Якого провідника людство потребує?

ОДИН із наймудріших стародавніх правителів, цар Соломон, зауважив, що “запанувала людина над людиною на лихо для неї”. (Еккл. 8:9) Це тому, що людські правителі дуже часто були горді, безжалісні і пригноблюючі. Вони не показували своїм підданцям теплого зацікавлення так, як східний пастух показував своєму стадові. По суті, вони ставали жорстокі і тиранські.

Певно, що людству було б багато краще без таких жорстоких правителів або “пастухів”. І Суверен всесвіту, Бог Єгова, так само почувається про цю справу. Коли, наприклад, “пастухи” стародавнього Ізраїля стали безжалісні до своїх підданців, то Єгова, через Свого пророка Єзекіїля, виявив їх, кажучи:

“Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: ‘Так говорить Господь Бог [Єгова]: “Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете. Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю. І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися. Блукає отара Моя по всіх горах, та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і нема нікого, хто б їх шукав” ’ ”.— Єзек. 34:2—6.

ПРАВИТЕЛІ ТАК ЗВАНОГО ХРИСТИЯНСТВА НЕ Є БАЖАНІ

Чи ж правителі так званого Християнства не поводилися так, як погані пастирі в Ізраїлі, коли відносилися з своїми підданцями, які заявляють бути Божі “вівці”? Чи ж ці правителі не поводилися з людьми ніби вони належали до них замість до Бога, Якому вони визнавали служити? Чи вони, так як папи, кардинали і архиєпископи, які тримали політичні посади, не були жорстокі замість дбайливі? Чи вони не потовстіли матеріально з цих бідних “овець” і не жили в ‘безсоромних розкошах’? (Об. 18:7) Ми ще ніколи не бачили, щоб політичні провідники так званого Християнства віддали своє життя за “овець”, так як зробив Господь Ісус Христос. (Ів. 10:9—11) Але не бракує історичного доказу, що політичні правителі так званого Християнства були жорстокі і пригноблюючі.

Політичні “пастирі” так званого Християнства воювали між собою, один так званий християнський правитель проти другого так званого християнського правителя. Вони жертвували своїх вівцям-подібних людей на вівтарі націоналізму або релігійному сектанстві. Релігійні священики навіть підтримували деяких визначних диктаторів. А християнські свідки Єгови переносили буйне переслідування з рук цих диктаторів і сильно націоналістичних та тоталітарних правителів. Через несправедливості, яких вони не поправляли, багато пригноблених людей повтікали в різні нові, революційні організації і сталися жертвами матеріалістичного радикалізму та безбожницького комунізму. У так званому Християнстві нема ні політичної, ні національної, ні релігійної єдности. Немов збентежені вівці без пастиря, люди є порозкидані і сталися жертвами “звірів”. Стан у так званому Християнстві є подібний до стану про якого описується в Єзекіїля 34:7—10, і це запевняє нас, що Бог Єгова відбере посади від правителів так званого Християнства. Там ми читаємо:

“Тому, пастирі, послухайте слова Господнього [Єгови]: ‘Як живий Я’, говорить Господь [Єгова] Бог, ‘за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть’, тому, пастирі, послухайте слова Господнього [Єгови]: Так говорить Господь Бог [Єгова]: ‘Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу’ ”.

У стародавньому Ізраїлі за Єзекіїльового дня, Єгова визволив Своїх “овець” із рота самолюбних “пастирів” по урядових посадах, коли знищив Єрусалим і спустошив Юдею. Цар і князі мусіли покинути свої урядові посади, коли вавилонці забрали їх у неволю. Деякі були забиті, як кара за їхній бунт. У Вавилоні поневолених правителів кинули до в’язниці або відібрали від них їхнє володіння.— 2 Цар. 25:18—30; Єрем. 52:24—34.

У гармонії з тим стародавнім прикладом, Бог Єгова постарається, щоб усі урядові надзирателі цілого світового ладу, включаючи так званих християнських правителів так званого Християнства були усунені. Цим способом правдиві “вівці” Єгови будуть визволені від пригноблення і самолюбства політичних “пастирів”. Ці невірні “пастирі” вже ніколи більше не будуть використовувати стадо Єговових християнських свідків. Не робить різниці де вони будуть порозкидані через опозицію і переслідування політичних пастирів, то Єгова таки знає куди Його правдиві “вівці” є розпорошені. Немов любий Пастир, Він познаходить і позбирає їх в одно стадо. Його урочиста обітниця через пророка Єзекіїля є правдива сьогодні. Спосіб, яким Він сповнив Свою обітницю стародавньому Ізраїлеві в 537 р. перед З.Д. і після того було пророче запевнення, що Він сповнить Свою обітницю в майбутності. Ми читаємо:

“Бо так Господь Бог [Єгова] промовляє: ‘Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх. Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня. І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю. На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах’ ”.— Єзек. 34:11—14.

ВЧИНКИ ЄГОВИ ЗАПЕВНЯЮТЬ, ЩО ВІН МОЖЕ ПОСТАЧАТИ ДОБРОГО ПРАВИТЕЛЯ

У 537 р. перед З.Д., через перського царя Кіра, Єгова спричинив, щоб вірний жидівський останок вернувся до Єрусалиму й Юдеї. Подібно в цьому столітті, Бог Єгова показав Свою здібність зібрати порозкиданий останок духовного Ізраїля в духовне споріднення з Ним. (1 Пет. 2:25) Для них бунтівничі часи Першої Світової Війни (1914-1918 З.Д.) були “хмарного та імлистого дня”. (Єзек. 34:12) Той день був темний через релігійне переслідування, якого так зване Християнство (головна частина Вавилону Великого, світової імперії фальшивої релігії) накинуло на останок духовного Ізраїля. Таким чином останок духовного Ізраїля був порозкиданий і пішов у глибоку неволю до Вавилону Великого.

Але Вавилон Великий не міг втримати останок духовного Ізраїля в пригнобленні. Весною 1919 р. Вавилон Великий упав з своєї позиції релігійної сили над людьми Єгови, і пута їхнього поневолення розірвалися. Щодо їхніх релігійних прав та привілеїв від Бога, цей останок уже більше не був здобиччю або “їдою” для урядових “пастирів” так званого Християнства. З християнською відвагою вони виступили на сцену після-воєнного світу, як свідки Єговового Месіянського царства.— Мат. 24:14.

Цей останок зазнав сповнення Єзекіїля 34:15, 16.

“ ‘Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок’, говорить Господь Бог [Єгова]. ‘Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям’ ”.

Бог Єгова додав до того первісного останка, який вірно пережив того “хмарного та імлистого дня” Першої Світової Війни. Тисячі осіб всередині і назовні так званого Християнства почули вістку Царства, яку проповідував відновлений останок Єгови і ставали посвячені, хрещені учні Господа Ісуса Христа. Між усіма цими вівцями Єгова нікому не дозволяє зловживати Своєї сили. Коли хтось станеться жорстокий або зачне гнобити, як сита, сильна вівця інших “овець” в отарі, то Єгова викорінює таку нелюбовну, самолюбну “вівцю”. Він відрізує її від отари, як той, що помер духовно. Він ‘годує такого судом’, а саме, судом виключення зі стада тепер і дійсним знищенням у надходячому ‘великому горі’.

Єгова вже викорінив з-поміж Свого відновленого останка духовних овець тих, які є зажерливі і самолюбні. Нікому не терпиться, коли вони гноблять інших і вживають свою силу та роги сили втішатися найкращими речами для себе на виключення слабих або хворих “овець”. Єгова не дозволяє Своїм “вівцям” розділюватися на священицькі та мирянські класи. Він приводить у життя правило поставлено через Свого Сина Ісуса Христа: “А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник,— Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде”. (Мат. 23:8—11) Те, що Єгова зробив сходиться з пророцтвом в Єзекіїля 34:17—22.

“А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог [Єгова]: ‘Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами. Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите? І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами.’ Тому так Господь Бог [Єгова] промовляє до них: ‘Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою. За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть, то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею’ ”.

ПРАВИТЕЛЬ, ЯКОГО ЄГОВА ВИБРАВ

Тому що Єгова так дуже цікавиться Своїми “вівцями”, ми можемо бути певні, що правитель, якого Він вибере для людства буде великим благословенством. Але, чи Бог Єгова вже вибрав такого правителя? Так, Єзекіїль 34:23, 24, каже:

“І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, і раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря! А Я, Господь [Єгова], буду їм Богом, а раб Мій Давид,— князем серед них”.

Ми не повинні заключати з цієї обітниці, що Єгова піднесе первісного царя Давида з мертвих, щоб поставити його до цієї посади пастиря. Навпаки, Божий “слуга Давид” є той, який успадкував царське право від царя Давида. Він є Господь Ісус Христос. Факт, що ім’я Давида значить “улюблений”, то це дуже придатно сходиться з тим, що Єгова сказав про Ісуса: “Це Син Мій улюблений”. (Мат. 3:17; 17:5) Навіть Сам Ісус уподібнював Себе до пастиря, кажучи: “Я — Пастир Добрий, . . . і власне життя за вівці кладу”.— Ів. 10:14, 15.

Ісус Христос віддав Своє життя за “вівці”. Бог Єгова, одначе, воскресив Його з мертвих. Тому то книга до Євреїв 13:20 говорить, що Єгова є “Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, нашого Господа Ісуса”. Воскресивши до духовного життя так, як Він був на початку, Ісус Христос тепер є небесний Пастир. Тому то може бути лише “один пастир”, якого Єгова міг поставити над останком духовного Ізраїля, а саме, цього воскреслого Ісуса Месію.

А коли Єгова зробив це? У 1914 р. З.Д. коли “призначені часи [поганським] народам” закінчилися 4 або 5-го жовтня. Годячись з Своєю посадою бути царем, про Ісуса Христа було передсказано, що буде пасти всі народи залізним жезлом, і розіб’є їх на кусочки. (Пс. 2:8, 9; Об. 12:5) Духовні ізраїльтяни, проте, зазнали інший догляд. Ісус Христос годував їх духовною поживою. Він стався їхнім провідником, якого вони наслідують, як “вівці”. Його Бог, Єгова, стався їхнім Богом. Оціняючи це, помазаний останок прийняв Біблійне ім’я “свідки Єгови” в 1931 р.— Іс. 43:10—12.

Ці помазані християнські свідки Єгови не лише користали з Ісусового гарного догляду. Ісус Сам був сказав: “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони — і буде отара одна й один Пастир”. (Ів. 10:16) Особливо від 1935 р. ці ‘інші вівці’ почали товаришувати з останком. І разом із цими духовними ізраїльтянами, вони втішаються миром і охороною, яку Єгова обіцяв через Свого пророка Єзекіїля:

“І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть у пустині безпечно, і будуть спати по лісах. І вчиню їх та довкілля Мого взгір’я благословенням, і спущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні. І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь [Єгова], коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив. І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив”.— Єзек. 34:25—28.

БЛАГОСЛОВЕНСТВА З ДОБРОГО ДОГЛЯДУ

Так як Єгова обіцяв через “угоду” дати християнський мир, Він повиганяв усякі звірські особистості, які ставлять небезпеку для покірних християнів. Через Свого святого духа діючи на правдивих хрещених учнів Христа Він перемінив їхні особистості так, що вони стали мирні. Любо вони стараються хоронити один одного духовно, як і матеріально серед цього ворожого світу. Наслідки цього є такі, які були передсказані: Вони пізнали, що це Єгова розбив їхнє релігійне поневолення й визволив їх від Вавилону Великого. Вони дуже тішуться доглядом, якого Єгова постачив через Свого Сина, Ісуса Христа.

Під доглядом Ісуса Христа духовні ізраїльтяни втішаються духовним раєм. Це сповняє слова Єгови в Єзекіїля 34:29, 30:

“І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів. І пізнають вони, що Я — Господь [Єгова], Бог їхній, з ними, а вони народ Мій”.

“Саджанець”, якого Єгова підніс для цього відновленого духовного Ізраїля лишився аж до нашого дня і від 1919 р. є більш плодотворний ніж раніше. Під благословенством Єгови, немов великі дощі, їхній земний рай родить багато “плоду” царства Божого. (Мат. 21:43) Ця продуктивна плантація сталася їм ‘саджанцем на славу’, дуже славною плантацією. Вони зрозуміли Святу Біблію, написане Слово Єгови. Вони не тільки діляться духовною їжою між собою, але також постачають її іншим у різних мовах. Справді вони є ‘вівці для Єговового випасу’, яких харчує Його вибраний цар, Господь Ісус Христос.— Єзек. 34:31.

Справді, що помазаний останок і ‘велика товпа’ “інших овець” зазнали великі благословенства через любий догляд Ісуса Христа. Якщо вони можуть втішатися такими благословенствами у ворожому світі, то справді їхні благословенства будуть багато більші, коли Ісус Христос зацарює над землею в якій не буде теперішніх фальшивих релігій, політики або комерційних ладів. Справді, Ісус Христос є правитель, якого людство потребує. Чи ви вже стали по Його стороні пристосовуючи своє життя до Його приклада?

[Запитання для вивчення]

1. Чому людське володіння не доказалося благословенством для людства?

2, 3. Як Єгова почувається про нелюбовних людських правителів?

4. В яких відношеннях правителі так званого Християнства були подібні до поганих “пастухів” у стародавньому Ізраїлі?

5. Що політичні “пастухи” так званого Християнства вчинили своїм підданцям, і що сталося з ними?

6, 7. За Єзекіїльового часу, як Єгова визволив Свої “вівці” від пригнічаючих ізраїльських “пастухів”?

8. З того, що сталося з поганими ізраїльськими “пастухами”, то що має статися з політичними “пастухами” так званого Християнства?

9. Що Єгова обіцяв зробити для Своїх порозкиданих “овець”?

10, 11. (а) Коли Єзекіїля 34:11—14 почало сповнятися? (б) Що сталося в сучасних часах, що сходилося з стародавнім сповненням?

12-14. Згідно обітницею Єгови в Єзекіїля 34:15, 16, що Єгова зробить із “вівцями”, які пригноблюють інших овець в отарі?

15, 16. Яким “вівцям” Єгова не буде терпіти, і яке розділення на класи Він не дозволяє між Своїм відновленим останком духовних овець?

17, 18. Чи Єгова вже вибрав правителя для людства?

19, 20. Хто є Божий “слуга Давид”, і чому?

21. Коли Єгова підніс Свого “слугу Давида” за “пастуха” над духовним Ізраїлем, і що це значило для них?

22, 23. (а) Хто інший, крім помазаного останку користає з Ісусового догляду? (б) Як Єгова через Єзекіїля говорить про цей мирний стан?

24. На сповнення слів Єгови в Єзекіїля 34:25—28, який стан існує між Його “вівцями”?

25, 26. Яким раєм “вівці” Єгови тепер втішаються, і як про це говориться в Єзекіїля 34:29, 30?

27. Які плоди виросли в духовному раю, яким утішаються Божі люди, і як це насаджання сталося для “ім’я”?

28. Чому ми можемо бути певні, що після знищення теперішнього ладу прийдуть ще більші благословенства?