Вибирайте важні речі в життю!
ЩО Є важне, а що є неважне у вашому житті? То є дуже значне питання. Вашою мовою і вчинками ви виявляєте всім, що ви вважаєте бути важним, а що ні.
У цьому відношенні кожний правдивий послідовник Ісуса Христа зустрічає виклик. Він знає, що повинно бути важне в його житті. Вони ‘шукають найперш Царства Божого і правди його’.— Мат. 6:33.
Отже, в чому ж знаходиться виклик? Він лежить у цьому: великі справи є ті, яких головно бачиться оком віри. (2 Кор. 4:16—18) Також великі справи включають майбутність. Крім цього, великі справи вимагають ревного старання, а щоб можна було втішатися ними треба дисциплінувати тіло, розум і серце.
Боже Слово, Біблія, дає нам багато прикладів про осіб, які справді оціняли великі справи в житті. Вони признавали малі справи бути тим чим вони дійсно є — малі.
Ось маємо Мойсея, якому всі скарби та розкоші Єгипту були дуже малі в порівнянні з такими великими справами, як привілей служити за Божого помазаного або “Христа”, хоч, щоб утішатися цим привілейом він мусів переносити багато докору. (Євр. 11:26) Чи рішення Мойсея доказалося правильне? Справді, що так!
Бог Єгова вжив Мойсея записати більше як одну четвертину Єврейського Писання. Через нього Єгова виконував багато чудових діл і чудес і через нього Бог визволив Свій стародавній народ із Єгипетської неволі. Справді, це були чудові привілеї, нічого вже не згадувати про його майбутню нагороду. Що за приклад Мойсей поставив для християнів наслідувати його, коли їх зустрічали приваблюючі спокуси зробити розкоші та скарби цього ладу великими справами в їхньому житті, роблячи це пожертвуванням духовних скарбів! Яка розумна порада є, щоб вони старалися бути “багаті в гарних ділах” замість багатіти в матеріяльних маєтках! — 1 Тим. 6:17, 18.
Ще інший чоловік, який добре оціняв, що було важне, а що ні, є апостол Павло. Павло мав високу освіту й був шановним фарисейом. Дійсно, бувши єврейом, він мав багато чим хвалитися. (Дії 26:5; 2 Кор. 11:22; Фил. 3:5) Одначе, він сказав про всі ці речі: “Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім”.— Фил. 3:8, 9.
Павло заохочував християнів наслідувати його, забути про речі позаді себе, такі, як бажання збагатіти або стати славним,— але добиватися майбутніх речей, Божої служби, Його похвали і нагороди. Це були важні речі в їхньому житті. Дванадцять апостолів мали подібне відношення. Вони самі покинули все, що мали, щоб наслідувати Ісуса Христа.— Марка 10:28—31; 1 Кор. 11:1; Фил. 3:13.
ВИ МУСИТЕ ВИБРАТИ
Християни не повинні надто журитися про такі матеріяльні речі, як харч, одяг і притулок або мешкання. Правда, це є потрібні речі, і ми не можемо жити без них. Але, це не є найважніші речі навколо яких ми повинні будувати наше життя. Тому то Ісус радив: “Не журіться про життя своє, що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. . . . Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш небесний, що всього того вам потрібно”.— Мат. 6:25, 32.
Тепер же, як ми можемо пристосовувати цю Ісусову пораду до сьогоднішніх проблем? Саме в собі, нічого злого нема мати гарний дім, гарний автомобіль, гарну кольорову телевізію, і тим подібне. Але коли християнин зачне журитися про ці справи і буде побиватися за ними до такої міри, що вони відбирають від нього потрібний час для особистого студіювання Біблії, час від його товаришування з співхристиянами по зборових зібраннях і час від проповідування слова життя іншим, то що тоді? Чи шляхом своїм він не каже, що ці гарні матеріяльні речі є важні в його житті? І чи він не каже, що справи Божого царства і духовні благословенства, коли не малі, то є менш важні справи. Чи християнин може мати надію набути похвали від Єгови і вічне життя в Божому новому порядку, коли буде мати таке відношення?
До того є ще принада тілесного бажання. Задоволення, яке приходить із вживання сил розмноження час від часу спричиняли християнів загубити зір важних речей. Своїм поводженням, вони виявили, що статеве задоволення, навіть коли його дістається через статеву неморальність є великі справи в їхньому життю і що Божа похвала, товаришування з співхристиянами та честь служити як Божі свідки є малі справи. Лише коли їх виключають з християнського збору, то аж тоді вони є так потрясені, що розуміють правильно справу, так як було з одним християнином за Павлового дня. (1 Кор. 5:1—13; 2 Кор. 2:5—11) Інші цілком зруйнували свою віру.
Який шлях ви виберете? Які справи дійсно є великі в вашому житті?
ІНШІ ВЕЛИКІ Й МАЛІ СПРАВИ
Деякі дозволяють особистим ображенням виявити, що вони вважають бути великим чи малим. Коли ваша гордість або так звана ‘особиста честь’ є великою справою у вашому житті, тоді ви дозволите особистим ображенням засмутити себе і бути ображеним. Ви будете гніватися і не схочете простити; ви будете старатися ‘рятувати свою честь’.
Але коли гармонія між християнськими братами і добре споріднення з співпоклонниками є великими справами в вашому житті, тоді ви не будете гніватися через такі малі образи, недобачення або неуваги. Для вас вони будуть малими речами, якими вони дійсно є. Тоді, замість відповідати подібно або гніватися, ви наставите другу щоку, так як Ісус Христос радив своїм послідовникам робити.— Мат. 5:39.
Доводячи цю науку до її кінця маємо пораду апостола Петра: “Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів”. Роблячи так покаже, що ми вважаємо такі малі особисті образи бути малими речами, і що любов, мир і гармонія між християнами є деякі з великих речей в життю.— 1 Пет. 4:8.
Справді, це є шлях мудрости уважно вважати, що ми робимо великими справами в життю, а що малими. Добрий вибір у таких справах приносить мир, радість і задоволення тепер, і вічне життя в щасті в новому ладі Бога Єгови, який вже дуже близько.