Вирішіть тепер кому будете служити

МИ ЖИВЕМО в часі коли люди беруть все більше і більше вирішений стан над світовими справами. Справи також стаються все більш ясніші й люди не гаються висказувати свої погляди про них, часто буйно, попираючи свої думки. Вони вживають натиск силувати інших виявляти їхній стан.

Головно цей стан можна завважити на полі поклоніння. Справа стається ясніша. Колись люди не відважувалися ставити Бога або релігію на виклик, але тепер вони явно висказують свої безбожницькі та еволюційні погляди. Це кладе спеціяльну відповідальність на тих, які вірять у Бога. Але є багато людей, а головно по церквах так званого Християнства, які є нерішучі, слабі вірою або байдужі поглядом. Вони вже майже цілком загубили свою віру.

З огляду сьогоднішніх справ, якщо в серці людини є якась любов до праведности, то вона не може лишатися в церквах так званого Християнства, або в яких-небудь не-християнських релігійних організаціях. А чому ні? Тому, що їхні провідники кажуть, що “Бог є мертвий”, вони похвалюють мужоложство, вільну любов, беззаконство й зневажають владу. Якщо хтось заявляє бути слугою Бога, але не стає по стороні проти таких практик і організацій, що похвалюють їх, то він не є жодний слуга Бога. Такі особи можуть тоді брати участь у всіх вчинках світу, що противляться Богові, бо вони і так помруть коли живий Бог і Всесвітній Суверен буйно об’явить Свій стан у цій справі.

Бог дозволяє цим справам розвиватися до такої точки, щоб ті, які не служать Богові ставали більше і більше зіпсуті заслуговуючи лише знищення. Бог каже нам, що вони “знікчемніли своїми думками”, сталися нечистими, “щоб вони самі знеславляли тіла свої”. “Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили сотворінню більш, як Творцеві. . . Через це Бог видав їх на пожадливість ганебну, . . . сором чинити. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові”. Так, вони жнуть плід огидних хворіб, розумового занепаду й буйности, лишаючи лише їхнє вигублення в Божих руках, вичистити їх із землі.— Рим. 1:18—32.

“НЕ ГОРДУЙТЕ ПРОРОЦТВАМИ”

Той, що заявляє бути християнином, посвячений слуга Всемогущого Бога, і який погоджується зі світом з його зіпсуттям, ходячи безбожним шляхом, не лише бере участь у ньому, але й додає до таких гріхів, він гордує пророцтвами. (1 Сол. 5:20) Він відкидає всі слова, яких Бог спонукав устами Своїх пророків та промовців. Такий так званий християнин має ці слова від Бога, якому він заявляє служити; він має Біблію, але відкидає її воліюючи приймати людські ідеї, які задовольняють його самолюбні пожадливості. Такий поступ є образою проти Бога, роблячи людину лицеміром і більше відповідальною від невіруючих. Це є шлях самогубства, вдвоє стягаючи палаючий гнів Божий.

Декотрі можуть сказати, що ж мені робити? Куди мені піти служити Богові? Перше, ви насамперед мусите вийти з фальшивої релігійної системи називаючись Вавилон Великий, цебто сказати, з фальшивих релігійних організацій, які є подібні до вавилонської релігії, і які зневажають Боже ім’я. (Об. 18:4) Якщо будете чекати то з часом ви цілком загубите віру в Бога. Дальше, пророцтва кажуть, що Бог буде виконувати Свій суд. Тепер є остання нагода для тих, які бажають спасти їхнє життя.

ДЕ МОЖНА СЛУЖИТИ БОГОВІ

Ви маєте місце куди втікати. У світі є люди, які справді служать Богові й які дотримують Його пророцтва. Ісус передсказав їх, кажучи, що він настановить “вірного та мудрого раба” давати своїм людям духовний харч у відповідний час і що він настановить цього “раба” над усіма маєтками його. Ви можете знайти цього “раба” клясу в організації сучасних християнських Свідків Єгови.— Мат. 24:45—47.

В останньому розділі Об’явлення маємо заповідь: “Поклоняйтеся Богові”. І тоді апостол Іван, який записав Об’явлення, відноситься до самого Ісуса Христа, кажучи: “І сказав він (Ісус) до мене: ‘Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький!’ ” (Об. 22:9, 10) Пророцтво в Об’явленні є сильне й дуже важне. (Об. 1:1—3) Божі слуги є під наказом не запечатувати слів пророцтва цієї книги. Свідки Єгови коряться цьому наказові.

У першому числі цього журнала, якого почали друкувати в липні 1879 р., називаючись Сіонська Вартова Башта і Вісник Христової Присутности (анг.), багато коментувалося про цю останню книгу в Біблії в статті “Чому Мусить Бути Другий Прихід?” Відтоді, в усіх їхніх видавництвах вони часто наводили Об’явлення пояснюючи його. Твір Закінчена Таємниця, виданий у 1917 р. Товариством Вартової Башти Біблії й Брошур, містив коментар над цілим Об’явленням дане Іванові. У 1930 р. підручник “Світло” в двох томах був виданий, який більше докладно вияснив книгу Об’явлення, а недавно, у 1963 р., книжка “Вавилон Великий Упав! Боже Царство Володіє! (анг.), з 704 сторінок. Цей підручник постачає широкий та докладний коментар про Об’явлення, а особливо розділи 14 до 22.

Усі ці підручники були розповсюджені по цілому світі й вони були не виправлені або змінені догодити якійсь релігії або звичаям та практикам інших людей на землі. Ні, чиста правда пророцтва проголошувалася всім.

ГОСТРИЙ РОЗДІЛ

Тоді Ісус Христос показує, що на суді вийдуть двоє гуртків: “Неправедний — нехай чинить неправду ще, і поганий — нехай ще опоганюється. А праведний нехай — ще чинить правду, а святий — нехай ще освячується!” (Об. 22:11) Ці накази не є щоб ті, які практикують неправедність, покаялися й вичистилися. Скорше, нехай вони далі йдуть шляхом, якого вони вибрали, якщо вони так хочуть. Якщо вони йдуть поганим шляхом, то нехай знають, що вони дістануть свою належну відплату, коли Господь Ісус прийде воювати “війну того великого дня Вседержителя Бога”.— Об. 16:14.

Єгова вважає святими тих осіб, які посвятили себе через Ісуса Христа й які практикують праведність. На них спочиває Його ім’я. Якщо один із цих почне практикувати неправедність, то цим він стягає докір на ім’я Бога Єгови. Отже, він тоді не має жодної цінности перед Єговою або його співгромадянами і втратить всю честь, яку він здобув собі своєю попередньою праведністю та святістю. (Єзек. 18:24) З другої сторони, якщо людина практикувала зіпсуття, але навернеться статися посвяченим рабом Божим, і якщо вона далі буде праведною та святою, то вона придбає собі честь перед Богом. “Він конче буде жити”, сказав Господь Єгова.— Єзек. 18:5—9, 21, 22.

Тоді Бог Єгова сам говорить до Івана, відкриваючи критичний стан, велику небезпеку якщо б один із цих Божих помазаних стався лінивий до праведности. Єгова каже: “Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його”.— Об. 22:12.

Отже тепер не є час комусь, що є святим ходити з непевністю або бачити як близько він може приступити до неправедности, граючись або лише думаючи про якусь неморальність чи злий вчинок. Він тоді є подібний до чоловіка, який йде на краю стрімкої скелі. Бог Єгова, що сидить на суді, зі Своїм Сином Ісусом Христом є Богом, який не може терпіти неправедности у Своїй присутності. Про Його судове рішення ми не можемо звернутися до якогось вищого авторитету, бо Він є наша остання надія, символічно кажучи Альфа та Омега. (Ав. 1:13; Об. 1:8; порівняйте 5 Мойсея 23:14) Ісус Христос як Суддя лише виконує суд Єгови “Суддя всього”. (Євр. 12:23) Він щадить лише тих, які вірно постановили триматися правильного шляху.

Всемогущий Бог взяв Свою силу й став царювати як Цар, і час уже Йому нагородити Своїх слуг, пророків та святих і тих, що мають Його ім’я й знищити тих, що нищать землю. (Об. 11:17, 18) Єговів “прихід” виконувати суд над Своїми ворогами є дуже швидкий в розумінні, що він є лише кілька років перед нами, і буде здаватися дуже короткий для тих, які зблукають із дороги праведности в темряву, немов сплячі. Якщо б вони померли практикуючи бруд, тоді суд зловить їх і вони не отримають жодного воскресіння.

ДОКАЗУЙТЕ ЧИМ ВИ Є

Нехай ніхто не думає собі, що він є винятком. Кожен мусить уважати, що він робить, бо Бог є зовсім справедливий і цілком безсторонній даючи кожному по ділах його. Навіть якщо ми незнано виконуємо те, що не є праведне, то одначе ми повинні уважно переглянути наше діло, щоб не хвалити себе або заявляти бути чимсь чим ми не є. (1 Кор. 4:4) Пам’ятайте, “Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця”.— Євр. 4:12.

Ми повинні продовжати переглядати себе при помочі Божого Слова. (2 Кор. 13:5) Ми можливо думаємо, що ми маємо правильного духа або розумовий нахил, але чи душа наша є правильна, цебто сказати, наше життя, чи воно сходиться з Божими рівнями і чи дух Єгови справді провадить нами? Чи наші діла є такими, які витримають? (1 Кор. 3:12—15) Те, чим ми є вийде на верх, бо “немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його. Йому дамо звіт!” (Євр. 4:13) Ми повинні пам’ятати, що “Єгова знає тих, що належать до Нього”, і “Нехай від неправди відступиться всякий, хто ім’я Єгови називає”. (2 Тим. 2:19, НС) Ми не можемо обманути Єгову, і Він дозволить нашим ділам виявити нас чим ми дійсно є, так що ми не зможемо оправдуватися, і щоб усі інші побачили їх. Ми можемо обманути себе, але ми не можемо обманути Бога, як останнього Суддю.

ЄГОВА Є ДОКАЗАНИЙ БУТИ ЄДИНИМ ПРАВДИВИМ БОГОМ

Єгова далі каже: “Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець”. (Об. 22:13) Ті, що студіювали Біблію разом із світовою історією знають, що цей факт був докладно доказаний вже багато століть тому. Перед Ним не існувало ніякого Бога й жоден не міг заснувати себе за Бога Всемогущого по Нім. І він не є Богом, якого витворили Його поклонники. Він є Творцем, Богом Ізраїля й Ісуса Христа, як і Богом християн. (Ів. 20:17; Рим. 3:29) Якщо ми не гордуємо пророцтвами, то ми будемо оціняти читання того, що Єгова сказав більше як 2,600 років тому, більше як 800 років перед тим коли книга Об’явлення була написана: “Ось, що Єгова сказав, ‘Я є перший, і Я останній, і Бога нема окрім Мене’ ”. (Іса. 44:6, 7, НС) “Почуй Мене, Якове, та Ізраїлю, Мій покликаний. Це Я, Я перший, також Я останній!”— Іса. 48:11, 12; 41:4.

У минувшині Бог Єгова воював проти інших богів показуючи Свою вищість над ними, і які боги могли колись встояти проти Нього? Він показав богів Єгипту, Асирії, Вавилону та всіх інших народів бути безсильними. І де є ті боги сьогодні? Їх пам’ятається лише як мощі з темної минулости. Лише кілька осіб чули про них. Але ім’я Єгови далі живе, і сьогодні за всякий час, є більше славним. Незабаром Єгова покаже Свою потугу доказуючи, що Він є початком і кінцем у цій суперечній справі про божества. Сучасні боги, фальшиве знання, еволюція, комунізм і націоналізм будуть знищені, доказені фальшивими богами. Він також посоромить поклонників таких богів і покаже, що Свідки Єгови є правдиві коли вони представляють Його бути єдиним правдивим Богом.

ВСТУП ДО СВЯТОГО МІСТА

Єгова тепер звертає увагу на вірних 144,000 послідовників Христа в яких є небесні надії й які прийняли жертву Ісуса Христа, які вірою прийняли відпущення своїх гріхів кров’ю, щоб статися праведними в Божих очах. (Об. 1:5; 1 Ів. 1:7) Він каже: “Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!” (Об. 22:14) Це є небесне місто. Ті, що лишилися вірними до самого кінця, стаючись переможцями, охрестилися в Христа і його смерть і закінчили те хрещення вмираючи смертю вірности так, як він, і воскресаючи духом. Рай про якого тут говориться, безперечно, не є буквальний, але символічний. Вірним переможцям дають дозвіл їсти з “дерева життя”. Це значить, що вони дістають право втішатися безсмертним життям навіки вічні в небесному Божому раю.— 1 Кор. 15:44, 52—54.

Місто в яке вони входять, святе місто, Новий Єрусалим, дванадцять ангелів стережуть при його дванадцятьох брамах із перел. Ці ангельскі сторожі пізнають хто є тих 144,000 вірних духовних ізраїльтянів і вони впускають їх у те золоте місто. Але ті, в яких можна пізнати якусь форму неправедности не є впущені до міста, так як Адам і Єва не могли пройти через палаючого меча ангельських сторожей, на сході земного Еденського раю, щоб з’їсти з дерева життя посередині саду.— Об. 21:12, 13, 18; 1 Мойс. 2:9; 3:24.

НЕБАЖАНИХ НЕ ВПУСКАЄТЬСЯ

Просимо зауважити, хто є ті проти яких палає гнів Всемогущого Бога Єгови і хто є огидні та брудні перед Ним. Їхній кінець буде в символічнім озері, яке горить огнем і сіркою, цебто сказати, друга смерть. (Об. 21:8) Такі особи про яких тут говориться навіть сьогодні дістають похвалу духовників так званого Християнства, і багато з священиків самі є такими. Об’явлення говорить про них, кажучи: “А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду”.— Об. 22:15.

Поза містом, немов собаки по вулицях, є ті, які практикують мужоложство, содомство, жорстокість і буйність. (5 Мойс. 23:18; Пс. 22:17, 21; Мат. 7:6; Фил. 3:2) Спіритисти, які мають спілку з демонами, є виключені з цього міста. Тут включені є астрологи, чарівники та чаклуни. Разом із ними є згадка про перелюбників, розпусниць і чоловіків, які чинять полову неморальність із ними, душогубів і ненависників, яких ненависть рівняється з дійсним душогубством.— 1 Ів. 3:15; 5 Мойс. 19:4.

Поза містом також є ідолослужителі, які віддають свою вірність або приписують їхнє спасіння, чи то буквально, чи символічно, ідолам, як-от “дикій звірині” і її образові, абі ті, що вживають релігійні ікони у формі так званого “відносного поклоніння”. Матеріялісти і ті, які опоганюють своє тіло та розум у культі таких галюцінаційних наркотик як LSD лишаються далі блукати в їхнім вибранім зіпсуттю. Журнали та газети, які сприятливо описують про таких осіб, даючи їм вигляд пристойности, також “проводять лож”. Ті, що звертаються до особистостей або націоналізму за спасінням або які підтримують лад збудований на неправді, знайдуть, що їх не впустять до того “міста”, що є чистим урядом Бога Єгови.

КОРІНЬ ДАВИДА Й РАННЯ ЗОРЯ

Часто це ті, які вважають себе розумними в цьому ладі підтримують і похвалюють те про що ми повище говорили, навіть заохочують інших практикувати це. Але, чому нам вірити те, що Об’явлення має казати? Тому, що та інформація походить із найвищого джерела. Іванові далі є сказано: “Я, Ісус, послав свого ангела, щоб засвідчити вам це у соборах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня”. (Об. 22:16, НС) Він є “вірний та правдивий свідок” і Той, якого Всемогущий Бог усесвіту настановив Провідником та керівником людей.— Об. 1:5; 3:14; Іса. 55:3, 4; 1 Мойс. 49:10.

Ісус Христос був земним нащадком стародавнього Царя Давида в Єрусалимі. Він є той, якого називається “корінь Давида” бувши важним потомком царя Давида в якому родовід від Авраама через Давида дійсно кінчається. (Об. 5:5) Жоден єврей сьогодні не може доказати своє походження від Давида. Бог призначив Ісуса Христа бути тим, якого Він похвалив статися спадкоємцем Давида сісти на престолі царства. (Єзек. 21:27; Мат. 3:17; Дії 2:29, 30, 36) Дійсно, головна причина чому Бог розпочаткував дім Давида, була привести Месію. І так сталося. Ісус, бувши постійним спадкоємцем, тим, що посідає престол навіки вічні, з роду Давидового, дійсно є вкорінений в ньому.

Він також є “зоря” передсказана в 4 Мойсея 24:17. У стародавній Юдеї, юдейські царі були “зорями Божими”, бо вони сиділи на “престолі Єгови”. (1 Пар. 29:23) Вавилонський цар відчував, що він уже постійно підніс свій власний матеріяльний престол над царськими “зорями Божими”, забираючи Седекію з роду Давидового з престолу у 607 р. перед З.Д. Ні той стародавній Вавилон, ні його сучасна подоба, Вавилон Великий, не міг стримати Бога, щоб у Свойому призначеному часі, Він спонукав цю “ясну ранню зорю”, Ісуса Христа, вийти з дому, Давидового й сісти на престолі, багато вищому від престолу могутнього царя Навуходоносора стародавнього Вавилону. (Іса. 14:4, 12, 13) Вавилон Великий сидів немов цариця на престолі, але тепер мусить бути цілком перекинений та Ісус Христос мусить царювати навіки, не на земному престолі так, як царював Давид, але на небесному престолі, цар подібний до Мелхиседека навіки вічні. А його 144,000 членів, якщо далі будуть вірними, дістануть нагороду товаришувати з ним, тією “ранньою зорою”, у небесному царстві. Цим чином, він “дасть” таким “ранню зорю”.— Об. 18:7; 2:26—28.

Божі вимоги для Свого небесного царського уряду підкреслюють чистоту та поважність того уряду. Вимоги для тих, які дістануть життя під тим урядом не можуть бути менш праведні або нижчі. Отже, кожен, хто служить Богові Єгові, чи має небесні надії, бувши членом Божого духовного Ізраїля з 144,000 членів, чи членом “великої громади” “інших овець”, з надіями жити під новим порядком на райській землі в царстві, мусить дотримувати свою постанову, яку він зробив у часі свого посвячення наслідувати шлях точної праведности. Тут не можна марнувати часу. Тепер нема часу марнувати в неправедности, ні заплямовувати наше споріднення з Богом Єговою, навіть мисленням про неправедний шлях. Суд уже відбувається й Великий Суддя вирішує вічні наслідки на підставі наших діл. Отже, кожен із Божих людей мусить сказати з твердою постановою стародавнього судді Ісуса Навина: “А я та дім мій будемо служити Єгові”. Вони мусять відповісти так як відповіли люди Ісуса Навина: “Єгові, Богові нашому, ми будемо служити, а голосу Його будемо слухатися”.— Іс. Нав. 24:15, 24, НС.