабшакове, Санхерів, тепер у Ливні, вислав посланців із листами в яких він висказував найгіршу зневагу до Єгови, Єзекійового Бога. Цар Єзекія прочитав ці образливі листи залякування, розпростер їх у храмі перед Єговою й молився: “А тепер, Єгово Боже наш, спаси нас із руки [Санхеріва], щоб всі царства на землі знали, що лише Ти, о Єгово, є Богом”.— 2 Цар. 19:8—19, НС.

Через Ісаїю Єгова запевнив Єзекію, що Він вислухав його молитви. Тоді Єгова промовив до хвастливого царя Асирії й сказав:

“Дівиця [незавойована] донька Сіону сміється із тебе. Вслід тобі головою хитає донька Єрусалиму. Кого ти лаяв та ображав? На кого ти підніс голос свій та вгору підніс очі свої? На Святого Ізраїлевого! Посланцями своїми ти ображав Єгову . . . тому що твоє зворушення проти Мене прийшло до ушей Моїх. І напевно Я застромлю гаплик (гачок) і Мій повід в уста твої й заведу тебе назад звідки прийшов ти”.— 2 Цар. 19:20—28, НС.

Тоді Єгова дав Єзекійові знак упевнити його кажучи, що через напад Санхерів вони не будуть жати урожаю того року; другого року вони не будуть ні сіяти ні жати (бо це буде шостий рік свята Ювілея — 3 Мойс. 25:1—12), але третього року вони спокійно будуть засівати й жати. “Бо з Єрусалиму вийде останок і ті, що втічуть із гори Сіон. Сам запал Єгови Саваота зробить це. І Я напевно буду обороняти це місто й збережу його ради Себе й ради Давида слуги Мого”.— 2 Цар. 19:29, 31, 34, НС.

ЗНЕВАЖНИКИ ІМ’Я ПРИНИЖЕНІ

Єгова повстав проти зневажників Свого ім’я: “І сталося тієї ночі, що ангел Єгови вийшов і забив сто й вісімдесят п’ять тисяч у таборі асирійськім”. Принижений цар Санхерів зараз швидко вернувся назад до своєї столиці Ніневії, додому свого фальшивого бога Нісроча, і там його сини забили його. Як Санхерів утікав на північ, то незахоплена “дівиця донька Сіону”, “донька Єрусалиму”, насміхалася з нього та хитала головою за ним. Вона раділа, що Бог Єгова прославив Свій суверенітет над Асирією, Другою Світовою Силою, і доказався бути єдиним Богом.— 2 Цар. 19:32—37, НС.

Тим часом Меродах-Бал’адан із Вавилону далі бунтувався, шукаючи союзників помогти йому перекинути царя Асирії. Він чув про недугу Єзекії в чотирнадцятому році його царювання, коли злоякісний нарив мав відібрати його життя. Але Єзекія плачучи молився, щоб Єгова зберіг його життя на якийсь час головно тому, що він не мав сина статися наступником до престола, царської родини Давидової, яка тепер була в небезпеці статися перерваною. Милосердно Єгова обіцяв додати п’ятнадцять років до його життя. Єзекія видужав і третього року йому народився син Манасія.— 2 Цар. 20:12; 21:1; Іса. 38:1 до 39:1.

Меродах-Бал’адан вислав посланців із листами та подарунками до Єзекії, який втішився цими й прийняв їх. Можливо, щоб зробити враження на вавилонського царя, маючи надію, що він станеться його союзником проти асирійського царя, Єзекія показав вавилонським посланцям своє майно. Почувши як Єзекія трактував цих посланців, Ісаїя сказав: “Послухай слова Єгови Саваота, ‘Ось надходять дні й все, що в домі твоїм і що предки твої зібрали до нього буде забране до Вавилону’. ‘Нічого не лишиться’, сказав Єгова. ‘І декотрі із твоїх власних синів, які вийдуть із тебе, яким ти станешся батьком, самі будуть забрані й дійсно стануться урядниками в палаті царя вавилонського’”.— Ісаї 39:1—7, НС.

Можливо, що через його поводження з посланцями вавилонського царя Меродах-Бал’адана, в 2 Паралапоменон 32:24—26, НС є записано: “Тими днями Єзекія смертельно занедужав, і він почав молитися до Єгови. Тож Він говорив із ним і дав йому знака. Але користі, яких він дістав, Єзекія не віддав, бо його серце запишнилося й прийшло обурення проти нього та проти Юди та Єрусалиму. Але, Єзекія впокорився за гордість серця свого, він і мешканці Єрусалиму, й гнів Єгови не прийшов на них за днів Єзекії”.

Про споріднення асирійського царя Санхеріва та вавилонського царя Меродах-Бал’адана ми читаємо в книжці Ізраїль і Вавилон (анг. мові) на стороні 33.

Перше завдання Санхеріва було завоювати ту “підпору лукавих учинків”, “того чинника лукавства”, як він незвичайно називав його. Вавилон упав, але Меродах-Бал’адан утік. Це було тепер, замість його ранішньої сутички із Сарґоном, що Меродах-Бал’адан шукав помочі від Єзекії з Юдеї як є записано в 2 Царів 20:12—19. Але Вавилон далі давав їм клопоту з поміччю еламів, Меродах-Бал’адан ще раз з’явився, коли й не більше; нарешті Вавилон покрушили в 689 р., й місто цілком знищили. Здається, що Санхерів до цього часу дуже поблажливо обходився із Вавилоном і прийняв його страшну політику з чистої розпачливости. [Сидні] Смит мислить [в своїй книжці Перша Кампанія Санхеріва (анг. мові)], що уривок із історії Ашурбаніпала можна тлумачити, що Санхерів дійсно відбудовував Вавилон коли його вбили.— 1925 р. видання В. Л. Варделом, М.А., Б.Д., Лондон, Англія.

Есар-Хаддон стався наступником свого забитого батька до престола в Ніневії, столиця Асирії. (2 Цар. 19:37; Іса. 37:37, 38) Це він відбудував місто Вавилон і відіслав до нього статую свого головного бога, Бел-Меродаха разом із храмами інших божествів. Ашурбаніпал заступив його й наставив віце-царя царювати в Вавилоні. Набополоссар, батько Навуходоносора ІІ-го був останнім віце-царем наставлений Асирією.— Міжнародна Стендард Енциклопедія Біблії, (анг. мові), видана 1955 р.

Асирія вже дуже потерпіла з рук Єгови за те, що зневажала Його ім’я. Чи Асирія “країна Нимрода”, зможе затримати свою позицію Другої Світової Сили в лиці пророцтва Бога Єгови, що Він знищить її за те, що вона зневажала Його ім’я й через її гірку ворожнечу до Божих людей? Вона могла знищити Вавилон, але не могла завоювати Сіон, “місто великого Царя”. (Мих. 5:6; Пс. 48:1, 2) Як Асирія прийме свій засуд і як Єрусалим під царюванням царів із Давидової родини буде воювати з Вавилоном буде описано в наступнім числі Вартової Башти.